Справа № 367/164/25
Провадження по справі № 1-кп/367/648/2025
16 червня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 , ,
захисника ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12024111050001538 від 28.08.2024 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чорнобаївка, Білозерського р-ну., Херсонської обл., громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, тимчасово не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
Встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, а саме: в тому, що 28 серпня 2024 року, приблизно о 15 годині 50 хвилин (точно часу слідством не встановлено) ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки МАN ТGХ 18.460 реєстраційний номер НОМЕР_1 в зчепленні зі спеціалізованим напівпричепом Н/ПР-самоскид «ВЕЛМАШ-УКРАЇНА» реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись проїзною частиною вул. Нове Шосе біля перехрестя з вулицею Києво-Мироцька в місті Буча Бучанського району Київської області в напрямку міста Київ, зупинившись перед нерегульованим пішохідним переходом, в порушення вимог п. п. 2.3 б) д) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі -ПДР України), згідно з якими «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху» не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху та порушуючи вимоги п. 10.1 ПДР згідно з яким «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, не дав дорогу пішоходу ОСОБА_8 , яка перетинала проїзну частину з права на ліво відносно напрямку руху транспортного засобу, внаслідок чого здійснив наїзд на останню.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді розчавлення правої нижньої кінцівки - значних розмірів рана правої гомілки та стопи з дефектом шкіри та підшкірно-жирової клітковини до рівня верхньої третини правої гомілки, з розривами судин, нервового пучка та м'язів, з оголенням кісток; розчавлення лівої нижньої кінцівки - рвана рана лівої стопи та гомілки до середньої її третини, з дефектом шкіри та підшкірно-жирової клітковини, з переломами кісток плесни та предплесни, розривами судин та нервового пучка, з ушкодженням сухожиль та м'язів, від яких потерпіла ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла в приміщенні клініки «Імпульс» за адресою: м. Київ, вул. Центральна, 6.
Грубе порушення водієм ОСОБА_4 вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху України перебуває у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті ОСОБА_8 .
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєні інкримінованого йому злочину визнав повністю. Суть пред'явленого йому обвинувачення є зрозумілою. В теперішній час щиро кається у скоєному злочині, просив суд не позбавляти волі та водійських прав.
По суті обвинувачення і заданих запитань ОСОБА_4 пояснив, що він дійсно 28.08.2024 року, керуючи автомобілем марки МАN ТGХ 18.460 реєстраційний номер НОМЕР_1 в зчепленні зі спеціалізованим напівпричепом Н/ПР-самоскид «ВЕЛМАШ-УКРАЇНА» реєстраційний номер НОМЕР_2 , порушив правила дорожнього руху. Він дійсно, зупинившись перед нерегульованим пішохідним переходом, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, не дав дорогу пішоходу ОСОБА_8 , яка перетинала проїзну частину, внаслідок чого здійснив наїзд на останню. Зазнавши тілесних ушкоджень внаслідок ДТП потерпіла в лікарні померла. У вчиненому розкаюється. Повідомив, що на утримані має неповнолітню дитину. Зібрані по справі докази визнає, та їх не оспорює. Кваліфікацію його дій за ст. 286 ч. 2 КК України не оспорює. Фактичні обставини у кримінальному провадженні не оспорює, їх визнає повністю. Зазначив, що не відшкодував потерпілому жодних коштів, оскільки, не мав його телефону, після того, як все-таки зв'язався з потерпілим, телефон надав його адвокат, потерпілий відмовився з ним розмовляти. Відшкодувати заподіяну потерпілому шкоди він не відмовляється, по мірі можливості буде відшкодовувати завдану шкоду.
Прокурор в судовому засіданні підтримала обвинувачення, викладене стосовно ОСОБА_4 в обвинувальному акті, додатково зазначила, що обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого є його щире каяття, обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , передбачених ст. 67 КК України не встановлено. Обвинувачений повністю визнав вину, раніше не судимий, характеризується позитивно, на утриманні має неповнолітню дитину. Просила визнати його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік, з можливістю застосування положень ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк три роки. Речовими доказами розпорядитись відповідно до ст. 100 КПК України. Запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовувати.
Представник потерпілого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні просив призначити максимальний строк покарання.
Захисник обвинуваченого в судовому засіданні пояснив, що його підзахисний визнав вину, щиро кається . При визначенні покарання просить врахувати, що ОСОБА_4 , раніше не судимий, працює, позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітню дитину. Обвинувачений намагався зателефонувати потерпілому, він вибачився перед потерпілим. Щодо відшкодування шкоди просить суд врахувати, що обвинувачений має статус ВПО. Просить призначити покарання непов'язане з реальним відбуттям, також просить суд не призначати додаткову міру покарання.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України зі згоди учасників судового провадження, які на думку суду правильно розуміють зміст обставин по справі і не оспорюють їх, та немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і визначив обсяг доказів, що підлягає дослідженню в судовому засіданні, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 показання, якого відповідають фактичним обставинам справи та дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом було роз'яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
За таких обставин, суд вважає, що провина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину викладеного у даному вироку суду доведена та його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він своїми умисними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої, вчинив злочин передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.
Також, судом досліджено дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 який раніше несудимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання, за яким характеризується посередньо, на утриманні має неповнолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працює в компанії ТОВ «ЕСТАР-УКРАЇНА» на посаді слюсара-ремонтника, про що свідчать: вимога щодо судимості, довідка КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» виконавчого органу Київської міської державної адміністрації, довідка № 505886 від 03.12.2024 КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «СОЦІОТЕРАПІЯ», характеристика ДОП Деснянського УП ГУНП у м. Києві від 02.01.2025 року, свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 , характеристика ТОВ «Естар- Україна» від 01.05.2025р. та його свідчення.
При визначенні обвинуваченому ОСОБА_4 міри покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер та ступінь тяжкості скоєного, що вчинений ним злочин відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, думку потерпілого, дані про особу обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання обвинуваченого.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.
Також, при призначенні покарання обвинуваченому, суд керується відповідними роз'ясненнями, які викладені в п. 20 Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», де зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, особу винного.
При призначенні обвинуваченому покарання, суд звертає увагу на характер допущених ним порушень безпеки дорожнього руху, тяжкість ступеню вчиненого злочину, конкретні обставини справи та наслідки, розмір завданої шкоди, поведінку обвинуваченого, який не відмовляється від відшкодування спричиненої шкоди та з врахуванням всіх обставин справи, ступеня тяжкості, обставини вчиненого злочину, і даних про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.
За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
При призначенні обвинуваченому виду і міри покарання суд керується загальними засадами призначення покарання, принципом пропорційності заходу переслідування меті, як він розтлумачений Європейським судом з прав людини у п. 38 рішення "Ізмайлов проти Росії" від 16 жовтня 2008 р. та у п. 34, 41 "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 р.
Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Враховуючи наведені обставини, та те, що відсутні негативні характеристики обвинуваченого по місцю проживання та роботи, вперше притягається до кримінальної відповідальності, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, вчинив тяжкий злочин, не перебуваючи в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, свою вину визнає, щиро кається, працює, має на утриманні неповнолітню дитину, позицію прокурора який просить обрати обвинуваченому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з урахуванням ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком терміном на 3 роки, та призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, позицію представника потерпілого, який зазначив, що обвинувачений не компенсував матеріальної шкоди, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід обрати покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, та застосувати до нього вимоги ст.75 КПК України, так як на думку суду останнього можна виправити без ізоляції від суспільства.
Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з послідуючими змінами, у кожному випадку призначення покарання за ч. 1 та 2 ст. 286 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
Призначення додаткових покарань має важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самим обвинуваченим так і іншими особами, у зв'язку з чим судам при постановленні вироку слід обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового.
Вирішуючи питання про призначення додаткового покарання, слід зазначити, що санкція ч. 2 ст. 286 КК України, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керування транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов'язана з користуванням таким правом, є основним джерелом доходу. Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність носить альтернативний характер застосування. Відповідна правова позиція викладена в постанові колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 08.02.2018 року у справі за №361/2704/16-к.
В постанові Третьої судової палати ККС ВС від 15.01.2020 року у справі за №161/537/18, Верховний суд вказав, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання. Також колегія суддів зазначила, що закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов'язана з користуванням таким правом, є основним джерелом доходу. Існування цієї обставини потребує лише більш виваженого підходу під час обрання заходу примусу, з урахуванням загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації.
Обговорюючи доцільність призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ст. 286 ч.2 КК України у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, враховуючи особу обвинуваченого, зокрема його несудимість, відсутність негативної характеристики з місця проживання та роботи, ступінь тяжкості та наслідки скоєного кримінального правопорушення, враховуючи, що ОСОБА_4 працює на посаді слюсар-ремонтник в ТОВ «ЕСТАР-УКРАЇНА, беручи до уваги позицію прокурора, яка наполягала на призначенні додаткового покарання обвинуваченому, думку представника потерпілого, який з цього приводу не висловив своєї позиції, думку захисника обвинуваченого, який просив суд не призначати додаткової міри покарання, однак не надав суду доказів, про те, що діяльність обвинуваченого, що пов'язана з керуванням транспортними засобами є його основним джерелом доходу, та позбавлення його цього права завдасть істотних обмежень у відбуванні призначеного покарання, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що є складовим елементом принципу верховенства права, суд вбачає підстави для призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, цілком відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини.
Процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню за проведення експертиз слід покласти на обвинуваченого.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи № СЕ-19/111-24/50823-ІТ від 29.10.2024 у кримінальному провадженні № 12024111050001538 в сумі 3979, 50грн.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи № СЕ-19/111-24/50840-ІТ від 13.11.2024 у кримінальному провадженні № 12024111050001538 в сумі 3786,40грн.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи № СЕ-19/111-24/62306-ФП від 11.11.2024 у кримінальному провадженні № 12024111050001538 в сумі 6367,20грн.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи № СЕ-19/111-24/70410-ІТ від 26.12.2024 у кримінальному провадженні № 12024111050001538 в сумі 3183,60грн.
Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.
Що стосується заявлених потерпілим витрат на правову допомогу адвоката, то суд зазначає наступне.
В своїх роз'ясненнях, наданих у п.п.47-48 Постанови Пленуму «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2017 року №10, ВССУ зазначив, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013). Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК України. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Надання платної правової допомоги регламентується Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно частини 1 статті 26 якого, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Оскільки, витрати на правову допомогу потерпілим при розгляді кримінального провадження нерозривно пов'язані з одночасним розглядом цивільного позову, суд при їх вирішенні згідно ст.128 КПК України застосовує також і норми ЦПК України, які врегульовують вказані процесуальні питання та які вимогам КПК України не суперечать.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсної вартості та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Крім того, при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд звертає увагу, що вимогами ЦПК України не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу з власної ініціативи, питання про зменшення не співмірних витрат на послуги адвоката може бути ініційоване лише іншою стороною у справі. Проте обвинувачений не подав до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
В матеріалах справи міститься: договір на надання професійної правничої (правової) допомоги № Ж1328 від 04.12.2024 року, укладений між АО «Всеукраїнський центр адвокатських розслідувань ДТП «Автопоміч», в особі керуючого ОСОБА_10 та ОСОБА_6 (клієнт), предметом якого є надання професійної правничої (правової) допомоги клієнту щодо захисту інтересів за подією, що мала місце 27.08.2024 року у м. Буча, в результаті якої 03.09.2024р. померла ОСОБА_8 ; додаток № 1.1. до договору надання професійної правничої (правової) допомоги № Ж1328 від 04.12.2024 року від 07 січня 2025 року, укладений між АО «Всеукраїнський центр адвокатських розслідувань ДТП «Автопоміч», в особі керуючого ОСОБА_10 та ОСОБА_6 (клієнт), з якого вбачається, що вартість послуг АО за надання професійної правничої допомоги клієнту по представленню його інтересів у Ірпінському районному суді Київської області по кримінальному провадженню № 12024111050001538 становить - вартість послуг АО за участь адвоката в одному судовому засіданні - 3000,00грн., оплата проводиться не пізніше 3-ох банківських днів, від дати участі адвоката в такому судовому засіданні; вартість послуг АО за участь адвоката в одному судовому засіданні в режимі відео конференції - становить 2000,00грн., оплата проводиться не пізніше 3-ох банківських днів, від дати участі адвоката в такому судовому засіданні; вартість послуг АО за одне прибуття адвоката в суд - становить 1500,00грн., оплата проводиться не пізніше 3-ох банківських днів, від дати участі адвоката в такому судовому засіданні; вартість послуг АО за аналіз та опрацювання матеріалі кримінального провадження та забезпечення участі адвоката в судових засідання становить 4000,00грн., оплата проводиться не пізніше 5-х банківських днів, від підписання Додатку № 1.1.
В підтвердження оплати адвокатських послуг до суду подано: рахунок на оплату № 9 від 05 травня 2025 р. (участь в судовому засіданні по справі № 367/164/25 в яке з'явилися всі учасники процесу) - сума 3000,00грн. та платіжна інструкція № ВМН2-3НРТ-0Х6Х-6ХА5 від 06.05.2025р. з якої вбачається, що ОСОБА_6 здійснив платіж на суму 3000,00грн. АО «Всеукраїнський центр адвокатських розслідувань ДТП «Автопоміч»; рахунок на оплату № 5 від 21 березня 2025 р. (прибуття адвоката до суду для участі в судових засідання) - сума 2000,00грн. та платіжна інструкція № 6Т49-2МЕ3-8КС3-КВНМ від 21.03.2025р. з якої вбачається, що ОСОБА_6 здійснив платіж на суму 2000,00грн. АО «Всеукраїнський центр адвокатських розслідувань ДТП «Автопоміч».
Також додано рахунок на оплату № 14 від 12 червня 2025 р. (участь в судовому засіданні по справі № 367/164/25 в яке з'явилися всі учасники процесу) вартість 3000,00грн., рахунок на оплату № 13 від 10 червня 2025 р. (участь в судовому засіданні по справі № 367/164/25 в яке з'явилися всі учасники процесу) вартість 3000,00грн., - однак в підтвердження оплати ОСОБА_6 даних послуг згідно укладеного договору суду не надано.
Потерпілим у позові заявлено про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп.
За змістом ч. 1ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
Враховуючи наведені вище положення закону, якими встановлено, що витрати, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги адвоката, несуть сторони, а також той факт, що потерпілим документально підтверджено витрати, які він поніс у зв'язку із даною справою, що вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.
Суд зазначає, що процесуальні витрати, понесені у кримінальному провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову до обвинуваченого; такі витрати повинні бути розподілені судом у межах розгляду того кримінального провадження, у ході розгляду якого вони виникли.
Враховуючи особливості розгляду справи її значення для учасників, беручи до уваги відсутність клопотання захисника про зменшення розміру витрат на правову допомогу, виходячи з критеріїв їх виправданості, розумності їх розміру, співмірності та складністю справи про вчинення кримінального правопорушення, суд приходить до висновку що клопотання про розподіл процесуальних витрат за ч. 1ст.122 КК України підлягає задоволенню - з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6 слід стягнути процесуальні витрати пов'язані із наданням правової допомоги - в розмірі 5000,00грн.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого суд не застосовує.
Крім того, суд вважає за необхідне скасувати арешт на майно накладений ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.10.2024 року по справі № 369/17195/24, з таких підстав.
Відповідно до ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Враховуючи, що судовий розгляд даного кримінального провадження завершений, тому потреби у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Таким чином, суд, вважає за можливе скасувати арешт накладений вищевказаною ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.10.2024 року на речові докази у кримінальному провадженні №12024111050001538 від 28.08.2024 року, а саме: на автомобіль марки «MAN TGX 18.460» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить ТОВ «АЛЕТ ТРЕЙДІНГ» зареєстрованому за адресою: м. Київ вул. Старокиївська, 10Г, та спеціалізований напівпричіп Н/ПР-самоскид «ВЕЛМАШ-УКРАЇНА» реєстраційний номер НОМЕР_5 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 належить ТОВ «В&С Логістика» зареєстрованому за адресою: м. Київ вул. Круглоуніверситетська, 7 офіс 28, які знаходяться на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська обл. Бучанський р-н., смт. Макарів, вул. Стуса, 37.
Речовими доказами суд розпоряджається відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 91, 118, 120, 124, 349, 369-374, 394 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в період іспитового строку:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання вироком законної сили не обирати.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи № СЕ-19/111-24/50823-ІТ від 29.10.2024 у кримінальному провадженні № 12024111050001538 в сумі 3979, 50грн.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи № СЕ-19/111-24/50840-ІТ від 13.11.2024 у кримінальному провадженні № 12024111050001538 в сумі 3786,40грн.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи № СЕ-19/111-24/62306-ФП від 11.11.2024 у кримінальному провадженні № 12024111050001538 в сумі 6367,20грн.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи № СЕ-19/111-24/70410-ІТ від 26.12.2024 у кримінальному провадженні № 12024111050001538 в сумі 3183,60грн.
Речовий доказ по даному кримінальному провадженню:транспортний засіб - автомобіль марки «MAN TGX 18.460» реєстраційний номер НОМЕР_7 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , що поміщений на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська область, Бучанський р-н, смт. Макарів, вул. Стуса 37 - повернути власнику ТОВ «АЛЕТ ТРЕЙДІНГ», зареєстрованому за адресою : м. Київ, вул. Старокиївська, 10Г.
Речовий доказ по даному кримінальному провадженню: спеціалізований напівпричіп Н/ПР-самоскид «ВЕЛМАШ-УКРАЇНА» реєстраційний номер НОМЕР_8 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , що поміщений на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська область, Бучанський р-н, смт. Макарів, вул. Стуса 37 - повернути власнику ТОВ «В&С Логістика» зареєстрованому за адресою: м. Київ вул. Круглоуніверситетська, 7 офіс 28 .
Речовий доказ по даному кримінальному провадженню: медичну карту стаціонарного хворого № 5234 на ім'я ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що передана на зберігання до архіву КНП «Ірпінська центральна міська лікарня Ірпінської міської ради Київської області», за адресою: Київська область м. Ірпінь, вул. Садова, 38, - залишити у Комунальному некомерційному підприємстві «Ірпінська центральна міська лікарня Ірпінської міської ради Київської області», за адресою: Київська область м. Ірпінь, вул. Садова, 38.
Речовий доказ по даному кримінальному провадженню: медичну карту стаціонарного хворого № 406/24 на ім'я ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що передана на зберігання до архіву ТОВ «Імпульс Осокорки», за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин, вул. Нова 1, залишити у ТОВ «Імпульс Осокорки», за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин, вул. Нова 1.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.10.2024 року на автомобіль марки «MAN TGX 18.460» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить ТОВ «АЛЕТ ТРЕИДІНГ» зареєстрованому за адресою: м. Київ вул. Старокиївська, 10Г, та спеціалізований напівпричіп Н/ПР-самоскид «ВЕЛМАШ-УКРАЇНА» реєстраційний номер НОМЕР_5 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 належить ТОВ «В&С Логістика» зареєстрованому за адресою: м. Київ вул. Круглоуніверситетська, 7 офіс 28, які знаходяться на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська обл. Бучанський р-н., смт. Макарів, вул. Стуса, 37 - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_9 процесуальні витрати пов'язані із наданням правової допомоги - в розмірі 5000,00грн.
Вирок суду першої інстанції, в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає. В іншій частині, може бути оскаржено учасниками процесу, протягом 30-ти діб з моменту його проголошення, до Київського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги до Ірпінського міського суду Київської області.
Вирок суду набирає законної чинності після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не будо подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1