адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
17.06.2025 Справа № 917/592/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., після виходу з відпустки, розглянувши матеріали
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія неруйнуючого контролю та технічного діагностування", вул. Бориспільська, 11А, м.Київ, 02093
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Джет-Х", вул. Халаменюка Олександра, 8, оф.508, м.Кременчук, Полтавська область, 39600
про стягнення 93 530,74 грн,
Секретар судового засідання Ісенко М.В.
Без виклику учасників справи,
установив:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабораторія неруйнуючого контролю та технічного діагностування" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Джет-Х" 93 530,74 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 09.02.2023 року Договору № 113/36/23-ПЦ, з яких: 88 000,00 грн основний борг, 4 664,00 грн інфляційні втрати за період з 01.11.2024 по 28.02.2025, 866,74 грн 3% річних за період з 01.11.2024 по 28.02.2025.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (в копіях) : Розрахунок заборгованості; Договір № 113-36-23-ПЦ від 09.02.2023; Акт № 36-23-30 від 09.09.2024; ПН № 23 від 09.09.2024 з квитанцією; Рахунок на оплату № 36-23-30 від 09.09.2024; Акт № 36-23-31 від 12.09.2024; ПН № 37 від 12.09.2024 з квитанцією; Рахунок на оплату № 36-23-31 від 12.09.2024; Акт № 36-23-32 від 24.09.2024; ПН № 70 від 24.09.2024 з квитанцією; Рахунок на оплату № 36-23-32 від 24.09.2024; Акт звірки № 1 від 22.01.2025; Вимога про погашення заборгованості за Вих. №. 5-25-1 від 22.01.2025; Відповідь на вимогу за Вих. № 127 від 05.02.2025; Витяг ЄДРЮОФОПГФ № 34251821 від 17.12.2024; Виписка ЄДРЮОФОПГФ № 108066075819 від 22.04.2021; Статут ТОВ ЛАБОРАТОРІЯ НК ТА ТД затверджений Протоколом №05-09-19 від 05 вересня 2019; Лист ГСЦ МВС № 31-18959 від 02.09.2019; Декларація відповідності матеріально-технічної бази від 16.07.2020; Атестат про акредитацію № 70482 від 03.09.2024.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
24.03.2025 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія неруйнуючого контролю та технічного діагностування" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Джет-Х" про стягнення 93 530,74 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 09.02.2023 року Договору № 113/36/23-ПЦ, з яких: 88 000,00 грн основний борг, 4 664,00 грн інфляційні втрати за період з 01.11.2024 по 28.02.2025, 866,74 грн 3% річних за період з 01.11.2024 по 28.02.2025.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2025 року справу № 917/592/25 розподілено судді Ківшик О.В.
Суд ухвалою від 31.03.2025 у справі № 917/592/25 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про покладені на нього обов'язки та строк їх виконання, про що свідчать матеріали справи (довідка про доставку електронного листа наявна у матеріалах справи, а.с. 58). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони суду не надали.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічні приписи містить п. 2 ст. 178 ГПК України.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/592/25 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
09.02.2023 між ТОВ "Лабораторія неруйнуючого контролю та технічного діагностування" (далі - Виконавець) та ТОВ "СКАЙ ДЖЕТ-Х" (далі - Замовник) було укладено Договір №113/36/23-ПЦ (далі - Договір, а.с. 11-14).
У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :
- Виконавець бере на себе зобов'язання надати комплекс послуг із проміжної перевірки цистерн для перевезення небезпечних вантажів в кількості, у терміни та за ціною, що зазначені у специфікаціях до цього Договору (п. 1.1 Договору);
- розрахунок за цим Договором здійснюється Замовником безготівково, на умовах 100% оплати протягом 30 календарних днів з моменту підписання Акту приймання наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця (п. 2.4 Договору);
- Замовник зобов'язаний здійснити оплату послуг на умовах цього Договору (п. 4.2.7 Договору);
- Замовник зобов'язаний прийняти надані Виконавцем послуги (роботи) за актом здачі-приймання наданих послуг (робіт) (п. 4.2.8 Договору);
- за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 7.1 Договору);
- суперечки, що виникли за Договором, за яким не досягнуто згоди сторін, вирішуються у судовому порядку за підвідомчістю та підсудністю, згідно з законодавством України (до п. 7.4 Договору);
- сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим Договором (з врахуванням законодавчо встановлених винятків), якщо це невиконання виявилось наслідком обставин непереборної сили, які виникли після укладання Договору в результаті подій надзвичайного характеру, які Сторона не могла не передбачати, не запобігти розумними засобами (п. 8.1 Договору);
- цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2023, а в частині невиконаних умов - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, одностороння відмова від Договору не допускається (п. 6.1 Договору).
Під час реалізації укладеного Договору, складалися наступні документи :
1) Акт № 36/23-30 від 09.09.2024 - на постачання комплексу послуг з періодичної перевірки цистерн для перевезення небезпечних вантажів в кількості 6 одиниць, а саме: рег. № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , загальною вартістю 66 000,00 грн (а.с. 15). Даний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін.
За фактом надання послуг позивачем було виписано Рахунок на оплату № 36/23-30 від 09.09.2024 (а.с. 18).
2) Акт № 36/23-31 від 12.09.2024 - на постачання комплексу послуг з періодичної перевірки цистерн для перевезення небезпечних вантажів в кількості 1 одиниці, а саме: рег. № НОМЕР_7 , загальною вартістю 11 000,00 грн (а.с. 19). Даний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін.
За фактом надання послуг позивачем було виписано Рахунок на оплату № 36/23-31 від 12.09.2024 (а.с. 22).
3) Акт № 36/23-32 від 24.09.2024 - на постачання комплексу послуг з періодичної перевірки цистерн для перевезення небезпечних вантажів в кількості 1 одиниці, а саме: рег. № НОМЕР_8 , загальною вартістю 11 000,00 грн (а.с. 23). Даний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін.
За фактом надання послуг позивачем було виписано Рахунок на оплату № 36/23-32 від 24.09.2024 (а.с. 26).
На підставі ст. 187 та ст. 201 ПК України, позивачем було складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні, а саме : ПН № 23 від 09.09.2024, ПН № 37 від 12.09.2024 та ПН № 70 від 24.09.2024 (копії наявні у матеріалах справи).
22.01.2025 між сторонами було проведено звірку взаємних розрахунків та складено Акт звірки № 1, відповідно до якого у відповідача рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 88 000,00 грн, яка виникла по трьох операціях (Акт № 36/23-30 від 09.09.2024, Акт № 36/23-31 від 12.09.2024, Акт № 36/23-32 від 24.09.2024).
З огляду на неналежне виконання відповідачем умов Договору, щодо оплати отриманих послуг, 22.01.2025 позивачем було надіслано на вказану у Договорі електронну пошту відповідача Вимогу про погашення заборгованості за Вих. №. 5/25-1, у якій містилася вимога про погашення заборгованості, що складає 88 000,00 грн, згідно Акту звірки № 1 від 22.01.2025 р.
Відповідачем було надано Відповідь на вимогу за вих. № 127 від 05.02.2025, якою Відповідач підтверджує, що 23 січня 2025 року на електронну адресу ТОВ "СКАЙ ДЖЕТ-Х" надійшла Вимога за Вих. №. 5/25-1 від 22.01.2025 р. У цій Відповіді Відповідач визнає наявність заборгованості у розмірі 88 000,00 грн, що виникла по трьох вищезазначених Актах. При цьому, відповідач посилається на важкі економічні умови, спричинені військовим конфліктом, суттєві фінансові труднощі та ведення претензійної роботи з дебіторами,зазначаючи також про існування форс-мажорних обставин з 24.02.2022 до часу їх закінчення, відповідно до листа Торгово-промислової палати № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Позивач зазначає, що вказана вимога не була виконана відповідачем, кошти на рахунок позивача не перераховані.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 93 530,74 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 09.02.2023 року Договору № 113/36/23-ПЦ, з яких: 88 000,00 грн основний борг, 4 664,00 грн інфляційні втрати за період з 01.11.2024 по 28.02.2025, 866,74 грн 3% річних за період з 01.11.2024 по 28.02.2025.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 67 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (частина 2 статті 67 ГК України).
Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати Від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Господарське зобов'язання виникає, зокрема, із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регулюють норми про договір надання послуг.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (ст. 631 ЦК України).
В матеріалах справи наявні копії актів наданих послуг, підписаних представниками сторін та скріплених печатками сторін. У даних актах відповідач зазначив, що не має претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг). Доказів у спростування викладеного відповідач суду не надав.
Стосовно долученого позивачем до матеріалів справи двостороннього акта звірки взаєморозрахунків № 1 від 22.01.2025 (а.с. 27-28) суд зазначає наступне.
Двадцять першого грудня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 916/499/20 досліджував питання щодо використання акту звірки взаєморозрахунків, як доказу господарської операції. Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Він відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018р. у справі № 905/1198/17; від 24.10.2018р. у справі № 905/3062/17; від 05.03.2019р. у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.
Разом із тим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.
Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, спрямовані на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатися формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, в якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Таким чином, із наведеного, зважаючи, що акт звірки взаєморозрахунків від № 1 від 22.01.2025 підписано уповноваженою особою боржника (відповідача) та скріплено печаткою відповідача, враховуючи, що вказаний акт містить посилання на акти наданих послуг, які, як встановлено судом, є самостійними та достатніми доказами здійснення господарської операції - надання послуг, суд дійшов висновку, що акт звірки від 22.01.2025, як юридичний документ, свідчить про визнання відповідачем боргу.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав зобов'язання за Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вищезазначеним Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України не сплатив вартість отриманих послуг у визначені Договором строки. Заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 88 000,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 88 000,00 грн. вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
Позивач заявив до стягнення з відповідача 4 664,00 грн інфляційних втрат за період з 01.11.2024 по 28.02.2025 та 866,74 грн 3% річних за період з 01.11.2024 по 28.02.2025, нарахованих за несвоєчасну сплату відповідачем отриманих послуг.
Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи, зокрема, є: позовна заява; відзив на позовну заяву.
Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.
Згідно з приписами частини 4 статті 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Стосовно доводів відповідача, викладених у відповіді на вимогу позивача, щодо наявності, зокрема, форс-мажорних обставин, які вплинули на неналежне виконання ним умов Договору, щодо оплати отриманих послуг, суд зазначає наступне.
Зокрема, з цього приводу в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (КГС ВС) від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначено: "… Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом …".
З огляду на викладене, абстрактний та загальний лист ТПП від 28.02.2022, на який посилався відповідач, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання (а доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим).
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 88 000,00 грн основного боргу, 4 664,00 грн інфляційних втрат та 866,74 грн 3% річних підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовом до суду згідно платіжної інструкції № 163 від 21.03.2025 позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Зарахування судового збору у розмірі 2 422,40 грн до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується довідкою (а.с. 55).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України визначено, що у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Джет-Х" (вул. Халаменюка Олександра, 8, оф.508, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 43596842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія неруйнуючого контролю та технічного діагностування" (вул. Бориспільська, 11А, м.Київ, 02093, код ЄДРПОУ: 31445850) 88 000,00 грн основного боргу, 4 664,00 грн інфляційних втрат, 866,74 грн 3% річних та 2 422,40 грн судових витрат.
Видати наказ із набранням рішенням законної сили.
3. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення підписано 17.06.2025 року (після виходу судді з відпустки).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя О.В.Ківшик