Провадження № 2/641/1973/2025 Справа № 641/2955/25
17 червня 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Чайка І.В.,
за участю секретаря судового засідання Шумейко С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції в порядку спрощеного провадження цивільну справу 641/2955/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») через електронний кабінет системи Електронний суд звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 7180682 від 18.10.2023 року в загальному розмірі 40 959,88 грн., з яких сума кредиту 8 900,00 грн., проценти за користування кредитом - 17 891,08 грн., нараховані позивачем проценти за 80 календарних днів - 14 168,8 грн., а також судовий збір в розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу 10 000,00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 18.10.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 7180682 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт (відповідач ОСОБА_1 ) зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: сума кредиту складає 10 100,00 грн., строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Відповідно до умов договору № 7180682 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 10 100,00 грн. 25.07.2024 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» на підставі договору факторингу № 25.07/24-Ф за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача. Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на нове найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал». ОСОБА_1 свого обов'язку зі сплати заборгованості, а ні на користь первісного кредитора, а ні на користь нового кредитора в повному обсязі до теперішнього часу не виконала, тому для відновлення порушеного права позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.04.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
16.05.2025 представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просив поновити строк для подачі відзиву, та відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в частині нарахування процентів позивачем за 80 календарних днів у розмірі 14 168,80 грн. Зазначив, що нарахування вищевказаних процентів є безпідставним та не відповідає положенням чинного законодавства. Крім того, щодо витрат на правову допомогу у розмірі заявленому позивачем представник зазначив, що заявлена позивачем сума є завищеною та неспівмірною зі складністю справи, та підлягає зменшенню.
Ухвалою суду від 19.05.2025 задоволено клопотання представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
20.05.2025 представником позивача до суду надано віповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, та вважає їх такими, що не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства. Вказав, що заперечення відповідача щодо нарахованих за 80 днів процентів є необґрунтованими, оскільки вказані проценти були нараховані в межах строку та на умовах кредитного договору. Крім того, зазначив, що доводи відповідача щодо процентної ставки є безпідставними, окільки відповідачем не вірно тлумачиться норма ЗУ «Про споживче кредитування», а саме ч. 5 ст. 8, оскільки ст. 8 було доповнено ч. 5 законом № 3498-ІХ від 22.11.2023 р., який набрав чинність 24.12.2023 року, а кредитний договір укладено 18.10.2023 р., та відповідно положення частини 5 не розповсюджуються на даний кредитний договір. Також зазначив, що позиваем надані належні докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, та відповідно вони є співмірними зі складністю справи та наданими адвокатом послугами, а отже відсутні підстави для відмови у їх стягненні.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду зяву про розгляд справи без його участі, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в частині стягнення процентів нарахованих позивачем за 80 календарних днів та відповідно просив відмовити у його задоволенні з врахуванням доводів, зазначених у відзиві.
Суд, заслухавши вступне слово представника відповідача, дослідивши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 18.10.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 7180682 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі - Договір). На умовах, встановлених Договором, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» зобов'язалося надати клієнту грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: сума кредиту складає 10 100,00 грн., строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Згідно зі п. 3.1. договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. Пунктом 1.5.1. договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1,99 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 договору.
З розрахунку заборгованості за договором № 7180682 від 18.10.2023 року вбачається, що за період з 18.10.2023 року по 24.07.2024 рік первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 17 891,08 грн.
25.07.2024 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» на підставі договору факторингу № 25.07/24-Ф за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача.
Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на нове найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».
Відповідно до п. 1.4 договору № 7180682, строк кредиту становить 360 днів, а саме з 18.10.2023 року по 12.10.2024 рік, а тому в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 25.07.2024 року по 12.10.2024 рік (80 календарних днів) здійснено нарахування відсотків за стандартною процентною ставкою, у сумі 14 168,80 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 910/1238/17 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що проценти за користування кредитом це проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник.
Як регламентовано ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження (ст. 1080 ЦК України).
За сформованою позицією Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора у зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору факторингу (глава 73 ЦК України).
Відповідно до зазначених положень закону сторони договору факторингу можуть самостійно визначити спосіб та порядок передання права вимоги до третьої особи (боржника) і момент набуття фактором такої вимоги визначається умовами договору факторингу.
Згідно положень ч. 1 ст. 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 1047 ЦК України у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається в письмовій формі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Уразі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Аналогічні положення містить норма ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Статтею 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 6 ст.11Закону України «Про електроннукомерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Статтею 12Закону України «Про електроннукомерцію» передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
За приписами п. 12 ч. 1 вказаної статті Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений;
Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.
Відповідно до ст. ст.13,43,81 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.
За змістом ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Положеннями ч. 2 ст.78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Так, стосовно доводів представника відповідача щодо відсутності у позивача права на нарахування відсотків за кредитним договором № 7180682 від 18.10.2023р. після укладення договору факторингу, суд зазначає наступне.
П.п. 1.3-1.5.1 розділу 1 договору визначено, що сума кредиту (загальний розмір) становить 10 100,00 грн. Строк кредиту- 360 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день. Згідно Таблиці обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до договору, загальна вартість кредиту складе 82 456,40 грн., реальна річна процентна ставка складе 29653,85 % річних.
Відповідно до Паспорту споживчого кредиту стандартна процентна ставка становить 726,35 % річних (1,99% в день) та застосовується у межах строку кредиту.
Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А3906, 18.10.2023 року.
Відповідачем та її представником факт укладення кредитного договору не оспорювався та не спростовувався.
Згідно даних витягу з реєстру боржників від 25.07.2024 року до ТОВ «ФК «Фінстраст Україна» перейшло право вимоги за договором у розмірі 26 791,08 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 8 900,00 грн та сума заборгованості за відсотками 17 891,08 грн.
П. 1.1. Договору факторингу № 25.07/24-Ф від 25.07.2024 року, за цим договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 7180682 від 18.10.2023, позивачем було здійснено нарахування відсотків за 80 календарних днів (25.07.2024 - 12.10.2024) в розмірі 14 168,80 грн.
Оскільки зазначений перехід відбувся у межах строку договору, до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до умов договору факторингу та вимог ст. 514 ЦК України перейшли всі права та обов'язки кредитора, в тому числі і щодо нарахування відсотків. Отже, позивачем правомірно нараховувались передбачені договором кредиту відсотки за користування кредитом у період з 25.07.2024 року по 12.10.2024 року, що охоплюється строком кредитного договору.
Щодо доводів представника відповідача про застосування ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» суд приходить до наступного.
Суд не приймає вказані доводи представника відповідача, оскільки частину 5 статті 8 вищевказаного Закону було доповнено законом № 3498-ІХ від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023 року, а кредитний договір № 7180682 було укладено 18.10.2023 року, та відповідно закон зворотної сили на спірні правовідносини не має.
Таким чином, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами здійснювалося в межах строку користування кредитом, з врахуванням вимог чинного законодавства, та на підставі умов кредитного договору.
Враховуючи, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» виконало свої обов'язки перед відповідачем за договором № 7180682 від 18.10.2023 року, а відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання, то остання має заборгованість перед ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (ТОВ «ФК «Фінтраст Україна»), яке є правонаступником кредитодавця, в загальному розмірі 40 959,88 грн., яка підлягає стягненню.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно положень ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягають задоволенню, суд приходить до висновку, що у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати з оплати судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2422,20 гривень.
Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 року укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М., акт прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 10.12.2024 року, згідно якого адвокатом Столітнім М.М. було надано правову допомогу вартістю 10 000 грн.; рахунок на оплату по замовленню №7502-10/04-2025 від 10.04.2025 року на суму 10 000 грн.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
При визначенні судом розміру витрат на професійну правничу допомогу судом враховується, що представник позивача не був присутнім в судовому засіданні, спори вказаної категорії є поширеними та не мають особливої складності, а обсяг наданих адвокатом послуг фактично складається лише зі складення позовної заяви, відповіді на відзив та підготовки та друку необхідних документів.
Отже, суд приходить до висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи. Тож, керуючись принципами співмірності, справедливості та верховенства права, заявлена позивачем вартість таких витрат підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 7 000,00 грн., саме така сума, на думку суду, буде обґрунтованою та відповідатиме принципу розумності, є співмірною зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді та витраченим часом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 526, 610,628,629,1054,1077,1084 ЦК України, ст.ст. 2,5,12,141, 258, 259, 264-265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 7180682 від 18.10.2023 року в загальному розмірі 40 959,88 грн., витрати зі сплати судового в розмірі 2 422,40 грн., та витрати на правову допомогу в розмірі 7 000 грн., а всього підлягає стягненню 50 382 (п'ятдесят тисяч триста вісімдесят дві) грн. 28 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», юридична адреса: вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 14282829.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлено 20.06.2025 року.
Суддя І.В.Чайка