Справа № 359/12990/24
Провадження № 2/359/1271/2025
17 червня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Бокей А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-
02 грудня 2024 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшов позов, яким ТОВ «Коллект Центр» просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором № 2109851645373 від 08 квітня 2021 року у розмірі 58633,08, грн., заборгованість за договором № 2109808813598 від 08 квітня 2021 року у розмірі 43272,50 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн., понесені витрати на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 08 квітня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договори №2109851645373 та 2109808813598, за якими товавриство зобов'язалось надати відповідачу позику у розмірі 3300,00 грн. та 2500,00 грн., а відповідач зобов'язався протягом одного року повернути отримані кредити та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 2,00% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентівж протягом орієнтовного строку повернення кредиту. ТОВ «Служба миттєвого кредитування» виконало своє зобов'язання за договорами та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3300,00 грн. та 2500,00 грн.. Відповідач неналежним чином виконував грошові зобов'язання, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за договором № 2109851645373 від 08 квітня 2021 року у розмірі 58633,08, грн. та за договором № 2109808813598 від 08 квітня 2021 року у розмірі 43272,50 грн.. В подальшому, на підставі договорів факторингу, ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги за вищевказаними договором. Відповідач відмовляється добровільно сплатити заборгованість в позасудовому порядку, а тому позивач вимушений звернутися до суду.
Ухвалою суду від 10 грудня 2024 року у цивільній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом та повідомленням. Сторонам роз'яснено права, обов'язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
Належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи представник позивача до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Натомість в позовній заяві представник просив розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.
Відповідач до суду не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Про причини неявки суд не повідомила. Заяв чи клопотань, відзиву на позов до суду не направила.
Згідно ч. 8ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно вимог ст.223, 280, 281 ЦЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи не заперечує і представник позивача.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити обставини справи виходячи з фактичних право-відносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, прийшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).
Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Судом встановлено, що 08 квітня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договори №2109851645373 та 2109808813598, за умовами яких товариство зобов'язалось надати відповідачу в борг грошові кошти у розмірі 3300,00 грн. та 2500,00 грн., а ОСОБА_1 зобов'язалась протягом одного року повернути грошові кошти та сплатити відсотки за користування ними у розмірі, визначеному у п. 1.4 договорів (а.с. 31-58).
ТОВ «Служба миттєвого кредитування» виконало своє зобов'язання та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3300,00 грн. та 2500,00 грн., що підтверджується довідками ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» від 04 жовтня 2024 року (а.с. 64, 65).
Встановлено, що ОСОБА_1 неналежним чином виконував грошові зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 30 листопада 2021 року у нього утворилась заборгованість за договором № 2109851645373 від 08 квітня 2021 року у розмірі 58633,08, грн., яка складається з : 3300,00 грн. - сума заборгованості за кредитом, 22935,00 грн. - сума заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом, 32398,08 грн. - сума заборгованості за нарахованими відсотками відповідно умов договору кредитом за період з 01 грудня 2021 року по 07 квітня 2022 року.
Крім того, утворилась заборгованість за договором № 2109808813598 від 08 квітня 2021 року у розмірі 43272,50 грн., яка складається з : 2500,00 грн. - сума заборгованості за кредитом, 17475,00 грн. - сума заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом, 24444,00 грн. - сума заборгованості за нарахованими відсотками відповідно умов договору кредитом за період з 01 грудня 2021 року по 07 квітня 2022 року.
Згідно ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного кредитного договору, який оформлю-ний сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
За змістом ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений в договорах строк кошти не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за вказаними договірними зобов'язаннями, яка складається із 58633,08, грн. та 43272,50 грн. відповідно.
01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 1-12, у відповідності до умов якого ТОВ ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги відповідно до реєстру боржників (а.с.23-24).
Відповідно Витягу з Реєстру боржників до вказаного договору факторингу, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2109851645373 та 2109808813598.
10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 та № 10-03/2023/01, у відповідності до умов яких ТОВ «Вердикт Капітал» відступило позивачу право вимоги до реєстру боржників.
Відповідно змін в реєстрі боржників до вказаних договорів про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договорами №2109851645373 та 2109808813598.
Відповідно ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Враховуючи вище вказане суд вважає, що ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором №2109851645373 та 2109808813598.
Матеріали справи не містять доказів оплати ОСОБА_1 повністю чи частково на користь первісного чи нового кредитора наявної заборгованості за вказаними кредитними договорами, у зв'язку з чим суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором № 2109851645373 від 08 квітня 2021 року у розмірі 58633,08, грн. та за договором № 2109808813598 від 08 квітня 2021 року у розмірі 43272,50 грн.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При звернені до суду з даним позовом ТОВ «Коллект центр» сплачено судовий збір у розмірі 2422, 40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 0475680005 від 19 листопада 2024 року.
Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено, з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені витрати по сплаті судового збору.
Крім того, ТОВ «Коллект центр» заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на оплату правничої допомоги в розмірі 16000,00 грн.
Відповідно ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встанов-ленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Слід зазначити, що адвокати, укладаючи із клієнтом договір про надання правової допомоги, мають вказувати перелік послуг, які будуть надаватися під час виконання такого договору. З приводу цього питання Верховний Суд у постанові по справі № 826/856/19 від 22 грудня 2018 року зазначив, що «з розрахунку наданих адвокатом послуг вбачається, що певні його дії (зробити копії необхідних документів чи друк квитанцій) не потребують професійних навичок, а акт виконаних робіт містить вид послуг, що не були передбачені договором».
Таким чином, для можливості наступного відшкодування судових витрат слід ретельно підготувати договір про надання правової допомоги та передбачити, якими доказами будуть підтверджуватися надані адвокатом послуги.
На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивачем надано прайс - лис Адвокатського об'єднання «Лігал Ассістанс» затверджений 01 листопада 2023 року, заявку № 286 на надання юридичної допомоги від 11 жовтня 2024 року, укладену між Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект центр», в якій зазначено вартість послуг (надання усної консультації - 4000,00 грн. та складання позовної заяви - 12000, 00 грн.), витяг з Акту №3 про надання юридичної допомоги від 08 листопада 2024 року у справі щодо ОСОБА_1 на загальну суму 16000,00 грн.
У зв'язку з задоволенням позову в повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 16000,00 грн..
Враховуючи наведене та керуючись ст. 207, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638,
1048,1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст. 10 - 13, 76-81, 133, 137, 141, 223, 259-260, 263-265, 280, 353, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про стягнення заборго-ваності за договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором № 2109851645373 від 08 квітня 2021 року у розмірі 58633 (п'ятдесят вісім тисяч шістсот тридцять три) гривні 08 (вісім) копійок та заборгованість за договором № 2109808813598 від 08 квітня 2021 року у розмірі 43272 (сорок три тисячі двісті сімдесят дві) гривні 50 (п'ятдесят) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 16000 (шістнадцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.
Інформація про позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.
Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , орган що видав 3222, дата видачі 11 грудня 2018 року, зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст заочного рішення суду виготовлено 17 червня 2025 року.
Суддя Л.В. Яковлєва