справа № 646/2002/25
провадження № 2-а/208/99/25
28 травня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Камёянського у складі
головуючого судді Гречаної В.Г.,
секретаря судового засідання Агеєвої В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янське адміністративну справу за № 646/2002/25 за позовною заявою представника позивача - адвоката Зарицької Катерини Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА № 4170099 від 28.02.2025 року,-
15.04.2025 року до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з Червонозаводського районного суду м. Харкова за підсутністю надійшла справа № 646/2002/25 за позовом представника позивача - адвоката Зарицької Катерини Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Представник позивача, адвокат Зарицька Катерина Юріївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА № 4170099 від 28.02.2025 року.
У своїй позовній заяві представник позивача зазначає, що 28.02.2025 року відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 4170099 за ч.1 ст. 122 КУпАП, якою до позивача застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
За змістом вказаної постанови вбачається, що водій здійснив зупинку (стоянку) транспортного засобу на проїзжій частині в другому ряду, чим порушив п.15.4 Правил дорожнього руху - порушення правил стоянки, розміщення транспортного засобу на проїзній частині в два і більше рядів.
Однак із даною постановою позивач не погоджується, оскільки ним не були порушені зазначені правила дорожнього руху, оскільки він не здійснював зупинку транспортного засобу, а хотів продовжити рух, однак попереду нього стояв автомобіль з увімкненою аварійною світловою сигналізацією (тобто увімкненим попереджувальним сигналом) та який здійснював короткостроковий рух вперед та назад, тим самим впливаючи на оглядовість дороги та власними діями вводив інших учасників дорожнього руху в оману щодо подальшого власного руху. Тому для попередження аварійної ситуації, у тому числі дорожньо-транспортної пригоди, позивач вимушено зупинив власний транспортний засіб, відмітивши це включенням аварійної сигналізації. Тобто, проведене було здійснено внаслідок перешкоди для руху та впливом на оглядовість дороги. Тобто позивачем була здійснена вимушена зупинка через перешкоду для руху.Тому, враховуючи обставини на дорозі, слідує, що позивач не вчиняв викладеного в змісті оскаржуваної постанови адміністративного правопорушення, а винесена відносно нього постанова є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Окрім того, як слідує зі змісту самої постанови, адміністративне правопорушення позивач ніби вчинив о 17:24 год, а вже о 17:29 год поліцейським винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, що свідчить про те, що розгляд справи і винесення постанови здійснено за 5 хвили. Позивачу не надано можливості ані надати докази, ані заявляти клопотання, ані скористатися правовою допомогою, чим також підтверджується незаконність постанови.
Тому вважає, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, та винесена із порушенням вимог діючого законодавства, а відтак вона підлягає скасуванню.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2025 року, адміністративну справу №646/2002/25 передано до провадження судді Гречаній В.Г.
Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 21.04.2025року відкрито провадження у справі № 646/2002/25та призначено до судового розгляду.
Представником позивача - адвокатом Зарицької К.Ю., яка діє в інтересах ОСОБА_1 до суду подано заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач по справі в судове засідання, призначене на 28.05.2025 року не з'явився, подав 05.05.2025 року до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги просив залишити без задоволення враховуючи наступне.
28.02.2025 року близько 17:20 год за адресою: м. Харків. Майдан Конституції, 20, екіпажем патрульної поліції було виявлено транспортний засіб Renault Negane д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого здійснив зупинку ((стоянку вказаного вище транспортного засобу на проїжджій частині в другому ряду, чим порушив п. 15.4 ПДР України.
Поліцейським встановлено особу водія , яким виявився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Інспектор довів до відома позивача нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються превентивні поліцейські заходи. Також повно та об'єктивно встановлено обставини, які мають істотне значення для розгляду справи по суті, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.
Окрім того зазначив, що до відзиву долучено відеозапис з бодікамери 470173, з якого вбачається, що позивач, будучи за кермом транспортного засобу Renault Megane д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку другим рядом, в місці де це суттєво перешкоджає руху інших транспортних засобів. Позивач заперечував факт зупинки, пояснюючи це тим, що він ввімкнув аварійну світлову сигналізацію та очікував коли звільниться місце для паркування. Жодних клопотань, заяв ані під час розгляду справи, ані після завершення розгляду він не заявляв. Даним відеозаписом спростовуються твердження позивача про те, що інспектором були порушені права позивача на надання пояснень, не надано можливість скористатися правовою допомогою.
Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху України зупинка - це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу.
Вимушена зупинка - це припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.
Вважає, що до вимушеної зупинки не можна віднести підставу, як очікування вільного місця для паркування. Позивач не був позбавлений можливості здійснити зупинку свого транспортного засобу з дотриманням правил дорожнього руху. А ввімкнення аварійної світлової сигналізації не дає позивачу перевагу перед іншими учасниками дорожнього руху, та можливість відступати від правил, встановлених у п.15.4 ПДР України.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП є безпека дорожнього руху та встановлений порядок додержання вимог дорожніх знаків.
Згідно п. 15.4 ПДР України, транспортний засіб не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що порушення правил зупинки (стоянки) транспортного засобу є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності в порядку ч.1 ст. 122 КУпАП.
З урахуваннях викладеного вважає, що правові підстави для скасування постанови відсутні, оскільки вона винесена законно, а її скасування призведе до залишення правопорушника без відповідальності.
05.05.2025 року представником позивача - адвокатом Зарицькою К.Ю. подано до суду відповідь на відзив, в якій викладено спростування доводів відповідача по справі.
У своїй відповіді представник позивача зазначає, що відповідачем у справі наголошено, що позивачем начебто здійснена зупинка транспортного засобу, яка перешкоджала руху інших транспортних засобів, однак дане твердження спростовується доданим ним до відзиву відеозаписом, оскільки транспортний засіб позивача жодним чином не перешкоджав руху інших учасників дорожнього руху та ніякої небезпеки не представляв. Якщо дійсно ситуація була інакшою, то працівники поліції розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснювали б не на місці зупинки транспортного засобу, а спочатку б зобов'язали водія від'їхати на інших, відрізок дороги. Натомість співробітники патрульної поліції відразу формували адміністративний матеріал на місці, абсолютно розуміючи, що наведені дії жодним чином не формують небезпеку для інших учасників руху.
Окрім того, чомусь відповідачем по справі у своєму відзиві наголошено, що до вимушеної зупинки не можна віднести таку підставу, як очікування вільного місця для паркування. Однак з долученого відеозапису вбачається, що позивач пояснив працівникам поліції, що він керував транспортним засобом, продовжуючи рух побачив, як попереду стояв транспортний засію, у якого був увімкнений показчик повороту праворуч, та почав рух і відразу припинив, саме тому позивач призупинив рух транспортного засобу, по суті пропускаючи транспортний засіб попереду, для того, щоб не допустити зіткнення. Саме для попередження аварійної ситуації, у тому числі дорожньо-транспортної пригоди , позивач вимушено зупинив власний транспортний засіб, відмітивши це включенням аварійної ситуації. Натомість, відповідач наголошує на поясненнях позивача, які за змістом зовсім інші, тобто трактує лише на власну користь.
Окрім того, звертає увагу суду, що відеозапис, який долучений відповідачем до свого відзиву не може бути належним та допустимим доказом по справі, оскільки він не є безперервним, як це вимагає Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справи України від 18.12.2018 року № 1026.
Просить позов задовольнити у повному обсязі та скасувати постанову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Згідно з ч. 4 ст.159 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За змістом ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Судом встановлено, що стосовно позивача 28.02.2025 року інспектором 1 взводу 1 рота 1 бататльону Управління патрульної поліції в Харківській області поліцейським відділу Воловик Андрієм В'ячеславовним складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4170099, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 28.02.2025 року в м. Харків, майдан Конституції, 20, водій здійснив зупинку транспортного засобу на проїжджій частині в другому ряду. Чим порушив п. 15.4 ПДР - порушення правил стоянки, розміщення транспортного засобу на проїзній частині в два і більше рядів.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду про її скасування із зазначених у позовній заяві підстав.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» (далі - Закон № 3353-XII) визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За приписами частини другої статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першо їстатті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За пунктом 1.3.Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
В розділі 2 ПДР закріплено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно з п. 15.4 Правил дорожнього руху, транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди. Велосипеди, мопеди і мотоцикли без бокового причепа дозволяється ставити на проїзній частині не більше ніж у два ряди.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283 і 284 КУпАП. В ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказати мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Стаття 245 КУпАП передбачає, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з доданого відповідачем по справі відеозаписом із нагрудної камери поліцейського, автомобіль позивача ОСОБА_1 стояв з працюючим двигуном на проїжджій частині із увімкненими аварійними сигналами. При цьому позивач пояснював поліцейському причину, з якої він призупинив рух транспортного засобу, а саме через те, що попереду нього почав рух із крайної правої полоси автомобіль, який був там припаркований. Даний автомобіль то рухався назад, то вперед, тому у зв'язку з наявною попереду перешкодою для руху і для уникнення зіткнення з цим автомобілем, ОСОБА_1 вимушений був зупинити свій транспортний засіб і увімкнув аварійну сигналізацію з метою попередження водіїв, що за ним рухалися про перешкоду попереду.
Окрім того, поліцейським не зобов'язано ОСОБА_1 перепакувати автомобіль в інше місце, оскільки він заважав і перешкоджав руху інших транспортних засобів, з метою розгляду справи про адміністративне правопорушення, а навпаки поліцейським розгляд справи відбувся на місці зупинки транспортного засобу позивача, що в свою чергу, на думку суду свідчить про те, що автомобіль позивача не перешкоджав руху іншим транспортним засобам, як зазначено в оскаржуваній постанові.
Окрім того, ОСОБА_1 не просто поставив свій транспортного засобу, як про це стверджує поліцейський, а просто спочатку призупинив його рух через перешкоду, що виникла попереду у вигляду виїжджаючого автомобіля, що не є порушенням п. 15.4 ПДР України.
Як вбачається з Правил дорожнього руху зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо);
вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху;
Тобто фактично, позивач здійснив вимушену зупинку, яка передбачена п.1.10 ПДР, тобто рух ним було припинено через виниклу перешкоду попереду, а саме автомобілем попереду, у якого була увімкнена аварійна сигналізацію та він рухався то вперед, то назад, що в свою чергу впливало на оглядовість дороги та перешкоджало позивачу рухатися далі.
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази, в тому числі й відеозапис з нагрудної камери поліцейського, який долучено відповідачем по справі до свого відзиву свідчить про те, що в його діях відсутність склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП,
Також матеріали справи не містять відомостей та доказів, які б підтверджували порушення позивачем п.15.4 ПДР.
Відповідно до ст .72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 даної статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП.
Відповідач не довів правомірність складання постанови належними та допустимими доказами, тому суд вважає задовольнити вимоги позову та скасувати постанову.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо достовірно встановити порушення позивачем ПДР, відповідачем суду всупереч вимогам закону не надано. На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, на підставі ч.1 ст.139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1211грн. 20 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.6, 9, 72, 77, 90, 139, 242, 244-246, 257-263, 286 КАС України, суд,-
Позовні вимоги представника позивача - адвоката Зарицької Катерини Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА № 4170099 від 28.02.2025 року- задовольнити.
Постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА №4170099 від 28.02.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , провадженням закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ: 40108646 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривен 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua .
Суддя В.Г.Гречана