Справа № 372/2073/25
Провадження № 2-а-56/25
05 червня 2025 року м. Обухів
Обухівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Рабчуна Р.О.,
за участю секретаря судових засідань Редьки Н.Н.,
за участю сторін:
представника позивача - адвоката Ладигіна С.С. (в режимі відеоконференції),
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
17 квітня 2025 року до Обухівського районного суду Київської області через підсистему «Електронний суд» звернувся - адвокат Ладигін Сергій Сергійович, що діє в інтересах позивача ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 14.04.2025 о 14 год. 42 хв. 50 сек. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4500018 про те, що ОСОБА_1 , керуючи ТЗ, проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 ПДР, порушення проїзду на заборонений жовтий сигнал, що забороняє рух.
Позивач не погоджується з постановою, вважаючи її такою, що не відповідає вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення та прийнятою з перевищенням повноважень суб'єкта владних повноважень. Зокрема, позивач неодноразово повідомляв поліцейського, що рухався на дозволяючий (зелений) сигнал світлофора. Разом з тим, позивачу не було надано можливості ознайомитися з відеозаписом з камер відеоспостереження, а посадова особа (поліцейський) не здійснила опитування свідків, які перебували в автомобілі разом із позивачем.
Враховуючи вищевикладене, просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4500018 від 14.04.2025, винесену за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень відносно ОСОБА_1 .
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 23 квітня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
09 травня 2025 року до Обухівського районного суду Київської області через підсистему «Електронний Суд» представником відповідача було подано відзив на позовну заяву в якому просив в позові відмовити в повному обсязі. Відзив мотивує тим, що вважає, що твердження позивача, викладені в адміністративному позові є необґрунтованими та хибними та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного: відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП України, порушення правил проїзду перехресть, у тому числі проїзд на заборонений сигнал світлофора, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу. У даному випадку інспектором поліції на місці було винесено постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, з дотриманням вимог ст. 222 КУпАП України та Інструкції МВС №1395. Факт порушення був зафіксований на відеозапис, здійснений за допомогою портативного відеореєстратора №470192, що відповідає вимогам наказу МВС №1026 від 18.12.2018 року та ч. 2 ст. 283 КУпАП України. Номер технічного засобу, яким здійснено фіксацію, був належним чином зазначений у постанові, що підтверджує допустимість такого доказу. Як передбачено ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція має право використовувати засоби фото- і відеофіксації як доказ порушення. Тому вважає доводи позивача про відсутність доказів та пасажирів у салоні авто є безпідставними, оскільки відеозапис не містить підтвердження присутності інших осіб, а жодних клопотань про опитування свідків позивач не заявляв. Крім того, навіть за умови їх наявності, пасажири, що перебували позаду, об'єктивно не могли бачити дорожню ситуацію чи сигнал світлофора, що підтверджує обґрунтованість позиції відповідача. Також зазначає, що у постанові в повному обсязі зазначено суть і обставини правопорушення, час і місце його вчинення та конкретний пункт ПДР - п. 8.7.3.г, який було порушено позивачем. Таким чином звертає увагу суду на те, що постанова винесена правомірно, із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а всі надані докази є належними та допустимими. Підстав для її скасування відсутні. До даного відзиву також був долучений відеозапис з камери портативного відео реєстратора № 470192, на якому здійснено відеофіксацію події.
В судове засідання позивач не з'явився.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги заявлені в позові підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Заяв, клопотань чи заперечень суду не подав.
Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Оцінивши обставини, повідомлені у позовній заяві, відзиві, дослідивши надані письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З матеріалів справи судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності притягнення водія транспортного засобу до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Положеннями ч. 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Судом встановлено, що 14.04.2025 року інспектором 1 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом поліції Швець Сергієм Віталійовичем у відношенні ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕНА № 4500018, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
З вищезазначеної постанови вбачається, що 14.04.2025 року о 14 год. 42 хв. 50 сек. в м. Київ, по вул. Братиславській, водій керуючи ТЗ проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив пункт 8.7.3.ґ ПДР.
У якості доказів скоєного ОСОБА_1 правопорушення у постанові зазначено про наявність відеозапису камера № 470192.
Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 2 ст.122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП.
Згідно положень частини першої статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Відповідно до частини другої статті 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
За правилами частини третьої статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу.
Позивач вважає оскаржувану постанову такою, що є необґрунтованою та підлягає скасуванню. На думку позивача, працівниками поліції не було надано належних доказів вчинення ним адміністративного правопорушення у порядку, визначеному ст. 251 КУпАП України. Зокрема, позивач стверджує, що рухався на зелений (дозволений) сигнал світлофора, а тому підстав для зупинки транспортного засобу не було.
Крім того, позивач зазначає, що при винесенні постанови інспектором поліції було допущено порушення процедури розгляду справи, зокрема - не допитано свідків, які на момент події перебували разом із ним у транспортному засобі.
Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, до якого доданий відеозапис з відеореєстратора, який встановлений у службовому автомобілі поліцейських.
Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР).
Пунктом 1.3 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно пункту 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Згідно з п. п. ґ)п. 8.7.3 ПДР, сигнали світлофора мають такі значення: жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху (пункт 8.11.ПДР України).
У відповідності до пункту 8.10 ПДР України у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.69 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Отже, зі змісту пункту 8.7.3. ґ ПДР України слідує, що жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів. У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися у місцях, визначених пунктом 8.10 цих Правил.
Так, частина 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як зазначає у позові ОСОБА_1 , інспектор Швець С.В., не пред'явив йому відео проїзду його на заборонений сигнал світлофора, тому позивач вважає, що до постанови додали відеозапис де не зафіксований момент вчинення правопорушення.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Пунктом 5 розділу ІV Інструкції встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У відповідності до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122КУпАП, відповідачем наданий відеозапис з відеореєстратора та бодікамери, з якого вбачається, що 14.04.2025 року автомобіль патрульної поліції рухається по вулиці Братиславській в місті Києві та працівниками поліції зафіксовано правопорушення, вчинене водієм транспортного засобу «Hyundai Staria» р.н. НОМЕР_1 , який проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофора. Після зупинки автомобіля інспектор патрульної поліції Швець С.В., підійшов до водія, який представився ОСОБА_1 , пояснив причину зупинки транспортного засобу та повідомив про проведення відеофіксації. На вимогу інспектора позивач пред'явив документ, що посвідчує його особу-посвідчення водія. З відеозапису вбачається, що позивачеві в повному обсязі роз'яснені його права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП.
За положеннями частини 1ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
За результатом розгляду справи, інспектором поліції була винесена оскаржувана постанова.
Суд зауважує, що відеозйомка вчиненого правопорушення та розгляду справи відносно ОСОБА_1 була безперервною.
Тому суд вважає, що відеозаписи, надані відповідачем на підтвердження факту порушення ОСОБА_1 , Правил дорожнього руху, в розумінні приписів ст.ст. 73-76 КАС України, є належними доказами по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Встановивши факт вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, поліцейським, як посадовою особою, що наділена дискреційними повноваженнями, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази порушення позивачем Правил дорожнього руху, маючи відповідні повноваження, зроблено висновок про необхідність притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Відтак, складаючи спірну постанову, інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні докази вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, як-то відеозапис вчинення адміністративного правопорушення, про що зазначено в тексті оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
За ч.ч. 1, 2 ст. 31 Закону України «Про національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом. Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.
Превентивними заходами, зокрема, є зупинення транспортного засобу (п. 4. ч. 1 ст. 31 Закону України «Про національну поліцію»).
В пункті 2 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Відповідно до змісту ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», визначено вичерпний перелік ознак, на підставі яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, а також зазначено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч. 3 ст. 35).
Працівниками поліції було повідомлено позивача про причину його зупинки, а саме порушення п.8.7.3 ґ Правил дорожнього руху.
З відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 було порушено п.п.8.7.3 ґ ПДР, а саме здійснення проїзду регульованого пішохідного переходу на заборонений жовтий сигнал світлофора.
Отже, в даному випадку основною та обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є протиправне діяння, відсутність якого б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення.
На переконання суду, досліджене відео свідчить, що поліцейським були дотримані процедура і порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, а отже адміністративний позов слід залишити без задоволення.
Оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають
Керуючись ст.ст.2, 72-90, 99, 241-246, 286 КАС України, суд,
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 17.06.2025 року.
Суддя Р.О. Рабчун