вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541
Справа № 356/255/25
№ провадження 2-а/356/1/25
10.06.25 Березанський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Капшученко І. О.
за участю секретаря Мелещенко В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 20.03.2025 № 409 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закриття провадження у справі
До Березанського міського суду Київської області через свого представника адвоката Тихонова В. В. звернувся ОСОБА_1 з вказаним вище адміністративним позовом, у якому просив скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.03.2025 № 409 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, провадження у справі закрити та вирішити питання судових витрат.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що згідно військово-облікового документу, у період з 18.05.2024 по 17.07.2024, відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» позивачем уточнено свої персональні дані шляхом особистого відвідування територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У зв'язку з прийняттям позивача на службу до Державної установи «Бориспільська виправна колонія (№ 119)» у січні 2025 року його було направлено до КНП «Березанська міська лікарня Березанської міської ради» для проходження військово-лікарської комісії (далі - ВЛК). ВЛК позивачем було пройдено в січні 2025 року, а починаючи з 12.02.2025 позивача прийнято на службу в ДУ «Бориспільська ВК (№ 119)» на посаду молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки. Перебуваючи на службі, позивача засобами телефонного зв'язку було повідомлено про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для «з'ясування обставин». З'явившись до відділу, йому було повідомлено, що останній не з'явився за повісткою, чим порушив абз. 6 ч. 3, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, за що на нього було складено протокол від 10.03.2025 № 41 про адміністративне правопорушення. Постановою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.03.2025 № 409 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф в розмірі 17 000,00 грн. Разом з тим, вважає вказану постанову протиправною, незаконною та такою, що постановлена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки позивачу не було відомо про необхідність прибути до відділу йому не було відомо та жодних викликів він не отримував. Окрім того, у вказаний час, коли позивач мав з'явитися за повісткою, він перебував у медичному закладі та проходив ВЛК у зв'язку з працевлаштуванням на службу. За таких обставин, вважає, що відповідачем було грубо порушено порядок адміністративного провадження під час розгляду справи, що є однією з підстав для скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому змушений звернутись до суду з даним позовом.
Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 11.04.2025 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
01.05.2025 від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позовних вимог заперечив, вважаючи їх безпідставними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав. Зазначив, що на адресу реєстрації місця проживання позивача засобами поштового зв'язку було направлено повістку № 1652012 від 03.01.2025, сформовану за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Відповідно до даної повістки, 16.01.2025 позивач мав обов'язок прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення облікових даних. У свою чергу, позивач вказаних вимог не виконав та не з'явився у визначений час до ІНФОРМАЦІЯ_4 , мотивуючи тим, що йому не було відомо про направлену йому повістку. При цьому, жодних підтверджуючих документів щодо неможливості прибуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 останній не надав. 10.03.2025 в порядку, встановленому законодавством, відносно позивача та в його особистій присутності було складено протокол про адміністративне правопорушення № 41, роз'яснено його права і обов'язки, та повідомлено, що дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення. В той же час, жодних заперечень позивач в поясненнях до вищевказаного протоколу, які б стосувалися перенесення розгляду справи на іншу дату чи залучення адвоката, немає, відповідні клопотання не подавалися. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення уповноваженою особою 20.03.2025 винесено постанову № 409 відносно позивача та правомірно накладено штраф у сумі 17 000 грн. За таких обставин, просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с.48-52).
20.05.2025 представник позивача Тихонов В. В. подав до суду клопотання, в якому просив відзив повернути без розгляду у зв'язку з пропущенням відповідачем строків на його подачу.
Положеннями ч. 4 ст. 47 КАС України, серед іншого, передбачено право відповідача подати відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 5 ст. 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
За ч. 5 ст. 121 КАС України, пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Отже, право подати відзив є процесуальним правом відповідача.Водночас, положення чинного КАС України не містять норм, які б передбачали повернення без розгляду відзиву, поданого з порушенням встановленого строку.
Враховуючи вказане, заявлені в клопотанні вимоги представника позивача не ґрунтуються на положенням чинного законодавства, тому клопотання є безпідставним та необґрунтованим, та суд приходить до висновку, що у його задоволенні слід відмовити.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відзив до суду представником відповідача подано через систему «Електронний суд» 30.04.2025 о 17:56:46 після закінчення робочого часу та зареєстровано канцелярією суду на наступний робочий день 01.05.2025 за вх. № 1774, тобто з пропуском встановленого строку на один день.
Верховний Суду у постановах від 18.06.2019 у справі № 826/3585/18, від 10.10.2019 у справі № 826/17225/17 зазначив, з аналізу ч. 1 ст. 159 КАС вбачається, що вона не містить імперативних приписів щодо дій суду в разі неподання суб'єктом владних повноважень відзиву без поважних причин. В той же час ця норма наділяє суд повноваженнями на власний розсуд вирішувати як діяти в зазначеній ситуації.
Враховуючи вказане, оскільки відповідач подав відзив, в якому виклав свої заперечення проти позову, така процесуальна поведінка не може бути кваліфікована як визнання відповідачем позову, тому відсутні підстави для застосування ч. 1 ст. 159 КАС України.
Разом з тим, оскільки відзив поданий з порушенням встановленого строку, суд вважає за необхідне вирішувати справу за наявними матеріалами на підставі ч. 6 ст. 162, ч. 2 ст. 175 КАС України.
10.06.2025 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, згідно з якими надані відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 01.05.2025 про витребування доказів копії документів не засвідчені належним чином та мають погану якість, не дають змоги встановити їх зміст, а тому не можуть братись до уваги. Крім того, в матеріалах справи відсутній опис вкладення, з яким мав відправлятись лист, тому відсутні підстави стверджувати, що поштове відправлення містило саме повістку про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором № 0610219544394 містить відомості про повернення відправнику із зазначення підстав повернення, а саме «Одержувач відсутній за вказаною адресою», що була проставлена посадовими особами АТ «УКРПОШТА» 16.01.2025. За таких обставин, вказане поштове відправлення в силу положень пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період вважається отриманим позивачем лише 16.01.2025, що унеможливлює прибуття позивача у вказану у повістці час та дату до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відтак, вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення є недоведеною, постанова від 20.03.2025 № 409 підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, 10.06.2025 представник позивача подав до суду заяву, у якій повідомив, що позивач не має можливості з'явитися в призначене судове засідання 10.06.2025, а також не має змоги забезпечити явку свого представника, тому просив дане судове засідання проводити за відсутності позивача.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило (а.с.76-на звороті,77).
Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у суді першої інстанції.
Враховуючи вказане, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності вказаних учасників на підставі ч. 3 ст. 194, ч. 1,3 ст. 205, ч. 3 ст. 268 КАС України.
Відповідно до ч 4 ст. 229 КАС України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши адміністративний позов, матеріали справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази по справі, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що у відповідності до військово-облікового документа № 140720236271099300003 від 07.06.2024, ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та з 17.04.2024 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , військове звання солдат, склад рядовий, на підставі рішення військово-лікарської комісії придатний до військової служби згідно гр. І наказу МОУ № 402-2008, протокол № 13 від 11.07.2023, підлягає повторному медичному огляду 10.07.2028 (а.с.29-30).
Як зазначено позивачем у позові, останнім у період з 18.05.2024 по 17.07.2024, відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» уточнено його персональні дані шляхом особистого відвідування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що підтверджується також відомостями його військово-облікового документа, і відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України суд вважає таку обставину доведеною.
Відповідно до п.п. 30-2, 30-3 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024, за зареєстрованим місцем проживання позивача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням № 0610219544394 з описом вкладення було надіслано повістку № 1652012 від 03.01.2025, що була сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, якою ОСОБА_1 зобов'язано з'явитися 16.01.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , для уточнення даних (а.с.68).
Згідно відбитку штампу на поштовому повідомленні, 16.01.2025 працівником органу поштового зв'язку проставлено відмітку про відсутність адресата ОСОБА_1 за вказаною на конверті адресою: АДРЕСА_1 , та про повернення поштового відправлення (а.с.69).
Згідно відповіді з Єдиного державного реєстру демографічного реєстру № 1256259 від 02.04.2025, зареєстрованою за вх. № 1313 від 02.04.2025, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується штампом про реєстрацію місця проживання від 14.06.2001 на сторінці 12 наданої суду копії паспорту позивача серії НОМЕР_1 (а.с.21).
10.03.2025 старшим офіцером ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 складено протокол № 41, відповідно до якого 10.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де встановлено, що останній не з'явився за повісткою, чим порушив абз. 6 ч. 3, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП (а.с.13,67).
Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративного правопорушення, даний протокол складено в особистій присутності ОСОБА_1 , йому роз'яснено його права і обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також повідомлено про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього.
Також ОСОБА_1 надано можливість зазначити свої пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, чим він скористався, та вручено другий його примірник, про що останній поставив свій підпис.
Відповідно до пояснень ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення № 41 від 10.03.2025, останній не був сповіщений від «Укрпошти» та від ІНФОРМАЦІЯ_4 , так проходив у визначений в повістці час ВЛК у зв'язку з працевлаштуванням.
20.03.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3
відносно ОСОБА_1 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 409 від 20.03.2025, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17 000,00 грн. (а.с.11).
Вказаною постановою встановлено, що 10.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де з'ясувалося, що останній не з'явився за повісткою № 1652012 від 03.01.2025 та не долучив докази про поважні причини неявки до органу військового управління, (направлення на ВЛК Державної установи “Бориспільської виправної колонії № 119» не є належним доказом пропущення дати 16.01.2025, вказаної в повістці), чим порушив абзац 6, ч. 3, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
ОСОБА_1 на розгляд справи з'явився, копію оскаржуваної постанови отримав 20.03.2025 під підпис (а.с.11).
Згідно з довідкою Державної установи «Бориспільська виправна колонія (№ 119)» від 19.03.2025 № 11-1513-ВС, ОСОБА_1 з 12.02.2025 проходить службу в установі на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки (а.с.14).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9 КУпАП).
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно роз'яснень Верховного Суду у листі від 13.07.2018 № 60-1543/0/2-18, особливий період діє в Україні з 17.03.2014 після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію". Президент України рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який продовжений по теперішній час.
Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено проведення загальної мобілізації, строк проведення якої неодноразово продовжувався Указами Президента у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України та Указом Президента України № 236/2025 від 15.04.2025 продовжений по теперішній час.
Відповідно до ч. 1 ст .22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно із частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Відповідно до абз. 8 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Відповідно до абз. 1-2, 4 п. 30 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.
Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з вимогами п. 30-1 вказаного вище Порядку кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код), що містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням.
У відповідності з вимогами п. 30-2 Порядку від 16.05.2024 № 560, повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, можуть централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Пунктом 41-2 Порядку визначено, що повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (у тому числі роздруковані), та повістки, оформлені на бланку, мають однакову юридичну силу.
Відповідно до пункту 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 № 560, повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Згідно з підпунктом 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Отже, з моменту набрання чинності 18.05.2024 Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, особа вважається належним чином оповіщеною про необхідність явки до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, якщо повістка про виклик за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення облікових даних або за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, однак не була отримана військовозобов'язаним, про що працівниками органів поштового зв'язку проставлено відмітку про відмову отримати поштове відправлення чи про відсутність особи за вказаною адресою.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення в розумінні ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, чи прийнято оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 зазначила, що визначений статтею 77 КАС обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльність не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Аналогічні за змістом висновки містяться також у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 по справі № 760/2846/17, від 14.02.2018 по справі № 536/583/17.
Отже, в даному випадку обов'язок доказування обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, покладається саме на позивача.
Разом з тим, належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які посилається позивач як на підставу пред'явлених вимог, суду надано не було.
Всупереч таким доводам представника позивача, повістка № 1652012 від 03.01.2025 сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить реєстраційний номер та кваліфікований електронний підпис керівника ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_3 , накладений у день її формування, QR-код, а також реєстраційний номер поштового відправлення № 0610219544394, реквізити повістки відповідають вимогам, визначеним абз. 9 ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ та п. 29 Порядку № 560.
Вказана повістка надіслана на зареєстровану у встановленому законом порядку адресу місця проживання позивача ОСОБА_1 рекомендованим листом з описом вкладення за № 0610219544394, що підтверджується долученими до матеріалів справи копією повістки, копією опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення, а також копією конверту за номером поштового відправлення № 0610219544394, що містить проставлену відмітку органу поштового звязку «Адресат відсутній за вказаною адресою», та в силу приписів п. 41 Порядку № 560 ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленим про виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу.
Всупереч таким доводам представника позивача, повістка № 1652012 від 03.01.2025 у відповідності до п. 30-3 Порядку № 560 містить опис вкладення із зазначеним на ньому штриховим кодовим ідентифікатором оператора поштового зв'язку, прізвище, власне ім'я та по батькові, а також адресу позивача, на яку надіслано поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім'я та прізвище керівника районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_3 , а також номер поштового відправлення № 0610219544394, що відповідає номеру на конверті.
За встановлених обставин, той факт, що вказаним вище поштовим відправленням за № 0610219544394 позивачу ОСОБА_1 відправлялась саме повістка № 1652012 від 03.01.2025, доведено належними і допустимими доказами та сумнівів не викликає.
Відтак, суд приходить до висновку, що оповіщення позивача відповідачем вчинено з дотриманням вимог п.п. 30-301, 302, 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Оцінюючи доводи про те, що позивач не мав змоги з'явитися на виклик за повісткою, оскільки у визначений у повістці день проходив ВЛК у зв'язку з працевлаштуванням на роботу, суд зазначає, що будь-яких належних та допустимих доказів, які це б підтверджували, суду надано не було, а ті, що надані позивачем, суд розцінює критично з наведених нижче підстав.
Так, витяг з амбулаторної карти ОСОБА_1 у КНП «Березанська міська лікарня Березанської міської ради» та картка профілактичних щеплень датовані 02.01.2025 та 03.01.2025 відповідно та не містять жодної інформації, яка стосується предмету доказування у даній справі, тому відхиляються судом як неналежні докази.
Суду також не надано направлення позивача для проходження військово-лікарської комісії, а також будь-яких доказів, які б свідчили, що ОСОБА_1 16.01.2025 перебував у будь-якому медичному закладі та в силу цих обставин не міг прибути за викликом.
Окрім того, поважні причини неприбуття громадянина за повісткою визначені ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ та п.п. 23 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, якими є перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
При цьому, у п. 24 вказаного вище Порядку також вказано, що у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відтак, обставина працевлаштування та проходження позивачем пов'язаного з цим медичного огляду або ВЛК не фігурує в переліку поважних причин неявки за повісткою і не звільняє від обов'язку виконати вказані в ній вимоги, і цим доводам позивача уповноваженою посадовою особою під час винесення оскаржуваної постанови було надано оцінку, про що безпосередньо зазначено в тексті постанови.
Суд також зауважує, що місцем проживання позивача ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 , в той час як за повісткою останній викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , що територіально наближене до місця проживання позивача.
У цьому контексті слід також зазначити, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави, що здійснюється з метою забезпечення оборони держави.
Позивач як військовозобов'язаний, повідомляючи відповідному уповноваженому органу адресу свого місця проживання, погодився з обов'язком отримувати офіційну поштову кореспонденцію за вказаною адресою.
В даному випадку позивач не довів належними та допустимими доказами обставини, які унеможливлювали отримання ним поштового відправлення за адресою місця його проживання.
За відсутності поважних причин неявки до ТЦК за повісткою, військовозобов'язаний вважається таким, що не з'явився за викликом, що утворює склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Посилання представника позивача про те, що надані відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 01.05.2025 про витребування доказів копії документів не засвідчені належним чином, встановлених у справі обставин не спростовують з огляду на наступне.
Так, вказані докази, а саме копії оскаржуваної постанови від 20.03.2025 № 409, повістки № 1652012 від 03.01.2025 та конверту зі штрихкодовим ідентифікатором № 0610219544394 надані у процесуальний спосіб особою, у володінні якої вони перебувають - ІНФОРМАЦІЯ_9 , на виконання вимог ухвали суду від 01.05.2025 про витребування доказів, постановленою за клопотанням представника позивача.
Представник позивача, обгрунтовуючи своє клопотання про витребування, посилався на те, вказані запитувані документи можуть перебувати в розпорядженні виключно відповідача, з огляду на що він також звертався до відповідача з адвокатським запитом, копія якого міститься в матеріалах справи.
З клопотаннями про витребування оригіналів вказаних документів, що подані в копіях з метою встановлення їх достовірності ні представник позивача, ні сам позивач до суду не звертались та жодним чином не обґрунтували, у чому полягають їх сумніви щодо достовірності наданих відповідачем копій документів чи їх відповідності оригіналам, обмежившись самими лише посиланнями.
Також неконкретні посилання представника позивача у його додаткових поясненнях про те, що окремі копії документів надано в якості, що не дає змоги встановити їх зміст, оскільки ним не зазначено, які саме документи, на його переконання, не відповідають вимогам та яку саме зафіксовану в них інформацію чи її частину йому не вдалось встановити.
Суд зауважує, що вказані копії письмових доказів є повністю читабельними, підлягають візуальному сприйняттю та дають змогу тлумачити їх зміст, тому вказані вище посилання представника позивача суд відхиляє як необґрунтовані.
За таких обставин, вказані вище надані на виконання вимог ухвали суду від 01.05.2025 документи містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку, встановленому законом та дають змогу встановити дійсні обставини справи, відтак, є належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 73-75 КАС України, а тому підстави не брати їх до уваги відсутні.
Отже, з досліджених обставин справи та наданих суду доказів встановлено, що начальник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, виявивши в діях позивача ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, діяв у межах наданих йому повноважень щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення та у спосіб, що передбачений законодавством.
За встановлених вище обставин, суд дійшов висновку, що підстави для скасування постанови № 409 від 20.03.2025 якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відсутні.
Позовні вимоги в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення судом не вирішуються у зв'язку із відсутністю підстав для скасування спірної постанови.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 71-72, 77, 243, 268-272, 286 КАС України, ст.ст. 210-1, 219, 245, 280 КУпАП, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 20.03.2025 № 409 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закриття провадження у справі - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І. О. Капшученко