адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
17.06.2025 Справа № 917/572/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., після виходу з відпустки, розглянувши матеріали
за позовною заявою Харківського національного університету внутрішніх справ, просп. Льва Ландау, 27, м. Харків, 31080
в особі відокремленого структурного підрозділу Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ, вул. Перемоги, 17/6, м.Кременчук, Полтавська область, 39605
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл-Трейд 2018", проспект Лесі Українки, 33, м. Кременчук, Полтавська область, 39600
про :
- визнання недійсним п. 3.7. Договору від 24.02.2022 № 724, укладеного між Харківським національним університетом внутрішніх справ в особі відокремленого структурного підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оіл-Трейд 2018" в частині включення до ціни Договору суми ПДВ у розмірі 32 572,75 грн;
- стягнення 32 572,75 грн,
Секретар судового засідання Ісенко М.В.
Без виклику учасників справи,
установив:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Харківський національний університет внутрішніх справ просить суд визнати недійсним п. 3.7. Договору від 24.02.2022 № 724, укладеного між Харківським національним університетом внутрішніх справ в особі відокремленого структурного підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оіл-Трейд 2018" в частині включення до ціни Договору суми ПДВ у розмірі 32 572,75 грн та стягнути з відповідача 32 572,75 грн - суми ПДВ, яка сплачена позивачем відповідачу у складі вартості товарів на підставі укладеного 24.02.2022 між сторонами Договору про постачання нафтопродуктів № 724.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : Положення про КЛК ХНУВС; Статут ХНУВС; Довідка про сплату ПДВ; Договір №724 від 24.02.2022; Претензія від 25.04.2024; квитанція про підтвердження направлення претензії від 25.04.2024; рекомендоване повідомлення вручене; Претензія від 24.05.2024; квитанція про підтвердження направлення претензії від 24.05.2024; рекомендоване повідомлення вручене; рахунок №0000000122; рахунок №0000000123; видаткова накладана 116 від 28.02. 2022; видаткова накладна 111 від 25.02.2022; Платіжне доручення №390; Платіжне доручення №391; Платіжне доручення №392.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
21.03.2025 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Харківського національного університету внутрішніх справ в особі відокремленого структурного підрозділу Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл-Трейд 2018" про визнання недійсним п. 3.7. Договору від 24.02.2022 № 724, укладеного між Харківським національним університетом внутрішніх справ в особі відокремленого структурного підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оіл-Трейд 2018" в частині включення до ціни Договору суми ПДВ у розмірі 32 572,75 грн та стягнення з відповідача 32 572,75 грн - суми ПДВ, яка сплачена позивачем відповідачу у складі вартості товарів на підставі укладеного 24.02.2022 між сторонами Договору про постачання нафтопродуктів № 724..
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2025 справу № 917/572/25 розподілено судді Ківшик О.В.
Суд ухвалою від 31.03.2025 року позовну заяву Харківського національного університету внутрішніх справ в особі відокремленого структурного підрозділу Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ залишив без руху, встановив спосіб усунення недоліків та надав позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.
04.04.2025 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 4524), недоліки усунено в строк та спосіб, встановлений судом.
Суд ухвалою від 07.04.2025 у справі № 917/572/25 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про покладені на нього обов'язки та строк їх виконання, про що свідчать матеріали справи (довідка про доставку електронного листа наявна у матеріалах справи, а.с. 81). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони суду не надали.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічні приписи містить п. 2 ст. 178 ГПК України.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/572/25 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
24.02.2022 між Харківським національним університетом внутрішніх справ в особі відокремленого структурного підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ (далі - Замовник, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оіл-Трейд 2018" (далі - Постачальник, Виконавець) було укладено Договір про постачання нафотпродуктів від № 724 (далі - Договір, а.с. 34-35).
У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :
- Постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність товари, а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний Товар. Найменування товару: дизельного палива, бензину А-92 (згідно заявок) (п. 1.1 Договору);
- ціна Договору складає: 195 436,48 (сто дев'яносто п'ять тисяч чотириста тридцять шість гривень 48 коп.) з урахуванням ПДВ - 32 572,75 грн (п. 3.7 Договору);
- Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2022.
На виконання умов Договору позивачем згідно до платіжних доручень від 24.02.2022 № 390, від 24.02.2022 № 391 та від 24.02.2022 № 392 було сплачено 195 436,48 грн на рахунки відповідача (копії наявні у матеріалах справи).
Згідно з рахунками від 24.02.2022 № 0000000122, від 24.02.2022 № 0000000123 та видаткових накладних від 25.02.2022 № 111 та від 28.02.2022 № 116 сума ПДВ становила 32 572,75 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що постановою КабінетуМіністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" (далі - Постанова) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби України тощо, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Постанова КМУ № 178 набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Постанова Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 містить посилання на норми підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, відповідно до якого, за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
Таким чином, позивач вважає, що оскільки фактичне постачання товару за Договором здійснене відповідачем після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022, включення до вартості закуповуваних мастильних матеріалів за вказаним договором податку на додану вартість у розмірі 32 572,75 грн та подальша його сплата покупцю не відповідає вимогам підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022, а сплачені кошти у сумі 32 572,75 грн є безпідставно набутим майном.
25.04.2024 Харківський національний університет внутрішніх справ в особі відокремленого структурного підрозділу Кременчуцького льотного коледжу ХНУВС на адресу відповідача направив претензію від 25.04.2024 за № 1/4 - 678 про повернення на розрахунковий рахунок КЛК ХНУВС 32 572,75 грн, сплачених коштів ПДВ у складі вартості товарів, поставлених за Договором від 24.02.2022 № 724. Претензію обґрунтовано тим, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту в т.ч. Міністерства внутрішніх справ, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення національної безпеки та оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.
За даними позивача, відповідачем вимога залишена без відповіді, кошти у сумі 32 572,75 грн. на рахунок Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ не повернув.
24.05.2024 Харківський національний університет внутрішніх справ в особі відокремленого структурного підрозділу Кременчуцького льотного коледжу ХНУВС на адресу відповідача направив повторно претензію від 24.05.2024 № 1/4-820, яка також залишена без відповіді.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на правову природу Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, слід встановлювати наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
За приписами частин першої, третьої статті 180Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина п'ята статті 180 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Згідно із підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, ПДВ - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Згідно із підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).
Згідно із підпунктом "г" підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
Разом із тим, 02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".
Відповідно до пунктів 1, 2 Постанови № 178 до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Відповідно до положень Постанови, її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні". Постанова містить посилання на норми підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, за яким за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно до Статуту Харківського національного університету внутрішніх справ, затвердженого наказом МВС від 15.05.2012 № 429 (у редакції наказу МВС України від 12.03.2024 № 155), та Положення про КЛК ХНУВС, затвердженого наказом ХНУВС від 30.12.2022 № 747, КЛК ХНУВС має статус бюджетної установи та перебуває у сфері управління Міністерства внутрішніх справ України.
У листі-роз'ясненні від 29.07.2022 № 8271/6/99-00-21-03-02-06 Державна податкова служба України виклала висновки щодо застосування Постанови та вказала, що нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу та Постанови, застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб'єктів, що визначені Постановою.
При цьому, норми Кодексу не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку є обов'язком, а не правом платника податку.
Також ДПС зазначила, що застосування нульової ставки ПДВ до операцій з постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів чи сировини для виготовлення товарів, які надалі постачаються за нульовою ставкою податку.
Тобто, незалежно від того, був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених Постановою категорій суб'єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. При цьому, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V Кодексу, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється.
Судом встановлено, що Договір № 724 від 24.02.2022 укладено між Харківським національним університетом внутрішніх справ в особі відокремленого структурного підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оіл-Трейд 2018" після прийняття Постанови № 178.
При цьому, системний аналіз вказаних норм права засвідчує, що приписи підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України та приписи постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 поширюються на діяльність Харківського національного університету внутрішніх справ в особі відокремленого структурного підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ, однак пункт 3.7 Договору містить положення про те, що сума цього правочину включає в себе ПДВ (32 572,75 грн).
Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20.
Так, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20. договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару.
Зокрема, у випадку, що розглядається, можна припустити наявність (існування) договору № 724 від 24.02.2022 без включення до нього умови щодо необхідності сплати ПДВ.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача щодо визнання недійсним пункту 3.7 договору № 724 від 24.02.2022 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 32 572,75 грн, суд зазначає наступне.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, якщо сторона зобов'язання набула кошти (суму ПДВ) за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, то такі кошти набуто на підставі статті 1212Цивільного кодексу України.
За положеннями статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
З огляду на те, що відповідач отримав від позивача суму ПДВ, попри те, що відповідний товар оподатковувався за нульовою ставкою, а також зважаючи на наявність правових підстав для визнання недійсним пункту 4.1 договору в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, сума коштів, що становить розмір ПДВ є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок бюджетних коштів поза підставою, передбаченою законом.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.02.2022 в справі № 916/707/21.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 32 572,75 грн - сума ПДВ, що визначена умовами Договору та яка була сплачена позивачем, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що обґрунтованою та підтвердженою доказами сумою податку на додану вартість, отриманою відповідачем за поставлений згідно договору № 724 від 24.02.2022 товар є 32 572,75 грн, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих грошових коштів підлягають задоволенню у повному обсязі.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи, зокрема, є: позовна заява; відзив на позовну заяву.
Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.
Згідно з приписами частини 4 статті 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Отже, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підтверджені документально, відповідають нормам матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
При прийнятті даного рішення судом враховано правову позицію, викладену у Постановах Верховного Суду від 14.11.2023 по справі № 910/2416/23, від 23.05.2024 по справі № 911/1870/23, від 28.05.2024 по справі № 910/12151/23 з урахуванням того, що в силу приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Стосовно розподілу судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовом до суду згідно платіжної інструкції № 283 від 03.03.2025 позивач сплатив судовий збір у розмірі 6 056,00 грн.
Зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується довідкою (а.с. 60).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України визначено, що у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 6 056,00 грн.
Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним п. 3.7 Договору від 24.02.2022 № 724, укладеного між Харківським національним університетом внутрішніх справ в особі відокремленого структурного підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 43041752, адреса: 39605, вул. Перемоги, 17/6, м. Кременчук) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОІЛ-ТРЕЙД 2018" (Код ЄДРПОУ 41451174, адреса : 39600, м. Кременчук, Полтавська область, проспект Лесі Українки, буд. 33) в частині включення до ціни Договору суми ПДВ у розмірі 32 572,75 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ-ТРЕЙД 2018" (Код ЄДРПОУ 41451174, адреса : 39600, м. Кременчук, Полтавська область, проспект Лесі Українки, буд. 33) на користь Харківського національного університету внутрішніх справ в особі відокремленого структурного підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 43041752, адреса 39605, вул. Перемоги, 17/6, м. Кременчук) на р/р UA538201720343160003000139636, Державна казначейська служба України м. Київ (ДКСУ), МФО 820172 грошові кошти в сумі 29 980,08 грн, на р/р UA698201720343151003200139636, Державна казначейська служба України м. Київ (ДКСУ), МФО 820172 грошові кошти в сумі 2 592,67 грн та судовий збір у розмірі 6 056,00 грн.
Видати наказ із набранням рішенням законної сили.
3. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення підписано 17.06.2025 року (після виходу судді з відпустки).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя О.В.Ківшик