17 червня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/10185/25
Провадження № 22-ц/820/1332/25
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Спірідонової Т. В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2025 року, у складі судді Колієва С.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного Управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про стягнення коштів,
ОСОБА_1 не погоджуючись із ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2025 року подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 09 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2025 року залишено без руху та надано апелянту строк для сплати судового збору або надання доказів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.
19 травня 2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він зазначає, що вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху є формалізмом, а надання різного роду довідок на підтвердження його майнового стану розцінює як відмову суду у здійсненні правосуддя. Зазначає, що згідно із ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. При цьому, посилається на пункти 13, 19 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір», які передбачають, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а також за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення. Вважає, що ці положення відносяться і до Державної казначейської служби України, якій делеговано функції державної виконавчої служби по безумовному списанню коштів з єдиного казначейського рахунку.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 22 травня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі Хмельницького апеляційного суду від 09 травня 2025 року, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 22 травня 2025 року апелянт ОСОБА_1 отримав 28 травня 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.
29 травня 2025 року апелянт ОСОБА_1 звернувся з заявою, в якій зазначив, що слід вважати недоліки апеляційної скарги виправленими та негайно приступити до розгляду справи по суті заявленої вимоги. Посилається на те, що відповідно до норм чинного законодавства України правильною є кваліфікація бездіяльності органу державної влади, а саме Державної казначейської служби України, яка полягає у невиконанні рішення суду з врахуванням ст.625 ЦК України, що є порушенням принципів верховенства права, правової визначеності та процесуальної економії. Тому, на підставі Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду позивач звільняється від спати судового збору як особа, що подала позов про відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень.
Хмельницький апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід вважати неподаною та повернути її апелянту, виходячи з такого.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив стягнути з держави Україна за прострочення грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України 2453,92 грн інфляційних втрат за лютий 2023 року.
Відповідно до пункту 11 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
З огляду на пред'явлені позовні вимоги, положення пункту 11 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» на дані правовідносини не поширюється, а тому апелянт не підлягає звільненню від сплати судового збору з даних підстав. З цих же підстав апелянтом заявлялися клопотання про звільнення його від сплати судового збору та ухвалами Хмельницького апеляційного суду від 09 травня 2025 року та від 22 травня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотань про звільнення від сплати судового збору апелянта ОСОБА_1 .
Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору (частина п'ята статті 356 ЦПК України).
Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати (частини перша, третя статті 136 ЦПК України).
Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (стаття 8 Закону України «Про судовий збір»).
За змістом наведених приписів підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи та подати докази на підтвердження того, що саме її загальний майновий стан, а не певні джерела доходів перешкоджав або перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законом розмірі.
Крім того, за змістом статті 8 Закону України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору, як і зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення такої сплати особам, які не зазначені у статті 5 цього Закону, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
У Законі України «Про судовий збір» немає чітко визначеного переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному випадку суд установлює можливість звільнити особу від сплати судового збору, зменшити його розмір, відстрочити чи розстрочити сплату на підставі поданих доказів саме щодо майнового стану такої особи. Оцінюючи останній, суд має встановити наявність у такої особи доходу (заробітної плати, стипендії, пенсії тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища тощо.
В клопотанні про звільнення від сплати судового збору апелянт стверджував про наявний у нього дохід в Україні у 2024 році згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків у розмірі 10 гривень 64 копійки.
Інформація з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, згідно з якою за 2024 рік апелянт отримав дохід у розмірі 10,64 грн, не характеризує його загальний майновий стан. Зокрема не підтверджує відсутність у нього доходів, які у вказаному реєстрі не відображені (пенсії, інші виплати тощо).
Хмельницький апеляційний суд в ухвалах від 09 травня 2025 року та від 22 травня 2025 року, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні клопотань про звільнення його від сплати судового збору, запропонував йому сплатити судовий збір або належно обґрунтувати відповідне клопотання. У заяві від 29 травня 2025 року (вх. № 6121) апелянт не навів доводів та не надав доказів на підтвердження його майнового стану.
Європейський суд з прав людини також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпро виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення у справі «Креуз проти Польщі», від 19 червня 2001 року).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення у справах «Княт проти Польщі», «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» від 26 липня 2005 року).
Отже, апелянтом не доведено обставин, які б свідчили про наявність достатніх підстав для звільнення від сплати судового збору.
Враховуючи встановлений законом обов'язок сплатити судовий збір та відсутність у ОСОБА_1 пільг щодо його оплати, можна зробити висновок про те, що належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами заявника щодо можливості звернення до суду апеляційної інстанції (за умови виконання вимог закону щодо оплати апеляційної скарги судовим збором) у цій справі дотриманий.
Хмельницький апеляційний суд враховує, що апелянту ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 09 травня 2025 року залишено без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху та надано апелянту строк для сплати судового збору або надання доказів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору та ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 22 травня 2025 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі Хмельницького апеляційного суду від 09 травня 2025 року. Однак вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 щодо сплати судового збору не виконав.
Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (речення друге частини третьої статті 185 ЦПК України).
Оскільки апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі Хмельницького апеляційного суду від 09 травня 2025 року, апеляційну скаргу слід визнати неподаною і повернути.
З урахуванням положень ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення апеляційної скарги не перешкоджатиме повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись ст.ст. 185, 357 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 січня 2025 року вважати неподаною та повернути апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: Т. В. Спірідонова
Р. С. Гринчук
А. М. Костенко