Справа № 161/5616/25
Провадження № 3/161/2051/25
10 червня 2025 року м.Луцьк
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Антіпова Т.А., за участю секретаря судового зсідання - Семенової І.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - адвоката Лягутка О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) -
27.03.2025 року до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшов для розгляду протокол серії 275322 від 19.03.2025 року, складений щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно до якого 18.03.20254 року о 23.28 годин водій ОСОБА_1 в м. Луцьк, по вул. Новочерчицька, буд. 13, керувала транспортним засобом Opel Insignia д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, або в лікувальному закладі «Волинська обласна психіатрична лікарня міста Луцька, центр терапії залежностей» ОСОБА_1 відмовилась. Вищевказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані як порушення п.2.5 ПДР та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнала. Суду пояснила, що 18.03.2025 року до ОСОБА_1 зателефонувала подруга ОСОБА_2 , з проханням забрати її ще з однією особою з місяця відпочинку, на що ОСОБА_1 погодилась. ОСОБА_1 пояснила, що відмовилась пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, оскільки вбачала в діях працівників УПП у Волинській області ДПП упередженість щодо неї. Зазначила, що останні, після зупинки її транспортного засобу Opel Insignia д.н.з. НОМЕР_1 , одразу не могли їй повідомити причину зупинки її транспортного засобу, тільки після 30 хвилин розмов по телефону з невідомими особами, з приводу того, по якій статті її притягувати до адміністративної відповідальності та яку причину зупинки вказувати при притягненні її до адміністративної відповідальності, їй була повідомлена причина зупинки її транспортного засобу - не ввімкнення сигналу повороту при об'їзді перешкоди. Після цього працівники поліції почали зазначати про те, що вона начебто перебуває в стані алкогольного сп'яніння, оскільки наявні ознаки такого, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, і запропонували їй пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі в присутності працівників поліції, на що вона відмовилась. Поміж іншого, свою відмову обґрунтовувала тим, що жодних ознак алкогольного сп'яніння в неї не спостерігалось, запах алкоголю був присутній в її транспортному засобі, оскільки подруги, яких вона підвозила, вживали алкогольні напої раніше на дні народження, та безпосередньо у неї в автомобілі продовжили розпивати алкоголь, а саме в дівчат була відкрита пляшка шампанського, про що як вона, так і її подруги повідомили працівникам поліції. Проте, працівники поліції ці пояснення до уваги не взяли, не пересвідчились в тому, що видимих ознак алкогольного сп'яніння в неї не спостерігалось, наполягали на проходженні огляду на визначення алкогольного сп'яніння, що мало ознаки упередженого ставлення до неї з боку працівників поліції. Окрім іншого, їй повідомили, що вся ця процедура займе багато часу, а в неї вдома залишились маленькі діти, та, зважаючи на пізній вечірній час, вона й відмовилась від проходження такого огляду на місці зупинки ТЗ, пізніше самостійно (в межах 2 годин після зупинки транспортного засобу) проїхала до медичного закладу та пройшла огляд на стан алкогольного сп'яніння, результат огляду - «0» проміле. Враховуючи викладене, наполягала на тому, що спиртних напоїв не вживала, не перебувала в стані алкогольного сп'яніння, тому просила суд закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Захисник ОСОБА_1 , адвокат Лягутко О.Ю. підтримав пояснення ОСОБА_1 , а також письмові пояснення, надані суду, відповідно до яких вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а відтак, відсутні підстави притягнення останньої до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки огляд в спеціалізованому лікувальному закладі, який було проведено у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП, фактично спростував припущення працівника поліції про ймовірне керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Зважаючи, що відповідно до статті 62 Конституції України всі сумніви щодо обвинувачення трактуються на користь особи, щодо якої складено протокол, вважає, що справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 , пояснила, що 18.03.2025 року відпочивала з подругами за містом. Оскільки вони не змогли викликати службу таксі з огляду на пізній час доби, то зателефонували своїй знайомій ОСОБА_1 , оскільки знали, що цього дня вона перевозила дітей, речі, та, відповідно не вживала алкоголь, бо була за кермом, та попросили, щоб вона забрала її з подругами з відпочинку, на що ОСОБА_1 погодилась. Перед тим, як ОСОБА_1 приїхала за ними, вона з подругою придбали на заправці «Окко» пляшку шампанського, яку, в подальшому, вже перебуваючи в автомобілі ОСОБА_1 , розпивали в її транспортному засобі. Після того, як автомобіль ОСОБА_1 зупинили працівники поліції, які довго не могли пояснити причину зупинки, повідомили ОСОБА_1 про те, що в автомобілі чутно запах алкоголю, на що вони пояснили, що це через те, що дівчата вживають шампанське. Після цього, працівники попросили ОСОБА_1 вийти з автомобіля і подальшу розмову вона не чула.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до відповідальності, захисника Одінцової О.М., допитавши свідка ОСОБА_2 , дослідивши наявні у справі докази, в тому числі відтворивши відеозапис з місця події, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи з вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутись до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (п.2 рішення Конституційного Суду України 25.12.1997 року по справі №9-зп).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутись до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 р. водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 19.03.2025 року, о 00:19 годин поліцейським 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП у Волинській області ДПП капралом поліції Оляницьким Ю.О. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 275322, яким зафіксовано вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1).
Як вбачається із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 275322, що 18.03.2025 року, о 23.28 годин водій ОСОБА_1 , в м. Луцьк, вул. Новочерчицька, буд. 13, керувала транспортним засобом Opel Insignia д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, або в лікувальному закладі «Волинська обласна психіатрична лікарня міста Луцька, центр терапії залежностей» ОСОБА_1 відмовилась.
Суд звертає увагу на наступні обставини.
Діяння, що ставиться у провину ОСОБА_1 було вчинено в нічний час, а саме 23:28 годин. ОСОБА_1 самостійно виховує двох неповнолітніх дітей.
Безпосередньо в судовому засіданні ОСОБА_1 було надано пояснення, згідно яких одною з підстав відмови в проходженні огляду на стан алкогольного сп'яніння була термінова потреба дістатися до місця проживання, де без стороннього нагляду перебували неповнолітні діти. В додаткове обґрунтування поважності вказаної причини посилалась на умови воєнного стану.
Крім того зазначила про упередженість щодо неї з боку працівників УПП в притягненні її до будь якого можливого виду відповідальності.
Так, підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння визначені ст. 266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (в подальшому «Інструкція»). За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. При цьому, відповідно до п.6. розділу I, п. 1 розділу II Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський, на місці зупинки транспортного засобу, проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п.3 інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, лише при наявності перелічених ознак у поліцейського виникають достатні підстави вважати, що водій перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Ці ознаки мають бути зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, вважається недійсним.
Як вбачається з відеозапису нагрудної камери поліцейського, поліцейський після зупинки автомобіля одразу запитав чи не проти ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння посилаючись на формальні ознаки алкогольного сп'яніння, які не знайшли свого підтвердження в ході спілкування. В ході розмови, працівник поліції жодного разу не пояснив та не обґрунтував наявність в ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння.
Окрім цього, суд констатує, що відтворивши відеозапис, на якому зафіксовано порядок складання працівниками поліції відносно ОСОБА_1 матеріалів про вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не вбачається в ОСОБА_1 явних ознак алкогольного сп'яніння, про які зазначено в протоколі, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці.
При цьому, суд звертає увагу на те, що на початку відеозапису з бодікамери працівника поліції, останній в телефонній розмові, під час якої з'ясовував, за які порушення можна складати на водія адмінпротокол за ч. 2 ст. 122 КУпАП, одразу повідомив, що ними зупинено автомобіль і тут 100% буде складений протокол по АС (алкогольне сп'яніння), проте виявлення таких ознак працівниками поліції ще не проводилось, що підтверджує припущення ОСОБА_1 про упередження ставлення до неї.
За вищевказаних обставин суд приймає до уваги, що в ОСОБА_1 були обґрунтовані підстави сумніватись в безсторонності поліцейських та правомірності їх дій.
Суд також приймає до уваги, що за наслідком самостійного проходження ОСОБА_1 в двогодинний строк огляду на стан алкогольного сп'яніння будь - яких ознак не виявлено, стан алкогольного сп'яніння не підтвердився.
Відповідно до статті 62 Конституції України Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
У зв'язку з чим, ОСОБА_1 не була зобов'язана виконувати вимоги працівників УПП у Волинській області ДПП, а всі зібрані та складені останніми процесуальні документи та докази не є належними та допустимими щодо доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Положеннями ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Нормами ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Аналізуючи у сукупності викладені в протоколі обставини, докази по справі, суд встановив, що матеріали справи н е містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом вказували на винні дії ОСОБА_1 щодо керування нею транспортним засобом у стані сп'яніння.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи викладене, вказані вище обставини в сукупності дають підстави для висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ч.1 ст. 130 КУпАП, п. 1 ст. 247 КУпАП, суд,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Т.А. Антіпова