Справа № 275/419/25
2/275/289/2025
про повернення позову
17 червня 2025 року с-ще Брусилів
Суддя Брусилівського районного суду Житомирської області Миколайчук П.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державного підприємства «Коростишівський завод Реммашторф», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сешвілс ектів» про стягнення заробітної плати та стягнення середнього заробітку за затримку з виплати заробітної плати, -
Позивач ОСОБА_1 09.05.2025 звернувся до суду з позовом до ДП «Коростишівський завод Реммашторф», ТОВ «Сешвілс ектів» про стягнення в солідарному порядку заборгованості по заробітній платі в сумі 24406,72 грн. та середнього заробітку за затримку з виплати заробітної плати в сумі 576 816,90 грн.
Ухвалою судді Брусилівського районного суду Житомирської області від 12.05.2025 вказану позовну заяву було залишено без руху, надано строк в 5 днів для виправлення недоліків.
Підставами для залишення позовної заяви без руху були:
- відсутність відомостей про наявність електронного кабінету учасників справи;
- відсутність зазначення ціни позову;
- відсутність зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
- відсутність документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.
На виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем 12.06.2025 подано до суду позовну заяву з виправленими, на думку позивача, недоліками: зазначено відомості про наявність електронного кабінету учасників справи; зазначено ціну позову; зазначено інформацію щодо наявності оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Одночасно, 12.06.2025 позивачем подано заяву, в якій зазначено, що вимагання з нього як позивача сплати судового збору з позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, є порушенням його Конституційних прав, порушенням вимог Закону України «Про судовий збір», є порушенням права на справедливий судовий захист та вважається обмеженням права доступу до суду, а тому судовий збір не було сплачено.
Позивачем вказано в заяві, що законодавством не передбачено сплату судового збору при зверненні до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Однак, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак, практика Європейського Суду з прав людини свідчить, що це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності позовних заяв.
Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 року № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визначаючи таку практику допустимою. При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 року № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду в прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
У рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/4518/16 зазначила, що: «пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях» (пункт 58 постанови).
Також, Верховний Суд у постанові від 02.04.2024 роз'яснив, що стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і затримки розрахунку при звільненні регулюються різними положеннями КЗпП України (статті 117 і 235 цього Кодексу) та не є тотожними поняттями у розумінні трудового законодавства. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Тоді як середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.
Вказана судова практика щодо відсутності пільг по сплаті судового збору у випадку заявлення вимог про стягнення середнього заробітку на підставі ст. 117 КЗпП (на яку й посилається в позові позивач) є сталою, та позивач з нею обізнаний в зв'язку з розглядом справи за його позовом № 275/1710/23, у якій постановою Житомирського апеляційного суду з ОСОБА_1 було стягнуто недоплачений судовий збір.
Тобто, позивачем безпідставно не сплачено судовий збір з мотивів, які грунтуються на суб'єктивному тлумаченні норм законодавства та у встановлений судом строк недоліки позовної заяви щодо надання документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору сплати судового збору позивачем усунуто не було.
Відповідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Згідно ч. 5 ст. 185 ЦПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
У відповідності до ч. 6 ст. 185 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
За таких обставин, позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства «Коростишівський завод Реммашторф», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сешвілс ектів» про стягнення заробітної плати та стягнення середнього заробітку за затримку з виплати заробітної плати підлягає поверненню заявнику в зв'язку з неусуненням недоліків, зазначених судом в ухвалі про залишення позову без руху.
Згідно ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Коростишівський завод Реммашторф», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сешвілс ектів» про стягнення заробітної плати та стягнення середнього заробітку за затримку з виплати заробітної плати - вважати неподаною та повернути заявнику.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала складена та підписана 17.06.2025.
Суддя П. В. Миколайчук