Справа № 761/15555/24
Провадження № 6/761/230/2025
03 червня 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
за участю секретаря Голуба О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ фінансів», заінтересовані особи: Лохвицький відділ державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа, поновлення строку на його пред'явлення до виконання та заміну сторони,-
У червні 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла зазначена заява ТОВ «Світ фінансів», в якій заявник просить:
- замінити ПАТ «КБ «Надра» на правонаступника ТОВ «Світ фінансів»;
- видати ТОВ «Світ фінансів» дублікат виконавчого листа, виданий на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва по справі №2-9166 за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості;
- поновити строк на пред'явлення виконавчого листа до виконання за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 2-9166 за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що 09.01.2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Світ Фінансів» було укладено Договір № GL3N212458 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги. Відповідно до вказаного Договору ПАТ КБ «Надра» передав ТОВ «Світ Фінансів», а ТОВ «Світ Фінансів» прийняв належні ПАТ КБ «Надра» права вимоги за Кредитними договорами, Договорами поруки відповідно до реєстру відступлених прав. Крім того, на виконання умов договору від 09.01.2020 року укладеного між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Світ Фінансів» № GL3N212458 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, ТОВ «Світ Фінансів» було передано право вимоги, зокрема до боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .. Зазначає, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва було стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість по кредиту в розмірі 1 444 994,14 грн., судовий збір в розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн., а всього підлягає стягненню 1 446 764,14 грн.. Вказує, що 24.11.2010 року Шевченківським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист №2-9166, який було пред'явлено до примусового виконання. 03.09.2013 року постановою державного виконавця Лохвицького відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відкрито виконавче провадження №ВП НОМЕР_1. 15.04.2015 року державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження, оскільки ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області було оголошено розшук ОСОБА_1 .. Зазначає, що 06.05.2019 року державним виконавцем винесено постанову про поновлення ВП. 07.04.2020 року поновлено ВП № НОМЕР_1. Однак, 09.04.2020 року виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 було закінчене. В зв'язку з ліквідацією ПАТ «КБ «Надра», останнім було втрачено всі документи, що стосувались виконавчого провадження ВП НОМЕР_2, а тому при передачі кредитного портфелю не було жодних документів, що стосувались судових чи виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 .. Про наявність вказаного виконавчого провадження ТОВ «Світ Фінансів» стало відомо лише 23.05.2024 року з Автоматизованої системи виконавчих проваджень.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024 матеріали заяви передані судді Макаренко І.О ..
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2025 року матеріали вказаної справи передані на розгляд судді Сіромашенко Н.В., у зв'язку із звільненням з посади судді Макаренко І.О. , на підставі розпорядження № 01-08-95 від 20.02.2025.
Ухвалою суду від 02.05.2025 заяву призначено до розгляду.
У судове засідання, яке відбулося 03.06.2025, представник заявника не з'явився, в заяві міститься прохання розглядати справу за його відсутності.
Інші учасники справи до судового засідання не з'явилися, сповіщені належним чином про місце та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомляли.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 433, ч.3 ст. 442 ЦПК України, п. 17.4 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку, заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності заінтересованих осіб.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05.10.2010 у цивільній справі №2-9166/10, позов ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість по кредиту в розмірі 1 44 994,14 грн., судовий збір в розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн., а всього підлягає стягненню 1 446 764,14 грн..
Даних про пред'явлення виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості за кредитним договором до виконання, матеріали справи не містять.
09.01.2020 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВІТ ФІНАНСІВ» укладено договір № GL3N212458 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, згідно якого право вимоги за кредитним договором № 75/П/73/2008-840 від 07.03.2008, укладеного між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2 , та за договором поруки укладеного між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «СВІТ ФІНАНСІВ».
ТОВ «СВІТ ФІНАНСІВ», як правонаступник ВАТ КБ «Надра»звернулося до Лохвицького відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із запитом про надання інформації стосовно виконавчого провадження НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за виконавчим листом №2-9166 від 24.11.2010 року виданим Шевченківським районним судом м. Києва.
Однак, Лохвицьким відділом державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомлено, що вказаний виконавчий лист перебував на виконанні у відділі, проте 09.04.2020 року державним виконавцем керуючись п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки боржник ОСОБА_1 та його транспортний засіб не виявлені протягом року з дня оголошення в розшук згідно ухвали Лохвицького районного суду Полтавської області.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», чинної на момент ухвалення рішення по справі та видачі виконавчих листів, такий виконавчий документ як виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду, може бути пред'явлений до виконання протягом 1 року.
У матеріалах справи відсутні дані про звернення попередніх стягувачів із заявою про видачу дубліката виконавчого документа, заміну стягувача у виконавчому листі та поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання дублікатів виконавчих листів.
Вирішуючи питання обґрунтованості наведених заявником підстав для поновлення строку пред'явлення виконавчого листа з видачею дубліката виконавчого документу та заміну стягувача у виконавчому листі у їх взаємозв'язку та відповідності таких обґрунтувань вимогам процесуального закону, слід звернути увагу на наступне.
За загальним правилом ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням кредитором дій до заміни його правонаступником, переходить до правонаступника, тож правонаступник має довести, що пропуск строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання стався з причин, які є об'єктивно непереборними, і можуть бути визнані судом поважними.
Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються уразі пред'явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
За ч. 1 ст. 433 ЦПК України уразі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Виходячи з аналізу практики Верховного Суду щодо питань поновлення строків пред'явлення виконавчих листів до виконання, поважність причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документу до виконання є оціночною категорією і встановлюються у кожному конкретному випадку. Поважними можна визнати ті причини, які не залежали від волі стягувача. Поважними причинами пропуску строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду,та пов'язані в дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Аналізуючи вищевикладене, поважність причин пропуску строку пред'явлення виконавчих листів до виконання має існувати у межах встановленого законом строку, а не після його закінчення.
ЦПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Причини поважності пропуску строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин та наданих заявником доказів на їх підтвердження.
Заявник в своїй заяві вказує як підставу поновлення йому строку на пред'явлення виконавчих листів до виконання той факт, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання припав на період ліквідації банку, що призвело до припинення основної діяльності банку, звільнення відповідальних за супровід судових справ працівників. Строк пропущено з причин, що не залежали від попереднього кредитора в особі банку ПАТ КБ «Надра». Попередній кредитор не мав можливості забезпечити дотримання процесуальних строків з об'єктивнихпричин, що не залежали від нього, з огляду на припинення його діяльності рішеннями державних органів.
Водночас, оскільки перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, суд, враховуючи вимоги ст. 89 ЦПК України, дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд не погоджується з такими доводами заявника, оскільки процедуру ліквідації ПАТ КБ «Надра» розпочато 04.06.2015, тобто після спливу 5 років з дня ухвалення судового рішення.
В матеріалах справи та даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень відсутня інформація щодо відкритих виконавчих проваджень відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Крім того, перебування первісного стягувача ПАТ КБ «Надра» у процедурі ліквідації в період втрати виконавчого документа та пропущення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання,не є поважною причиною для поновлення такого строку. Недбале ставлення до процесуальних обов'язків з боку стягувача за таких обставин не може виправдовувати пропуск відповідних процесуальних строків, оскільки фактично покладає надмірний тягар на боржника.
Суд враховує, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В даному випадку, первісним кредитором ПАТ «КБ «Надра» не було вжито всіх заходів для вчасного пред'явлення виконавчих листів до виконання та контролю за їх виконанням після отримання його представником виконавчих листів, внаслідок чого допущено значний пропуск строку пред'явлення їх до виконання.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).
Встановлення в законі строків на пред'явлення виконавчих листів до виконання також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку може порушити принцип правової визначеності.
Разом з тим, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України»).
Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує законні права та інтереси сторін і суперечить принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р., яка набрала чинності для України з 11.09.1997 р. та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п.53 рішення Європейського суду з прав людини від 29.10.2015 р. у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13).
Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначені в заяві причини пропуску строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання не поважні, а тому строк не підлягає поновленню.
Щодо заміни стягувача у виконавчому листі його правонаступником слід зазначити наступне.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом ч. 1 ст. 512 ЦК України відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення прав вимоги не є окремим видом Договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору, купівлі-продажу; дарування; факторингу.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 ЦК України).
Сама по собі заміна стягувача у виконавчому проваджені не може бути поважною підставою поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Виходячи з норм чинного законодавства, саме на заявника покладається обов'язок доведення поважності причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Заміна стягувача його правонаступником після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, що не був поновлений судом, виключає можливість задоволення такої заяви.
Згідно ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
За своєю суттю заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону її правонаступником. Заяву прозаміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована сторона), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувана у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Отже, заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчою провадження, тобто, може бути проведена на будь-якій стадії процесу.
Водночас, відповідно до ст. 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (тобто, протягом невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто, таке право не є абсолютним і обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє дії на виконання рішення суду добровільно або під примусом.
За ч. 1 та ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується виконанням судового рішення або спливом строку пред'явлення виконавчого документу до виконання. Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строкунезалежно від того чи закінчився встановлений строк пред'явлення до виконання виконавчого листа, означатиме, що стягувач після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.
Отже, заміна стягувача його правонаступником після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, що не був поновлений судом, виключає можливість задоволення такої заяви. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 910/2954/17, від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13, від 30.07.2019 у справі № 5/128, від 21.08.2020 у справі № 905/2084/14-908/4066/14.
Також, суд звертає увагу на те, що належних та допустимих доказів переходу відступлення прав вимоги, як підтвердження виконання умов договору, оплати вартості права вимоги, матеріали заяви не містять.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
При цьому, пунктом 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виходячи з аналізу пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №419/310/12.
Відповідно до правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19, пункт 35) у разі якщо сплив строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З огляду на викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, зважаючи на те, що заявником не доведено поважності причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, вимоги заяви щодо поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання задоволенню не підлягають та відповідно не підлягають задоволенню вимоги щодозаміни стягувача у виконавчому листі та видачі дубліката виконавчого листа.
Керуючись ст.ст.259, 260, 261, 263, 268 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ фінансів», заінтересовані особи: Лохвицький відділ державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа, поновлення строку на його пред'явлення до виконання та заміну сторони, відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Н.В. Сіромашенко