65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"16" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/777/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.
за участю секретаря судового засідання Джабраїлової В. В.
розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу № 916/777/25
за позовом: Заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Одеського ліцею № 16 Одеської міської ради
до відповідача: Громадської організації “ШКОЛА ГІМНАСТИКИ ЛІЛІАНИ БРАГИ»
про стягнення нарахованої неустойки у розмірі 164 921,63 грн та виселення
за участю представників:
від прокуратури: Щербань Г. Д.;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
Заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Громадської організації “ШКОЛА ГІМНАСТИКИ ЛІЛІАНИ БРАГИ», в якому просить Господарський суд Одеської області:
- стягнути з громадської організації “ШКОЛА ГІМНАСТИКИ ЛІЛІАНИ БРАГИ» неустойку, нараховану за невиконання істотних умов договору оренди нежитлового приміщення № 117/20 29.01.2020 в розмірі 164 921,63 грн на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;
- зобов'язати громадську організацію “ШКОЛА ГІМНАСТИКИ ЛІ ЛІАНИ БРАГИ» повернути об'єкт комунальної власності - нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 194,0 кв. м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пироговська, 25 (Одеський ліцей № 16 Одеської міської ради Одеської області) Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код за ЄДРПОУ 26302595) шляхом виселення та підписання відповідного акту приймання-передачі;
- стягнути з відповідача на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позовної заяви.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням з боку відповідача зобов'язання з повернення нерухомого майна, що є підставою для стягнення неустойки згідно з ст. 785 ЦК України, а також істотного порушення договору оренди № 117/20 нежитлового приміщення від 29.01.2020 (далі - договір), що є підставою для повернення майна.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 02.04.2025 о 16:20, із повідомленням учасників справи та представника прокуратури про підготовче засідання.
Також ухвалою суду від 05.03.2025 задоволено клопотання Заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси про залучення до участі у справі третьої особи та залучено до участі у справі № 916/777/25 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Одеський ліцей № 16 Одеської міської ради.
У підготовчому засіданні 02.04.2025, за участю прокурора, судом постановлено протокольну ухвалу, якою підготовче засідання відкладено на 28.04.2025 о 14:00 год, із викликом учасників справи у підготовче засідання.
28.04.2025 у підготовчому засіданні, за участю прокурора та позивача, судом постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.05.2025 о 09:40 год, із викликом учасників справи у підготовче засідання.
У судовому засіданні 26.05.2025, за участю прокурора та представника позивача, судом постановлено протокольну ухвалу, якою відкладено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 09.06.2025 о 15:00 год, із викликом учасників справи у судове засідання.
09.06.2025 у судовому засіданні, за участю прокурора, судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, якою відкладено ухвалення та проголошення скороченого судового рішення на 16.06.2025 о 17:45, із викликом учасників справи у судове засідання.
У судовому засіданні 16.06.2025 за участю прокурора, суд на підставі ст. 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення.
Позивач у судове засідання 16.06.2025 не з'явився та у клопотанні за вх.№18791/25 від 13.06.2025 просив здійснювати розгляд справи за наявними в матеріалах справи документами та за відсутності представника Департаменту.
Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов не надав. При цьому, ухвали суду, які направлено відповідачу на адресу зазначену у позові та в ЄДР повернуто до суду органами поштового зв'язку, із зазначенням причин повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Третя особа у судові засідання не з'явилась, про розгляд справи була повідомлена шляхом здійснення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Додатково відповідача про розгляд даної справи повідомлено шляхом здійснення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Отже, враховуючи, вжиття господарським судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечення відповідачу реалізації права на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, враховуючи строки розгляду справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.
Обставини справи встановлені судом
Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - Одеський ліцей № 16 Одеської міської ради здійснює право оперативного управління об'єкту нерухомості - нежитлової будівлі навчального закладу, загальною площею 4000,5 кв. м, що включає інші нежитлові будівлі «А», «А1», «А2», «АЗ», літ. Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 291920151101).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.02.2014 № 17725401 нежитлова будівля («А», «А1», «А2», «АЗ» основне, загальною площею 4000,5 кв. м, літ. «Б» навіс) перебуває у Одеського ліцею № 16 Одеської міської ради (Одеської загальноосвітньої школи № 16 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області) у комунальній власності - територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради, про що також свідчить свідоцтво про право власності від 28.07.2008 № 487.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, право власності на земельну ділянку під вищевказаними будівлями, загальною площею 0,8482 кв. м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Пироговська, 25 зареєстровано за територіальною громадою м. Одеси (реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 1535981411101).
29.01.2020 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) та Громадською організацією “ШКОЛА ГІМНАСТИКИ ЛІЛІАНИ БРАГИ» (Орендар) укладено договір, згідно з яким Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне погодинне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 194,0 (сто дев'яносто чотири цілих) кв.м (50 годин на місяць), що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пироговська, 25 (ОЗОШ № 16 І-ІП ступенів Одеської міської ради Одеської області).
Термін дії договору оренди: з « 29» січня 2020 р. до « 29» січня 2021 р. (п. 1.3. договору).
Відповідно до п. 2.2. договору за орендоване приміщення Орендар, зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 1071 (одна тисяча сімдесят одна) грн 90 коп. (без урахування податку на додану вартість) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно з п. 2.4. договору Орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
Пунктом 4.7. договору сторони передбачили, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової') об'єкта оренди.
Згідно з п. 4.10. договору у випадку припинення дії цього Договору, у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, Орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі приміщення.
Відповідно до п. 5.3 договору у разі невнесення Орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, Орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об'єкта оренди. Також орендодавець має право відмовитись від договору оренди у разі невикористання орендарем приміщення за його профільним призначенням, невиконання поточного та капітального ремонту, в порядку, передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови Орендодавця від договору оренди Договір є розірваним з моменту одержання Орендарем повідомлення Орендодавця про відмову від договору.
При тривалому, більше трьох місяців, невикористанні Орендарем наданих йому приміщень за цим Договором, приміщення вважаються неосвоєними і договір підлягає розірванню відповідно до чинного законодавства (п. 7.3. договору).
Згідно з п. 7.7. договору після закінчення строку дії договору, Орендар має переважне право на його продовження на нових умовах, у разі належного виконання ним умов договору та за відсутності у Орендодавця наміру передачі об'єкта оренди на наступний термін на конкурсних засадах.
Відповідно до п. 7.8. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий терміни самих умовах, що були передбачені договором.
На виконання умов договору відповідачу передано об'єкт оренди, про що свідчить підписаний між сторонами Акт приймання-передачу до договору оренди № 117/20 від 29.01.2020.
11.11.2020 ГО “ШКОЛА ГІМНАСТИКИ ЛІЛІАНИ БРАГИ» звернулась до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради з листом, в якому просила розглянути пролонгацію договору оренди №117/20 нежитлового приміщення загальною площею 194,0 кв.м, 50 годин на місяць.
У відповіді №01-13/4850 від 26.11.2020 на вказаний лист позивач вказав, що у зв'язку з тим, що зазначена заява була надана з порушенням чинного законодавства та, керуючись п.п. 4.7. договору, ст.ст. 526,785, ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції Закону від 01.02.2020 р.), враховуючи те, що орендоване приміщення не застраховано, Департамент вимагає протягом трьох робочих днів після завершення строку дії договору оренди здійснити фактичну передачу нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 194,0 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пироговська, 25 (ОЗОШ № 16) за актом приймання-передачі. У випадку неповернення приміщення у вказаний строк Департамент буде нараховувати неустойку та буде змушений звернутися до суду з метою примусового виселення та стягнення неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди.
23.10.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією №01-13/2326, у якій пропонував у місячний строк сплатити неустойку та повернути орендоване майно.
Згідно з Актом обстеження нежитлових приміщень розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Пироговська, 25 від 23.12.2024, комісією встановлено відсутність орендаря в приміщенні та невикористання його Орендарем.
24.09.2024 Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Одеської обласної прокуратури з листом № 01-13/1934, в якому просив розглянути можливість звернення до суду в інтересах Департаменту.
Листом від 21.11.2024 за №01-19/2899 Департамент комунальної власності Одеської міської ради повідомив прокурора про те, що відповідач не подав вчасно заяву про продовження договору (не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди). Оскільки продовження договору оренди відбувається відповідно до норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна», яким в свою чергу встановлений відповідний порядок щодо продовження договірних відносин, термін дії договору закінчився 29.01.2021. Тобто договір припинився у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено, про що повідомлено орендаря листом від 26.11.2020 № 01-13/4850.
Листом від 31.01.2025 за №52-1402ВИХ-25 Приморська окружна прокуратура повідомила Департамент комунальної власності Одеської міської ради про підготовку позовної заяви.
Надалі заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 164 921,63 грн та зобов'язання повернути орендоване майно.
Висновки суду
Щодо підстав звернення прокурора до суду
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень.
Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 року №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
На прокуратуру покладаються такі функції: зокрема, у випадках, визначених Законом, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом, та гл. 12 розд. III Цивільного процесуального кодексу України (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону).
Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 4 цієї статті, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз. 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 року №3-рп/99, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України», від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).
Звернення прокурора з даним позовом до суду обумовлене необхідністю захисту інтересів держави, зокрема, територіальної громади м. Одеси в особі уповноваженого органу щодо ефективного використання комунального майна та його збереження.
Відповідно до вказаного рішення Конституційного суду України, під поняттям органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, необхідно розуміти орган, на який державою покладений обов'язок здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Таким чином, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України, позивачем може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади. Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних стосунках, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора.
В контексті правовідносин у цій справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2019 у справі № 915/20/18.
Відповідно до положень ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідно до п. 1 ст. 39 Статуту територіальної громади міста Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 1240-VI від 25.08.2011, управління об'єктами комунальної власності здійснюється виконавчими органами міської ради.
Відповідно до Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 137-VIII від 17.03.2021 Департамент забезпечує реалізацію місцевої політики у сфері управління, ефективного використання та збереження майна комунальної власності територіальної громади м. Одеси, є органом приватизації об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси; Департамент є уповноваженим органом, який виступає орендодавцем щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, за виключенням майна, орендодавцем якого уповноважено виступати інший виконавчий орган Одеської міської ради; згідно з рішеннями виконавчого комітету Одеської міської ради Департамент є балансоутримувачем нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна.
На Департамент покладено наступні функції, зокрема: реалізація єдиної політики управління об'єктами права комунальної власності територіальної громади міста Одеси; здійснення повноважень орендодавця майна комунальної власності територіальної громади міста Одеси, а також контролю за повнотою та своєчасністю внесення орендної плати за договорами оренди цілісних майнових комплексів, нерухомого майна, будівель, приміщень, споруд комунальної форми власності; здійснення обліку договорів оренди нерухомого майна нежитлового фонду, укладених щодо об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Одеси; укладення договорів купівлі-продажу, передачі у користування майна комунальної власності територіальної громади міста Одеси, а також договорів щодо набуття прав власності територіальної громади міста Одеси на майно; здійснення претензійно-позовної роботи з питань, пов'язаних з реалізацією повноважень у сфері управління об'єктами комунальної власності.
Таким чином, уповноваженим органом на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах, зокрема, щодо забезпечення ефективного використання комунального майна та його збереження є Департамент комунальної власності Одеської міської ради як орган, наділений повноваженнями орендодавця спірного нерухомого майна.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною 2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Станом на дату звернення до суду з позовом Департаментом комунальної власності Одеської міської ради не вжито заходів, направлених на захист інтересів держави, зокрема, в судовому порядку, що свідчить про нездійснення захисту інтересів держави у виниклих спірних правовідносинах уповноваженим органом, тобто його бездіяльність, що покладає на органи прокуратури обов'язок вжиття відповідних заходів реагування представницького характеру.
Так, з листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 24.09.2024 № 01-13/1934 вбачається, що захист порушених інтересів територіальної громади в судовому порядку не здійснювався. Більш того, вказаний лист містить прохання до органів прокуратури здійснити захист порушених прав територіальної громади шляхом вжиття заходів реагування представницького характеру.
У відповіді від 31.01.2025 №52-1402ВИХ-25 на вказаний лист Приморська окружна прокуратура міста Одеси повідомила Департамент комунальної власності Одеської міської ради про подання невдовзі позовної заяви до Господарського суду Одеської області.
Беручи до уваги викладені обставини, суд вважає, що прокурор правомірно звернувся до суду з позовом в інтересах органу місцевого самоврядування, що є представником територіальної громади.
Щодо змісту позовних вимог
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд установив, що між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) та Громадською організацією “ШКОЛА ГІМНАСТИКИ ЛІЛІАНИ БРАГИ» укладений договір оренди комунального майна, на підставі якого відповідачу у строкове платне у строкове платне погодинне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 194,0 кв.м (50 годин на місяць), за користування яким відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця.
Оскільки майно за договором є комунальним спірні правовідносини регулюються у тому числі Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення). До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частини 1, 3, 6).
Частиною 4 ст. 284 ГК України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.
Згідно з умовами п. 1.3. договору термін дії договору оренди: з « 29» січня 2020 р. -до « 29» січня 2021 р.
Відповідно до п. 7.8. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий терміни самих умовах, що були передбачені договором.
Разом з тим, порядок продовження договору оренди встановлений у ст.18 Закону «Про оренду державного та комунального майна», та у постанові КМУ від 03.06.2020р. №483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна», якою затверджений Порядок передачі в оренду державного та комунального майна».
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону «Про оренду державного та комунального майна» продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
У ч. 2 ст. 18 Закону «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які:
укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п'ять років або менше;
укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону;
укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону;
укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.
Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону «Про оренду державного та комунального майна» договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
Згідно з ч. 4 ст.18 Закону «Про оренду державного та комунального майна» рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем. Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування.
Граничний строк трок прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить 30 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря (ч. 5 ст. 18 Закону «Про оренду державного та комунального майна»).
Господарський суд установив, що 11.11.2020, тобто менше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди, відповідач звернувся до позивача з листом, в якому просив розглянути пролонгацію договору оренди №117/20.
За наслідками розгляду позивач листом №01-13/4850 від 26.11.2020 повідомив відповідача про те, що строк дії договору закінчується 31.12.2020.
В свою чергу, у зв'язку з тим, що заява відповідача була надана з порушенням чинного законодавства та керуючись п.п. 4.7. договору, ст.ст. 526, 785, ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції Закону від 01.02.2020 р.), та враховуючи те, що орендоване приміщення не застраховано, позивач вимагав протягом трьох робочих днів після завершення строку дії вищезазначеного договору оренди здійснити фактичну передачу нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 194,0 кв.м
Надалі у претензії від 23.10.2023 за №01-13/2326 позивач також пропонував відповідачу у місячний строк сплатити неустойку та повернути орендоване майно.
Отже, дослідивши обставини спору та враховуючи наявні матеріали справи, суд вважає, що продовження строку дії договору оренди у встановленому законом порядку не відбулось та термін дії договору оренди №117/20 нежитлового приміщення від 29.01.2020 припинив свою дію 29.01.2021, у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.
Приписами ст. 785 ЦК України встановлено обов'язок орендаря у разі закінчення строку дії договору оренди або у випадку його дострокового розірвання повернути орендоване майно за актом у належному стан, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Пунктом 4.7. договору сторони передбачили, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової') об'єкта оренди.
Згідно з п. 4.10. договору у випадку припинення дії цього Договору, у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, Орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі приміщення.
У ч. 2 ст. 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Між тими, матеріали справи не місять доказів того, що відповідач повернув позивачу орендоване майно у встановленому порядку.
Отже, з огляду на викладені обставини, відповідач зобов'язаний після припинення договору оренди повернути об'єкт оренди позивачу.
Окрім того, заявлені позовні вимоги про виселення відповідача зі спірного приміщення після закінчення строку дії договору - є реалізацією права позивача як органу, що здійснює управління нерухомим майном комунальної власності, а отже господарський суд дійшов висновку про задоволення цих вимог.
За таких обставин, беручи до уваги, що відповідач після припинення договору не повернув майно позивачу, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна.
Так, в силу положень ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.
Зі змісту статей 610, 611, 612 ЦК України вбачається, що невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України. Законодавцем у частині першій статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17 виснував, що за змістом статей 610, 611, 612 ЦК України вбачається, що невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України. Законодавцем у ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові 02.09.2014 у справі № 3-85гс14, а також Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, постанові 24.04.2018 у справі № 910/14032/17 та у постанові 09.09.2019 у справі № 910/16362/18 (пункт 51), від якого колегія суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає за необхідне відступати при розгляді справи № 910/20370/17.
До предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов'язку щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об'єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.
Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об'єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України. Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/1806/17.
Крім того, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.08.2024 у справі № 910/14706/22 виснувала, що санкція, передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України, є неустойкою відповідно до визначення, наведеного у ч. 1 ст. 549 ЦК України в сукупності з ч. 2 ст. 551 вказаного Кодексу (штрафною санкцією відповідно до визначення, наведеного у ч. 1 ст. 230 ГК України у сукупності з ч. 4 ст. 231 зазначеного Кодексу).
Отже, санкція, передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України є різновидом неустойки (штрафної санкції), яка є законною неустойкою (згідно з постановою Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19) і застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі.
У випадку якщо орендар прострочив виконання обов'язку щодо повернення орендованого майна, то така поведінка боржника є неправомірною, а до відносин сторін застосовується охоронна норма ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Така неустойка, передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України може бути зменшена судом за правилами ч. 3 ст. 551 ЦК України.
В даному випадку суд встановив, що договір припинив свою дію 29.01.2021, у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.
Доказів повернення орендованого приміщення матеріали справи не містять. Відповідач жодних доказів на підтвердження невинуватості щодо несвоєчасного повернення об'єкта оренди суду не надав.
Господарський суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача неустойки, встановив, що його здійснено без врахування встановлено п. 4.7. договору 15-денного терміну.
Крім того, позивачем не було враховано висновки, наведені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19, відповідно до яких при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною 2 статті 785 ЦК за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.
Такі висновки Верховного Суду ґрунтуються на тому, що застосування будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов'язань до юридичної особи не віднесено законодавцем до об'єктів оподаткування ПДВ. Основою для розрахунку ПДВ є додана вартість - знов створена вартість підприємством за рахунок його власних факторів виробництва (землі, капіталу, робочої сили, підприємництва тощо). Додана вартість (Value Added) це різниця між вартістю продукції, яку випускає підприємство, та вартістю засобів виробництва які ним використовуються; це вартість, яка додається в процесі виробництва товарів до вартості сировини, матеріалів, палива на кожній стадії руху товарів від виробника до споживача; це вартість послуги, яка надана юридичною особою до закупленої сировини та матеріалів своїми факторами виробництва; це чистий внесок фірми у створення товару.
З аналізу частини 2 статті 785 ЦК випливає, що неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов'язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг. Неустойка, нарахована на підставі частини 2 статті 785 ЦК, є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об'єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності.
За таких обставин, виключенню також підлягає сума ПДВ, нарахована на орендну ставку.
Суд здійснив перерахунок неустойки за неповернення майна після розірвання дії договору, за період з 15.02.2021 по 31.12.2024, із застосуванням подвійної орендної плати, без врахування ПДВ, із застосування сукупного індексу інфляції за визначений період.
З урахуванням усіх обставин сума неустойки становить - 139 157,21 грн.
Доказів та обґрунтованих пояснень причин несвоєчасного повернення майна відповідач суду не надав.
Беручи до уваги наведене, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна за період з 15.02.2021 по 31.12.2024 в розмірі 139 157, 21 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Беручи до уваги наведене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
На підставі ст.129 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Громадської організації “ШКОЛА ГІМНАСТИКИ ЛІЛІАНИ БРАГИ» (вул. Пироговська, буд. 3, кв. 16, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 41061248) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська. 1. м. Одеса, 65039, ідентифікаційний код 26302595) неустойку, нараховану за невиконання істотних умов договору оренди нежитлового приміщення № 117/20 29.01.2020 в розмірі 139 157,21 грн.
3. Зобов'язати Громадську організацію «ШКОЛА ГІМНАСТИКИ ЛІ ЛІАНИ БРАГИ» (ідентифікаційний номер юридичної особи: 41061248) повернути об'єкт комунальної власності - нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 194,0 кв. м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пироговська, 25 (Одеський ліцей № 16 Одеської міської ради Одеської області) Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; ідентифікаційний код 26302595) шляхом виселення та підписання відповідного акту приймання-передачі.
4. Стягнути з Громадської організації “ШКОЛА ГІМНАСТИКИ ЛІЛІАНИ БРАГИ» (вул. Пироговська, буд. 3, кв. 16, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 41061248) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, ідентифікаційний код 03528552) витрати зі сплати судового збору у сумі 5 582, 96 грн.
5. В решті вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 17 червня 2025 р.
Суддя Т.Г. Деркач