29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"24" квітня 2025 р. Справа № 924/449/24
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія"Нафтогаз України" м. Київ
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" м. Хмельницький
про стягнення 12 312 002,30 грн. основного боргу, 1 380 116,38 грн. пені, 1 232 188,03 грн. штрафу, 235 545,71 грн. інфляційних втрат, 132 307,67грн. 3% річних
За участю представників сторін:
від позивача - Піун С.П. в режимі ВКЗ
від відповідача - Доценко О.О.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
08.05.2024р. до господарського суду області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія"Нафтогаз України" м. Київ до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" м. Хмельницький про стягнення 12 312 002.30 грн. основного боргу,1 380 116,38 грн. пені, 1 232 188,03 грн. штрафу, 235 545,71 грн. інфляційних втрат, 132 307,67грн. 3% річних.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи та визначено до розгляду судді Заярнюк І.В.
Ухвалою суду від 08.05.2024р. відкрито провадження у справі №924/449/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12:00 год. 29.05.2024р.
У підготовчому засіданні 29.05.2024р. суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про встановлення відповідачу строку на подання відзиву на позов до 10.06.24р. Крім цього суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про продовження строку проведення підготовчого засідання на 30 днів та оголошення перерви до 12:00 13.06.24р.
У підготовчому засіданні 13.06.2024р. суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про оголошення перерви до 11.00 год. 31.07.2024р.
У підготовчому засіданні 31.07.2024р. суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про оголошення перерви до 11.00 год. 05.09.2024р.
У підготовчому засіданні 05.09.2024р. суд постановив ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до слухання по суті на 10 год. 00 хв. «08» жовтня 2024р.
У судовому засіданні 08.10.2024р. суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про оголошення перерви до 10.00 год. 05.11.2024р.
У судовому засіданні 05.11.2024р. суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про оголошення перерви до 10.00 год. 08.11.2024р.
Повідомленням про неможливість проведення судового засідання від 08.11.2024р. підтверджено, що у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Заярнюка І.В., судове засідання призначене на 10 год. 00 хв. 08 листопада 2024 р. по справі №924/449/24 не проводилось.
Ухвалою суду від 13.11.2024р. розгляд справи №924/449/24 перепризначено на 11:00 год. "11" грудня 2024 р.
Повідомленням про неможливість проведення судового засідання від 11.12.2024р. підтверджено, що у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Заярнюка І.В., судове засідання призначене на 11 год. 00 хв. 11 грудня 2024 р. по справі №924/449/24 не проводилось.
Ухвалою суду розгляд справи перепризначено. Повідомленням про неможливість проведення судового засідання від 26.02.2025р. підтверджено, що у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Заярнюка І.В., судове засідання по справі №924/449/24 не проводилось.
Ухвалою від 10.03.2025р. розгляд справи №924/449/24 перепризначено на 10:30 год. 02.04.2025р.
Повідомленням про неможливість проведення судового засідання від 02.04.2025р. підтверджено, що у зв'язку із повідомленням про замінування приміщення Господарського суду Хмельницької області судове засідання по справі №924/449/24 не проводилось.
Ухвалою від 03.04.2025р. розгляд справи №924/449/24 перепризначено на 12:00 год. 24.04.2025р.
Представник позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав зазначених у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав зазначених у поданому відзиві.
Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
В свою чергу, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
21.06.2022р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ХМЕЛЬНИЦЬКГАЗ" (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3293-ОГРМ (Договір). Договір та акти до нього укладено між сторонами, шляхом підписання цих документів в електронній формі електронними підписами представників.
Відповідно до п. 3.11 Договору сторони визначили, що на підставі ч. 3 ст. 207 та ст. 627 ЦК України, сторони домовилися про можливість підписання в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису комерційних актів, первинної бухгалтерської документації, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, пов'язаних із виконанням Договору.
На виконання умов зазначеного Договору, Продавець, у період червень 2022 - вересень 2023 року, передав у власність Покупцю природний газ на загальну суму 233 873 675,06 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.
Відповідно до п. 4.3 Договору, Покупець здійснює розрахунок за реалізовані обсяги природного газу в розрахунковому періоді не пізніше ніж 30 (тридцять) днів після закінчення розрахункового періоду.
Оплату за переданий газ Покупець здійснив лише частково, на суму 221 561 672,76 грн. (що підтверджується листом АТ "Ощадбанк"
Станом на момент пред'явлення позову Відповідач має основну заборгованість, в розмірі 12 312 002,30 грн.
Судом встановлено, що після подання позивачем позову до суду, відповідачем частково погашено заборгованість по договору купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3293-ОГРМ від 21.06.2022р. на суму 55 029,77 грн.
Таким чином, зважаючи на те, що предмет спору в частині стягнення 55 029,77 грн. заборгованості існував на момент звернення до суду з позовом та припинив існування під час розгляду справи в суді, провадження у справі №924/449/24 у відповідній частині підлягає закриттю згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Таким чином, позовні вимоги позивача становлять 12 256 972,35 грн. основного боргу, 1 380 116,38 грн. пені, 1 232 188,03 штрафу, 235 545,71 грн. інфляційних втрат, 132 307,67 грн. 3% річних.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. 1, 7 ст.193 ГК України.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, відповідач повинен був оплатити вартість поставленого позивачем природного газу.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 256 972,35 грн. основного боргу підтверджені матеріалами справи, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат, 3% річних, суд виходить з такого.
У п. 3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема щодо сплати неустойки.
Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Об'єднаної Палати Касаційного господарського Суду від 26.06.2020р. у справі №905/21/19 та від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19.
Верховний Суд у складі колегії суддів Об'єднаної Палати Касаційного господарського Суду у постанові від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19 роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
Розрахунок пені в сумі 1 380 116,38 грн., штрафу в сумі 1 232 188,03 грн., інфляційних втрат в сумі 235 545,71 грн., 3% річних в сумі 132 307,67 грн. здійснений правомірно, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
З огляду на вище викладене, позовні вимоги в цій частині, є обґрунтовані, підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню.
Статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Враховуючи вищевказане, наведені вище положення ГПК України, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 130, 185, 191, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, проспект Миру, буд. 41, код ЄДРПОУ 05395598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія» Нафтогаз Україна» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452) 12 256 972,35 грн. (дванадцять мільйонів двісті п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот сімдесят дві гривні 35 коп.) гривень основного боргу, 1 380 116,38 грн. (один мільйон триста вісімдесят тисяч сто шістнадцять гривень 38 коп.) пені, 1 232 188,03 (один мільйон двісті тридцять дві тисячі сто вісімдесят вісім гривень 03 коп.) штрафу, 235 545,71 грн. (двісті тридцять п'ять тисяч п'ятсот сорок п'ять гривень 71 коп.) інфляційних втрат, 132 307,67 грн. (сто тридцять дві тисячі триста сім гривень 67 коп.) 3% річних, 183 505,92 грн. (сто вісімдесят три тисячі п'ятсот п'ять гривень 92 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
Провадження у справі в частині стягнення 55 029,95 грн. основного боргу закрити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складений та підписаний 05.05.2025р.
Рішення надіслати сторонам за допомогою підсистем ЄСІТС в електронні кабінети.
Суддя І.В. Заярнюк