13 червня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/1924/25
Суддя Господарського суду Чернівецької області Гончарук О.В., розглянувши
заяву стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія», м. Чернівці
до боржника: Дністровської районної ради Чернівецької області, село Кельменці, Дністровський район, Чернівецька область
про видачу судового наказу на вимогу про стягнення заборгованості в сумі 8350,84 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» звернулося до Господарського суду Чернівецької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Дністровської районної ради, заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 8350,84 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2025 справу №926/1924/25 передано на розгляд судді Гончаруку О.В.
Дослідивши матеріали поданої заяви з додатками, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.
Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України.
Частиною першою статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Положеннями статті 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, та в разі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За загальним правилом при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (пункт 7 частини першої статті 155 Господарського процесуального кодексу України).
З викладеного вбачається, що судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи (видаткові накладні, акти, листування, рух коштів, виписки банку), що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
Водночас, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Із змісту поданої заяви слідує, що заявник просить стягнути з Дністровської районної ради заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 8350,84 грн згідно договору № 583 від 03.02.2020 за період з листопада 2020 року по грудень 2020 року.
Згідно з положеннями статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
З урахуванням викладеного, враховуючи приписи статті 257, 261 Цивільного кодексу України, з моменту виникнення права вимоги про стягнення з боржника 8350,84 грн заборгованості за листопад 2020 року по грудень 2020 року пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія», яка подана суду 11.06.2025.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі наказу законодавцем пов'язується саме зі спливом строку, який перевищує позовну давність та на даній стадії і в даному виді провадження (наказному) суд позбавлений можливості досліджувати питання обґрунтованості пропуску такого строку заявником, в тому числі й з'ясовувати питання продовження строків позовної давності, їх ймовірного зупинення тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах апеляційних інстанцій від 20.11.2023 року у справі № 907/840/23, від 03 липня 2023 року у справі № 910/6456/23, від 04.11.2024 року у справі № 904/2430/24.
Відповідно до частин першої, другої статті 154 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (частина 2 стаття 152 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини другої статті 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 148, 152, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» у видачі судового наказу про стягнення з Дністровської районної ради Чернівецької області заборгованості в сумі 8350,84 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статті 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Суддя О. В. Гончарук