Справа № 214/2662/25
2/214/2809/25
Іменем України
17 червня 2025 року Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого - судді Попова В.В.,
при секретарі - Собченко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просить розірвати шлюб, укладений 20 жовтня 2001 року між нею та відповідачем і зареєстрований за №465 у Дзержинському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області. Від шлюбу неповнолітніх дітей немає. Подружні відносини були припинені через те, що між нею та відповідачем сформувались різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства, тому позивач вважає, що сім'я розпалась остаточно і відновлена бути не може. Разом з тим, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.
Позивач у судове засідання не з'явилась, але її представник надав до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд розглянути справу за відсутності сторони позивача.
Відповідач у судове засідання не з'явився, але також надав до суду письмову заяву, в якій пред'явлені позовні вимоги визнав та просив суд розглянути справу за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд уважає за можливе ухвалити рішення за відсутності сторін, з урахуванням поданих ними заяв, зазначивши наступне.
Так, сторони перебувають у шлюбі з 20 жовтня 2001 року, зареєстрованому за №465 у Дзержинському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, від шлюбу неповнолітніх дітей не мають, припинили шлюбно-сімейні відносини, на примирення не згодні.
Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.
Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду згідно ст. 110 СК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд уважає за можливе ухвалити рішення про розірвання шлюбу, так як подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, позаяк позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує проти його розірвання, визнавши пред'явлені позовні вимоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 114, ч. 3 ст. 115 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється в день набрання чинності рішенням суду про його розірвання. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Постановою Верховного Суду України №6-1121цс16 від 30.11.2016 року визначено, що таким спеціальним законом є Закон України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Так, згідно платіжної інструкції №0.0.4275560343.1 від 26.03.2025 року сплачена сума судового збору за подання до суду даної позовної заяви у розмірі 1211 грн. 20 коп. була сплачена ОСОБА_3 , яка як убачається з матеріалів даної справи не є учасником даної справи та враховуючи те, що судовий збір сплачується для забезпечення розгляду конкретної справи, а відтак його розподіл має відбуватись саме між учасниками цієї справи, а тому суд приходить до висновку про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, оскільки доказів того, що саме позивач чи її представник, тобто учасники справи, понесли такі витрати матеріали даної справи не містять.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.104, 105, 112-115 СК України, ст.ст. 12, 13, 19, 23, 141, 142, 206, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений 20 жовтня 2001 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , і зареєстрований за №465 у Дзержинському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області.
Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 залишити таким же.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В. Попов.