справа № 208/9587/24
провадження № 2-а/208/11/25
Іменем України
15 квітня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання - Шабельника Р.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3057309 від 15.09.2024 року, провадження у справі про притягнення мене ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в моїх діях складу адміністративного правопорушення. За результатами розгляду справи вирішити питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15.09.2024 року, він з родиною перебував у м. Тернівка Дніпропетровської області. Приблизно о 17 годині вони вийшли з магазину та підійшли до транспортного засобу PEUGEOT PARTNER, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , який стояв за адресою: Дніпропетровська область, м. Тернівка, вулиця Харківська ( біля магазина АТБ ), де до нього підійшли поліцейські, попросили його посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, він надав їм документи. Встановивши мою особу, шляхом внесення його даних у планшет, поліцейський не повідомляв його про суть будь яких порушення ПДР, про те що буде розглядатися будь яка справа про притягнення його до адміністративної відповідальності, поліцейський лише щось роздрукував, як потім стало відомо, поліцейський роздрукував постанову та надав йому роздруковану постанову, він відмовився її підписувати, оскільки не роз'яснили його прав, не повідомили про розгляд справи, позбавили можливості заявити клопотання та надати письмові пояснення та скористуватися при розгляді справи послугами захисника. Поліцейський без будь яких доказів притягнув його до адміністративної відповідальності, оскільки у поліцейського не може бути доказів, що саме він здійснив зупинку, цього поліцейський не бачив та не надав відеозапису з якого можливо встановити, що саме він керував ТЗ та здійснив зупинку ТЗ. Тобто, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності без будь яких доказів, без роз'яснення йому його прав передбачених зокрема ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, позбавили права ознайомитися з матеріалами справи та залучити до розгляду адвоката або іншого фахівця у сфері права, також поліцейський не повідомив про розгляд справи, розгляду справи взагалі не проводилося, лише була роздрукована постанова, тобто 15.09.2024 року поліцейський порушив його право на ознайомлення з матеріалами справи, порушив його право на захист, оскільки не повідомив про розгляд справи та не надав можливості запросити до участі у справі захисника, справу не розглядав, а тільки роздрукував постанову, під час спілкування поліцейські йому не повідомляли, що вони відповідно до приписів ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» здійснюють відео фіксацію, поліцейські, які не бачили хто саме керував транспортним засобом, не з'ясовували у нього хто здійснив зупинку, чи був саме позивач за кермом на час зупинки, чи транспортним засобом керувала інша особа, не з'ясовуючи будь яких обставин справи, поліцейський лише роздрукував постанову.
Позивач в судове засідання не з'явились, надали заяву про слухання справи без участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився надав відзив на позовну заяву відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовним вимог, оскільки постанова про адміністративне правопорушення складена з дотриманням вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 р. № 1395.
Суд вирішив розглядати справу у письмовому провадженні за відсутності учасників судового розгляду.
30 вересня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження по справі.
В судовому засіданні встановлено, що поліцейським ВП №1 (м. Тернівка) Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області , старшим сержантом поліції Іваненко Д.В. винесена постанова серії ЕНА № 3057309 про накладання адміністративного стягнення в розмірі 340 грн.
Постанова винесена у зв'язку з тим, що 15.09.2024 року об 17:10 м. Тернівка вул. Харківська, 2 6Д гр. ОСОБА_1 керував ТЗ PEUGEOT PARTNER, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку на місці зупинки громадського транспорту в зоні дії д.з. 5.41 чим порушив п. 15.9 ПДР України.
Вказана постанова є предметом оскарження у даній справі, а тому здійснюючи розгляд справи, відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України суд зобов'язаний перевірити її обґрунтованість та відповідність дійсним обставинам.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ізст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України№ 1306 від 10.10.2001 року (із змінами та доповненнями).
Пунктом 1.9. ПДР України, передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною першою статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за порушення правил зупинки, стоянки.
Відповідно до п. 15.9 ПДР Зупинка забороняється:
а) на залізничних переїздах;
б) на трамвайних коліях (крім випадків, обумовлених пунктом 15.8 цих Правил);
в)на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях;
г) на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі;
г) на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга;
д) у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини та транспортним засобом, що зупинився, менше ніж 3 м;
е)ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків;
є)ближче 10 м від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання, де це створить перешкоди технологічним транспортним засобам, що працюють;
ж)у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився;
з)у місцях, де транспортний засіб закриває від інших водіїв сигнали світлофора або дорожні знаки;
й)ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
За положеннями п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Нормами ч. ч. 1-3 ст. 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення, в т.ч. передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, без складання відповідного протоколу.
Приймаючи рішення про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 правопорушення, відповідач, як посадова особа вважав доведеними обставини вчинення даного правопорушення, однак доказів на підтвердження викладеного у постанові до справи не долучив та суду не надав.
При цьому, обов'язок, щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП. (ч. 2 ст. 251 КУпАП)
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
За правилами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Посилання на жоден із доказів, які передбачені статтею 251 КУпАП, у винесеній постанові відсутні.
З огляду на те, що з оскаржуваної постанови та наданих суду матеріалів не вбачається порушення позивачем, п. 15.9. ПДР, у зв'язку із чим, не вбачається і вчинення ним правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП України, суддя дійшов висновку, що при розгляді справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення правопорушення позивачем.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Оскільки відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що водій ОСОБА_1 допустив вказане правопорушення, а тому притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не може бути здійснено за відсутності доказів вчинення такого правопорушення.
Єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення. Однак, зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатися, як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Згідно частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність свого рішення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.
Згідно з вимогами ч.1 ст.139 КАС України, з відповідача - Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області, який є суб'єктом владних повноважень на користь позивача необхідно стягнути понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору.
З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 139 КАС України, підлягає стягненню з Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в розмірі 484,48 грн.
Керуючись ст. 72, 73, 76, 77, 90, 94,241-246, 250,257,262,286 КАС України, суд,
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3057309 від 15.09.2024 року, винесену поліцейським ВП №1 (м. Тернівка) Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, старшим сержантом поліції Іваненко Д.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, скасувати, а провадження по справі закрити.
Стягнути з Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне Управління національної поліції у Дніпропетровській області, адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Троїцька буд. № 20а.
Суддя Похваліта С. М.