Справа №295/6344/25
2-з/295/35/25
16.06.2025 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Воробйова Т.А.,
розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі
за позовною заявою ОСОБА_1 ,
від імені якого діє представник - адвокат Лук'янець Олена Олександрівна,
до ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області,
про визначення місця проживання дітей,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визначити місце проживання малолітніх дітей - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком - ОСОБА_1 , до досягнення дітьми 14-ти річного віку.
Ухвалою суду від 30.05.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
11.06.2025 від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшла заява, в якій представник позивача просить вжити заходи забезпечення позову, а саме:
встановити тимчасовий порядок участі позивача ОСОБА_1 у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та спілкуванні з ними;
зобов'язати відповідача ОСОБА_3 забезпечувати особисті зустрічі позивача ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , щонайменше 2 рази на тиждень, у вихідні дні, з 10:00 до 18:00 за місцем проживання дітей або за погодженням сторін в іншому місці, яке відповідає інтересам дітей;
зобов'язати відповідача ОСОБА_3 забезпечувати щоденне онлайн спілкування позивача ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за допомогою відеозв'язку (наприклад, через месенджери Viber, Telegram, Zoom або інші доступні засоби) тривалістю не менше 30 хвилин щодня, у зручний для дітей та батька час, за попереднім погодженням.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, щоу Богунському районному суді міста Житомира перебуває цивільна справа №295/6344/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та способу участі у їх вихованні. ОСОБА_1 докладає всіх зусиль для підтримки постійного та повноцінного контакту зі своїми дітьми, що відповідає їхнім найкращим інтересам та вимогам законодавства України. Однак, після розлучення відповідач перевезла дітей від батька, почала систематично створювати перешкоди у спілкуванні позивача з дітьми, обмежуючи їхні зустрічі та онлайн-комунікацію. Ці дії відповідача значно ускладнюють реалізацію позивачем батьківських прав та обов'язків, а також негативно впливають на психологічний стан та емоційний розвиток дітей, позбавляючи їх можливості повноцінного спілкування з батьком. Зокрема, після події, описаної в заяві про забезпечення позову від 10.06.2025 що стосувалася публічного використання дітей у соціальних мережах, відповідач публічно підтвердила створені нею обмеження у спілкуванні батька з дітьми, що прямо суперечить принципу забезпечення найкращих інтересів дитини та порушує їхні права. Невжиття заходів забезпечення позову щодо встановлення тимчасового порядку зустрічей та онлайн спілкування може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист прав та інтересів малолітніх дітей у цій справі, а також порушити право позивача на участь у вихованні та спілкуванні з дітьми до остаточного вирішення спору по суті.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд доходить наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Перелік видів забезпечення позову передбачений статтею 150 ЦПК України, у якій, зокрема, визначено, що позов забезпечуєтьсявстановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (пункт 3 частини першої статті 150 ЦПК України).
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову. При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Судове рішення про визначення місця проживання дитини спрямоване на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька).
Відповідно до ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Пленум Верховного Суду України у Постанові "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" №9 від 22.12.2006 у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Позивач ОСОБА_1 не довів, що невжиття заходів забезпечення позову запропонованим способом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про визначення місця проживання дітей, крім того, встановлення порядку участі батька у вихованні дітей та спілкування з ними є окремим предметом судового розгляду та не може бути визначене як захід забезпечення позову по справі про визначення місця проживання дитини.
Наслідком розгляду спору у даній справі є визначення місця проживання дітей. Встановлення способу участі одного з батьків у спілкуванні та вихованні дітей будь - яким чином не впливає на можливість чи неможливість виконання рішення суду за наслідками розгляду даної справи.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, не навів правових підстав заявляти вимоги про забезпечення позову саме шляхом встановлення порядку участі батька у вихованні дітей та спілкування з ними, оскільки предметом даного позову є визначення місця проживання дітей.
У заяві про забезпечення позову зазначено, що у Богунському районному суді міста Житомира перебуває цивільна справа №295/6344/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та способу участі у їх вихованні.
Таким чином, предметом поданого ОСОБА_1 позову є визначення місця проживання дітей, вимог щодо визначення способу участі позивача у вихованні дітей поданий позов не містить.
Не наведені позивачем і доводи про існування обставин, які можуть бути підставою для забезпечення такого позову, зокрема, доводи про те, чому без забезпечення позову буде неможливо виконати рішення у разі задоволення позову.
При вирішенні цієї заяви суд виходить з того, що правовий інститут забезпечення позову не може вирішувати усі правовідносини між сторонами або захищати усі без виключення права сторін від їх можливого порушення. Єдиною метою для забезпечення позову є не захист усіх прав і інтересів сторін, а виключно забезпечення можливості виконання рішення суду у разі задоволення позову, за таких умов забезпечення позову застосовується у разі потенційного ризику неможливості виконання рішення суду, в незалежності від волі боржника.
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заяви про забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку, що відсутня реальна загроза невиконання судового рішення у випадку прийняття його на користь позивача, тому заявлені вимоги про забезпечення позову задоволенню не підлягають.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Т.А. Воробйова