Справа № 333/468/24
Провадження 2/333/145/25
12 червня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого-судді Кулик В.Б., за участю секретаря судового засідання Пантюх Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Антон Юрійович про визнання недійсним правочину, -
15.01.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним правочину. 12.02.2024 року позовна заява була уточнена. 05.05.2025 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про зміну предмету позову.
Позов обґрунтований таким. Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.01.2022 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто: суму боргу за договором позики від 21.05.2019 року з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 24331,11 доларів США та 912,45 Євро; 1% річних за користування грошовими коштами з 21.05.2019 року по 01.07.2019 року у розмірі 26,96 доларів США та 1 Євро; 3% річних за користування грошовими коштами поза строком договору у розмірі 1291,03 доларів США та 48,41 Євро, а всього у загальній сумі 25650,10 доларів США та 961,86 Євро. На виконання вказаного судового рішення Комунарський районний суд м. Запоріжжя 01.06.2022 року видав виконавчий лист № 333/2277/21 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 25650,10 доларів США та 961,86 євро. У межах виконання зазначеного рішення 15.11.2023 року приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко А.Ю. звернувся до суду із заявою про виділення частки ОСОБА_2 у майні, набутому подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_3 за час шлюбу, що зареєстровано на праві власності за ОСОБА_3 , а саме: автомобіль марки TESLA, модель MODEL 3, 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 . 01.12.2023 року відбулось перше судове засідання в цій справі, суд зобов'язав начальника Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області у строк до 10.00 год. 05.12.2023 року надати на адресу суду інформацію щодо вказаного автомобіля. 02.12.2023 року автомобіль було відчужено на користь ОСОБА_4 12.12.2023 року ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя визначено, що частка ОСОБА_5 в автомобілі марки TESLA, модель MODEL 3, 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , як спільне майно подружжя, що зареєстрований 19.05.2022 року за ОСОБА_3 становить . Ухвала Комунарського районного суду від 12.12.2023 року постановою Запорізького апеляційного суду від 07.02.2024 року залишена без змін.
02.12.2023 року, тобто після подання приватного виконавця щодо виділення частки у майні та розгляду даного подання у суді, з метою ухилення від виконання судового рішення та всупереч принципу добросовісності, що ґрунтується на приписах статей 3, 13 ЦК України, ОСОБА_3 (чоловік ОСОБА_5 ) продав транспортний засіб автомобіль марки TESLA, модель MODEL 3, 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 своїй сусідці - ОСОБА_4 . Далі зазначається, що чоловік ОСОБА_5 здійснюючи 02.12.2023 року продаж рухомого майна, що належало йому на праві приватної власності, на користь ОСОБА_4 , був достеменно обізнаний з судовим рішенням про стягнення з його дружини - ОСОБА_5 грошових коштів, так як остання 11.08.2023 року звернулась до суду із заявою про перегляд і скасування заочного рішення від 17.01.2022 року. Дії ОСОБА_3 були направлені на фіктивний перехід права власності на рухоме майно до іншої особи з метою приховати майно від примусового стягнення боргу шляхом продажу рухомого майна у виконавчому провадженні. Ухвалою суду від 22.01.2024 року заочне рішення Комунарського районного суду від 17.01.2022 року скасовано. 17.12.2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики ухвалено рішення, яким позов задоволено. Рішення суду про стягнення заборгованості залишається невиконаним.
Позивач вважає, що оспорюваний договір купівлі-продажу транспортного засобу № 1247/2023/4183832 від 02.12.2023 року є недійсним (фраудаторним), оскільки укладений з метою ухилення від виконання рішення суду та суперечить вимогам чинного законодавства.
Позивач просить суд:
-визнати недійсним правочин - договір купівлі-продажу № 1247/2023/4183832 від 02.12.2023 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , зареєстрований за № 1921456404 від 02.12.2023 року щодо відчуження на користь ОСОБА_4 автомобіля марки TESLA, модель MODEL 3, 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , що належало на праві спільної сумісної власності подружжю: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та було зареєстровано на праві власності за ОСОБА_3 ;
-визначити, що частка ОСОБА_5 в автомобілі марки TESLA, модель MODEL 3, 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , як спільне майно подружжя, що зареєстрований 19.05.2022 року за ОСОБА_3 становить .;
-судові витрати покласти на відповідачів.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу справу розподілено та передано в провадження судді Дмитрієвій М.М.
19.02.2024 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до провадження, вирішено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 22.03.2024 року, яке в подальшому неодноразово відкладено з різних причин.
06.03.2024 року ухвалою суду накладено арешт на автомобіль марки TESLA, модель MODEL 3, 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , власником якого з 02.12.2023 року є ОСОБА_4 .
26.04.2024 року ОСОБА_5 надала відзив на позов. Заперечення проти позову обґрунтовані таким: позовна заява не відповідає нормам статей 175, 177 ЦПК України; позивачем не долучено до позову копію оспорюваного договору від 02.12.2023 року; позивач не зазначив ціну майнового позову; позивач не довів в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний правочин порушує її права та інтереси; ОСОБА_1 не є кредитором ОСОБА_5 , а ОСОБА_5 не є боржником, в даному випадку та не має непогашеної заборгованості перед ОСОБА_1 , так як заочне рішення від 17.01.2022 року скасовано, а станом на 26.04.2024 року справа не розглянута; позивач не надає доказів того, що «укладення оскаржуваного правочину призвело до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна»; позивач не надає доказів того, що ОСОБА_3 проявив недобросовісну поведінку, крім того останній не був учасником виконавчого провадження; не надано доказів, що на момент укладення правочину вказане майно було визначено як спільне сумісне майно; відсутні докази того, що на майно (спірний автомобіль) було накладено арешт або будь-яке обтяження на момент вчинення правочину або потім; 12.12.2023 року, тобто вже після укладення ОСОБА_3 вказаного правочину судом постановлено ухвалу, якою визначено частку ОСОБА_5 в спірному автомобілі, як спільне майно подружжя - .
07.05.2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивачем зазначено, що для визнання недійсним фраудаторного правочину не має значення факт подання позову і відкриття провадження у справі. Навіть направлення письмової претензії до боржника і відчуження після цього майна є підставою длявого недійсності. Інші аргументи ОСОБА_5 щодо умисного не зазначення ОСОБА_1 відомостей про факт скасування заочного рішення не впливає на наявність підстав для подання позову, оскільки правочин від 02.12.2023 року щодо відчуження на користь ОСОБА_4 спірного автомобіля, що належав на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спрямовано на ухилення ОСОБА_2 від виконання зобов'язань перед ОСОБА_1 . Правочин щодо відчуження автомобіля на користь ОСОБА_4 продовжує порушувати права та інтереси ОСОБА_1 , оскільки на момент відчуження заочне рішення і виконавче провадження були чинними, а заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 продовжує існувати. Відновлення виконавчого провадження на підставі нового рішення про стягнення заборгованості зробить неможливим його виконання через фактичне відчуження майна, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відповідач ОСОБА_3 дійсно не є учасником справи про стягнення боргу за договором позики. Однак, 12.12.2023 року ухвалою суду визначено, що частка ОСОБА_5 в автомобілі марки TESLA, модель MODEL 3, 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , як спільне майно подружжя, що зареєстрований 19.05.2022 року за ОСОБА_3 становить частина, яка набула законної сили. Окрім того, ОСОБА_2 не надає до суду відомостей, які б свідчили, що майно належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 16.05.2024 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.05.2019 року у справі № 333/2277/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики.
На підставі розпорядження керівника апарату Комунарського районного суду м. Запоріжжя Гріпас Н.В. № 53-к від 26.06.2024 року «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ», у зв'язку з припиненням 25.06.2024 року здійснення правосуддя суддею Дмитрієвою М.М., 26.06.2024 року проведене повторне автоматизоване визначення судді по даній цивільній справі.
В автоматизованому порядку головуючим суддею по цивільній справі № 333/468/24 визначена суддя Кулик В.Б.
Ухвалою судді від 26.06.2024 року цивільну справу прийнято до провадження, зазначено, що після усунення причин, які стали підставою для зупинення провадження у справі, розглядати справу за правилами загального позовного провадження і з метою виконання вимог ч. 1 ст. 189 ЦПК України розпочати підготовче провадження у справі.
25.02.2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.
В цей же день, ухвалою судді клопотання ОСОБА_1 було задоволено, провадження у справі поновлено, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 01.04.2025 року підготовче провадження у справі було закрито, справу призначено до судового розгляду. Витребувано з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області інформацію щодо власника автомобіля марки Tesla, модель Model 3, VIN НОМЕР_1 , та належним чином засвідчені копії документів, що стали підставою для відчуження зазначеного автомобіля від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , у тому числі договорів, тощо.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі, на задоволенні позовних вимог наполягає.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, заяв чи клопотань до суду не надала. Було подано відзив на позов 26.04.2024 року.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, заяв чи клопотань до суду не надали. Відзив на позов також не надходив.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко А.Ю., у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, заяв чи клопотань до суду не надала.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», рішення від 07.07.1989 року, заява № 11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Оскільки учасники справи були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справу, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді, суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.01.2022 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто: суму боргу за договором позики від 21.05.2019 року з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 24331,11 доларів США та 912,45 Євро; 1% річних за користування грошовими коштами з 21.05.2019 року по 01.07.2019 року у розмірі 26,96 доларів США та 1 Євро; 3% річних за користування грошовими коштами поза строком договору у розмірі 1291,03 доларів США та 48,41 Євро, а всього у загальній сумі 25650,10 доларів США та 961,86 Євро.
У межах виконання зазначеного рішення 15.11.2023 року приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко А.Ю. звернувся до суду із заявою про виділення частки ОСОБА_2 у майні, набутому подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_3 за час шлюбу, що зареєстровано на праві власності за ОСОБА_3 , а саме: автомобіль марки TESLA, модель MODEL 3, 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 . 01.12.2023 року відбулось перше судове засідання в цій справі, суд зобов'язав начальника Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області у строк до 10.00 год. 05.12.2023 року надати на адресу суду інформацію щодо вказаного автомобіля. 02.12.2023 року автомобіль було відчужено на користь ОСОБА_4
12.12.2023 року ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя визначено, що частка ОСОБА_5 в автомобілі марки TESLA, модель MODEL 3, 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , як спільне майно подружжя, що зареєстрований 19.05.2022 року за ОСОБА_3 становить . Ухвала Комунарського районного суду від 12.12.2023 року постановою Запорізького апеляційного суду від 07.02.2024 року залишена без змін.
22.01.2024 року заочне рішення Комунарського районного суду від 17.01.2022 року скасовано. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценко А.Ю. у ВП № 71660396 від 25.01.2024 року виконавче провадження закінчено, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
17.12.2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики ухвалено рішення, яким позов задоволено. Рішення набуло законної сили 17.01.2025 року.
З відповіді з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області вбачається, що 02.12.2023 року у Територіальному сервісному центрі МВС № 1247 ОСОБА_3 уклав договір купівлі-продажу № 1247/2023/4183832 транспортного засобу, згідно з яким продав належний йому транспортний засіб автомобіль марки TESLA, модель MODEL 3, 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 ОСОБА_4 .
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до ст. 655 цього Кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України. Така правова позиція сформована у постанові ВСУ від 09.08.2017 року у справі № 6-2690цс16.
Відповідно до ст. 655 цього Кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
При розгляді даної справи достовірно встановлено, що ОСОБА_3 здійснив перереєстрацію транспортного засобу марки TESLA, модель MODEL 3, 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4 (сусідки) після ухвалення заочного рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.01.2022 року, відкриття виконавчого провадження, де боржником зазначена ОСОБА_2 - його дружина, розгляд Комунарським районним судом м. Запоріжжя подання приватного виконавця про виділення частки ОСОБА_2 у майні, набутому подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_3 за час шлюбу, що зареєстровано на праві власності за ОСОБА_3 , а саме: автомобіль марки TESLA, модель MODEL 3, 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 . Після відчуження спірного майна у ОСОБА_2 відсутнє майно, яке було б достатнє для виконання судового рішення. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.12.2024 року залишається не виконаним.
Доводи сторони відповідача ОСОБА_2 про те, що автомобіль марки TESLA, модель MODEL 3, 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 придбаний за особисті кошти її чоловіка ОСОБА_3 не підтверджуються жодними доказами.
Матеріалами справи підтверджується, що відчужуючи транспортний засіб на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (чоловік ОСОБА_5 ) був обізнаний про існування рішення суду про стягнення з ОСОБА_5 на користь позивача грошових коштів.
З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_3 при укладенні спірного правочину направлені на фіктивний перехід права власності на рухоме майно до ОСОБА_4 з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за їх (подружжя) рахунок зобов'язання шляхом стягнення грошових коштів.
При укладенні оспорюваного правочину ОСОБА_3 діяв з наміром ухилення ОСОБА_5 від сплати грошових коштів згідно з рішенням суду у справі № 333/2277/21, а також його дії були спрямовані на фіктивний перехід права власності на рухоме майно з метою приховати це майно від виконання за їх рахунок судового рішення про стягнення заборгованості.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно із частинами другою та третьою ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку).
Боржник (продавець), який відчужує майно на підставі договору на користь своєї дружини (відповідач-2) після набрання рішенням суду законної сили, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно стягувача (позивача), оскільки укладає договір купівлі-продажу, який порушує майнові інтереси стягувача і спрямований на недопущення звернення стягнення на майно боржника.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, наведених у постанові КЦС ВС від 24.072019 року у справі № 405/1820/17 будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.
24.07.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 405/1820/17, провадження № 61-2761св19 (ЄДРСРУ № 83387308) врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена ст. 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена ст. 228 ЦК України та зазначає, що вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, Верховний Суд врахував, що: відповідач відчужив майно після пред'явлення до нього позову про стягнення заборгованості; майно відчужене на користь близького родича; після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов'язаннями перед кредитором.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 922/2878/17 зазначено, що «цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Укладення боржником, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, договору купівлі-продажу, може свідчити про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий договір купівлі-продажу може порушити майнові інтереси кредитора і бути направлений саме на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які можуть хоч і не порушувати конкретних імперативних норм, але бути недобросовісними та зводитися до зловживання правом».
Тобто, на переконання Верховного Суду, сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника, тобто боржником вчинено фраудаторний правочин.
У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року у справі № 755/17944/18 зроблено висновок, згідно з яким договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.
Таким чином, для визнання даного правочину недійсним з підстав того, що даний правочин є фраудаторним, повинна бути наявна сукупність наведених вище обставин, а сукупність - це неподільна єдність ознак чи підстав. У даному випадку наявна сукупність ознак для визнання правочинів недійсними з підстав того, що даний правочин є фраудаторними, так як спірний автомобіль відчужений чоловіком на користь дружини в момент (період), коли набрало законної сили рішення про стягнення заборгованості за договорами позики. Після відчуження спірного майна боржник немає іншого майна, якого було б достатньо для виконання його зобов'язання перед стягувачем.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (п. 23 рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України»).
Оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання договору купівлі-продажу № 1247/2023/4183832 від 02.12.2023 року недійсним підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про визначення, що частка ОСОБА_5 в автомобілі марки TESLA, модель MODEL 3, 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , як спільне майно подружжя, що зареєстрований 19.05.2022 року за ОСОБА_3 становить , суд вважає за доцільне відмовити, так як це встановлено вже ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.12.2023 року, яка постановою Запорізького апеляційного суду від 07.02.2024 року залишена без змін.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2 472 грн. 80 коп. (1 211 грн. 20 коп. - за подання позову та 605 грн. 60 коп. - заява про забезпечення позову, 656,00 грн. - заява про забезпечення позову), тобто по 824 грн. 27 коп. з кожного.
Вимог позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу заявлено не було.
Керуючись ст. ст. 10-13, 77-80, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Антон Юрійович про визнання недійсним правочину - задовольнити частково.
Визнати недійсним (фраудаторним) договір купівлі-продажу № 1247/2023/4183832 від 02.12.2023 року транспортного засобу, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , зареєстрований за № 1921456404 від 02.12.2023 року щодо відчуження на користь ОСОБА_4 автомобіля марки TESLA, модель MODEL 3, 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , що належало на праві спільної сумісної власності подружжю: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та було зареєстровано на праві власності за ОСОБА_3 .
Скасувати державну реєстрацію (перереєстрацію) транспортного засобу марки TESLA, модель MODEL 3, 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , на ім'я ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) на підставі договору купівлі-продажу № 1247/2023/4183832 від 02.12.2023 року.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 824 (вісімсот двадцять чотири) грн. 27 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_6 , зареєстрований: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 824 (вісімсот двадцять чотири) грн. 27 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 824 (вісімсот двадцять чотири) грн. 27 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 12 червня 2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя В.Б. Кулик