про забезпечення позову
13 червня 2025 року Справа № 915/880/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши матеріали заяви (вх. № 8807/25 від 11.06.2025) про забезпечення позову по справі
за позовом Керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області, пров. Костенка, 2, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56501 (код ЄДРПОУ 02910048)
в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012 (код ЄДРПОУ 40477150)
в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, вул. Спаська, 42-а, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 41168670)
до відповідача Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 24584661)
в особі Філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001 (код ЄДРПОУ 20915546)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Управління механізованих робіт», промзона, База УМР, м. Південноукраїнськ, Миколаївська область, 55000 (код ЄДРПОУ 37630654)
про визнання недійсним договору про надання послуг як такого, що суперечить інтересам держави й суспільства, його моральним засадам з умислу однієї сторони, та застосування наслідків недійсності
без повідомлення (виклику) учасників
1. Предмет та підстави позову.
До Господарського суду Миколаївської області звернувся керівник Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області до відповідача Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Управління механізованих робіт» з позовною заявою, в якій просить суд:
1. Визнати недійсним договір № УМР/2018-01/05 від 15.05.2018 (№ 37-123-01-18-04403 від 04.06.2018), укладений між Відокремленим підрозділом «Южно-Українська атомна електростанція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та товариством з обмеженою відповідальністю «Управління механізованих робіт».
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління механізованих робіт» на користь філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства «НАЕК «Енергоатом» 909 248, 40 грн., а з філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства «НАЕК «Енергоатом» одержані ним за рішенням суду 909 248, 40 грн. стягнути в дохід держави.
3. Стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позовної заяви та заяви про забезпечення позову.
Підставою позову прокуратурою зазначено обставини порушення вимог законодавства під час проведення процедури закупівлі, яке полягало у спотворенні його учасниками, у тому числі ТОВ «Управління механізованих робіт», результатів торгів, проведених ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (ідентифікатор закупівлі UA-2018-04-19-001447-a).
За наслідками проведеної закупівлі (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2018-04-19-001447-a) між замовником ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» та ТОВ «Управління механізованих робіт» укладено договір на закупівлю послуг № УМР/2018-01/05 від 15.05.2018 (№ 37-123-01-18-04403 від 04.06.2018), за умовами пункту 1.1 якого замовник доручає виконавцю, а виконавець бере на себе зобов'язання якісно надати за плату послуги «Утримання території Каскаду ГЕС-ГАЕС (дороги, карантинна рослинність)». Ціна договору становила 1 091 649, 44 грн. з ПДВ.
Зобов'язання учасників договірних відносин за умовами договору № 37-123-01-18-04403 від 04.06.2018 виконані сторонами в повному обсязі та в подальшому замовником оприлюднено звіт про виконання договору про закупівлю від 11.01.2020, згідно якого ТОВ «Управління механізованих робіт» за надані послуги сплачено 909 248, 40 грн. Фінансування закупівлі здійснювалось за власні кошти підприємства.
Рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.09.2024 № 65/95-р/к у справі № 2-26.206/3-2019 ТОВ «Управління механізованих робіт» та ТОВ «Альянс» вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини 2 статті 6 пункту 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів із закупівлі послуг на тему ««Утримання території Каскаду ГЕС-ГАЕС (дороги, карантинна рослинність)», проведених ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» за допомогою електронних закупівель «Prozorro» (оголошення UA-2018-04-19-001447-a).
Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 у справі № 916/4770/24, яке набрало законної сили 20.02.2025, у задоволенні позовної заяви ТОВ «Альянс» до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання неправомірними та скасування пунктів 1, 2, 4, 5, 7, 8 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.09.2024 № 65/95-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» відмовлено. Рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось.
ТОВ «Управління механізованих робіт» рішення органу АМКУ в судовому порядку не оскаржувало.
Порушення ТОВ «Управління механізованих робіт» законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» тендера, не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України «Про публічні закупівлі», нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві
Прокуратура зазначає, що через вчинення ТОВ «Управління механізованих робіт» та ТОВ «Альянс» антиконкурентних узгоджених дій змагання між зазначеними суб'єктами господарювання під час підготовки та участі в торгах не відбувалось, тобто суб'єкти господарювання не намагались здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Внаслідок цього замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалась не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки.
Дії ТОВ «Управління механізованих робіт» спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.
Отже, договір, укладений за підсумками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасниками, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ «Управління механізованих робіт» на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.
Прокуратура зазначає, що враховуючи наявність умислу лише у ТОВ «Управління механізованих робіт» як сторони оспорюваного договору, одержані ними 909 248, 40 грн. за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані нею за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.
Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 9, 19, 131-1 Конституції України, ст. 3, 13, 16, 202, 203, 215, 216, 228, 256, 257, 258, 261 ЦК України, ст. 20, 208 ГК України, ст. 1, 4, 6, 48, 50, 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції», ст. 5, 7, 28, 33, 36, 41 Закону України “Про публічні закупівлі», ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» та судовою практикою.
2. Заява про забезпечення позову.
Разом із позовною заявою до Господарського суду Миколаївської області керівником Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області подано заяву про забезпечення позову (вх. № 8807/25 від 11.06.2025), в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно - нежитлову будівлю - автомобільну стоянку з контрольно-пропускним пунктом, у вигляді замощення з гравію площею 8 708, 44 кв/м, металевого огородження довжиною 60 п/м, воріт з калиткою, металевого канату довжиною 17 п/м та бар'єру з з/б плит у кількості 15 одиниць за адресою: Миколаївська обл., Вознесенський район, м. Південноукраїнськ, вулиця Європейська, будинок 23б (реєстраційний номер об'єкту в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 1706463848000), а також будівлю адміністративно-виробничої бази, загальною площею 5 617, 2 кв.м, за адресою Миколаївська обл., м. Південноукраїнськ, Промисловий майданчик, будинок 4 (реєстраційний номер об'єкту в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 650833448108) та грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Управління механізованих робіт» (Промзона, база УМР, м. Південноукраїнськ, Миколаївська обл., Україна, 55000, код ЄДРПОУ 37630654), що знаходяться на всіх рахунках відповідача в банківських або інших фінансово-кредитних установах, в межах суми позову 909 248, 40 гривень.
Підставами подання заяви про забезпечення позову зазначено наступні обставини.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Управління механізованих робіт» станом на 05.06.2025 в процесі припинення не перебуває та має зареєстрований статутний капітал на рівні1 000 грн.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за відповідачем зареєстроване право власності на нежитлову будівлю - автомобільну стоянку з контрольно-пропускним пунктом, у вигляді замощення з гравію площею 8 708, 44 кв/м, металевого огородження довжиною 60 п/м, воріт з калиткою, металевого канату довжиною 17 п/м та бар'єру з з/б плит у кількості 15 одиниць за адресою: Миколаївська обл., Вознесенський район, м. Південноукраїнськ, вулиця Європейська, будинок 23б (реєстраційний номер об'єкту 1706463848000), а також будівлю адміністративно-виробничої бази, загальною площею 5 617, 2 кв.м, за адресою Миколаївська обл., м. Південноукраїнськ, Промисловий майданчик, будинок 4 ( реєстраційний номер об'єкту 650833448108). Водночас, дані про вартість вказаного майна у зазначеному реєстрі відсутні, що ускладнює встановлення можливості виконання судового рішення про задоволення позову, у разі його постановлення.
За даними Уповноваженого органу з питань публічних закупівель «Прозорро» лише у 2024 році товариство виконало робіт для ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» на суму понад 34 млн. грн. та за інформацією з сайту Опендатабот отримало 34,8 млн. доходу від здійснення підприємницької діяльності у сфері публічних закупівель.
Відповідно товариство здійснює активну господарську діяльність, маючи можливість витратити кошти не для здійснення розрахунків з позивачем.
Прокуратура, посилаючись на постанову ОП КГС ВС від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, зазначає, що вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Прокуратура зазначає, що предметом спору у цій справі є вимога про стягнення з ТОВ «Управління механізованих робіт» коштів у сумі 909 248, 40 грн. за наслідком визнання недійсним договору про надання послуг.
Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів чи майно вказаної вартості, а отже застосування заходу забезпечення позову, обраного прокурором, безпосередньо пов'язано із предметом позову.
Адекватність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Накладення арешту на майно та кошти відповідача у межах спірної суми забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими активами відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.
Прокуратура зазначає про відсутність пропозицій щодо зустрічного забезпечення позову, оскільки достатніх підстав вважати, що заходами забезпечення позову відповідачам можуть бути спричинені збитки, немає.
Заява обґрунтована приписами ст. 137, 138, 139 ГПК України та судовою практикою.
До заяви про вжиття заходів забезпечення позову прокуратурою надано докази сплати судового збору у сумі 1 211, 20 грн. що підтверджується платіжною інструкцією № 929 від 05.06.2025 на суму 1 211, 20 грн.
3. Розгляд заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 140 ГПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Системний аналіз положень ст. 140 ГПК України дозволяє дійти висновку, що за загальним правилом розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється судом без повідомлення учасників справи. Виклик особи, що подала заяву про забезпечення позову, за нормами ч. 3 ст. 140 ГПК України здійснюється судом у разі необхідності вчинення додаткових дій: отримання пояснень, доказів. В свою чергу у випадку недостатності наданих заявником пояснень та доказів - призначається судове засідання (ч. 4 ст. 140 ГПК України).
Враховуючи викладені в позовній заяві та заяві про вжиття заходів забезпечення позову обставини справи, проаналізувавши подані заявником докази, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
4. Правове регулювання питання вжиття заходів забезпечення позову.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.
Згідно рішення ЄСПЛ від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні ЄСПЛ від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 14 ст. 137 ГПК України не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.
Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.
За змістом ст. 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова КГС ВС від 17.11.2020 № 922/2419/20).
Позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (постанова КГС ВС від 25.09.2020 № 910/1762/20).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 23.12.2020 № 911/949/20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір та наявна реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати зміст позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Безпідставне застосування заходів забезпечення позову може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Правова позиція викладена в постанові КЦС ВС від 25.11.2020 у справі № 757/61850/18-ц.
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення (постанови КГС ВС від 17.09.2021 у справі 910/3547/21, від 05.08.2022 у справі № 905/447/22, від 06.12.2023 № 917/805/23, постанова ОП КГС ВС від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).
Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова КГС ВС від 04.05.2023 у справі № 916/3710/22).
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (постанова ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, постанова КГС ВС від 06.12.2023 № 917/805/23).
У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанова Об'єднаної палати КГС ВС від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постанови КГС ВС від 11.12.2023 № 904/1934/23, від 06.12.2023 № 917/805/23).
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів та визнання договору розірваним, тобто вимоги майнового та немайнового характеру. Отже, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, а тому застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов'язане із предметом позову (постанова КГС ВС від 06.12.2023 № 917/805/23).
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова КГС ВС від 06.12.2023 № 917/805/23).
При цьому використання судом терміну "боржник" не свідчить про упередженість і про передчасне вирішення ним питання щодо наявність заборгованості відповідача перед позивачем до розгляду спору по суті, оскільки відповідно до статей 509, 510 ЦК сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (постанова КГС ВС від 11.12.2023 № 904/1934/23).
Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами" (постанова КГС ВС від 04.05.2023 у справі № 916/3710/22).
У разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності (постанови КГС ВС від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, від 11.12.2023 № 904/1934/23, постанова КГС ВС від 14.10.2024 у справі № 915/534/24).
Арешт коштів на рахунках означає, що гроші залишаються у власності боржника і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення у майбутньому, такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.
Немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи третіх осіб, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість ними розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21 (постанова КГС ВС від 11.12.2023 № 904/1934/23).
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.
Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (постанова ОП КГС ВС від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).
Суд дійшов правильного висновку про можливість застосування заходів забезпечення позову шляхом одночасного накладення арешту як на грошові кошти, що належать відповідачу, так і на майно, яке належить останньому, але саме у межах суми, яка була б достатньою для відповідного стягнення, у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
Накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами (постанова КГС ВС від 14.10.2024 у справі № 915/534/24, постанова від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22).
Відтак, стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (таким обґрунтуванням можуть бути, наприклад, наведення обставин неспівмірно малого розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю відповідача порівняно зі стягуваною сумою вимог, відсутність інформації про існування у відповідача нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення, існування великої кількості судових проваджень щодо відповідача, де останній є боржником тощо), однак визначає, що такі обґрунтування не обов'язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо) (постанова КГС ВС від 14.10.2024 у справі № 915/534/24).
Для цілей вжиття заходів забезпечення позову, побудова судового рішення на припущені є допустимою, за умови, що таке припущення було достатньо обґрунтованим (постанова КГС ВС від 14.10.2024 у справі № 915/534/24).
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
5. Висновки суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання недійсним договору № УМР/2018-01/05 від 15.05.2018 (№ 37-123-01-18-04403 від 04.06.2018) та про стягнення з ТОВ «Управління механізованих робіт» на користь філії “ВП “Південноукраїнська атомна електрична станція» АТ “НАЕК “Енергоатом» 909 248, 40 грн., а з філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства “НАЕК “Енергоатом» одержані ним за рішенням суду 909 248, 40 грн. стягнути в дохід держави.
Отже, прокуратурою пред'явлено позов, який містить вимоги немайнового та майнового характеру.
Підставою позову прокурор зазначив обставини порушення вимог законодавства під час проведення процедури закупівлі, яке полягало у спотворенні його учасниками, у тому числі ТОВ “Управління механізованих робіт», результатів торгів, проведених ВП “Южно-Українська АЕС» ДП “НАЕК “Енергоатом».
Прокуратура, звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та грошові кошти відповідача у розмірі 909 248, 40 грн., зазначила, що вжиття заходів забезпечення позову гарантуватиме досягнення реального і ефективного захисту порушених прав держави у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову.
Відповідно до ЄДРЮОФОПГФ статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління механізованих робіт» (код ЄДРПОУ 37630654) становить 1 000, 00 грн.
Прокуратура, звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та грошові кошти відповідача ТОВ "Управлення механізованих робіт" у межах ціни позову зазначила, що за інформацією з сайту Опендатабот отримало 34,8 млн. доходу від здійснення підприємницької діяльності у сфері публічних закупівель. Отже, товариство здійснює активну господарську діяльність, маючи можливість витратити кошти не для здійснення розрахунків з позивачем.
Відповідно до поданої прокуратурою інформації з Державного реєстру речових прав (номер інформаційної довідки 430081182 від 05.06.2025) за параметрами пошуку ТОВ «Управління механізованих робіт» (код ЄДРПОУ 37630654) наявні відомості про об'єкти нерухомого майна, що належать ТОВ «Управлінню механізованих робіт» на праві власності, а саме:
- нежитлова будівля, автомобільна стоянка з контрольно-пропускним пунктом, у вигляді замощення з гравію площею 8 708, 44кв/м, металевого огородження довжиною 60 п/м, воріт з калиткою, металевого канату довжиною 17 п/м та бар'єру з з/б плит у кількості 15 одиниць, що розташована за адресою: Миколаївська обл., Вознесенський р., м. Южноукраїнськ, вулиця Європейська, будинок 23б, ціна нерухомого майна, встановлена у договорі 17 000, 00 грн., загальною площею 6 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1706463848000);
- будівля, адміністративно-виробнича база, загальною площею 5 617, 2 кв.м, що складається з: 1) А-3н адміністративно-побутовий корпус, площа - 1790,1 кв.м.; 2) Б-1н виробничий корпус, площа - 3827,1 кв.м.; 3) а-1 тамбур; 4) а'-1 тамбур; 5) В-1 бесідка; 6) Г-1н холодний склад, площа - 842,0 кв.м.; 7) Д-1н склад тари, площа - 107,1 кв.м.; 8) Е-1н склад красок, площа - 127,7 кв.м.; 9) Ж-1н майстерні, площа - 145,5 кв.м.; 10) З-1н майстерні, площа - 420,1 кв.м.; 11) И-1н компресорна, площа - 10,3 кв.м.; 12) К-1н КПП, площа - 42,1 кв.м.; 13) Л-1н склад, площа - 219,8 кв.м.; 14) М-1н -склад, площа - 50,7 кв.м.; 15) Н-1н склад, площа - 163,1 кв.м.; 16) О-2н цех вулканізації, площа - 123,1 кв.м.; 17) П-1 шиномонтажний цех; 18) Р-1 контрольно-технічний пункт; 19) С-1 навіс; 20) Т-1 насосна; 21) У-1н мойка, площа - 26,5 кв.м.; 22) Ф-1 насосна; 23) Х-1н пульт управління насосними, площа - 16,3 кв.м.; 24) Ц-1 склад; 25) Ч-1н склад, площа - 13,4; 26) Ш-1 туалет; 27) Щ-1 операторська; 28) Э-1 туалет; 29) 1,2,3,5,7,11 - огорожа; 30) 4,6,8,9,10 - ворота; 31) 12 - підпірна стінка; 32) І,ІІ - замощення; що розташовані за адресою Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, Промисловий майданчик, будинок 4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 650833448108).
Судом також встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на підставі судових рішень накладено арешт на все майно відповідача ТОВ "Управління механізованих робіт", а саме:
- арешт нерухомого майна (все нерухоме майно) на підставі постанови Південно-західного апеляційного господарського суду у справі № 915/538/24 (номер запису про обтяження 58083327);
- арешт нерухомого майна (все нерухоме майно) на підставі постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 у справі № 915/534/24 (номер запис про обтяження 59262117).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти в межах ціни позову з огляду на наступне.
Враховуючи, що предметом спору у справі заявлена вимога майнового характеру про стягнення коштів, отже, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, а тому застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти безпосередньо пов'язане із предметом позову.
Суд зазначає, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такого висновку дійшла об'єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 у справі № 916/409/21, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 08.08.2023 у справі № 922/1344/23, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 22.04.2024 у справі № 922/3929/23, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.
При цьому, суд зазначає, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. 137, 140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити заяву керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області про забезпечення позову (вх. № 8807/25 від 11.06.2025).
2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 915/880/25, а саме:
Накласти арешт на майно - нежитлову будівлю - автомобільну стоянку з контрольно-пропускним пунктом, у вигляді замощення з гравію площею 8 708, 44 кв/м, металевого огородження довжиною 60 п/м, воріт з калиткою, металевого канату довжиною 17 п/м та бар'єру з з/б плит у кількості 15 одиниць за адресою: Миколаївська обл., Вознесенський район, м. Південноукраїнськ, вулиця Європейська, будинок 23б (реєстраційний номер об'єкту в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 1706463848000), а також будівлю адміністративно-виробничої бази, загальною площею 5 617, 2 кв.м, за адресою Миколаївська обл., м. Південноукраїнськ, Промисловий майданчик, будинок 4 (реєстраційний номер об'єкту в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 650833448108) та грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Управління механізованих робіт» (Промзона, база УМР, м. Південноукраїнськ, Миколаївська обл., Україна 55000, код ЄДРПОУ 37630654), що знаходяться на всіх рахунках відповідача в банківських або інших фінансово-кредитних установах, в межах суми позову 909 248, 40 гривень.
Стягувач: Вознесенська окружна прокуратура Миколаївської області, пров. Костенка, 2, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56501 (код ЄДРПОУ 02910048).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю “Управління механізованих робіт», промзона, База УМР, м. Південноукраїнськ, Миколаївська область, 55000 (код ЄДРПОУ 37630654).
Ухвала є виконавчим документом відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Строк пред'явлення ухвали до виконання відповідно до вимог ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст. 144 ГПК України).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256, 257, 258 ГПК України.
Суддя Е.М. Олейняш