нп 2/490/2139/2025 Справа № 490/2942/24
Центральний районний суд м. Миколаєва
12 червня 2025 року Центральний районний суд м.Миколаєва у складі: головуючого - судді Гуденко О.А., при секретарі - Вознюк Д.І., без участі сторін,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна", ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки ,-
В квітні 2024 року ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна" на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 33 589,92 грн; з відповідача ОСОБА_2 - моральну шкоду в розмірі 10000 грн, а також витрати на сплату судового збору.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.10.2023 року в м.Миколаєві по вул. Фалєєвська, 25 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом "ВАЗ 210700",реєстраційний номер НОМЕР_1 , був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, при зміні напрямку руху не переконався в безпеці маневру та скоїв наїзд на стоячий транспортний засіб "Honda Civic", д.н.з НОМЕР_2 , власником якого є позивачка. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків. ОСОБА_2 , був визнаний винним у скоєнні ДТП згідно рішення суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2024 року визначено головуючого по справі суддю Гуденко О.А.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 16.04.2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.01.2025 року позов позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна", ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки - задоволено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" на користь ОСОБА_1 суму майнової шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі недоплаченого розміру страхового відшкодування 33 589,92 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 10000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" на користь ОСОБА_1 судовий збір по 605,60 грн. з кожного.
Ухвалою суду від 03 березня 2025 року заяву відповідача ПАТ "Страхова компанія " Євроінс Україна про скасування заочного рішення - задоволено.
Скасовано заочне рішення Центральногорайонного суду м.Миколаєва від 13.01.2025 року у справі №490/2942/24за позовом ОСОБА_1 до Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна", ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки. Справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом сторін).
В судове засідання позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив про задволення позову в повному обсязі.
Відповідча ОСОБА_2 втретє в судове засідання не з'явивися, повідомлявся судом належним чином за місцем проживання, його представник повідомлявся судом неодноразово через систему "Електронний Суд", правом на відзив на позов не скористався, причини неявки суду не повідомив.
Представник відповідача ПрАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна"надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника страховї компанії, просили розглянути справу з врахуванням заперечень по суті позовних вимог, викладених у заяві про скасування заочного рішення.
Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною,Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно дост. 9Конституції Україниєчастиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Дослідивши надані сторонами і долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
З'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З матеріалів справи вбачається , що 29.10.2023 року в м.Миколаєві по вул. Фалєєвська, 25 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом "ВАЗ 210700",реєстраційний номер НОМЕР_1 , був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, при зміні напрямку руху не переконався в безпеці маневру та скоїв наїзд на стоячий транспортний засіб "Honda Civic", д.н.з НОМЕР_2 , власником якого є позивачка. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків. ОСОБА_2 , був визнаний винним у скоєнні ДТП згідно рішення суду.
Судом встановлено, що Постановою Центрального районного суду м.Миколаєва від 29.12.2023 року та Миколаївського апеляційного суду від 01.03.2024 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ст. 124 ч.1 ст. 130 КУпАП , та накладено адміністративне стягнення : - за ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік: ст. 124 КУпАП у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Судом досліджено Постанову Миколаївського апеляційного судуу справі № 490/11015/23 від 01.03.2024 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Центрального районного суду м.Миколаєва від 29.12.2023 року в частині притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП за порушення п.2.5 Правил дорожнього руху України за протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №561863 від 29 жовтня 2023 року скасовано.
Постанову судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 29 грудня 2023 року в частині притягення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, за протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №561549 від 29 жовтня 2023 року та стягнено судовий збір у розмірі 536,80 грн. - залишено без змін.
Як встановлено судом, водієм ОСОБА_2 не було дотримано правил дорожнього руху, а саме: будучи неуважним, він при зміні напрямку руху не переконався в безпеці маневру та скоїв наїзд на транспортний засіб, що стояв, «Honda Civic» реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 ..
Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, підтверджується матеріалами справи.
Також як вбачається з вказаної постанови суду, судом встанволено, що зі схеми місця ДТП, доданої до протоколу, вбачається, що вона складена відповідно до вимог, визначених Наказом МВС № 1395 від 07.11. 2015р. «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», на ній зображена ділянка дороги, на якій сталась ДТП та зафіксовані дані, які дають можливість визначити організацію дорожнього руху на ній, ширина дороги, відстань між об'єктами та відстань транспортних засобів учасників ДТП до сталих об'єктів, розташування транспортних засобів після зіткнення, місце зіткнення автомобілів, характер та локалізація пошкоджень, яких зазнали транспортні засоби, а саме: в транспортного засобу «ВАЗ 210700» пошкоджено ліве переднє крило, праве переднє колесо, лобове скло, передній бампер, капот, деформація кузова; у транспортного засобу «Honda Civic», що був припаркований в кармані, пошкоджено задній бампер, задня права аварійна фара, ліве заднє крило, вихлопна труба, двері багажника.
Під час складання схеми ДТП від потерпілої жодних заперечень щодо її невідповідності обставинам справи не надходило. Не підписання схеми ДТП ОСОБА_2 , як слідує із відеозапису, була пов'язана не з незгодою з відомостями, відображеними в ній, а через відсутність адвоката.
В письмових поясненнях, потерпіла ОСОБА_1 зазначила, що 29 жовтня 2023 року вона залишила машину в м. Миколаєві, Центральному районі, вул. Фалєєвська,31 на «паркомісці». Об 21:30 їй зателефонували працівники патрульної поліції міста Миколаєва і повідомили про наїзд на її транспортний засіб. Коли вийшла до свого автомобіля, побачила розбиту задню частину своєї машини. Автомобіль винуватця цієї події ВАЗ210700 знаходився в перевернутому стані. Далі було з'ясовано, що водій вище вказаного транспортного засобу був з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на алкогольне сп'яніння відмовився в категоричній формі, а також проїхати до медичного закладу для огляду - відмовився.
Судом встановлено , що автомобіль марки "Honda Civic 5D 1.8 АT Sport, реєстраційний номер НОМЕР_2 " належить ОСОБА_1 .
Згідно Звіту №211/12-23 від 03.12.2023 року , про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу , що був зроблений на замовлення ОСОБА_1 вбачається , що вартість збитків,заподіяних пошкодженням транспортного засобу Honda Civic 5D 1.8 АT Sport, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 73 948,27 грн. ( включаючи ПДВ на запасні частини, фарбування). Оцінка вартості відновлювального ремонту проведена з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,7 складових , що підлягають заміні.
Як вбачається з додатку до вказаного Звіту, вартість ремонтних робіт - 23 155 грн, вартість фарбування 6300 грн, інші витрати - 330,00 грн, загальна вартість запасних частин 87088,22 грн та вартість матеріалів на фарбування 16 220,64 грн- з врахуванням ПДВ. Отже, 20 661, 77 грн становить вартість ПДВ (20% від вартості запасних частин та матеріалів для фарбування).
Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 61 від 03.12.2023 року ОСОБА_1 , сплатила ФОП ОСОБА_3 за оцінку ТЗ 4500 грн.
Судом досліджено , що за вказаним страховим випадком ПрАт "СК" Євроінс Україна" виплатило позивачеві страхове відшкодування у розмірі 44 758,35 грн. - що підтверджується платіжною інструкцією. З платіжної інструкції №1741 від 24 січня 2024 року вбачається , що призначенням платежу є страхове відшкодування згідно Акту №128852/1/2023 року від 24.01.2024 року.
Згідно Звіту № 31203 від 183.12.2023 року , про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу , що був зроблений на замовлення ПрАт "СК" Євроінс Україна", вбачається , що вартість збитків,заподіяних пошкодженням транспортного засобу Honda Civic 5D 1.8 АT Sport, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 53 625,02 грн. ( включаючи ПДВ на запасні частини, фарбування), та 47 958,35 грн без врахування ПДВ. Оцінка вартості відновлювального ремонту проведена з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,7 складових , що підлягають заміні.
Як вбачається з Актів огляду пошкодженого автомобіля, які додані до зазначених з звітів - різниця становить в пошкодженні двері задньої (деформація)- які зафіксовані в Звіті від 03.12.2023 року проведеного на замовлення позивача, та не зафіксовані в Звіті на замовлення страхової компанії. Останній Акт огляду ТЗ відповідає опису пошкоджень автомобіля Хонда, зафіксованих в схемі місця ДТП, доданої до протоколу про адімінстративне правопорушення, складених працівниками поліції на імсці ДТП.
Відповідно до ч. 3ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За положеннями статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно довикладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
При цьому, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, для чого роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і допомагає здійсненню їхніх прав.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної шкоди) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV)
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 3 Закону №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Винуватець відповідає за завдану шкоду, якщо вона перевищує міру відповідальності страховика або відноситься до сум, які страховик не повинен відшкодовувати. Покладення відповідальності у розмірі завданого збитку який повинен відшкодувати страховик на винуватця - суперечить інституту страхування цивільно-правової відповідальності.До такого висновку прийшла Велика Палата у постанові від 22 лютого 2022 року у справі 201/16373/16-ц.
Так, системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика) дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди.
При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.
Зазначений правовий висновок неодноразовота послідовно зазначається у постановах Верховного Суду у ревалентних справах, зокрема в постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 503/1597/16-ц.
Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.
При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.
З огляду на частину другу статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягає відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на час розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнав власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнав чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Відповідно до пп. «б'п. 185.1 ПКУ операції з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (визначається за правилами, встановленимистаттею 186 ПКУ), є об'єктом обкладення ПДВ. Тобто послуги з ремонту автомобіля, який потрапив у ДТП, є об'єктом обкладення ПДВ незалежно від того, за рахунок чого платнику податку, який здійснює такий ремонт, надходить компенсація витратна проведення такого ремонту: чи у вигляді страхових виплат від страхової компанії, чи у вигляді покриття франшизи від страхувальника.
А тому, у разі якщо страхові суми спрямовуються страховою компанією або потерпілим на придбання у платника ПДВ послуг з ремонту, заміщення, відновлення застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані у процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), таке придбання здійснюється з урахуванням сум ПДВ, які включаються до вартості ремонту і виділяються особою, яка здійснює такий ремонт, окремим рядком у розрахункових документах.
У разі якщо придбання страховою компанією або потерпілим послуг з ремонту, заміщення, відновлення застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані у процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), здійснюється у особи, яка не є зареєстрованим платником ПДВ, то таке придбання здійснюється без урахування сум ПДВ, бо особа, не зареєстрована платником ПДВ, не має права нараховувати і виділяти окремим рядком суму цього податку.
Судом встановлено , що з матеріалів справи жодних доказів узгодження між ПрАт "СК" Євроінс Україна" та ОСОБА_1 відносно суми страхового відшкодування суду не вбачається, таких доказів страховиком суду не надано.
Разом з тим, доказів, що позивачем здійснено відновлювальний ремонт автомобіля або придбані запчастини у особи, яка є зареєстрованим платником ПДВ - також суду не надано.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки її частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Згідно полісу обов'язкового страхування цивільної відповідальності, за яким була застрахована відповідальність водія ОСОБА_2 в ПрАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна", франшиза становить 3200 грн. Вілповдач зазначає про те, що сума страхового відшкодування була правомірно зменшена на розмір франшизи.
Також представник ПрАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна", заперечуючи проти позову зазначає про те, що страховою компанією в установленому законом порядку замовлено висновок оцінювача та проведено оцінку збитку, на підставія кого розраховано розмір страхового відшкодування. У відповідчаа відсутній обов'язок приймати до уваги наданий позивачем висновок згідно положень ЗУ " Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". враховуючи навдене , вважають, що позивач помилково визначив Страховика у статусі відповідача, оскільки страховик виконав свої зобов'язання за полісом в повному обсязі.
За такого з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна", на користь ОСОБА_1 не підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 33 589,92 грн. у зв'язку з тим , що позивачем не доведено того, що Звіт №211/12-23 від 03.12.2023 року про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу - містить більш достовірні дані про вартість збитків,заподіяних пошкодженням транспортного засобу Honda Civic 5D 1.8 АT Sport, реєстраційний номер НОМЕР_2 ., а також що фактичні витрати на ремонт автомобіля перевищують виплачене страхове відшкодування- оскільки доказів проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивачкою взагалі не надано.
З огляду на частину другу статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягає відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на час розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнав власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнав чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Як послідовно визначено у сталій практиці Верховного Суду , підставним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків) (Постанова ВС від 18.02.2022, справа 522/1251/15-ц).
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо за рахунок потерпілої особи (її представника), то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
За такого, суд звертає увагу, що будь-яких заперечень під час огляду транспортного засобу, здійсненого ПрАТ «УПСК» позивачем не подавалось, огляд здійснено у встановлені законом строки.
Позивачем не було повідомлено письмово страхову компанію про незгоду з виплатою страхового відшкодування, до того ж сума страхового відшкодування була отримана ще до того, як позивач взагалі звернувся з до відповідних осіб для проведення ремонту автомобіля) , не використана можливість звернутись до відповідних установ (Фонд державного майна України, або приватні установи), з метою проведення рецензування висновку експерта страхової.
Враховуючи наведене, суд вважає, що підстави для стягнення матеріальної шкоди з відповідача- страховика відповідно до вимог спеціального закону ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ЦК України - відсутні.
За такого, відповідача ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути 3200 грн 00 коп. різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі франшизи згідно ст. 1194 ЦК України.
При цьому суд враховує, що жодних вимог про стягнення матеріальної шкоди, яка полягає у різниці між виплаченим страховим відшкодуванням та фактичним розміром збитків, до відповідчаа ОСОБА_2 , позивачка не заявляла взагалі. Після скасування заочного рішення суду, ознайомившись з запереченнями відповідача страхової компанії, враховуючи, що розгляд справи розпочався заново, позивачка також не скористалася своїм правами, передбаченими ст. 49 ЦПК України.
За такого, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд позбавлений можливості вирішити питання щодо стягнення матеріальної шкоди з відповідача ОСОБА_2 як винуватця ДТП, проте позивачка не позбавлена можливості звернутися до суду в установленому законом порядку до нього з відповідними вимогами про стягнення матеріальної шкоди .
Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн., то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 2ст.23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Частинами 3,4ст.23 ЦК Українивизначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
За таких обставинах у відповідності до ч.1ст.1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Суд приходить до висновку, що позивачу було завдано моральної шкоди, яка проявилась в тому, що позивач була змушена пересуватись на інших транспортних засобах та була позбавлена можливості вести звичний спосіб життя. Такі зміни спричиняли їй душевні страждання та переживання. За такого суд вважає, що з урахуванням вимог розумності і справедливості, до стягнення підлягає компенсація моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог .
Керуючись ст. ст. 18, 79-81, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна", ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки - задовольнити.
У задволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" про стягнення на користь ОСОБА_1 суму майнової шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі недоплаченого розміру страхового відшкодування 33 589,92 грн. - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 10000 грн. та 3200 грн матеріального збитку у вигляді франшизи.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подано Миколаївському апеляційному суду протягом 30 днів, з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів після отримання копії рішення стороною, яка не була присутня при його оголошені.
СУДДЯ О.А. ГУДЕНКО