Справа № 194/936/25
Номер провадження 1-кс/194/102/25
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
17 червня 2025 року Слідчий суддя Тернівського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області в режимі відеоконференції клопотання слідчого СВ ВП № 1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Авдіївка Донецької області, громадянки України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючої, не заміжньої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої в силу ст. 89 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та додані до клопотання матеріали, -
Слідчий СВ ВП № 1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням, узгодженим з прокурором Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Своє клопотання мотивує тим, що ОСОБА_7 16.06.2025 року близько 12:00 год. знаходячись в приміщенні зальної кімнати будинку АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин зі ОСОБА_8 , через конфлікт, який виник між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переслідуючи умисел, направлений на спричинення ОСОБА_8 умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, взяла зі столу ніж та тримаючи вказаний ніж у правій руці, діючи умисно, нанесла потерпілому ОСОБА_8 один удар вказаним ножем в область тулубу, внаслідок чого ОСОБА_8 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного торакоабдомінального поранення з пошкодженням селезінки та лівої нирки, внутрішньо черевна кровотеча, заочеревинна гематома, лівобічний пневмоторакс, які за своїм характером відносяться до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя.
Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 покладається необхідність запобігання спробам підозрюваної ОСОБА_6 переховуватися від переховуватися від органів досудового розслідування та/ або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. У зв'язку з чим, слідчий просить застосувати до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
Прокурор в судовому засіданні подане клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав викладених у ньому, та не визначати підозрюваній розмір застави. Також, зазначив, що підозрювана ОСОБА_6 по ст. 208 КПК України не затримувалась.
Підозрювана ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що до них з сином прийшли гості ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , та вони почали вживати алкогольні напої. В подальшому ОСОБА_11 почав ображати її сина, внаслідок чого вона не витримала та вдарила його ножем. Зазначає, що до цього ОСОБА_11 вдарив її двічі. У вчиненому розкаюється, та просить застосувати відносно неї домашній арешт.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні не оспорював наявність обґрунтованої підозри, однак просив врахувати поведінку потерпілого та спричинені тілесні ушкодження. Також, звертає увагу, що ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки в м. Тернівка, оскільки мешкає разом з сином, у зв'язку з чим, просить обрати підозрюваній більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Вислухавши прокурора, підозрювану, захисника, дослідивши доводи клопотання та надані письмові докази, приходжу до наступного висновку.
Розглядаючи питання щодо обрання запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_6 , слідчий суддя враховує ст.ст. 177, 178 КПК України та вимоги ст. 194 КПК України, якою передбачено, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Матеріали досудового розслідування внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.06.2025 року за №12025041400000263 за ч. 1 ст. 121 КК України.
17.06.2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 17.06.2025 року; довідкою з лікарні ОСОБА_8 ; протоколом обшуку від 16.06.2025 року; постановами про визнання в якості речового доказу від 16.06.2025 року; заявою ОСОБА_8 про залучення в якості потерпілого від 17.06.2025 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 17.06.2025 року; протоколами допитів свідків ОСОБА_12 від 16.06.2025 року, ОСОБА_9 від 16.06.2025 року, ОСОБА_13 від 16.06.2025 року, ОСОБА_14 від 16.06.2025 року.
Слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами. Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Крім того, слідчий суддя приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі "Москаленко проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Слідчий суддя враховує вимоги ст.ст. 177, 178, 183 КПК України та те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, яке у відповідності зі ст. 12 КК України, є тяжким злочином, який спрямований проти життя та здоров'я особи, за яке передбачено покарання до 8 років позбавлення волі.
Під острахом отримання можливого покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, підозрювана ОСОБА_6 може переховуватися від суду, що унеможливить виконання завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК України.
Окрім того, підозрювана ОСОБА_6 зареєстрована в м. Авдіївка Донецької області, що є тимчасово окупованою територією, а в м. Тернівка Дніпропетровської області вона проживає разом з сином без реєстрації як ВПО нетривалий час - 2 роки.
Відтак, під острахом отримання можливого покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, є всі підстави вважати, що ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, з метою уникнення покарання, оскільки відсутні обставини які б утримували її в м. Тернівка Дніпропетровської області.
Крім того, про наявність вказаного ризику також свідчить поведінка підозрюваної, яка після вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, з місця вчинення злочину зникла та переховувалась від правоохоронних органів, про що свідчать показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
Запобігання ризикам переховування підозрюваного від суду становить суспільний інтерес, який полягає в забезпеченні відправлення судочинства.
Наявність ризику незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному правопорушенні обґрунтовується тим, що підозрювана ОСОБА_6 знайома зі свідками та потерпілим у цьому ж кримінальному провадженні, та їй відомо, де останні проживають, тобто ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі, може як особисто так і в інший спосіб здійснювати на потерпілого та свідків будь-який вплив з метою зміни чи викривлення показів на його користь.
Наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, підтверджується тим, що ОСОБА_6 , хоча раніше не судима за ч. 1 ст. 115 КК України в силу ст. 89 КК України, проте 26.08.2021 року до суду відносно ОСОБА_6 було скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та на даний час розгляд кримінального провадження триває в Центральному районному суді міста Дніпра (справа № 242/4608/21).
Вказані обставини в сукупності свідчать про підвищену небезпеку дій підозрюваної ОСОБА_6 , що в свою чергу вказує на наявність ризику вчинення нею іншого кримінального правопорушення за умов не перебування ізольованою від суспільства.
Враховуючи, що ОСОБА_6 , захворювань, які б перешкоджали їй перебувати в місцях попереднього ув'язнення не має, характеру, обставин та тяжкості кримінального правопорушення у вчиненні якого вона підозрюється, менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, суд не ігнорує аргументи, які наводяться захисником, проте в даному конкретному випадку, суд оцінюючи вищевказані обставини, приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість підозри не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте така підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, у зв'язку з чим, клопотання захисника та підозрюваної щодо застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту задоволенню не підлягає.
Також, як слідує з практики ЄСПЛ допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного (обвинуваченого) таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 у справі «Воляник проти України»). Крім цього, у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України» зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Крім того, згідно зі статтями 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
Отже є всі підстави вважати, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, отже менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.
Зважаючи на те, що кримінальні правопорушення вчинені в умовах воєнного стану, та враховуючи обставини зазначені у підозрі, а також те, що фактор настання існуючих ризиків в даних умовах значно збільшується, тому застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно підозрюваної, на переконання слідчого судді, не зможе перешкодити переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
За таких обставин, застосування більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, з огляду на серйозність висунутої підозри та суспільний інтерес, який превалює над принципом поваги до свободи особистості, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та не буде сприяти повному та об'єктивному встановленню істини у справі протягом розумного строку.
Відтак, все вищевикладене в сукупності свідчить, що обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваної та обмеження її конституційних прав, у даному випадку є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.
Слідчий суддя наголошує, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому.
Також, враховуючи, що згідно пред'явленої підозри, ОСОБА_6 підозрюється у спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного в момент заподіяння, тобто нею згідно пред'явленої підозри вчинено злочин, із застосуванням насильства, то з урахуванням п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, вважає за необхідне не визначати розмір застави.
Таким чином, з урахуванням наведеного, враховуючи КПК України, тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти наявним ризикам, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, тому вважає за доцільне обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 60 днів в межах строку досудового розслідування.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 32, 131, 132, 176, ч. 1 ст. 177, 178, 183- 184, 193-194, 196-197, 369, 372 КПК України, -
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 та підозрюваної ОСОБА_6 щодо обрання підозрюваній ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - відмовити.
Клопотання слідчого СВ ВП №1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23-59 годин 14.08.2025 року без визначення розміру застави.
Ухвала слідчого судді діє до 23-59 годин 14.08.2025 року та підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Для утримання під вартою підозрювана ОСОБА_6 підлягає направленню до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» м. Дніпро у Дніпропетровській області.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення, а особою, що утримується під вартою - протягом того ж строку з моменту вручення копії ухвали.
Повний текст ухвали оголошено 17.06.2025 року о 17-30 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1