про відкриття провадження та
зупинення провадження у справі
16 червня 2025 року Справа № 915/880/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області, пров. Костенка, 2, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56501 (код ЄДРПОУ 02910048)
в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012 (код ЄДРПОУ 40477150)
в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, вул. Спаська, 42-а, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 41168670)
до відповідача Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 24584661)
в особі Філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001 (код ЄДРПОУ 20915546)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Управління механізованих робіт», промзона, База УМР, м. Південноукраїнськ, Миколаївська область, 55000 (код ЄДРПОУ 37630654)
про визнання недійсним договору про надання послуг як такого, що суперечить інтересам держави й суспільства, його моральним засадам з умислу однієї сторони, та застосування наслідків недійсності
без повідомлення (виклику) учасників
До Господарського суду Миколаївської області звернувся керівник Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області до відповідача Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Управління механізованих робіт» з позовною заявою, в якій просить суд:
1. Визнати недійсним договір № УМР/2018-01/05 від 15.05.2018 (№ 37-123-01-18-04403 від 04.06.2018), укладений між Відокремленим підрозділом «Южно-Українська атомна електростанція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та товариством з обмеженою відповідальністю «Управління механізованих робіт».
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління механізованих робіт» на користь філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства «НАЕК «Енергоатом» 909 248, 40 грн., а з філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства «НАЕК «Енергоатом» одержані ним за рішенням суду 909 248, 40 грн. стягнути в дохід держави.
3. Стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позовної заяви та заяви про забезпечення позову.
Підставою позову прокуратурою зазначено обставини порушення вимог законодавства під час проведення процедури закупівлі, яке полягало у спотворенні його учасниками, у тому числі ТОВ «Управління механізованих робіт», результатів торгів, проведених ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (ідентифікатор закупівлі UA-2018-04-19-001447-a).
За наслідками проведеної закупівлі (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2018-04-19-001447-a) між замовником ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» та ТОВ «Управління механізованих робіт» укладено договір на закупівлю послуг № УМР/2018-01/05 від 15.05.2018 (№ 37-123-01-18-04403 від 04.06.2018), за умовами пункту 1.1 якого замовник доручає виконавцю, а виконавець бере на себе зобов'язання якісно надати за плату послуги «Утримання території Каскаду ГЕС-ГАЕС (дороги, карантинна рослинність)». Ціна договору становила 1 091 649, 44 грн. з ПДВ.
Зобов'язання учасників договірних відносин за умовами договору № 37-123-01-18-04403 від 04.06.2018 виконані сторонами в повному обсязі та в подальшому замовником оприлюднено звіт про виконання договору про закупівлю від 11.01.2020, згідно якого ТОВ «Управління механізованих робіт» за надані послуги сплачено 909 248, 40 грн. Фінансування закупівлі здійснювалось за власні кошти підприємства.
Рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.09.2024 № 65/95-р/к у справі № 2-26.206/3-2019 ТОВ «Управління механізованих робіт» та ТОВ «Альянс» вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини 2 статті 6 пункту 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів із закупівлі послуг на тему ««Утримання території Каскаду ГЕС-ГАЕС (дороги, карантинна рослинність)», проведених ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» за допомогою електронних закупівель «Prozorro» (оголошення UA-2018-04-19-001447-a).
Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 у справі № 916/4770/24, яке набрало законної сили 20.02.2025, у задоволенні позовної заяви ТОВ «Альянс» до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання неправомірними та скасування пунктів 1, 2, 4, 5, 7, 8 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.09.2024 № 65/95-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» відмовлено. Рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось.
ТОВ «Управління механізованих робіт» рішення органу АМКУ в судовому порядку не оскаржувало.
Порушення ТОВ «Управління механізованих робіт» законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» тендера, не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України «Про публічні закупівлі», нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві
Прокуратура зазначає, що через вчинення ТОВ «Управління механізованих робіт» та ТОВ «Альянс» антиконкурентних узгоджених дій змагання між зазначеними суб'єктами господарювання під час підготовки та участі в торгах не відбувалось, тобто суб'єкти господарювання не намагались здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Внаслідок цього замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалась не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки.
Дії ТОВ «Управління механізованих робіт» спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.
Отже, договір, укладений за підсумками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасниками, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ «Управління механізованих робіт» на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.
Прокуратура зазначає, що враховуючи наявність умислу лише у ТОВ «Управління механізованих робіт» як сторони оспорюваного договору, одержані ними 909 248, 40 грн. за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані нею за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.
Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 9, 19, 131-1 Конституції України, ст. 3, 13, 16, 202, 203, 215, 216, 228, 256, 257, 258, 261 ЦК України, ст. 20, 208 ГК України, ст. 1, 4, 6, 48, 50, 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції», ст. 5, 7, 28, 33, 36, 41 Закону України “Про публічні закупівлі», ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» та судовою практикою.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що остання подана з урахуванням вимог ст. 162, 164, 172 ГПК України. Керуючись ч. 1, 2 ст. 176 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 176 ГПК України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються, зокрема, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.
Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що розгляд даної справи слід проводити в порядку загального позовного провадження.
В позовній заяві прокуратурою заявлено клопотання про залучення до участі у справі Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Клопотання мотивоване тим, що адміністративною колегією Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.09.2024 № 65/95-р/к у справі № 2-26.206/3-2019 дії ТОВ «Управління механізованих робіт» під час проведення ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» публічної закупівлі кваліфіковано як антиконкурентну узгоджену поведінку, що спотворили результати торгів, і на товариство накладено штраф за таке порушення. Отже, рішення суду, ухвалене за результатами розгляду цього позову, може вплинути на права та обов'язки Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України як органу, уповноваженого державою на забезпечення дотримання законодавства про захист економічної конкуренції.
Клопотання обґрунтоване приписами ст. 50 ГПК України, ст. 4, 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ст. 1, 7, 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України».
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 176 ГПК України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: результат вирішення заяв і клопотань позивача, що надійшли разом із позовною заявою, якщо їх вирішення не потребує виклику сторін.
Розгляд клопотання здійснюватиметься судом в підготовчому засіданні.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.06.2025 задоволено заяву керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області про забезпечення позову (вх. № 8807/25 від 11.06.2025). Вжито заходи забезпечення позову у справі № 915/880/25.
Судом також встановлено наступне.
Як було зазначено вище, предметом спору у даній справі № 915/880/25 є вимога про визнання недійсним договору, а також застосування наслідків недійсності правочину, який, як вказує прокуратура, завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Підставою позову прокуратурою зазначені обставини, які полягають в тому, що договір, укладений за підсумками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасниками, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ “Управління механізованих робіт» на підставі ст. 203, 215, 228 ЦК України, ст. 208 ГК України. Щодо наслідків недійсності правочину, то прокуратура зазначає, що враховуючи наявність умислу лише у ТОВ “Управління механізованих робіт» як сторони оспорюваного договору, одержані ним 909 248, 40 грн. за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані нею за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.
Судом встановлено, що в провадженні Верховного Суду знаходиться справа № 922/3456/23 за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Північно-Східного офісу Держаудитслужби до відповідача Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради, до відповідача Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт" про визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору про закупівлю товарів та стягнення коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПП "ЛСВ Моноліт" порушило законодавство про захист економічної конкуренції шляхом вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що спрямовані на спотворення результатів тендера (торгів) та укладення договору про закупівлю товарів від 25.11.2019 № 627 на неконкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель. За таких обставин, за твердженнями прокурора, рішення тендерного комітету, оформлене протоколом від 13.11.2019 № 338, та договір про закупівлю товарів від 25.11.2019 № 627, укладений за результатами відкритих торгів, підлягають визнанню недійсними відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Посилаючись на ч. 3 ст. 228 ЦК прокурор просив застосувати наслідки недійсності укладеного договору, що суперечить інтересам держави та суспільства, та стягнути з ПП "ЛСВ "Моноліт" на користь СКП "Харківзеленбуд" кошти, сплачені останнім на виконання договору, у розмірі 2 370 000,00 грн, а далі - отримані СКП "Харківзеленбуд" за рішенням суду кошти у вказаному розмірі - стягнути в дохід держави.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 13.11.2024 передав справу № 922/3456/23 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків щодо застосування норм права (ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК, ч. 1 ст. 208 ГК, статей 6, 50, 51, 52, 55 Закону "Про захист економічної конкуренції"), викладених в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23.
Так, колегія суддів КГС ВС вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23, щодо можливості застосування передбачених положеннями ч. 3 ст. 228 ЦК наслідків недійсності договору, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, у разі визнання недійсним договору, укладеного з порушенням учасником закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції.
Таку необхідність мотивує тим, що майнові санкції, передбачені положеннями ч. 3 ст. 228 ЦК, ч. 1 ст. 208 ГК в разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не підлягають застосуванню як такі, що порушують критерій сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у світлі практики Європейського суду з прав людини. У разі визнання судом на підставі зазначених норм недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, підлягають застосуванню наслідки виконання недійсного правочину, передбачені ч. 1 ст. 216, п. 1 ч. 1 ст. 1212 ЦК.
Також колегія суддів зазначає, що як у справі № 922/3456/23, так і у справі № 914/1507/23, єдиним доказом того, що оспорюваний договір завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є рішення Антимонопольного комітету України в антимонопольній справі, яким визнано дії відповідачів як учасників спірної закупівлі, щодо узгодження ним своєї поведінки під час участі в конкурсних торгах на закупівлю, яким встановлений факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосується спотворення результатів торгів.
Колегія суддів пропонує відступити від висновку, викладеного у постанові від 17.10.2024 у cправі № 914/1507/23, про те, що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсним договору, укладеного з переможцем закупівлі, відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК, а також про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК, у разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Необхідність відступу мотивує тим, що сам лише факт вчинення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням АМК, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Крім того, за порушення законодавства про захист економічної конкуренції Законом "Про захист економічної конкуренції" передбачена відповідальність, зокрема, у вигляді штрафу (ст. 51, ч. 2 ст. 52 Закону "Про захист економічної конкуренції"). Згідно з частинами 1 і 2 ст. 55 Закону "Про захист економічної конкуренції" особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Положення Закону "Про захист економічної конкуренції" є спеціальними у випадку порушення його норм. Прокурор, у разі завдання, на його думку, шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок укладення і виконання договору, не позбавлений можливості розрахувати завдані таким порушенням збитки та пред'явити вимогу про їх стягнення з винної особи, як це передбачено ст. 55 Закону "Про захист економічної конкуренції".
Ухвалою Об'єднаної палати КГС ВС від 20.12.2024 у справі № 922/3456/23 прийнято до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 922/3456/23 за касаційними скаргами Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради та Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024.
Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом господарських спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, судом враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує процесуальну справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).
З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.
Ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження.
Бажання економити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), § 30).
В той же час обґрунтованість тривалості проваджень повинна бути оцінена з урахування наступних критеріїв, заснованих практикою Суду: складність справи, внесок заявника і відповідних органів влади, а також предмет спору (Comingersoll S.A. v. Portugal [GC] (Комінгерсоль проти Португалії) [ВП]; Frydlender v. France [GC] (Фрайдлендер проти Франції) [ВП], § 43; Sьrmeli v. Germany [GC] (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 128).
Складність справи стосується як фактичної, так і правової сторони (Katte Katte Klitsche de la Grange v. Italy (Катте Клітше де ла Грандж проти Італії), § 55; Papachelas v. Greece [GC] (Папахелас проти Греції) [ВП] § 39). Вона може стосуватись, наприклад, втручання декількох сторін у справу (H. v. the United Kingdom (Х. проти Сполученого Королівства), § 72), або різноманітних доказів, що мають бути досліджені (Humen v. Poland [GC] (Гумен проти Польщі) [ВП], § 63). Складність національних проваджень може виправдати їх тривалість (Tierce v. San Marino (Тьєрс проти Сан-Марино), § 31).
Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов'язків упродовж відповідного терміну (Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 183, і Sьrmeli v. Germany (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 129).
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою палатою Верховного Суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 228 ГПК України з питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 7 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 17 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується: єдністю судової практики.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вищевикладене, з метою забезпечення єдності судової практики, дотримання принципу верховенства права, складовою якого є юридична визначеність, та принципу пропорційності, суд вважає за необхідне зупинити провадження у даній господарській справі № 915/880/25 до перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду рішення у подібних правовідносинах у іншій справі № 922/3456/23.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Керуючись ст. 12, 176, 233-235, 247, 250-252, 254-255 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
2. Здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
3. Зупинити провадження у даній справі № 915/880/25 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в касаційному порядку справи № 922/3456/23.
4. Строки для подання заяв по суті спору та дата підготовчого засідання визначатиметься судом після поновлення провадження у справі.
5. Суд звертає увагу учасників процесу на наступне.
Відповідно до абз. 1, 2 ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Суд зазначає про обов'язок осіб, зазначених у ст. 6 ГПК України, зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами (абз. 3 ч. 7 ст. 42 ГПК України).
На веб-сторінці Господарського суду Миколаївської області на офіційному веб-порталі судової влади України в Інтернет за посиланням: http://mk.arbitr.gov.ua/sud5016/ учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається.
Ухвала в частині відкриття провадження у справі набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (ст. 235, 255 ГПК України).
Ухвала в частині зупинення провадження у справі набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253-259 ГПК України.
Суддя Е. М. Олейняш