Справа № 161/4680/25
Провадження № 2/161/2382/25
10 червня 2025 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі:
головуючого - судді Пахолюка А.М.
при секретарі - Корнійчук А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Боратинської сільської ради, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, визнання права власності на спадкове майно, визнання права на завершення приватизації земельної ділянки та її реєстрації,-
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Боратинської сільської ради, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, визнання права власності на спадкове майно, визнання права на завершення приватизації земельної ділянки та її реєстрації.
Свої вимоги, враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати її батька ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, яке успадкував ОСОБА_2 , оскільки в межах строків встановлених законом, звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, а саме, житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 .
Також, вказує, що батьком ОСОБА_2 після смерті матері ОСОБА_3 , було прийнято у спадщину право на приватизацію земельних ділянок: розміром 0,25 га призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку та розміром 0,25 га (ріллі) для ведення особистого селянського господарства, право на приватизацію яких, належало ОСОБА_3 на підставі рішення сесії Радомишльської сільської ради народних депутатів Луцького району від 19.11.1993 року №68, згідно витягу наданого Державним архівом Волинської області.
Однак, за життя ОСОБА_2 не оформив право власності на спадкове майно та не продовжив приватизацію земельних ділянок після смерті ОСОБА_3 .
Також вказує, що вона є спадкоємцем першої черги після смерті батька та прийняла спадщину, оскільки, протягом шестимісячного терміну після смерті спадкодавця звернулася з відповідною заявою до нотаріуса. Однак, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів про належність майна спадкодавцеві.
Крім того, зазначає, що згідно архівного витягу з рішення сесії Радомишльської сільської ради народних депутатів Луцького району від 19.11.1993 року №68 «Про приватизацію присадибних ділянок жителям населених пунктів сільської ради», яким надано право ОСОБА_3 на приватизацію земельних ділянок, по батькові ОСОБА_3 зазначено « ОСОБА_4 » замість « ОСОБА_5 », як зазначено в паспорті останньої, що може ускладнити оформлення спадкових прав на приватизацію спірних земельних ділянок.
На підставі наведеного просить суд, встановити факт, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить рішення сесії Радомишльської сільської ради народних депутатів Луцького району від 19.11.1993 року №68 «Про приватизацію присадибних ділянок жителям населених пунктів сільської ради»; визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 ; визнати за нею право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,50 га, яка рішенням сесії Радомишльської сільської ради народних депутатів Луцького району від 19.11.1993 року №68 «Про приватизацію присадибних ділянок жителям населених пунктів сільської ради» передана у приватну власність ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 17 березня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі та розпочато підготовче провадження у справі.
Ухвалою суду 10 квітня 2025 року витребувано у приватних нотаріусів належним чином завірені копії спадкових справ, після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 07 травня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач до судового засідання подала заяву, в якій просив справу слухати у її відсутності. Уточнені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача до судового засідання подав заяву, в якій просив справу слухати у його відсутності, при вирішені справи покладався на розсуд суду.
Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності сторін по наявним матеріалам справи.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Щодо вимоги позивача про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Частиною 1 ст. 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла - ОСОБА_3 (а.с. 7).
На випадок свої смерті ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого, заповіла залежне їй майно, а саме: житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,25 га на якій знаходиться житловий будинок, присадибну ділянку площею 0,60 га та інше майно своєму синові ОСОБА_2 (а.с. 114 зворот).
Спадкоємець за заповітом та спадкоємець за законом першої черги ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 подавши до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, що підтверджується матеріалами спадкової справи. Інших спадкоємців немає (а.с. 113-131).
Таким чином, ОСОБА_2 як спадкоємцю ОСОБА_3 належить вищезазначене спадкове майно.
Судом також встановлено, що ОСОБА_2 за життя не оформив спадкові права на вищезазначене спадкове майно після смерті матері ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 помер (а.с. 10).
Після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, а саме: житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,25 га на якій знаходиться житловий будинок, присадибну ділянку площею 0,60 га.
Із матеріалів справи вбачається, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_2 є дружина спадкодавця ОСОБА_6 та діти - ОСОБА_1 , ОСОБА_7 . Однак, дружина ОСОБА_6 та дочка спадкодавця ОСОБА_7 подали заяви про відмову від належної їм частини у спадковому майні на користь ОСОБА_1 (а.с. 81-111).
Таким чином, позивач є єдиним спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_2 .
Наявність спірного спадкового майна, зокрема житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 , відсутність самочинного будівництва підтверджується витягом з погосподарської книги №5 за 2016-2023 роки Радомишльської сільської ради Луцького району (рік побудови 1961), технічною документації КП «Волиньпроект» Волинської обласної ради від 06.03.2025 року (а.с. 15-24).
Однак, у видачі свідоцтва про право власності на зазначене спадкове майно позивачу було відмолено, у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів (а.с. 59).
Таким чином, враховуючи ті обставини, що ОСОБА_1 являється спадкоємицею майна після смерті ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, то суд приходить до висновку, що слід визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно - житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Щодо позовної вимоги про визнання права на приватизацію земельної ділянки, суд зазначає наступне.
ОСОБА_2 , як спадкоємець за заповітом, прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , однак у встановленому порядку не оформив прав на земельні ділянки площею під будівлю 0,25 га, ріллі 0,25 га, всього 0,50 га, що розташовані в межах населених пунктів Радомишльської сільської ради. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер.
За життя ОСОБА_3 рішенням сесії Радомишльської сільської ради народних депутатів Луцького району Волинської області від 19 листопада 1993 року №68, ОСОБА_3 дозволено приватизувати безоплатно земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства та обслуговування житлового будинку, загальною площею - 0,50 га (під будівлі 025 га, ріллі 0,25 га) (а.с. 25).
Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Пунктом «а» частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.
Згідно ст. 118 Земельного Кодексу України початком процедури приватизації земельної ділянки є звернення громадянина з заявою (клопотанням) до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року, № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз'яснено наступне. Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Не підлягають задоволенню позовні вимоги спадкоємців про визнання права власності на земельну ділянку, щодо якої спадкодавцем розпочато, але не завершено процедуру приватизації.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, провадження 14-652цс18, де визначено, що якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
На підставі абз. 2 п. 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
До 01 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передавалися у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалась з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснювалась у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.
З 01 січня 2013 року у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
ЗК України, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передання у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц.
Отже, у випадку, якщо спадкодавець за життя розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв'язку зі смертю, спадкоємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації.
За наведених обставин судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 за життя розпочала процедуру приватизації земельної ділянки, загальною площею 0,50 га, яка складається із земельної ділянки площею 0,25 га, та земельної ділянки площею 0,25 га, що розташовані в межах населених пунктів Радомишльської сільської ради, спадкоємець ОСОБА_2 спадщину прийняв та не завершив процедуру приватизації, а тому позивач ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , має право на завершення процедури приватизації земельної ділянки.
Відтак, дана вимога позивача підлягає до задоволення, а саме слід визнати за позивачем право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,50 га, яка рішенням сесії Радомишльської сільської ради народних депутатів Луцького району від 19.11.1993 року №68 «Про приватизацію присадибних ділянок жителям населених пунктів сільської ради» передана у приватну власність ОСОБА_3 та право реєстрації на неї.
Разом з тим, вимога позивача про встановлення факту, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить рішення сесії Радомишльської сільської ради народних депутатів Луцького району від 19.11.1993 року №68 «Про приватизацію присадибних ділянок жителям населених пунктів сільської ради», не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Як вбачається із змісту п.п. 1, 6 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Пунктом 12 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 року, визначено, що заяви про встановлення факту належності особі вироку або рішення суду, квитка про членство в об'єднанні громадян, військового квитка, посвідчення до ордена або медалі, паспорта, чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ. Судами також не встановлюється тотожність особи.
З матеріалів справи вбачається, що в рішенні сесії Радомишльської сільської ради народних депутатів Луцького району від 19.11.1993 року №68 «Про приватизацію присадибних ділянок жителям населених пунктів сільської ради», зазначено по батькові спадкодавця « ОСОБА_4 », а у паспорті громадянина України, свідоцтві про смерть ОСОБА_3 - « ОСОБА_5 ».
При зверненні до суду заявник просить встановити факт що вищезазначене рішення сесії Радомишльської сільської ради народних депутатів Луцького району від 19.11.1993 року №68 належить саме спадкодавцю - ОСОБА_3 , розбіжності в яких, виникли на підставі помилки у написанні по батькові останньої органами місцевого самоврядування.
Проте, встановлення такого факту не передбачене чинним ЦПК України і не відноситься до компетенції суду, а відтак і не підлягає до задоволення..
Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 315, 319, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 15, 16, 1222, 1233, 1261, 1266, 1268, 1269, 1296 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати право власності в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на нерухоме майно, а саме:житловий будинок загальною площею 38,0 кв.м. з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Визнати право на завершення приватизація земельної ділянки площею 0,50 га (під будівлю 0,25 га, ріллі 0,25 га) в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка рішенням Радомишльської сільської ради народних депутатів від 19 листопада 1993 року №68 передана в приватну власність ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В решті вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач - Боратинська сільська рада, код ЄДРПОУ - 04332207, адреса місцезнаходження: 45605, с. Боратин, вул. Центральна, 20.
Повне судове рішення складено 16 червня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області А.М. Пахолюк