Справа № 274/1840/25
Провадження № 2/0274/1063/25
Іменем України
"17" червня 2025 р. м. Бердичів
в складі: головуючого судді Хуторної І. Ю.,
за участю секретаря судового засідання Дерманської О. В.,
учасники справи, присутні в судовому засіданні:
позивачка ОСОБА_1 , її представник адвокат Соболівський А.М.,
представник відповідача Фурсал Л. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Бердичівського медичного фахового коледжу Житомирської обласної ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації втрати частини доходу, -
Суть позову
14 березня 2025 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Соболівського А. М., звернулася до суду із позовом у якому просить стягнути з Бердичівського медичного фахового коледжу Житомирської обласної ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 346 895, 63 грн та компенсацію втратичастини доходу в розмірі 232 398,94 грн.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 вказала, що на підставі наказу №72-"О" від 04.10.2004 вона була прийнята на посаду викладача німецької мови Бердичівського медичного коледжу.
26.05.2009 вона була призначена на посаду заступника директора з гуманітарних питань та виховної роботи.
31.08.2018 Наказом №141-"о" від 28.08.2018 її було звільнено з займаної посади з 31.08.2018.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 29.06.2022 по справі №274/1515/19, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 05.04.2023 по справі №274/1515/19, позивачку поновлено на посаді заступника директора з виховної роботи та гуманітарних питань КВНЗ «Бердичівський медичний коледж» з 01.09.2018 та зобов'язано КВНЗ «Бердичівський медичний коледж» виплатити Позивачу середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (незаконного звільнення) з 01 вересня 2018 року по день постановлення рішення 29 червня 2022 року включно.
01.08.2022 позивачка звернулася до Бердичівського відділу ДВС у Бердичівському районі Житомирської області ЦЗМУ міністерства юстиції (м. Хмельницький) у зв'язку з невиконанням Відповідачем постанови Житомирського апеляційного суду від 29.06.2022.
05.08.2022 постановою державного виконавця від 05.08.2022 відкрито виконавче провадження 69558842 за виконавчим листом №274/1515/19 про зобов'язання «Бердичівський медичний коледж» Житомирської обласної ради виплатити Позивачу середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (незаконного звільнення) з 01 вересня 2018 року по день постановлення рішення 29 червня 2022 року.
16.08.2022 наказом Бердичівського медичного фахового коледжу Житомирської обласної №147 «о» від 16.08.2022 «Про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку» позивачку поновлено на посаді заступника директора з виховної роботи та гуманітарних питань Бердичівського медичного фахового коледжу Житомирської обласної ради з 01.09.2018 та зобов'язано головного бухгалтера ОСОБА_3 виплатити середній заробіток з 01.09.2018 по 29.06.2022.
21.09.2022 постановою державного виконавця закінчено ВП 69558842.
Станом на момент закриття ВП 69558842 позивачці не було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2018 по 29.06.2022 за виконавчим листом №274/1515/19.
08.11.2022 позивачкою до ЄРДР внесено відомості про кримінальне провадження №12022060480000854 про вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України в частині невиконання відповідачем рішення суду про поновлення на посаді та виплати заробітної плати.
23.12.2022 позивач направила заяву до державного виконавця про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження 69558842, посилаючись на те, що вимога про стягнення середнього заробітку з 01.09.2018 по 29.06.2022 є вимогою майнового характеру.
Листом державного виконавця від 02.01.2023 №328 повідомлено, що виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого документа не передбачає стягнення коштів з рахунків боржника, а рішення суду несе зобов'язальний характер його виконання.
09.04.2024 позивачем подано до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області заяву про видачу судового наказу про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати в розмірі 395 800,74 грн та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 179 451,25 грн.
29.01.2025 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області видано судовий наказ від 29.01.2025 у справі №274/3041/24, проте 11.02.2025 відповідач подав заяву про скасування судового наказу від 29.01.2025.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від скасовано судовий наказ від 29.01.2025 у справі №274/3041/24.
За період з 25.02.2025 по 26.02.2025 відповідач виплатив позивачу 13533,49 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу (незаконного звільнення) згідно постанови суду від 29.06.22 у справі №274/1515/19.
Із розрахунку середньої заробітної плати з 01.09.2018 по 29.06.2022 вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача становить 428,68 грн., всього за цей період було 972 робочих днів. За таких умов сума заробітної плати, що підлягала стягненню за період з 01.09.2018 по 29.06.2022 становила 416 678,62 грн. (428,68 грн. х 972робочі дні)
З урахуванням виплачених сум, заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі становить 346 895, 63 грн.
Також позивачка бажає стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, що передбачено Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідач частково виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі в сумі 69 782,99 грн. (6901,78 грн. + 6901,78 грн. + 7074,32 грн. + 7074,32 грн. + 14148,65 грн. + 14148,65 грн. + 13533,49 грн.) без зазначення періоду, який вказані кошти покривають.
Позивач вважає, що ці виплати було здійснено в рахунок заробітної плати:
За 20 робочих днів вересня 2018 року в розмірі 8 573,60 грн.
За 22 робочих дні жовтня 2018 року в розмірі 9 430,96 грн.
За 22 робочих дні листопада 2018 року в розмірі 9 430,96 грн.
За 20 робочих днів грудня 2018 року в розмірі 8 573,60 грн.
За 21 робочий день січня 2019 року в розмірі 9 002, 28 грн.
За 20 робочих днів лютого 2019 року в розмірі 8 573,60 грн.
За 20 робочих днів березня 2019 року в розмірі 8 573,60 грн.
За 17,78 робочих днів квітня 2019 року в розмірі 7 624,39 грн.
Вказує, що така позиція позивача не діє на шкоду інтересам Відповідача, оскільки компенсація втрати частини доходів у зв'язку порушенням строків виплати заробітної плати за таких умов буде найменшою. Отже, забезпечується розумне дотримання балансу інтересів сторін судового процесу.
За квітень 2019 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 949,21 грн. (Розрахунок: 8 573,60 грн за повний робочий місяць - 7 624,39 грн., що були погашені Відповідачем за квітень = 949,21 грн.).
Індекс інфляції за період невиплати доходів за квітень 2019 року становить 176,576% (100,70% х 99,50% х 99,40% х 99,70% х 100,70% х 100,70% х 100,10% х 99,80% х 100,20% х 99,70% х 100,80% х 100,80% х 100,30% х 100,20% х 99,40% х 99,80% х 100,50% х 101,00% х 101,30% х 100,90% х 101,30% х101,00% х 101,70% х 100,70% х 101,30% х 100,20% х 100,10% х 99,80% х101,20% 100,90% х 100,80% х 100,60% х101,30% х 101,60% х 104,50% х 103,10% х 102,70% х 103,10% х 100,70% х 101,10%х101,90% х 102,50% х 100,70% х 100,70% х100,80% х 100,70% х 101,50% х100,20% х 100,50% х 100,80% х 99,40% х 98,60% х 100,50% х 100,80% х 100,50% х 100,70% х 100,40% х 100,30% х 100,50% х 100,20% х 100,60% х 102,20% х 100,00% х 100,60% х 101,50% х 101,80% х 101,90% х101,40% х 101,20% х 100,80%).
Місяць Індекс інфляції Джерело інформації
Травень 2019 100,70% "УК" від 12.06.2019 р. № 109
Червень 2019 99,50% "УК" від 12.07.2019 р. № 131
Липень 2019 99,40% "УК" від 13.08.2019 р. № 153
Серпень 2019 99,70% "УК" від 11.09.2019 р. № 173
Вересень 2019 100,70% "УК" від 11.10.2019 р. № 195
Жовтень 2019 100,70% "УК" від 12.11.2019 р. № 216
Листопад 2019 100,10% "УК" від 11.12.2019 р. № 238
Грудень 2019 99,80% "УК" від 11.01.2020 р. № 5
Січень 2020 100,20% "УК" від 12.02.2020 р. № 27
Лютий 2020 99,70% "УК" від 12.03.2020 р. № 47
Березень 2020 100,80% "УК" від 11.04.2020 р. № 70
Квітень 2020 100,80% "УК" від 13.05.2020 р. № 88
Травень 2019 100,70% "УК" від 12.06.2019 р. № 109
Травень 2020 100,30% "УК" від 11.06.2020 р. № 109
Червень 2020 100,20% "УК" від 16.07.2020 р. № 134
Липень 2020 99,40% "УК" від 12.08.2020 р. № 154
Серпень 2020 99,80% "УК" від 11.09.2020 р. № 176
Вересень 2020 100,50% "УК" від 13.10.2020 р. № 199
Жовтень 2020 101,00% "УК" від 11.11.2020 р. № 219
Листопад 2020 101,30% "УК" від 11.12.2020 р. № 241
Грудень 2020 100,90% "УК" від 13.01.2021 р. № 7
Січень 2021 101,30% "УК" від 11.02.2021 р. № 28
Лютий 2021 101,00% "УК" від 11.03.2021 р. № 47
Березень 2021 101,70% "УК" від 13.04.2021 р. № 70
Квітень 2021 100,70% "УК" від 12.05.2021 р. № 88
Травень 2021 101,30% "УК" від 11.06.2021 р. № 111
Червень 2021 100,20% "УК" від 13.07.2021 р. № 133
Липень 2021 100,10% "УК" від 11.08.2021 р. № 154
Серпень 2021 99,80% "УК" від 11.09.2021 р. № 175
Вересень 2021 101,20% "УК" від 12.10.2021 р. № 197
Жовтень 2021 100,90% "УК" від 11.11.2021 р. № 217
Листопад 2021 100,80% "УК" від 11.12.2021 р. № 239
Грудень 2021 100,60% "УК" від 12.01.2022 р. № 4
Січень 2022 101,30% "УК" від 11.02.2022 р. № 28
Лютий 2022 101,60% "УК" від 03.05.2022 р. № 100
Березень 2022 104,50% "УК" від 03.05.2022 р. № 100
Квітень 2022 103,10% "УК" від 12.05.2022 р. № 107
Травень 2022 102,70% "УК" від 11.06.2022 р. № 129
Червень 2022 103,10% "УК" від 12.07.2022 р. № 151
Липень 2022 100,70% "УК" від 12.08.2022 р. № 175
Серпень 2022 101,10% "УК" від 13.09.2022 р. № 197
Вересень 2022 101,90% "УК" від 12.10.2022 р. № 219
Жовтень 2022 102,50% "УК" від 12.11.2022 р. № 242
Листопад 2022 100,70% "УК" від 13.12.2022 р. № 263
Грудень 2022 100,70% "УК" від 12.01.2023 р. № 8
Січень 2023 100,80% "УК" від 11.02.2023 р. № 30
Лютий 2023 100,70% "УК" від 14.03.2023 р. № 51
Березень 2023 101,50% "УК" від 15.04.2023 р. № 76
Квітень 2023 100,20% "УК" від 12.05.2023 р. № 95
Травень 2023 100,50% "УК" від 13.06.2023 р. № 117
Червень 2023 100,80% "УК" від 12.07.2023 р. № 138
Липень 2023 99,40% "УК" від 11.08.2023 р. № 161
Серпень 2023 98,60% "УК" від 12.09.2023 р. № 183
Вересень 2023 100,50% "УК" від 11.10.2023 р. № 204
Жовтень 2023 100,80% "УК" від 11.11.2023 р. № 227
Листопад 2023 100,50% "УК" від 12.12.2023 р. № 248
Грудень 2023 100,70% "УК" від 12.01.2024 р. № 9
Січень 2024 100,40% "УК" від 13.02.2024 р. № 31
Лютий 2024 100,30% "УК" від 12.03.2024 р. № 52
Березень 2024 100,50% "УК" від 11.04.2024 р. № 74
Квітень 2024 100,20% "УК" від 14.05.2024 р. №98
Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за квітень 2019 року становить 743,63 грн. (Розрахунок: 949,21 х 0,76576 = 726,86 грн.).
За травень 2019 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 9 430, 96 грн. Індекс інфляції становить 175,38%.
Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за травень 2019 року становить 7 109,05 грн.
(Розрахунок: 9 430,96 грн. заробітна плата за травень 2019 року х 0,7538 інфляція = 7 109,05 грн.)
Розрахунки за інші місяці проведені аналогічно до прикладу з травнем 2019 року.
За червень 2019 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 7 716, 24 грн. Індекс інфляції становить 176,23%. Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за червень 2019 року становить 5 882, 09 грн.
За липень 2019 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 9 859, 64 грн. Індекс інфляції становить 177,293%. Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за липень 2019 року становить 7 620,81 грн.
За серпень 2019 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 9 002, 28 грн. Індекс інфляції становить 177,827%. Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за серпень 2019 року становить 7 006, 20 грн.
За вересень 2019 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 9 002, 28 грн. Індекс інфляції становить 176,591%. Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за вересень 2019 року становить 6 894,93 грн.
За жовтень 2019 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 9 430, 96 грн. Індекс інфляції становить 173,363%. Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за жовтень 2019 року становить 6 918,84 грн.
За листопад 2019 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 9 002, 28 грн. Індекс інфляції становить 175,188%. Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за листопад 2019 року становить 6 768,63 грн.
За грудень 2019 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 9 002, 28 грн. Індекс інфляції становить 175,539%. Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за грудень 2019 року становить 6 800,23 грн.
За січень 2020 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 9 002, 28 грн. Індексінфляції становить 175,189%. Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку зпорушенням строків їх виплати за січень 2020 року становить 6 768, 72 грн.
За лютий 2020 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 8 573, 60 грн. Індекс інфляції становить 175,716% Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за лютий 2020 року становить 6 491,58 грн.
За березень 2020 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 9 002, 28 грн. Індекс інфляції становить 174,321% Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за березень 2020 року становить 6 690,58 грн.
За квітень 2020 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 9 002, 28 грн. Індекс інфляції становить 172,938% Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за квітень 2020 року становить 6 566,08 грн.
За травень 2020 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 8 144, 92 грн. Індекс інфляції становить 172,42%. Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за травень 2020 року становить 5 898, 55 грн.
За червень 2020 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 8 573, 60 грн. Індекс інфляції становить 172,076% Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за червень 2020 року становить 6 179, 50 грн.
За липень 2020 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 9 859, 64 грн. Індекс інфляції становить 173,115% Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за липень 2020 року становить 7 208, 38 грн.
За серпень 2020 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 8 573, 60 грн. Індекс інфляції становить 173,462% Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за серпень 2020 року становить 6 298, 33 грн.
За вересень 2020 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 9 430, 96 грн. Індекс інфляції становить 172,599% Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за вересень 2020 року становить 6 846,78 грн.
За жовтень 2020 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 9 002, 28 грн. Індекс інфляції становить 170,89% Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за жовтень 2020 року становить 6 381,71 грн.
За листопад 2020 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 9 002, 28 грн. Індекс інфляції становить 168,697% Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за листопад 2020 року становить 6 184,29 грн.
За грудень 2020 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 9 430, 96 грн. Індекс інфляції становить 167,192% Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за грудень 2020 року становить 6 336, 85 грн.
За січень 2021 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 8 144, 92 грн. Індекс інфляції становить 165,047% Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за січень 2021 року становить 5 298, 02 грн.
За лютий 2021 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 8 573, 60 грн. Індекс інфляції становить 163,413% Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за лютий 2021 року становить 5 436, 77 грн.
За березень 2021 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 9 430, 96 грн. Індекс інфляції становить 160,681% Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за березень 2021 року становить 5 722, 80 грн.
За квітень 2021 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 9 430, 96 грн. Індекс інфляції становить 159,564%. Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за квітень 2021 року становить 5 617, 45 грн.
За травень 2021 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 7 716, 24 грн. Індекс інфляції становить 157,516% Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за травень 2021 року становить 4 438, 07 грн.
За червень 2021 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 8 573, 60 грн. Індекс інфляції становить 157,202%. Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за червень 2021 року становить 4 904, 27 грн.
За липень 2021 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 9 430, 96 грн. Індекс інфляції становить 157,045%. Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за липень 2021 року становить 5 379, 89 грн.
За серпень 2021 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 9 002, 28 грн. Індекс інфляції становить 157,360% Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за серпень 2021 року становить 5 163, 70 грн.
За вересень 2021 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 9 430, 96 грн. Індекс інфляції становить 155,494% Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за вересень 2021 року становить 5 233, 61 грн.
За жовтень 2021 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 8 573, 60 грн. Індекс інфляції становить 154,107% Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за жовтень 2021 року становить 4 638, 91 грн.
За листопад 2021 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 9 430, 96 грн. Індекс інфляції становить 152,884% Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за листопад 2021 року становить 4 987, 46 грн.
За грудень 2021 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 9 430, 96 грн. Індекс інфляції становить 151,972% Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за грудень 2021 року становить 4 901, 45 грн.
За січень 2022 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 8 144, 92 грн. Індекс інфляції становить 150,021% Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за січень 2022 року становить 4 074, 17 грн.
За лютий 2022 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 8 573, 60 грн. Індекс інфляції становить 147,659%. Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за лютий 2022 року становить 4 086, 09 грн.
За березень 2022 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 9 430, 96 грн. Індекс інфляції становить 141,300% Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за березень 2022 року становить 3 894, 98 грн.
За квітень 2022 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 9 002,28 грн. Індекс інфляції становить 137,052% Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за квітень 2022 року становить 3 335, 52 грн.
За травень 2022 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 9 430,96 грн. Індекс інфляції становить 133,449% Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за травень 2022 року становить 3 154, 56 грн.
За червень 2022 року підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 9 430,96 грн. Індекс інфляції становить 129,436% Отже, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за червень 2022 року становить 2 776, 097 грн.
З урахуванням викладеного, сукупний розмір втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати становить 232 398,94 грн.
Заперечення відповідача
У відзиві на позовну заяву представник відповідача, виконуючий обов'язки директора Бердичівського медичного фахового коледжу Шевченко В.С. проти задоволення позову заперечив.
Вказав, що вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати не відповідає статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ від 19.10.2000 зі змінами (далі - Закон №2050-ІІІ), яким керується позивач.
Закон №2050-ІІІ передбачає компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітна плата.
Постановою Верховного Суду України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 у справі №1540/3742/18 визначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, нарахований та стягнутий за рішенням суду, не є заробітною платою у розумінні як Закону України «Про оплату праці» так і Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», а тому не підлягає компенсації.
У постанові від 17.01.2024 у справі №708/447/23 Верховний Суд України вказав, що виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов'язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість належним чином реалізовувати працівником своє право на працю.
За змістом статей 94, 116, 117 КЗпП та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати. Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 КЗпП і вони не підлягають розширеному тлумаченню.
Отже, оплата вимушеного прогулу у встановлених вказаними статтями КЗпП випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов'язків, внаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.
Строки та періодичність виплати заробітної плати працівникам закріплені в статті 115 КЗпП України і статті 24 Закону України «Про оплату праці».
А саме, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно Колективного договору КВНЗ «Бердичівський медичний коледж» (в редакції від 12.06.2014 реєстровий номер 50) зазначено наступне: «7. Здійснювати виплату заробітної плати в робочі дні два рази на місяць: 1 та 16 числа, при умові своєчасного надходження коштів загального та спеціального фонду. 18. У разі порушення строків виплати заробітної плати компенсувати працівникам на умовах, визначених законодавством, втрати частини зарплати у зв'язку із порушенням строків її виплати» (додаток 1).
У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону №2050-ІІІ компенсація виплачується при затримці виплати заробітної плати на календарний місяць і більше.
Таким чином, виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу не має чітких строків виплати, на відміну від заробітної плати, а отже, не підпадає під дію Закону №2050-ІІІ.
Щодо звернення позивача до Бердичівського відділу ДВС у Бердичівському районі Житомирської області щодо виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 29 червня 2022 року №274/1515/19 зазначають, що позивач подав заяву про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора з виховної роботи та гуманітарних питань КВНЗ «Бердичівський медичний коледж» Житомирської обласної ради, про що свідчить заява в матеріалах справи позивача.
Стосовно виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, це несе зобов'язальний характер виконання рішення суду, та не передбачає стягнення конкретної суми та строків стягнення з відповідача.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 29 червня 2022 року №274/1515/19 Бердичівський медичний фаховий коледж Житомирської обласної ради зобов'язано виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 вересня 2018 року по 29 червня 2022 року та поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора з виховної роботи та гуманітарних питань КВНЗ «Бердичівський медичний коледж» Житомирської обласної ради з 1 вересня 2018 року.
На виконання постанови суду відповідачем були вжиті та вживаються наступні заходи. Позивача було поновлено на посаді заступника директора з виховної роботи та гуманітарних питань Бердичівського медичного фахового коледжу Житомирської обласної ради з 01 вересня 2018 року наказом в.о. директора коледжу Вячеславом Шевченком.
Виплата середнього заробітку позивачу за час вимушеного прогулу з 1 вересня 2018 року по 29 червня 2022 року включно здійснюється та перебуває на контролі в адміністрації Бердичівського медичного фахового коледжу Житомирської обласної ради, що підтверджено розрахунковими документами (додаток 3), а саме:
- платіжна інструкція №612 від 21.08.2023 на суму 6901,78 грн.;
- платіжна інструкція №648 від 13.09.2023 на суму 6901,78 грн.;
- платіжна інструкція №170 від 14.03.2024 на суму 7074,32 грн.;
- платіжна інструкція №237 від 05.04.2024 на суму 7074,32 грн.;
- платіжна інструкція №308 від 29.04.2024 на суму 14148,65 грн.;
- платіжна інструкція №323 від 09.05.2024 на суму 14148,65 грн.;
- платіжна інструкція №121 від 24.02.2025 на суму 13533,49 грн.;
- платіжна інструкція №166 від 13.03.2025 на суму 7030,38 грн.
Розрахунок про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу (незаконного звільнення) ОСОБА_1 за період 2023-2025 років долучено до відзиву.
Щодо відсутності згадки про стягнення конкретної суми заборгованості по заробітній платі в постанові Житомирського апеляційного суду від 29 червня 2022 року №274/1515/19 зазначають, що дане формулювання позивача не відповідає рішенню, що зазначено в постанові, а саме: зобов'язати виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 вересня 2018 року по 29 червня 2022 року, а не суму заборгованості по заробітній платі.
Таким чином, вимога позивача щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати не відповідає вимогам чинного законодавства, та не підлягає задоволенню.
У відповіді на відзив представник позивачки наполягає на задоволенні позову. Вказує, що середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати.
Крім того, у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати заробітної плати підприємства, установи та організації всіх форм власності мають нараховувати працівникам компенсацію згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р. № 2050 та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою КМУ від 21.02.2001 р. № 159.
Позивач є особою, яка поновлена на роботі з дня її звільнення і вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах, вона має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який входить до структури заробітної плати, а відтак з'являється і право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача ОСОБА_4 просить відмовити у задоволенні позову.
Вказує, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу, на виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 29 червня 2022 року №274/1515/19 за період з 1 вересня 2018 року по 29 червня 2022 року здійснюється та перебуває на контролі в адміністрації Бердичівського медичного фахового коледжу Житомирської обласної ради. Відповідач не порушує права позивача на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підтверджується розрахунковими документами, які додані до відзиву на позовну заяву.
Суми заборгованості по виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати відповідачем не визнаються.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі
Ухвалою судді від 19.03.2025 у справі відкрито спрощене провадження.
Протокольною ухвалою суду від 25.04.2025 суд перейшов до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, судове засідання замінив підготовчим.
Протокольною ухвалою від 25.04.2025 суд закрив підготовче провадження.
У судовому засіданні позивачка та її представник наполягали на задоволенні позову.
Позивачка вказала, що уже три роки як не виконується рішення суду, а звільнена вона була незаконно ще у 2018 році. Виконавче провадження завершене та виконавчий лист повернутий до суду. Вона не може ніяк впливати на відповідача, а грошові кошти виплачуються несистемно, за незрозумілим алгоритмом.
Представник позивачки вказав, що з урахуванням виплачених сум розмір невиплаченого середнього заробітку складає 311 649 гривень 90 копійок. Наполягає на компенсацію втрати частини доходу у розмірі 232 398 гривень 94 копійки, оскільки середній заробіток за час вимушеного прогулу прирівнюється до заробітної плати та за її несвоєчасну виплату законом гарантовано компенсацію, розмір якої детально наведено у позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_5 частково визнала позов. Не погоджується із вимогами в частині стягнення компенсації із підстав, наведених у відзиві. Щодо стягнення середнього заробітку, то не погоджується із сумою. Фактично із урахуванням наданої відповідачем до відзиву довідки про розмір невиплаченого середнього заробітку та сплатою після подання відзиву ще 8787,98 грн середнього заробітку позивачці сума до виплати складає 311 649 гривень 98 копійок. Цю суму боргу відповідач визнає, оскільки грошових коштів на сплату ОСОБА_1 у відповідача немає, та лише у разі наявності певного залишку коштів після виплати обов'язкових платежів ОСОБА_1 здійснюються частково виплати. У разі стягнення суми боргу будуть підстави для закладення цих коштів у бюджет та виплати боргу.
Фактичні обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження
Відповідно Постанови Житомирського апеляційного суду від 29.06.2022 у справі №274/1515/19, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 05.04.2023 по справі №274/1515/19, позивачку поновлено на посаді заступника директора з виховної роботи та гуманітарних питань КВНЗ «Бердичівський медичний коледж» з 01.09.2018 та зобов'язано КВНЗ «Бердичівський медичний коледж» виплатити Позивачу середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (незаконного звільнення) з 01 вересня 2018 року по день постановлення рішення 29 червня 2022 року включно (а.с. 15-26).
01.08.2022 позивачка звернулася до Бердичівського відділу ДВС у Бердичівському районі Житомирської області ЦЗМУ міністерства юстиції (м. Хмельницький) із заявою у якій просила відкрити виконавче провадження на виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 29.06.2022 (а.с. 26).
Постановою державного виконавця від 05.08.2022 відкрито виконавче провадження 69558842 за виконавчим листом №274/1515/19 про зобов'язання «Бердичівський медичний коледж» Житомирської обласної ради виплатити Позивачу середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (незаконного звільнення) з 01 вересня 2018 року по день постановлення рішення 29 червня 2022 року (а.с. 27).
Наказом Бердичівського медичного фахового коледжу Житомирської обласної ради №147 «о» від 16.08.2022 «Про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку» позивачку поновлено на посаді заступника директора з виховної роботи та гуманітарних питань Бердичівського медичного фахового коледжу Житомирської обласної ради з 01.09.2018 та зобов'язано головного бухгалтера ОСОБА_3 виплатити середній заробіток з 01.09.2018 по 29.06.2022 (а.с. 27, зворот -28).
Постановою державного виконавця від 21.09.2022 закінчено ВП 69558842 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 та ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження». У постанові вказано, що боржник рішення суду не виконав, дане рішення не може бути виконане без участі боржника (а.с. 28, зворот).
08.11.2022 за заявою ОСОБА_1 до ЄРДР внесено відомості про кримінальне провадження №12022060480000854 про вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України в частині невиконання відповідачем рішення суду про поновлення на посаді та виплати заробітної плати (а.с. 29).
Крім того, 23.12.2022 позивач направила заяву до державного виконавця про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження 69558842, посилаючись на те, що вимога про стягнення середнього заробітку з 01.09.2018 по 29.06.2022 є вимогою майнового характеру (а.с. 30).
В.о. начальника відділу ДВС у листі від 02.01.2023 повідомив позивачку, що підстави для скасування постанови держаного виконавця про закриття виконавчого провадження 69558842 відсутні, оскільки що виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого документа не передбачає стягнення коштів з рахунків боржника, а рішення суду несе зобов'язальний характер його виконання (а.с. 30, зворот).
Ухвалою суду від 14.02.2025 судовий наказ, виданий Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області 29.01.2025 року у справі №274/3041/24 про стягнення з Бердичівського медичного фахового коледжу Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_1 , нараховану, але невиплачену заробітну плату в сумі 395 800 (триста дев'яносто п'ять тисяч вісімсот) гривень 74 копійки.
Відповідно до розрахунку виплати Бердичівським медичним фаховим коледжем Житомирської обласної ради середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 станом на 01.04.2025 сума боргу складає 320 437 гривень 88 копійок. Всього нараховано згідно рішення суду 416 676 гривень 96 копійок, вплачено за цей період, починаючи із серпня 2023 року всього 96 239 гривень 08 копійок (а.с. 61).
Сторони підвередили, що 03 квітня 2025 року відповідач нарахував позивачці ще 8787,98 грн та виплатив за виключенням податку 7030 гривень 38 копійок. Цю обставину суд вважає доведеною в порядку ч. 1 ст. 82 СК України.
Застосовані норми права, аналіз доводів сторін, висновки суду
Дослідивши докази, з'ясувавши обставини справи, суд доходить висновку про часткове задоволення позову із таких підстав.
Відповідно до частини першої ст.94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
За положеннями частини четвертої ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року в справі №204/8655/21 містить посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19 у якій виснувано та від такого висновку наразі не відступлено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої ст.235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи. Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату. Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника. Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства. Правова природа середнього заробітку за час вимушеного прогулу відрізняється від правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Середній заробіток за час вимушеного прогулу - це заробітна плата, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні таким не є. Заробітна плата не може сплачуватися особі, яка не перебуває в трудових відносинах з роботодавцем, який проводить виплату. При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах. За таких обставин, середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати бо є заробітною платою. Отже, спір щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв'язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не зі своєї вини, є трудовим спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці.
Отже, при виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з наступного дня після звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах, і за таких обставин, середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати та є заробітною платою.
Оскільки постановою Житомирського апеляційного суду зобов'язано роботодавця виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2018 року до 29 червня 2022 року, і це рішення суду не виконане відповідачем, а виконавче провадження завершене, з метою ефективного захисту прав позивачки, позовні вимоги в цій частині суд задовольняє частково та із заявленої суми 346 895 гривень 63 копійки суд стягує 311 649 гривень 90 копійок. Цю суму складає невиплачений борг в сумі 320 437 гривень 88 копійок, що підтверджений відповідачем надану ним довідкою, із урахування виплати 03.04.2024 боргу в розмірі 7030 гривень 38 копійок.
Доводи відповідача, вказані у відзиві, що рішення суду виконується суд відхиляє, оскільки фактично за три роки із дати набрання рішенням чинності відповідач, сплачуючи несистемно та непрогнозовано кошти, фактично виплатив лише четверту частину боргу.
До того представник відповідача у цій частині позовні вимоги в судовому засіданні визнала.
Стосовно вимоги про стягнення у компенсації за порушення строків виплати заробітної плати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», суд виходить із наступного.
Структура заробітної плати визначена ст.2 Закону України «Про оплату праці». Так, структура заробітної плати складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до частини першої ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Із наведеного випливає, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення) (частина перша, друга ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі Закон №2050-Ш).
Закон №2050-Ш передбачає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у Законі №2050-Ш слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітна плата.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3 Закону №2050-Ш).
Згідно з пунктом 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159) його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (ІСЦ) у відсотках для визначення суми компенсації.
Положенням пункту 3 Порядку №159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).
Так як позивач є особою, яка поновлена на роботі з дня її звільнення і вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах, а отже вона має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який входить до структури заробітної плати, а відтак вона має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
На належності сум компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013.
Конституційний Суд України у вказаному рішенні виходив з того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Так, держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої ст.95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
У пункті 2.2 Рішення від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року в справі №181/1681/23.
Позивачка у позовній заяві навела детальний розрахунок розміру втрати частини її доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період із квітня 2019 року до червня 2022 року, що становить 232 398,94 грн.
Сторона відповідача не спростувала правильності такого розрахунку, суду не надано контррозрахунок, а фактично представник відповідача лише заперечував щодо законності стягнення компенсації. Проте суд такі заперечення відхиляє.
Тому, оскільки гарантоване рішенням суду право позивачки та своєчасне отримання заробітної плати було порушене відповідачем, на користь позивачки із відповідача підлягає стягненню компенсація за порушення строків виплати заробітної плати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» - в розмірі 232 398,94 грн.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом N 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Так, Законом N 2352-IX, набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в новій редакції, відповідно до якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (рішення від 09.02.99 N 1- рп/99, від 13.05.97 N 1-зп, від 05.04.2001 N 3-рп/2001), Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі N 260/3564/22 (адміністративне провадження N Пз/990/4/22) дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону N 2352-IX) тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Оскільки на момент виникнення заборгованості із заробітної плати (29.06.2022), частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком право позивачки на звернення до суду із цим позовом, відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022), не обмежене будь-яким строком.
Таким чином, слід стягнути із Бердичівського медичного фахового коледжу Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 311 649 гривень 90 копійок та компенсацію втрати частини доходу у розмірі 232 398 гривень 94 копійки, а всього 544 048 гривень 84 копійки.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивачка при звернення з позовом від сплати судового збору звільнена та позовні вимоги суд задовольнив частково із відповідача на користь держави слід стягнути 5 440 гривень 50 копійок судового збору.
Керуючись статтями 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Бердичівського медичного фахового коледжу Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 311 649 гривень 90 копійок та компенсацію втрати частини доходу у розмірі 232 398 гривень 94 копійки, а всього 544 048 гривень 84 копійки.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Бердичівського медичного фахового коледжу Житомирської обласної ради на користь держави судовий збір в розмірі 5 440 гривень 50 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивачка - ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
Відповідач - Бердичівський медичний фаховий коледж Житомирської обласної ради, місцезнаходження за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Шевченка, 14, ЄДРПОУ 02011278.
Суддя І. Ю. Хуторна