Справа № 285/3103/25
провадження № 2-о/0285/134/25
16 червня 2025 року м. Звягель
Суддя Звягельського міськрайонного суду Житомирської області Васильчук Л. Й., вирішуючи питання відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: - Звягельська міська рада Житомирської області, про встановлення юридичних фактів, -
11.06.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною заявою, у якій просить встановити факт родинних відносин, що заявниця є рідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановити факт реєстрації смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 на території російської федерації м. Норильськ.
Вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення юридичних фактів на предмет дотримання вимог цивільного процесуального законодавства, суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до п.8 ч.1ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Порядок проведення реєстрації актів цивільного стану визначено Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 1 липня 2010 року № 2398-VI зі змінами.
Захист прав громадян України за кордоном, в тому у числі реєстрація актів цивільного стану, здійснюється консульськими установами України відповідно до "Консульського статуту України" від 2 квітня 1994 року N 127/94 зі змінами.
За приписами ч.1ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси), до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Статтею 17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану» №2398-VI від 01.07.2010 року зі змінами передбачено як підставу реєстрації смерті фізичної особи рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
З долученої до матеріалів справи копії свідоцтва про смерть, що видане "Норильским территориальным отделом агентства записи актов гражданского состояния Красноярского края" (російською мовою), з якого вбачається, що воно складено відносно особи, яка була громадянином Росії.
Вказана територія, де настала смерть ОСОБА_2 є територією російської Федерації і не є територією України, яка тимчасово окупована російською федерацією, до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, згідно Наказу №309 від 22.12.2022 року не внесена, тому положення Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", а відповідно і положення ст.317 ЦПК України, до вказаної правової ситуації застосовані бути не можуть.
В тому разі, якщо ОСОБА_2 на момент смерті являвся громадянином України, то реєстрація його смерті мала бути проведена консульською установою України, яка здійснює свою діяльність на території російської федерації.
Враховуючи, що діяльність консульських установ України на території росії припинено (повідомлення МЗС від 13.03.2022 року), то реєстрація актів цивільного стану щодо громадян України на території вказаної держави є неможливим.
За таких обставин, звернення про встановлення факту смерті громадянина України на території іншої держави за умови неможливості реєстрації його смерті відповідно до вищевказаного порядку до національного суду є правомірним, за вказаної правової ситуації судом можуть бути застосовані загальні принципи «Намібійські винятки», сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на території такої держави.
Однак, заявником не подано доказів того, що ОСОБА_2 на час його смерті на території російської федерації належав до громадянства України.
Так, відповідно до статті 4 Конституції України, в Україні існує єдине громадянство.
Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Закону України "Про громадянство України", добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття, є підставою для втрати громадянства України.
Крім того не подано заявником і доказів того, що встановлення зазначеного в заяві факту матиме для неї правовстановлююче значення, а лише зазначено в заяві, що такий факт необхідний їй для оформлення спадкових прав після смерті брата. При цьому будь-яких даних про наявність спадкового майна матеріали заяви не містять.
Таким чином заявником не підтверджено, що особа, смерть якої настала на території іншої держави, являлась громадянином України і реєстрація факту її смерті в іншому, ніж судовий, порядку не можлива, місцем смерті не є тимчасово окупована територія України, а до повноважень судів України не віднесено встановлення фактів смерті іноземних громадян на території іноземних держав.
Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.
З огляду на зазначене вище та враховуючи заявлені вимоги у відкритті провадження за заявою про встановлення факту смерті на території іншої держави слід відмовити.
При вирішенні питання щодо підстав для відкриття провадження у справі в частині вимог про встановлення родинних відносин, суддя виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).
У відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», відповідно до статей 255, 271 Цивільного процесуального Кодексу України(ЦПК) в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Важливе значення має вимога про обов'язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування. Встановлення судом певного факту в порядку непозовного провадження можливо лише тоді, коли це не призведе до виникнення спору про право, тобто коли цей факт не торкнеться прав інших осіб.
У поданій заяві заявник зазначає, що мета заяви полягає в тому, що вона вважає, що має право на спадкування після смерті брата ОСОБА_2 .
Разом з цим, суд, з даної заяви та характеру правовідносин вбачається спір про право, оскільки даний факт згідно змісту заяви може оспорюватись та не визнаватись іншими спадкоємцями, а тому має бути доведений в порядку позовного провадження.
Згідно із ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги те, що подана заява не підлягає розгляду в окремому провадженні, суддя приходить до переконання про те, що у відкритті провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст.19, 186, 260, 261, 293, 294, 315, 317, 353-355 ЦПК України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: - Звягельська міська рада Житомирської області, про встановлення юридичних фактів.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у справі може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Л. Й. Васильчук