г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 210/1070/25
Номер провадження 2/213/1118/25
02 червня 2025 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Попова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №210/1070/25 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», звернувшись до суду з позовом, просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 74 250,00 гривень, а також судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 2 422,40 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 гривень. Свої вимоги мотивує тим, що 01 березня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем укладено електронний договір №4433815про надання споживчого кредиту. Згідно з умовами кредитного договору: сума кредиту становить 15 000,00 грн., строк кредиту - 360 днів, процентна ставка - 2,5% в день. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача №НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою з ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА». Відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав. 24 травня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та позивачем укладено договір факторингу №25/10/2024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги, зокрема до відповідача. На момент відступлення права вимоги розмір нарахованих первісним кредитором процентів становив 16 125,00 грн. Позивачем здійснено подальше нарахування процентів у сумі 43 125,00 грн.
Стислий виклад заперечень відповідача.
23 квітня 2025 року відповідач ОСОБА_1 скористалась правом надання відзиву на позов. З вказаним позовом не погоджується, вважає позовні вимоги не обґрунтованими та не законними. Просить відмовити у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», оскільки 27 лютого 2024 року невідома особа отримала доступ до її банківської картки АТ «А-Банк» і незаконно, використавши її персональні дані 01.03.2024 зняла з рахунку 16000,00 грн., та перед цим 01 березня 2024 року оформила на її ім'я онлайн-кредит в ТОВ «Лінеура Україна» (договір №4433815 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.03.2024 року). Вона особисто не подавала заявок на отримання кредиту, не мала волевиявлення на оформлення кредитного договору та не отримувала коштів від фінансової установи, а про наявність оформленого на її ім'я кредиту дізналась 05 березня 2024 року, помітивши кредитний договір на своїй електронній пошті. В той же день вона звернулась до чергової частини ВП №6 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою щодо вчинення кримінального правопорушення, за якою 05.03.2024 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №21024041610000141 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, де її визнано потерпілою. Зазначає, що вона не вчиняла розпорядження щодо отримання списання/перерахунку коштів 01.03.2024 року та не вчиняла будь-які іншщі дії, що могли б призвести до списання грошових коштів з її рахунку, а відповідач не має доказів на підтвердження вчинення нею дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, укладення кредитних договорів.
Процесуальні дії у справі.
28 березня 2025 року позовна заява, за підсудністю, надійшла до суду.
02 квітня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
18 квітня 2025 року надійшли витребувані докази.
23 квітня 2025 року відповідач скористалась правом надання відзиву на позов.
02 травня 2025 року позивач скористався правом надання відповіді на відзив.
Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.
Інших заяв/клопотань від сторін не надходило.
Фактичні обставини, встановлені судом.
01 березня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено електронний договір №4433815про надання споживчого кредиту. Згідно з умовами кредитного договору сума кредиту становить 15 000,00 грн., строк кредиту - 360 днів, процентна ставка - 2,5% в день.
Кредит надано шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача №НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою з ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА».
Відповідно до листа АТ «АКЦЕНТ-БАНК» № 20.1.0.0.0/7-20250407/0489 від 10.04.2025 р., картка НОМЕР_1 емітована на ім'я ОСОБА_1 , на яку 01.03.2024 о 143:32 здійснено переказ коштів на суму 15000,00 грн. Інформація про платника відсутня
25 жовтня 2024 року міжТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (правонаступником якого є ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ») та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА»укладено договір факторингу №25/10/2024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги, зокрема до відповідача (номер запису в реєстрі боржників - 3412). Розмір заборгованості на момент відступлення права вимоги становить 33937,50 грн.
Отже, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило позивачу права вимоги до відповідача щодо належного виконання кредитного договору, про що повідомлено відповідача.
Заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем не сплачена і становить у загальному розмірі 74 250,00 грн., з яких: заборгованість з тіла кредиту - 15 000,00 грн.; заборгованість за процентами - 16 125,00 грн.; проценти, нараховані за 115 календарних днів - 43 125,00 грн.
Доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості, суду не надано.
05 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до правоохоронних органів з заявою про притягнення до відповідальності невстановленої особи, яка 27.02.2024 о 22:50 годині, невстанволеним шляхом, отримала доступ до її банківської картки АТ «А-БАНК», з якої таємно, в період дії воєнного стану здійснила крадіжку грошових коштів в сумі 16000 гривень. 05.03.2024 року відомості про кримінальне правопорушення за заявою відповідача внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041610000141; розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
Відомості про завершення досудового розслідування та встановлення осіб, винних у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, у суду відсутні.
Зміст спірних правовідносин.
Встановленим обставинам відповідають правовідносини з відступлення права грошової вимоги фактору, належного виконання зобов'язань за договором кредиту та з недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язань і наслідків, які виникають при неналежній відмові.
Норми права, які застосовує суд.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов'язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У статті 526ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до пункту 6 частини 1цієї статті Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Аналіз вказаних норм свідчить, що ч. 1 ст. 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте, це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що "відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається".
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі №243/11704/15-ц.
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України).
При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки щодо дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі №909/1411/13 від 13 жовтня 2021 року у справі №910/11177/20).
Згідно із ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Висновок суду.
Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем кредитного договору з первісним кредитором, після підписання якого між сторонами договору виникли взаємні права та обов'язки, зокрема у відповідача виникло зобов'язання повернути кредитору кошти відповідно до умов договору і сплатити відсотки за користування ними; набуття позивачем права вимоги за кредитним договором.
Так, позивачем надано як докази на підтвердження позовних вимог копію кредитного договору, копію договору факторингу, витяг з реєстру боржників, розрахунок заборгованості, докази отримання відповідачем кредитних коштів.
Тобто, позивачем доведено порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Розміри заборгованості за кредитним договором відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано.
Що стосується кримінального провадження №12024041610000141 від 05 березня 2024 2022 року за ч.4 ст.185 КК України, відкритого за заявою відповідача, то суд вважає, що кримінальне провадження не встановлює преюдиційне значення для вирішення цієї справи, кримінальне провадження лише підтверджує факт звернення позивача до правоохоронних органів.
Вироку, що набрав законної сили, ухваленого стосовно осіб, які незаконно заволоділи грошовими коштами з рахунку відповідача, суду не надано.
Таким чином, відповідачем не доведено, що операції по картці були здійснені іншими особами злочинним шляхом.
У постанові Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі №910/14452/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
При цьому суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, що був сплачений ним при зверненні до суду, у розмірі
2 422,40 грн.
Згідно з пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, в його рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до Постанови Верховного суду від 11 листопада 2021 року у справі
№922/449/21 витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Надаючи оцінку переліченим послугам правничої допомоги, на думку суду вартість послуг адвоката в загальній сумі 10 000,00 грн. є обґрунтованою та співмірною із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної адвокатом роботи, значенням справи для учасників.
У зв'язку з наведеним, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №4433815від 01 березня 2024 року у загальному розмірі 74 250 (сімдесят чотири тисячі двісті п'ятдесят) грн. 00 коп., з яких: заборгованість з тіла кредиту - 15 000,00 грн.; заборгованість за процентами - 16 125,00 грн.; проценти, нараховані за 115 календарних днів - 43 125,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» сплачений судовий збір у р озмірі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», адреса: м. Київ, вул. Загородня, 15 офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822.
Відповідач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 02 червня 2025 року.
Головуючий суддя В.В. Попов.