Справа № 293/532/25
Провадження № 2/293/363/2025
17 червня 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючої судді Проценко Л.Й.,
за участі секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Черняхів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу
І. Короткий зміст позовних вимог
09.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу. За змістом позовної заяви просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь 58 114 грн, що еквівалентно 1400 (одна тисяча чотириста) доларів США.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 07.02.2024 він надав ОСОБА_2 2000 (дві тисячі) доларів США, про що останній власноручно написав розписку про отримання коштів із зобов'язанням повернути їх до 12.02.2024 без відсотків. Однак відповідач своїх зобов'язань перед позивачем не виконав та позичених коштів не повернув. На неодноразові звернення позивача відповідач повернув лише 600 доларів США.
На момент подачі позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 1400 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 09.05.2025 еквівалентно 58 114 грн. (41,51х1400).
У зв'язку з тим, що строк виконання зобов'язання давно минув, а відповідач відмовився добровільно повертати кошти, позивач просить несплачену суму боргу в розмірі 58 114 грн., що еквівалентно 1400 доларів США, стягнути з відповідача в судовому порядку.
ІІ. Процесуальні дії по справі та позиції сторін
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2025 головуючим суддею по справі №293/532/24 визначено суддю Проценко Л.Й. (а.с.11).
На виконання вимог ч.6 ст.187 ЦПК України, 15.05.2025 судом отримано відомості від Черняхівської селищної ради про те, що інформація про місце проживання відповідача ОСОБА_2 на території селищної ради відсутня.
Ухвалою від 19.05.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи постановив проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначив перше судове засідання на 10 год. 30 хв. 17.06.2025 (а.с.15).
17.06.2025 сторони в судове засідання не з'явились. Позивач подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Позов підтримує, просить його задовольнити (а.с.15).
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки до суду не повідомив. Відзив на позов не подав. Про день та час розгляду справи в суді повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку SMS повідомлення (а.с.19). Крім того, відповідач повідомлений шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебпорталі судової влади України (а.с.17). Суд зазначає, що інформація про дату, час та місце розгляду справи перебуває у відкритому доступі на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки суду: https://cr.zt.court.gov.ua, а відтак відповідач повин був цікавитись долею справи, добросовісно користуватись наданими йому процесуальними правами.
Позовні матеріали направлені на останнє відоме місце проживання відповідача повернулись до суду без вручення адресату з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.20).
Відповідно до вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомлений про день та час розгляду справи в суді, оскільки днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку.
Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, зазначених у рішенні у справі «Вячеслав Корчагін проти Росії» № 12307/16 - учасник справи, що повідомлявся за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, ухилявся від отримання судової повістки, тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.
Отже, враховуючи норми ст.128 ЦПК України, суд вважає відповідача таким, що повідомлений належним чином.
Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Оскільки явка відповідача судом не визнавалась обов'язковою, участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.8 ст.178 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
ІІІ. Фактичні обставини справи встановлені судом, національне законодавство, що підлягає застосуванню та висновки суду
Із копії розписки ОСОБА_2 (ВН НОМЕР_1 ) вбачається, що він отримав кошти в сумі 2 тисячі (дві тисячі) доларів США та зобов'язуться їх повернути до 12.02.2024. Кошти отримав 07.02.2024 у ОСОБА_1 . Розписка написана власноручно 07.02.2024 та підписана ОСОБА_2 (а.с.9).
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 (а.с.10)
За приписами ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.
Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).
У пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України закріплено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.
Також у статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Водночас статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ч.3 вказаної статті позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
У частинах першій та другій ст.509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов забороняється.
У статті 530 ЦК України, зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до вимог ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
У разі порушення боржником негативного зобов'язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або) відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник зобов'язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов'язання. Така вимога може бути пред'явлена кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.3, 4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 13 ЦПК України, визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена в Постанові ВСУ від 02.07.2014 року № 6-79цс14, визначено, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі №464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що: "за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного між ними договору позиви від 07.02.2024, про що свідчить копія розписки.
Згідно даної розписки ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 в борг кошти в сумі 2 000 (дві тисячі) доларів США, які він зобов'язувався повернути до 12.02.2024 (а.с.9). Однак, відповідач у визначений в розписці строк добровільно не повернув отримані кошти. Сума боргу на момент подачі позову до суду становить 1400 доларів США.
Враховуючи те, що відповідач повернув позивачу частину коштів в розмірі 600 доларів США, суд вважає, що відповідач визнає факт укладення між ними договору позики, однак, не бажає добровільно виконати його.
Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач зобов'язання перед прозивачем виконав лише частково і станом на момент подачі позову до суду 09.05.2025 борг відповідача перед позивачем становить 1400 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 58 114 гривень.
За таких обставин суд задовольняє позов в повному обсязі.
V. Розподіл судових витрат
Згідно з ч.ч.1-2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89,141, 142, 247, 258-259, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 07.02.2024 у розмірі 58 114 (п'ятдесят вісім тисяч сто чотирнадцять) гривень 00 копійок, що еквівалентно 1400 (одна тисяча чотириста) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса/місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
Повне рішення складене та підписане 17.06.2025
Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО