16.06.2025 Єдиний унікальний номер 205/11075/23
Єдиний унікальний номер судової справи 205/11075/23
Номер провадження 2/205/769/25
іменем України
16 червня 2025 року
Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Вороніної М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу № 205/11075/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю, -
18.10.2023 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про скасування державної реєстрації права власності та усунення перешкод у користуванні власністю.
Позов обґрунтовано тим, що сторони є співвласниками домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 належить 35/100 частин домоволодіння, ОСОБА_2 - 34/100, ОСОБА_3 - 7/20. Право власності останньої виникло на підставі договору дарування, укладеним з ОСОБА_4 ОСОБА_4 право власності набуто рішення суду від 16.11.2012 року за позовом ОСОБА_4 до Дніпровської міської ради, треті особи: Друга дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Ленінський ВРАЦС Дніпропетровського МУЮ, про встановлення факту родинних відносин, факту реєстрації смерті, факту прийняття спадщини, визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07.06.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на вказане рішення задоволено, рішення в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на 7/20 частин домоволодіння АДРЕСА_1 скасовано. На звернення ОСОБА_1 . Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 17.08.2023 року відмовлено в скасуванні права власності на підставі постанови апеляційного суду. Отже, за відповідачем не визначено частку права власності на домоволодіння, частку 7/20 скасовано.
У 2020 році на території домоволодіння відбулося самочинне будівництво літньої кухні літ. Д, що знаходиться у власності і користуванні відповідача та не відповідає розміру її частки, займає половину сумісного двору співвласників та не відповідає будівельним нормам. Після цього відбулось пошкодження стін літньої кухні літ. В, що належить ОСОБА_1 . Реконструкція здійснена без отримання згоди позивачів та дозволу органу місцевого самоврядування. Відповідач порушила цілісність несучо-огороджувальної стіни, змінила зовнішній вигляд фасаду. Викладене свідчить про порушення прав кожного зі співвласників будинку. Вказана споруда перешкоджає позивачам користуватися своїм майном.
Позивачі неодноразово зверталися до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (далі - Управління) з заявами про проведення позапланової перевірки за їх адресою, але перевірка проведена не була. Управління повідомило, що інформація про готування чи видачу дозвільних документів на виконання підготовчих та будівельних робіт щодо літньої кухні літ. Д відсутні. Зазначене свідчить про незаконність побудови літньої кухні літ. Д.
Згідно з висновком експерта від 19.02.2021 року за результатами проведення судового будівельно-технічного експертного дослідження за замовленням ОСОБА_1 будівництво літньої кухні літ. Д за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 19.01.2021 року є реконструкцією та причиною пошкоджень несучих стін будівлі літньої кухні літ.В внаслідок будівельних робіт, проведених влітку 2020 року, які стали причиною збільшення ваги будівельних конструкцій літньої кухні літ.Д разом з прибудовою, що погіршило міцність ґрунту та вплинуло на конструкцію зовнішньої стіни з південно-східного боку будівлі літньої кухні літ. В, а саме виникнення тріщин. Зазначене суперечить вимогам ДБН щодо проектування споруд в умовах щільної забудови, коли необхідно враховувати можливі додаткові деформації основ існуючих споруд від навантажень і впливів, які виникають при будівництві чи передаються на них спорудами, що проектуються. Наскрізна вертикальна тріщина на всю висоту стіни будівлі літньої кухні літ. В дає підстави експерту вважати, що технічний стан стіни вказаної будівлі з боку домоволодіння по АДРЕСА_2 , відповідає стану конструкції не придатний до нормальної експлуатації - категорія 3, до завершення заходів з відновлення експлуатаційної придатності (аж до виведення з експлуатації) об'єкт має використовуватись з обмеженим режимом експлуатації.
На підставі викладеного просять скасувати державну реєстрацію права власності на 7/20 домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , а також усунути перешкоди позивачам шляхом зобов'язання відповідача провести знесення самочинно побудованого об'єкту - літньої кухні літ. Д, площею 16 кв.м. з прибудовою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.10.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 31.01.2024 року задоволено клопотання позивачів про допит свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 .
Ухвалою суду, постановленою 04.04.2024 року без виходу суду до нарадчої кімнати, підготовче провадження по справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 04.06.2025 року судом прийнято відмову позивачів від позовних вимог в частині скасування державної реєстрації права власності, провадження в цій частині закрито.
Відзив на позов від відповідача не надходив.
У судовому засіданні представник позивачів - адвоката Гармаш І.С. та позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 - Твардієвич Є.О. у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив у їх задоволенні відмовити.
Від представника третьої особи: Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради Дикої Н. надійшла заява, у якій просить розгляд справи без її участі, ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Суд, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно оцінивши наявні докази, встановив такі обставини справи.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 є власником 34/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору довічного утримання від 19.03.1997 року (а.с. 21). Згідно з вказаним договором домоволодіння, яке знаходиться на земельній ділянці розміром 677 кв.м., на якій розташовано: А-1, Б-1 - житлові будинки, Д, Е, - літні кухні, Г - сарай, Ж, З - вбиральні, К - душ, № 1-2, 1 - інші споруди. За заявою власника ОСОБА_2 набула право власності на кв. АДРЕСА_3 . Зазначене підтверджується листом КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради № 10959 від 21.09.2020 року (а.с.88).
Також згідно з вказаним листом станом на 31.12.2012 року 35/100 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , належали ОСОБА_5 .
На дату звернення з позовом власником 35/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , яка набула на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті своїх батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_8 (а.с.13-16).
Згідно з зазначеними свідоцтвами на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , знаходяться: А-1, Б - 1 - житлові будинки, та господарчі будівлі та споруди: В, Д, Е - літні кухні, Г - сарай, К, Ж, З, - вбиральні, О - літній душ, Л - гараж, М - навіс, Н - сарай (тимчасовий), № 1-3 - споруди. У свідоцтвах нотаріусом зазначено, що на підставі мирової угоди від 17.10.1995 року 35/100 частин домоволодіння складаються з А-1 - житловий будинок кв. АДРЕСА_4 , К - вбиральня, 1/3 частина споруд, В - літня кухня, Л - гараж.
Відповідно до листа КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради № 10959 від 21.09.2020 року станом на 31.12.2012 року 7/20 частин належали ОСОБА_9 на підставі рішення народного суду 1 ділянки Ленінського району м. Дніпропетровська від 07.12.1956 року (а.с.88).
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.2012 року по справі № 2-4688/11 позов ОСОБА_10 до Дніпропетровської міської ради про встановлення факту родинних відносин, факту реєстрації смерті, факту прийняття спадщини, визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом задоволено, встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті чоловіка ОСОБА_11 , який є сином ОСОБА_11 , визнано за ОСОБА_4 право власності на 7/20 частин домоволодіння АДРЕСА_1 .
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07.06.2023 року вказане рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на 7/20 частин спірного домоволодіння скасовано, у задоволенні позову в цій частині відмовлено (а.с.32-38).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.09.2023 року право власності на 7/20 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 12.01.2021 року зареєстровано за ОСОБА_3 (а.с.29-31).
Як встановлено в судовому засіданні, земельна ділянка, яка перебуває в спільному користуванні у співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 , не приватизована, а отже належить територіальній громаді в особі Дніпровської міської ради.
Позивачі в позові зазначають, що їх права були порушені діями відповідача щодо реконструкції належної останній літньої кухні літ. Д, оскільки на суміжній до неї літньої кухні літ. В, яка перебуває у власності та користуванні ОСОБА_1 , після будівельних робіт, виникла тріщина, а також за рахунок прибудови до літньої кухні літ. Д, було зменшено розмір спільної для користування всіма співвласниками земельної ділянки.
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів та наданих в судовому засіданні пояснень учасників судового процесу влітку 2020 року відповідач ОСОБА_3 здійснила реконструкцію належної їй літньої кухні літ. Д без отримання відповідних дозвільних документів.
Згідно зі зробленим на замовлення ОСОБА_1 висновком експерта за результатами проведення судового будівельно-технічного експертного дослідження № 1318-01 від 19.02.2021 року вид будівництва фактично виконаний щодо будівлі літньої кухні літ. Д, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 19.02.2021 року є реконструкцією. На час проведення дослідження технічна причина пошкоджень несучих стін будівлі літ. «В», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є наслідки будівельних робіт, проведених влітку 2020 року, що стало причиною збільшення ваги будівельних конструкцій будівлі літньої кухні літ. «Д» разом з прибудовою, що разом із встановленим погіршенням такої механічної властивості ґрунту як міцність, негативно впливає на конструкцію зовнішньої стіни з південно-східного боку будівлі літньої кухні літ. «В» в частині виникнення тріщин після їх проведення. Зазначений фактичний стан речей суперечить вимогам п. 8.6.2. ДБН В.2.1-10:2018 «Основи і фундаменти будівель та споруд. Основні положення» щодо проектування споруд в умовах щільної забудови, коли необхідно враховувати можливі додаткові деформації основ існуючих споруд від навантажень і впливів. які виникають при будівництві чи передаються на них спорудами, що проектуються. Наскрізна вертикальна тріщина на всю висоту стіни будівлі літньої кухні літ «В» дає експерту вважати, що технічний стан стіни вказаної будівлі з боку домоволодіння по АДРЕСА_2 , відповідає стану конструкції не придатний до нормальної експлуатації - категорії «3», до завершення заходів з відновлення експлуатаційної придатності (або до виведення з експлуатації) об'єкт має використовуватись з обмеженим режимом експлуатації (а.с.41-73).
Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
У постанові Верховного Суду України від 04.12.2013 року у справі № 6-130цс13 зазначено, що в розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а й об'єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності .
Поняття реконструкції об'єкта нерухомості міститься в пункті 3.21 Державних будівельних норм В ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 04.06.2014 року № 163, відповідно до якого реконструкція - перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його технікоекономічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до частин другої, четвертої, п'ятої статті 26, частини першої статті 34 Закону України «По регулювання містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об'єктів здійснюється або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1.) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2.) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону її експертизи; 3.) затвердження проектної документації; 4.) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5.) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6.) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Отже, з вищевказаного висновку експерта встановлено, що відповідачем влітку 2020 року здійснено реконструкцію належної їй літньої кухні літ. «Д», яка знаходиться впритул до літньої кухні літ. «В», що належить позивачу ОСОБА_1 . Відповідно до встановлених у справі обставин, реконструкція здійснена без дозвільних документів. Отже, є самовільною реконструкцією.
З урахуванням положень частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України та положень статей 16, 386, 391 ЦК України, Верховний Суд України у постанові від 17.12.2014 року у справі № 6-137 цс 14 сформулював правову позицію, відповідно до якої роз'яснив, що вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.
З висновку експерта встановлено, що технічною причиною пошкоджень несучих стін літньої кухні «В» стало збільшення маси реконструйованої літньої кухні «Д» разом з прибудовою у сукупності з тим, що ґрунт біля будівлі вказаної літньої кухні та літньої кухні «В» за наслідками влаштування льоху (зворотного засипання ґрунту) втратив механічні властивості ґрунту - знизилася межа міцності на стиск у порівнянні з земельною ділянкою, яка не зазнала механічного впливу. Зазначене порушує вимоги законодавства, а саме п. 8.6.2 ДБН В.2.1-10:2018 «Основи і фундаменти будівель та споруд. Основні положення», відповідно до якого міцність, деформативність і тріщиностійкість фундаментів (залізобетонних) і над фундаментних конструкцій повинні перевірятися розрахунком на зусилля, які виникають при взаємодії споруди з основою; при проектуванні споруд в умовах щільної забудови слід враховувати можливі додаткові деформації основ існуючих споруд від навантажень і впливів, які виникають при будівництві чи передаються на них спорудами, що проектуються.
Також у висновку експерт дійшов висновку, що через наскрізну вертикальну тріщину на всю висоту стіни будівлі літньої кухні літ. «В» технічний стан стіни вказаної будівлі відповідає стану «не придатний до нормальної експлуатації - категорія 3» до завершення заходів з відновлення експлуатаційної придатності об'єкт має використовуватись за обмеженим режимом експлуатації.
Непридатний для нормальної експлуатації стан конструкцій (категорія 3) характеризується тим, що експлуатація конструкції можлива за умови проведення її капітального ремонту.
Отже, на підставі висновку експерта встановлено, що реконструкція будівлі літньої кухні літ. Д з прибудовою до нею призвели до порушення прав позивача ОСОБА_1 , а саме погіршення стану належної їй будівлі літньої кухні літ. В, що після реконструкції для нормальної її експлуатації потребує капітального ремонту.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
У постанові Верховного Суду по справі № 520/110/17 від 31.01.2024 року зроблено висновок, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.
Враховуючи обставини справи, зокрема, що сторони є співвласниками домоволодіння, при цьому є не власниками земельної ділянки, а землекористувачами, а також те, що реконструкція літньої кухні літ. Д відповідачем згідно з висновком експерта порушила права власника літньої кухні літ. В, а саме право користування - обов'язковою умовою для знесення спірної будівлі є відмова відповідача від здійснення перебудови.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.
Позивачі в серпні 2020 року зверталися до Управління державного архітектурно-будівельного контролю щодо реконструкції літньої кухні. Згідно з протоколом № 55/21 від 20.12.2021 року комісією щодо розгляду звернень у сфері містобудівної діяльності було вирішено провести позаплановий захід державного архітектурно-будівельного контролю за адресою: АДРЕСА_1 , за зверненням ОСОБА_2 . З матеріалів справи вбачається, що такий захід фактично проведено не було (а.с.89-99).
Позивачем ОСОБА_1 не доведено, що перебудова літньої кухні літ. Д є неможливою, а також те, що позивач зверталася до відповідача з вимогою щодо перебудови самовільно реконструйованої літньої кухні літ. Д, а ОСОБА_3 відмовилася від неї.
Позивачі просять усунути їм перешкоди в користуванні домоволодінням шляхом зобов'язання відповідача знести самочинно побудований об'єкт - літню кухню літ. Д площею 16 кв.м. з прибудовою.
З матеріалів справи вбачається, що перешкоди в користуванні домоволодінням ОСОБА_1 , зокрема полягають в тому, що внаслідок реконструкції літньої кухні літ. Д, а також самочинної прибудови до неї, на стіні літньої кухні літ. В виникла вертикальна тріщина, через яку технічний стан стіни не придатний до нормальної експлуатації - категорія 3, а режим експлуатації через таке пошкодження є обмеженим, до її капітального ремонту.
ОСОБА_1 не обґрунтувала яким чином знесення літньої кухні літ. Д відновить її права в цій частині, тобто дозволить користуватися будівлею літньої кухні літ В, яка має наскрізну вертикальну тріщину, у зв'язку з якою експертом зроблено висновок про обмежений режим експлуатації будівлі в такому стані.
Суд враховує, що позивачем ОСОБА_2 жодним чином не обґрунтовано порушення її прав здійсненням реконструкції літньої кухні літ.Д.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Враховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги щодо знесення самовільно побудованої відповідачем літньої кухні літ. Д (яка фактично є самовільно реконструйованою) разом з прибудовою за адресою: АДРЕСА_1 , не відновить порушеного права власника будівлі літньої кухні літ. В, не змінить режим експлуатації вказаної будівлі. Отже, позивачем ОСОБА_1 обрано неефективний спосіб захисту свого порушеного права.
Позивачі, обґрунтовуючи свої вимоги щодо знесення будівлі літньої кухні літ. Д з прибудовою, також зазначили, що споруда перешкоджає в реалізації їх прав власності та користування належним їм майном. У позові посилалися на ч.ч.1-2 ст. 103 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Розглядаючи позовні вимоги в аспекті порушення прав позивачів на користування земельною ділянкою, суд виходить з такого.
Відповідно до технічного паспорту, виготовленого на замовлення ОСОБА_2 14.04.2021 року, літня кухня літ Д. була побудована у 1955 році. З висновку експерта не вбачається, що площа, яку займала будівля літньої кухні літ. Д до реконструкції у 2020 році, була меншою. Отже, позивачі жодним чином не обґрунтували порушення їх права землекористування самовільно реконструйованою будівлею літньої кухні літ. Д.
Відповідно до вищевказаного технічного паспорту на домоволодіння площа навісу літ. Д2, побудованого у 2020 році становить 16,7 кв.м. На розгляд експертом під час складення висновку, доданого до позову, не ставилися питання щодо того, яким об'єктом є навіс, зазначений у позові як прибудова до літньої кухні літ. Д, та як навіс у зазначеному технічному паспорті. Клопотання про проведення судової експертизи з зазначених питань позивачами заявлено не було.
Отже, позивачами не доведено, що навіс літ. Д2, вказаний у позові як прибудова, є будівлею чи спорудою, яка вимагає отримання дозвільної документації для її влаштування, а також, що зазначена споруда порушує права позивачів як землекористувачів земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного в суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Отже. суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141ПК України судовий збір, сплачений позивачами, покладається на них.
Керуючись ст.ст. 4, 15-16, 376, 391 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 19, 80, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, ?
УХВАЛив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю відмовити.
Судові витрати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зі сплати судового збору покласти на них.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.Г. Остапенко