Іменем України
17 червня 2025 року м. Чернігівсправа №927/406/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ГЕЛІОС-2010 НК»,
код ЄДРПОУ 36896273
вул. Привокзальна, 18, прим. 3, смт Врадївка, Первомайський р-н, Миколаївська обл., 56301
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Зачепилівське хлібоприймальне підприємство», код ЄДРПОУ 30767690
вул. В. Кеслера, 6 с. Курінь, Бахмацький район, Чернігівська обл., 16544
предмет спору: про стягнення 290250,63 грн
Учасники справи не викликались.
Товариством з обмеженою відповідальністю “ГЕЛІОС-2010 НК» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Зачепилівське хлібоприймальне підприємство» про стягнення 290250,63 грн, з яких: 263052,96 грн боргу, 20502,88 грн пені, 2059,78 грн трьох відсотків річних, 4635,01 грн інфляційних нарахувань.
Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №0612-012 від 06.12.2023.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3, п.8 ч.4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує ціну позову. У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено учасникам справи процесуальні строки.
Ухвала суду від 30 квітня 2025 року доставлена до Електронних кабінетів сторін 30.04.2025 о 15:14, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
04 червня 2025 року від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач повідомив суд про те, що 21.05.2025 відповідачем на користь позивача було сплачено 115052,65 грн, у підтвердження чого відповідачем до пояснень додано копію платіжної інструкції ЗХ00561 від 21.05.2025 на суму 115052,65 грн, з призначенням платежу «оплата за договором поставки №0612-012 від 06.12.2023, у т. ч. ПДВ 14% 14129,27 грн». Інших пояснень відповідачем суду не надано.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд встановив:
06.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕЛЮС-2010 НК» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАЧЕПИЛІВСЬКЕ ХЛІБОПРИЙМАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО» (Покупець) було укладено договір поставки №0612-012.
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати у встановлений Договором термін Товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах даного Договору.
Згідно п. 1.2 Договору товаром, що поставляється за Договором, є сільськогосподарська продукція, визначена у видаткових накладних та специфікаціях за Договором (далі - Товар).
Найменування і асортимент Товару визначається за видатковими накладними та специфікаціями до Договору (п. 2.1. Договору).
Поставка Товару здійснюється однією або кількома партіями. Кількість Товару в кожній партії вказується в видаткових накладних та/або специфікаціях, підписаних Покупцем (п. 3.1. Договору).
Відповідно до п. 6.2.1. Договору поставки у разі прострочення здійснення оплати поставленого Товару, з вини Покупця, Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Постачальник (Позивач) зобов'язаний складати усі податкові накладні в електронній формі, з дотриманням умов щодо їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у порядку та строки, визначені чинним законодавством. У разі, якщо Постачальник (Позивач) не реєструє в ЄРПН податкову накладну/розрахунок коригування до податкової накладної в строки, в межах яких згідно податкового законодавства не застосовуються штрафні та інші санкції, у тому числі по причинам зупинення (призупинення) реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної, Постачальник (Позивач) зобов'язується компенсувати Покупцю (Відповідачу) понесені Покупцем (Відповідачем) збитки/витрати у розмірі, що дорівнює сумі ПДВ по ненаданій/незареєстрованій Постачальником (Позивачем) податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної протягом десяти банківських днів після останнього дня граничного строку для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної, в межах якого, згідно ст. 201 Податкового кодексу України, не застосовуються штрафні санкції. Покупець (Відповідач) повертає Постачальнику (Позивачу) сплачену суму компенсації такого ПДВ протягом 10 (десяти) банківських днів після належної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної за умови, що така реєстрація відбудеться не пізніше останнього дня календарного року, в якому виникли у Постачальника (Позивача) податкові зобов'язання щодо даного ПДВ (п. 6.3.5 Договору).
Відповідно до Специфікації №1 від 06.12.2023 до договору поставки №0612-012 від 06.12.2023, Постачальник (Позивач) зобов'язався поставити Покупцю (Відповідачу) сою, врожаю 2023 року без ГМО в кількості 200 т по ціні 18 500,00 грн. за 1 тону у т. ч. ПДВ, всього на суму 3700000,00 грн, у т. ч. ПДВ - 454385,97 грн.
Відповідно до п.3 Специфікації № 1 Постачальник (Позивач) зобов'язується поставити Товар в термін до 16.12.2023 року (включно), відповідно до правил ІНКОТЕРМС - 2020 на умовах DAP поставка в пункт: ТОВ «ЛАД», Україна, код 31388777, Україна, 68302, Одеська обл., Ізмаїльській р-н, місто Кілія, вул. Букова Омеляна, будинок 5.
Оплата Товару здійснюється Покупцем (Відповідачем) протягом 3 робочих днів з дати поставки Товару, з урахуванням п. 2.3.1 Договору (п.4 Специфікації № 1).
Позивач у позовній заяві зазначив, що свої зобов'язання за Договором Позивач (Постачальник) виконав у повному обсязі, а саме: поставив Товар:
- сою у кількості 23,7 т на загальну суму 438450,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №4 від 10.12.2023,
- сою у кількості 48,5 т на загальну суму 897250,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №6 від 11.12.2023,
- сою у кількості 23,84 т на загальну суму 437070,71 грн, що підтверджується видатковою накладною №7 від 12.12.2023,
- сою у кількості 94,62 т на загальну суму 1703552,67 грн, що підтверджується видатковою накладною № 8 від 16.12.2023.
Всього Постачальник (Позивач) поставив Покупцю (Відповідачу) Товар - сою у кількості 190.66 т на загальну суму 3476323,38 грн.
Постачання Постачальником (Позивачем) Покупцю (Відповідачу) Товару підтверджується також товаро-транспортними накладними: №110601 від 14.12.2023, №110803 від 14.12.2023, №110602 від 14.12.2023, №110604 від 12.12.2023, №133543 від 09.12.2023, №133527 від 08.12.2023, №133546 від 11.12.2023, № 133541 від 09.12.2023.
Продавцем (Позивачем) на виконання вимог Податкового кодексу України було виписано наступні податкові накладні:
- №10 від 16.12.2023 на загальну суму 1703552,67 грн, в т.ч. ПДВ на суму 209208,22 грн, по операції з постачання сої, врожаю 2023 року без ГМО у кількості 94,62 т;
- № 5 від 10.12.2023 на загальну суму 438450,00 грн, в т.ч. ПДВ на суму 53844,74 грн, по операції з постачання сої, врожаю 2023 року без ГМО у кількості 23,7 т;
- № 6 від 11.12.2023 на загальну суму 897250,00 грн, в т.ч. ПДВ на суму 110188,60 грн, по операції з постачання сої, врожаю 2023 року без ГМО у кількості 48,5 т;
- № 7 від 12.12.2023 на загальну суму 437070,71 грн, в т.ч. ПДВ на суму 53675,35 грн, по операції з постачання сої, врожаю 2023 року без ГМО у кількості 23,84 т.
Разом з цим, реєстрацію податкової накладної №10 від 16.12.2023 на загальну суму 1703552,67 грн, в т.ч. ПДВ на суму 209208,22 грн, по операції з постачання сої, врожаю 2023 року без ГМО в кількості 94,62 т, 27.12.2023 було зупинено відповідно до п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок), затвердженого Постановою КМУ від 11.12.2019 №1165, у зв'язку з тим, що обсяг постачання товару/послуги 1201 перевищує величин 2010 у залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку) (квитанція від 27.12.2023). Додатково було повідомлено: показник «D» = 27.3125%, «Рпоточ» = 615951.28 та запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У відповідь на пропозицію надати пояснення та копії документів щодо реєстрації податкової накладної, Позивачем 24.01.2024 було направлено Повідомлення №1 про надання пояснень та копій документів щодо податкової накладної №10 від 16.12.2023, реєстрація якої була зупинена. Відповідно до квитанції №2 зазначене повідомлення було прийнято до розгляду. До Повідомлення від 24.01.2024 ТОВ «ГЕЛЮС-2010 НК» було надано детальний опис здійснення даної господарської операції та документи, які підтверджують її проведення.
Одночасно, 24.01.2024, відповідно до п.12 Порядку, Позивачем було надано таблицю даних платника податку з поясненнями, які відповідно до квитанції № 2 прийняті до розгляду.
Позивач у позовній заяві зазначив, що 29.01.2024 від Головного управління ДПС у Миколаївській області, від Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, через електронний кабінет платника податків надійшло Повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/ або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зазначене повідомлення містило інформацію щодо надання копій документів на підтвердження інформації зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, а саме: первинних документів щодо постачання / придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів; первинних документів щодо зберігання продукції, складських документів , розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.
30.01.2024 Позивачем було надано Пояснення №7 щодо реальності здійснення господарської операції, додатково було надано опис здійснення даної господарської операції, зазначено про відсутність складського обліку через особливості здійснення господарської операції та надано документи, які підтверджують оплату з постачальником товару та перевізниками вантажу.
Але ДПС у Миколаївській області подані Позивачем пояснення та копії документів не було враховано та Рішенням від 02 лютого 2024 року №10493953/36896273 відмовлено у реєстрації податкової накладної №10 від 16.12.2023 (надалі - Рішення).
Причини відмови реєстрації вказаної вище податкової накладної полягають наступному: у зв'язку з ненаданням /частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній /розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних , при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів ,необхідних для розгляду питання про прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.
Зазначене Рішення було оскаржено Позивачем, шляхом подання скарги від 16.02.2024 №12 до Державної податкової служби України, на яку отримано, через електронний кабінет платника податку, рішення №11070/36896273/2 від 23.02.2024, яким скаргу Позивача залишено без задоволення та Рішення залишено без змін з підстави ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання / придбання товарів послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури, інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.
Відповідно до п.11, п. 12 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 (надалі Порядок №520) передбачено, що рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі набирає чинності в день прийняття відповідного рішення. Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
Не погоджуючись з рішення органу ДПС, Позивач звернувся до суду з вимогою визнання протиправним та скасування рішення органу ДПС про зупинення реєстрації та зобов'язання зареєструвати податкову накладну № 10 від 16.12.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання - 27.12.2023. Згідно з рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №400/2569/24 від 05.09.2024 позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Миколаївській області від 02 лютого 2024 року №10493953/36896273; зобов'язано ДПС України зареєструвати податкову накладну №10 від 16.12.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання.
Постановою Апеляційного адміністративного суду у справі №400/2569/24 від 10 грудня 2024 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Миколаївській області залишено без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №400/2569/24 від 05.09.2024 - залишено без змін.
Позивач у позовній заяві зазначив, що податкову накладну №10 від 16.12.2023 за рішенням суду по справі № 400/2569/24 ДПС України було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 30.12.2024.
В свою чергу Покупець (Відповідач) поставлений Товар сплатив частково на загальну суму 3213270,42 грн, а саме: 14.12.2023 - 1555062,01 грн (платіжна інструкція №594 від 14.12.2023), 21.12.2023 - 1494344,46 грн (платіжна інструкція №605 від 21.12.2023), 18.10.2024 - 163863,95 грн (платіжна інструкція №ЗХ01755 від 18.10.2024), всупереч п. 4.3. Договору поставки, згідно якого оплата кожної партії Товару здійснюється в строки та у порядку, що визначені у відповідній Специфікації на поставку такого Товару. Так, згідно п.4 Специфікації № 1 від 06.12.2023 до Договору поставки №0612-012 від 06.12.2023, оплата Товару здійснюється Покупцем протягом 3 (трьох) робочих днів з дати поставки Товару, з урахуванням п. 2.3.1 Договору.
Позивач у позовній заяві посилається на п. 6.2.1 п.6.2 розділу 6 Договору, відповідно до якого Покупець (Відповідач) повертає Постачальнику (Позивачу) сплачену суму компенсації такого ПДВ протягом 10 (десяти) банківських днів після належної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної за умови, що така реєстрація відбудеться не пізніше останнього дня календарного року, в якому виникли у Постачальника (Позивача) податкові зобов'язання щодо даного ПДВ. Враховуючи той факт, що реєстрацію податкової накладної №10 від 16.12.2023 на загальну суму 1703552,67 грн, в т.ч. ПДВ на суму 209208,22 грн, по операції з постачання сої, врожаю 2023 року без ГМО в кількості 94,62 т, відповідно до квитанції від 27.12.2023 було зупинено, та у подальшому зареєстровано за рішенням суду 30.12.2024, Позивачем на виконання п. 6.3.5 п.6.3 розділу 6 Договору було направлено на адресу Відповідача лист від 11.02.2025 № 1 з вимогою виконання зобов'язань за Договором у повному обсязі. Тобто, починаючи з 14.01.2025 Покупець (Відповідач) не виконує свої зобов'язання за договором поставки на суму 209208,22 грн. Крім того, станом на 11.02.2025 існує заборгованість щодо оплати поставленого товару за договором постачання в сумі 53844,74 грн.
Станом на дату звернення позивача з позовом до суду, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар у повному обсязі не виконав, грошові кошти за товар у повному обсязі не сплатив, у зв'язку з чим за відповідачем, станом на дату звернення позивача з позовом, утворилась заборгованість у розмірі 263052,96 грн за поставлений товар.
Після відкриття провадження у даній справі відповідачем було сплачено на користь позивача 115052,65 грн, про що свідчить копія платіжної інструкції ЗХ00561 від 21.05.2025 на суму 115052,65 грн, з призначенням платежу «оплата за договором поставки №0612-012 від 06.12.2023, у т. ч. ПДВ 14% 14129,27 грн».
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами поставки.
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З наведеного вище та матеріалів справи вбачається, що за відповідачем станом на дату звернення позивача з позовом, утворилась заборгованість у розмірі 263052,96 грн, а станом на дату прийняття рішення, відповідач сплатив частини основної заборгованості у розмірі 115052,65 грн.
Згідно п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
На підставі викладеного вище, враховуючи те, що після відкриття провадження у даній справі відповідачем було сплачено частину суми основного боргу у розмірі 115052,65 грн, суд дійшов висновку закрити провадження у справі у частині стягнення 115052,65 грн частини основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, на дату прийняття рішення, за відповідачем наявна заборгованість зі сплати основного боргу у розмірі 148000,31 грн.
За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення 148000,31 грн заборгованості за отриманий товар є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 2059,78 грн трьох відсотків річних за періоди з 14.01.2025 по 24.04.2025, 11.02.2025 по 24.04.2025 та 4635,01 грн інфляційних нарахувань за періоди з 14.01.2025 по 28.02.2025, 11.02.2025 по 28.02.2025, суд зазначає наступне.
Відповідач контр-розрахунку та заперечень щодо розрахунків трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань наданих позивачем, суду не надав.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, судом встановлено наявність прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань, дослідивши поданих позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2059,78 грн трьох відсотків річних за періоди з 14.01.2025 по 24.04.2025, 11.02.2025 по 24.04.2025 та 4635,01 грн інфляційних нарахувань за періоди з 14.01.2025 по 28.02.2025, 11.02.2025 по 28.02.2025 є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 20502,88 грн пені за періоди з 14.01.2025 по 24.04.2025, з 11.02.2025 по 24.04.2025, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Так, відповідно до п. 6.1 Договору, у разі порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим Договором. У разі прострочення здійснення оплати поставленого Товару, з вини Покупця, Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення (п. 6.2.1. Договору).
Відповідач контр-розрахунку та заперечень щодо розрахунків пені наданих позивачем, суду не надав.
Оскільки, судом встановлено наявність прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого ним товару, дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 20502,88 грн пені за періоди з 14.01.2025 по 24.04.2025, з 11.02.2025 по 24.04.2025 є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Оскільки суд закрив провадження у частині стягнення з відповідача 115052,65 грн основного боргу, судовий збір, який був сплачений за цю частину позовних вимог, у розмірі 1725,79 грн підлягає поверненню позивачу, за його клопотанням.
З урахуванням викладеного, за відсутності поданого клопотання позивача про повернення судового збору, сплаченого при поданні позову, питання щодо повернення сплаченого ним судового збору з бюджету у розмірі 1725,79 грн судом не вирішується.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 2627,97 грн.
Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Закрити провадження у справі у частині стягнення 115052,65 грн основного боргу.
2.Позовні вимоги задовольнити частково.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Зачепилівське хлібоприймальне підприємство» (код ЄДРПОУ 30767690; вул. В. Кеслера, 6 с. Курінь, Бахмацький район, Чернігівська область, 16544) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ГЕЛІОС-2010 НК» (код ЄДРПОУ 36896273; вул. Привокзальна, 18, прим. 3, смт Врадївка, Первомайський район, Миколаївська область, 56301) 148000,31 грн основного боргу, 20502,88 грн пені, 2059,78 грн трьох відсотків річних, 4635,01 грн інфляційних нарахувань та 2627,97 грн судового збору.
4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 17 червня 2025 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Белов
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/