17 червня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 674/1328/24
Провадження № 11-кп/820/517/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря с/з ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №12023210000000471, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 червня 2023 року, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 06 червня 2025 року,
Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 06 червня 2025 року клопотання прокурора відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_5 задоволено.
Продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255; ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.305; ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.307; ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.311; ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.313; ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.2 ст.317 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 04 серпня 2025 включно, без визначення застави.
Продовжуючи дію запобіжного заходу, місцевий суд вважав, що обвинувачений, розуміючи тяжкість покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від суду. Крім того, останній офіційно не працевлаштований, постійного законного джерела доходу не має, а тому ризик ухилення від суду продовжує існувати.
Судовий розгляд кримінального провадження перебуває на початковому етапі, свідки у даному кримінальному провадженні ще не допитані, а тому продовжує існувати ризик неправомірного впливу на них, з метою дачі неправдивих показань, відмови від раніше наданих показань або ухилення від їх явки до суду.
Про наявність ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення свідчить триваючий характер кримінальних правопорушень, в скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_6 , а також велика кількість наведених в обвинувальному акті епізодів злочинної діяльності злочинної організації, яка була поширена в кількох областях України та за межами території України, які пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.
Суд вважав за недоцільне визначати розмір застави, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, та у вчиненні особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дунаєвецького районного суду від 06.06.2025 року та постановити нову, якою застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні залишати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 з покладенням обов'язку з'являтися до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою, а також покладенням будь-яких обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які, на думку суду, є необхідними.
У разі, якщо суд дійде висновку, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є зам'яким, просив розглянути можливість застосування запобіжного заходу у вигляді застави, яку сім'я обвинуваченого має змогу сплатити із урахуванням ст. 182 КПК України, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Вказує, що ризик переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду мотивований лише тяжкістю інкримінованих злочинів, проте Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня. («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia), § 106, «Летельє проти Франції», п. 43). Таким чином, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами. Крім того, в рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Зазначає, що ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні не вмотивований. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд факторів, які можуть його підтверджувати, зокрема, рапорти, пояснення осіб, допити свідків. З моменту застосування запобіжного заходу жодних спроб негативно впливати на свідків не було та не могло бути.
Вважає, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є абстрактним, який за неналежного його розуміння і доведення може застосовуватись до всіх без виключення осіб. ОСОБА_6 при зміні запобіжного заходу зможе влаштуватись на роботу та забезпечувати виконання покладених на нього процесуальних обов'язків. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення має підтверджуватись як мінімум даними оперативних підрозділів та показаннями свідків, які володіють такою інформацією.
Вказує, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, дружину, на утриманні малолітню дочку, непрацездатну бабку, тобто, соціальні зв'язки ОСОБА_6 за місцем проживання характеризуються максимальною міцністю. Стверджує, що зазначені вище соціальні зв'язки фактично унеможливлюють існування будь-яких ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та здатні забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Звертає увагу, що ОСОБА_6 ніколи не притягався до кримінальної та адміністративної відповідальності, а під час його перебування в ДУ «Чортківська установа виконання покарань № 26» умов утримання не порушував. Скарг та зауважень щодо його поведінки до адміністрації не надходило.
Вважає, що оскаржувана ухвала Дунаєвецького районного суду винесена незаконним складом суду, оскільки заявлений в судовому засіданні відвід головуючому-судді не розглянутий у встановленому КПК порядку.
Заслухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення з коротким викладом доводів апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку поданої апеляційної скарги з мотивів наведених у ній, думку прокурора про законність та обґрунтованість ухвали суду та безпідставність доводів сторони захисту, перевіривши судове рішення в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст.199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та подовження строку під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
На думку колегії суддів, ухвала місцевого суду відповідає зазначеним критеріям.
Враховуючи, що запобіжний захід у виді тримання під вартою обраний обвинуваченому раніше і на теперішній час обставини, які були враховані при обранні запобіжного заходу, не змінились, тому і заявлені ризики не зменшилися.
Таким чином, наявність ризиків у межах кримінального провадження, ґрунтується на реальних фактичних даних, наведених прокурором у поданому клопотанні та доведених в судовому засіданні першої та апеляційної інстанцій.
З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, суд дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків належним чином.
Наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, міцних соціальних зав'язків та відсутність судимостей, не є визначальними, оскільки враховуються в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні, а тому не дають підстав для обрання ОСОБА_6 більш м'якого виду запобіжного заходу, в тому числі домашнього арешту.
Крім того, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, та у вчиненні особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, суд першої інстанції правомірно не визначав розмір застави, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Доводи апеляційної скарги не є достатніми, а тому не дають підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який.
Отже потреба в обмеженні права на особисту свободу обвинуваченого шляхом продовження останньому найсуворішого виду запобіжного заходу, є виправданою.
За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу суду законною, обґрунтованою та вмотивованою, порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування чи зміни судового рішення по справі не встановлено.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити місцевому суду ухвалити законне та вмотивоване рішення, колегією суддів не виявлено, а наведені в апеляційній скарзі доводи не є достатніми для скасування оскаржуваної ухвали.
У зв'язку із наведеним, керуючись ст.ст.405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 06 червня 2025 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255; ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.305; ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.307; ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.311; ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.313; ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.2 ст.317 КК України, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 04 серпня 2025 року включно, без визначення застави залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3