29 травня 2025 року Справа № 915/166/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.
при секретарі судового засідання Шараєвій М.В.,
за участю представників
від прокуратури: Черніговська О.С.
від позивача: не з'явився
від відповідача: Косенчук С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: керівника Миколаївської окружної прокуратури (54006, м.Миколаїв, вул.Бузький бульвар, 15, ідентифікаційний код 02910048)
в інтересах держави в особі
позивача: Новоодеської міської ради (56602, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, м.Нова Одеса, вул. Центральна, 208, ідентифікаційний код 35433613)
до відповідача: Фермерського господарства “Союз-Агро-Юг» (56601, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, м. Нова Одеса, вул. Решетеєва, 49, ідентифікаційний код 32989856)
про розірвання договору оренди землі та повернення земельних ділянок
19.02.2024 до Господарського суду Миколаївської області звернувся керівник Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новоодеської міської ради до Фермерського господарства “Союз-Агро-Юг» з позовною заявою, в якій просить суд:
“1. Розірвати договір оренди від 06.02.2006 № 250 земельних ділянок з кадастровими номерами 4824810000:01:005:0006 та 4824810000:01:005:0005 загальною площею 150,1214 га для рибогосподарських потреб, укладений між Новоодеською районною державною адміністрацією та фермерським господарством “Союз-Агро-Юг» (код ЄДРПОУ 32989856).
2. Зобов'язати фермерське господарство “Союз-Агро-Юг» (код ЄДРПОУ 32989856) повернути Новоодеській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 4824810000:01:005:0006 в стані, придатному для використання за призначенням.
3. Зобов'язати фермерське господарство “Союз-Агро-Юг» (код ЄДРПОУ 32989856) повернути Новоодеській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 4824810000:01:005:0005 в стані, придатному для використання за призначенням.
3. Стягнути з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) сплачений судовий збір за подачу позову.
4. Про дату, час та місце розгляду справи повідомити Миколаївську обласну прокуратуру.»
Позовні вимоги обґрунтовані нецільовим призначенням земельної ділянки, а саме, прокурор стверджує, що на земельних ділянках, призначених для розміщення гідротехнічних споруд, штучних ставків та риборозведення, відповідачем здійснюється вирощування сільськогосподарських культур.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2024 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/166/24 та визначено головуючим у справі суддю Адаховську В.С.
Ухвалою суду від 26.02.2024 було відкрито провадження, підготовче провадження призначено на 01.04.2024 об 11:00.
14.03.2024 від відповідача до суду надійшов відзив №12/03-1 від 12.03.2024, в якому проти позовних вимог заперечує, зауважує на неналежності наданих прокурором доказів, зазначає про цільове використання земельних ділянок за спірним договором оренди, вирощування риби та одночасне здійснення оздоровлення ґрунту шляхом проведення літування ставків.
20.03.2024 від прокурора до суду надійшла відповідь на відзив №б/н від 19.03.2024, в якій прокурор наполягає на обґрунтованості позовних вимог, належності доказів та підтвердження нецільового використання відповідачем спірних земельних ділянок.
25.03.2024 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зауважує, що надані прокурором докази (документи, які отримані в досудовому розслідуванні у кримінальному провадженні) не являються належними. Окрім цього, відповідач зауважує, що літування ставків здійснюється ним з метою покращення умов розвитку природної кормової бази та росту риби, а також запобігання виникнення хвороб риб не є порушенням цільового використання земельних ділянок, наданих для рибогосподарських потреб у спірний період, більш того впродовж 2020 - 2023 років вирощується риба у частині ставку, про що детально описано у відзиві на позов та надано відповідні докази.
Ухвалою суду від 01.04.2024, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 29 квітня 2024 року об 11:00, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 16.04.2024.
26.04.2024 від прокуратури до суду, на виконання ухвали суду від 01.04.2024, надійшла заява від 25.04.2024, в якій прокурор просить долучити до матеріалів справи додаткові документи на підтвердження тверджень прокурора про нецільове використання спірних земельних ділянок.
26.04.2024 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 29.04.2024, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 27 травня 2024 року о 10:00.
22.05.2024 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату у зв'язку з неможливістю участі у ньому представника відповідача.
Ухвалою суду від 27.05.2024, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 01 липня 2024 року об 11:00.
13.06.2024 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, а також повідомлення про смерть голови ФГ “Союз-Агро-Юг» Ковиньова Ю.Л.
25.06.2024 від представника відповідача до суду надійшло клопотання №25/06-1 від 25.06.2024 про відкладення розгляду справи у зв'язку зі смертю голови ФГ “Союз-Агро-Юг» ОСОБА_1
27.06.2024 від представника відповідача до суду надійшло клопотання №27/06-1 від 27.06.2024, в якому останній просить вважати раніше подане клопотання №25/06-1 від 25.06.2024 не актуальним.
Ухвалою суду від 01.07.2024, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 04 вересня 2024 року об 11:00, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 12.07.2024.
04.09.2024 від відповідача до суду надійшло клопотання №04/09-1 від 04.09.2024 про долучення доказів - біологічне обґрунтування щодо літування нагульних ставків №№3,4 ФГ “Союз-Агро-Юг» для повного відновлення зообентозного шару їх ложа у 2024-2028 роках, розроблене Інститутом рибного господарства НААН України від 02.09.2024.
Ухвалою суду від 04.09.2024, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 10 жовтня 2024 року о 10:30, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 06.09.2024.
09.10.2024 від відповідача до суду надійшло клопотання про долучення доказів прибуткових касових ордерів, за якими вбачається отримання прибутку від продажу риби, а також податкових накладних, за якими вказані господарські операції відображені в податковому обліку.
Ухвалою суду від 10.10.2024, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 11 листопада 2024 року об 11:00, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 15.10.2024.
08.11.2024 від прокурора до суду надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів від 07.11.2024, наданих відповідачем на підтвердження своїх тверджень.
Ухвалою суду від 11.11.2024, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09 грудня 2024 року о 12:00, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 28.11.2024.
Ухвалою суду від 09.12.2024, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 16 січня 2025 року о 12:00.
Ухвалою суду від 16.01.2025, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 30 січня 2025 року о 10:30.
24.01.2025 від прокуратури до суду надійшли додаткові пояснення від 23.01.2025 щодо визначення належності позивачем у даній справі - Новоодеської міської ради.
30.01.2025 судове засідання у даній справі не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючої судді Адаховської Віри Сергіївни на навчанні з метою підвищення рівня кваліфікації згідно наказу Господарського суду Миколаївської області №2-в від 29.01.2025 року.
Ухвалою суду від 27.02.2025 судове засідання було призначено на 13.03.2025 о 10:30.
В судовому засіданні 13.03.2025 оголошено перерву до 27 березня 2025 року о 10:30.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.03.2025, занесеною до протоколу судового засідання, в судовому засіданні оголошено перерву на 17 квітня 2025 року о 10:00.
Судове засідання у даній справі, яке було призначено на 17 квітня 2025 року о 10:00, не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.
Ухвалою суду від 29.04.2025 судове засідання було призначено на 05.05.2025 о 15:00.
Судове засідання 05.05.2025 не відбулося, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді, та ухвалою суду від 21.05.2025 судове засідання було призначене на 29.05.2025 об 11:00.
У судове засідання 29.05.2025 з'явились представники прокуратури та відповідача.
Прокурор підтримав заявлений позов, просить суд його задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим та просить у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце повідомлений належним чином.
На підставі норм ст. 233 ГПК України, в судовому засіданні 29.05.2025 судом оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Розпорядженням Новоодеської районної державної адміністрації від 30.01.2006 №43-р затверджено технічну документацію із землеустрою та ФГ “Союз-Агро-Юг» надано в оренду земельні ділянки загальною площею 150,1214 га, із земель державної власності не переданих у власність та користування в межах території Новоодеської міської ради Новоодеського району (наразі - Миколаївського району).
На виконання даного розпорядження, 06.02.2006 №250 між Новоодеською райдержадміністрацією, як орендодавцем, та ФГ “Союз-Агро-Юг», як орендарем, був укладений договір оренди землі, на виконання умов якого орендодавцем передано в оренду фермерському господарству земельні ділянки з кадастровими номерами 4824810000:01:005:0005 площею 81,5475 га та 4824810000:01:005:0006 площею 68,5739 га для рибогосподарських потреб строком до 03.05.2012.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4824810000:01:005:0006 складає 778433,65 грн, а ділянки з кадастровим номером 4824810000:01:005:0005 - 925707,54 грн.
Розпорядженням Новоодеської районної державної адміністрації від 27.06.2012 №380-р, договір оренди 16.01.2013 поновлено та продовжено строк його дії на 25 років.
19.06.2015 сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди, якою строк його дії продовжено до 01.01.2055 та договір оренди викладено в новій редакції.
Згідно з умовами п. 5, 6 договору, земельні ділянки, які передаються в оренду, не мають недоліків, що можуть перешкоджати їх ефективному використанню та повинні використовуватись з дотриманням вимог щодо здійснення діяльності в прибережних захисних смугах навколо водойм.
Пунктами 14-16 договору передбачено, що земельні ділянки передаються в оренду для рибогосподарських потреб та відносяться до земель водного фонду. Умовами збереження стану об'єкта оренди є: використання земельних ділянок за цільовим призначенням; здійснення комплексу заходів щодо охорони орендованих земель згідно з чинним законодавством; контроль орендодавця за станом використання земельних ділянок орендарем.
Умовами пункту 26 договору встановлені обмеження щодо використання земельних ділянок, зокрема заборона розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив.
За змістом п. 28 договору, орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельних ділянок за цільовим призначенням згідно з договором оренди.
Відповідно до п. 31 договору, орендар зобов'язаний приступити до використання земельних ділянок в строки встановлені договором оренди землі, зареєстрованим у встановленому законом порядку та дотримуватись обов'язків встановлених Земельним кодексом України, Водним кодексом України, Законом України “Про оренду землі», Законом України “Про охорону земель» та Законом України “Про аквакультуру».
Умовами п. 36, 37 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованих земельних ділянок, яке істотно перешкоджає їх використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Умовами дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду є: несплата орендної плати у повному обсязі та у встановлений термін, нецільове використання об'єкта оренди.
Згідно з Договором оренди та актом прийому-передачі об'єкта оренди (земельних ділянок), ФГ “Союз-Агро-Юг» прийнято у користування земельні ділянки загальною площею 150,1214 га, з яких забудовані землі під гідротехнічними спорудами 9,2557 га та 140,8657 га під штучними водосховищами для рибогосподарських потреб.
Миколаївська окружна прокуратура звернулась до господарського суду з даним позовом та просить суд розірвати вказаний договір оренди та зобов'язати ФГ “Союз-Агро-Юг» повернути відповідні земельні ділянки у придатному для використання стані.
Свої вимоги прокурор мотивує порушенням орендарем умов договору та використанням земельних ділянок не за призначенням - а саме, здійснення діяльності із вирощування на спірних земельних ділянках сільськогосподарських культур.
Так, прокурор зазначає, що за наслідками досудового розслідування у кримінальному провадженні №4202315202000000 земельні ділянки з кадастровими номерами 4824810000:01:005:0005 та 4824810000:01:005:0006 упродовж 2019-2023 років використовуються ФГ “Союз-Агро-Юг» для вирощування сільськогосподарської продукції.
На підтвердження вказаного прокурором надані суду акти огляду земельних ділянок з кадастровими номерами 4824810000:01:005:0005 та 4824810000:01:005:0006, проведеними 06.09.2019, 24.10.2019 та 04.08.2023, якими встановлено, що на земельних ділянках відсутні водні об'єкти, наявні сліди вирощування сільськогосподарських культур.
Крім того, 12.03.2020 та 10.08.2021 Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області проведено перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 4824810000:01:005:0005 та 4824810000:01:005:0006, якими встановлено, що на земельних ділянках відсутні водні об'єкти, наявні сліди вирощування сільськогосподарських культур.
Також, за результатами вимірювання Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу показників складу та властивостей ґрунтів земельної ділянки з кадастровим номером 4824810000:01:005:0006, оформленого протоколом від 04.09.2023, встановлені перевищення нормативного вмісту нітратів - 140,3 мг/кг при 130 мг/кг допустимих, фосфору 322,9 мг/кг при 274,3 мг/кг допустимих, щільний залишок водної витяжки - 2380 мг/кг при 2360 мг/кг допустимих; а земельної ділянки з кадастровим номером 4824810000:01:005:0005, встановлені перевищення нормативного вмісту амонію у перерахунку на азот амонійний - 16,6 мг/кг при 14,1 мг/кг нормативних, нітратів - 173 мг/кг при 130 мг/кг допустимих, фосфору 381,2 мг/кг при 308,3 мг/кг допустимих, хлоридів - 243,9 мг/кг при 198,2 мг/кг допустимих, щільний залишок водної витяжки - 1660 мг/кг при 1620 мг/кг допустимих.
Статтею 1 Закону України “Про аквакультуру», згідно з якою аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.
Прокурор також зазначає, що з наданих ФГ “Союз-Агро-Юг» звітів до Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Миколаївській області за формою № 1А - риба “Виробництво продукції аквакультури за 20 р.», затвердженою наказом Мінагрополітики України від 21.03.2012 №141, за 2019-2021 роки діяльність з виробництва аквакультури не здійснювалась.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зауважує, що надані прокурором докази, отримані при проведені досудового розслідування у кримінальному провадженні №420231520200000025, не є належними доказами з огляду на те, що відсутні висновки за наслідками проведеного досудового розслідування та вирок суду у даному кримінальному провадженні. Відповідачем акцентовано увагу суду на наявні в матеріалах справи, фактично надані прокурором, докази - листи Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області від 22.09.2023 №14.2.3-2-09/4776-23 та Виконавчого комітету Новоодеської міської ради від 19.01.2024 №57/06-19, з яких вбачається, що ФГ “Союз-Агро-Юг», по-перше, двічі у 2020 і двічі у 2021 роках здавало патологічний (біологічний) матеріал (рибу) та, по-друге, з метою боротьби з інвазивними захворюваннями риб, проводиться літування.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених учасниками справи.
За приписами статті 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).
Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу (надалі - ГК України) визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, між Новодеською районною державною адміністрацією та ФГ “Союз-Агро-Юг» укладений договір оренди земельних ділянок, на підставі якого відповідач взяв на себе зобов'язання, в тому числі утримувати орендовані земельні ділянки із розміщеними на них водоймах у належному стані та здійснювати догляд за ними.
Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Статтею 1 Закону України “Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини 1 статті 93 ЗК України, передбачено, що орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно із ст. 13 Закону України “Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України “Про оренду землі»).
Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору.
У частині 2 статті 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань передбачених договором оренди.
Матеріали справи містять протоколи огляду місця події (від 06.09.2019, від 24.10.2019 та 2 протоколи від 04.08.2023), складені прокурором Новоодеського відділу Вознесенської місцевої прокуратури Хмельовим А.С. та т.в.о. начальника СВ ВП №6 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області Кукурудзи Я.А. в межах кримінального провадження №42019151190000040 від 11.07.2019 та кримінального провадження №42023152020000025 від 26.07.2023, з яких вбачається фіксація працівниками прокуратури та поліції перебування ставків в осушеному стані та наявності на дні ставків слідів сільськогосподарських культур.
Суд критично ставиться до наданих протоколів, оскільки, по-перше, будь-яких посилань на порушення умов пунктів спірного договору оренди вказані документи не містять та, по-друге, вказані акти складались за відсутності представників ФГ “Союз-Агро-Юг».
Окрім цього, прокурором не надано суду відомостей щодо винесення судом вироку у вказаних кримінальних провадженнях та оцінювання в межах розгляду кримінальних проваджень за №42023152020000025 та №42019151190000040.
Також в матеріалах справи наявні акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 12.03.2020 №169-ДК/124/АЯ/09/01/-20 та №170-ДК/125/АП/09/04/-20, акти обстеження земельної ділянки від 06.04.2020 №169-ДК/73/Ао/10/01-20 та №170-ДК/74/Ао/10/01-20, а також приписи щодо усунення порушень від 06.04.2020 №169-ДК/0078Пр/03/01/-20 та №170-ДК/0079Пр/03/01/-20.
Відповідач зауважив, що на підставі вказаних актів та приписів відносно голови ФГ “Союз-Агро-Юг» були прийняті Головним управлінням Держгеокадастру в Миколаївській області постанови про накладення адміністративного стягнення від 17.04.2020 року №169-ДК/0077По/08/01/20 та від 21.04.2020 року №170-ДК/0078По/08/01/20, однак вказані постанови були оскаржені в судовому порядку та скасовані.
Судом, за наслідком перевірки даних із веб-порталу Судова влада України та Єдиного державного реєстру судових рішень, встановлено, що відповідні постанови ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області були скасовані рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 17.03.2021 у справі №482/1230/20 та постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020 у справі №482/1229/20.
За таких обставин, надані прокурором акти перевірок, акти обстеження та приписи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області не можуть вважатись належними та допустимими доказами наявності порушень ФГ “Союз-Агро-Юг» у цільовому використанні спірних земельних ділянок.
Більше того, судом прийнято до уваги, що з наданих прокурором актів ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 10.08.2021 №457-ДК/605/АП/09/1-21 та від 10.08.2021 №457-ДК/641/АП/09/1-21 вбачається, що за наслідком проведеної перевірки встановлено відсутність порушень вимог земельного законодавства, передбачених статтею 211 ЗК України.
Згідно з приписами ст. 211 ЗК України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: а) укладення угод з порушенням земельного законодавства; б) самовільне зайняття земельних ділянок; в) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами; г) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель; ґ) невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням; д) порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; е) знищення межових знаків, пошкодження або знищення геодезичних пунктів Державної мережі та геодезичних мереж спеціального призначення; є) приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок; ж)непроведення рекультивації порушених земель; з) знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень; и) порушення умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту; і) відхилення від затверджених у встановленому порядку проектів землеустрою; ї) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них; й) порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок.
Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем з 2017 року здійснюється комплекс лікувально-профілактичних (оздоровчих) заходів, риба, виловлена у 2018 зі ставку №3 була реалізована відповідачем, що підтверджується наданими копіями контракту із юридичною особою “Agrovec-Prim» SRL, умов транспортування, ветеринарних свідоцтв та листів Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ГУ Держпродспоживслужби в Миколаївській області від 10.12.2019 №Вн-14.4.2/2936/19, видаткових та податкових накладних.
Відповідачем надані суду копії плану проведення лікувально-профілактичних та оздоровчих заходів на 2019 рік та плану лікувально-профілактичних та противоепізотичних заходів на 2020 рік, пояснювальних записок до звітів про хвороби.
З наданих документів вбачається, що відповідачем з 2019 року ставок №3 був виведений на зимівлю та у 2020 році - на літування, проводились роботи з очистки ложа від сторонніх предметів, каменів, коряг, залишків рослинності, ложе ставку було вирівняно, засіяно озимою пшеницею.
Відповідні заходи узгоджені із Новоодеським міжрайонним управлінням Головного управління Держпродспоживслужби.
Вказані обставини також підтверджуються фото- та відеоматеріалами, наданими відповідачем суду разом з відзивом на диску.
Стосовно тверджень прокурора, викладених у запереченнях на відповідь на відзив, щодо занадто тривалого проведення літування ставків та відсутності потреби у орендуванні об'єктів нерухомого майна відповідача на такій великій площі земельної ділянки, слід зазначити наступне.
Для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони (ст. 87 Водного кодексу України (надалі - ВК України).
Водночас, відповідно до п. 2 ст. 44 ВК України, водокористувачі зобов'язані використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та умов їх надання.
Водокористувачі, яким надано у користування рибогосподарські водні об'єкти (їх частини), зобов'язані здійснювати заходи, що забезпечують поліпшення екологічного стану водних об'єктів і умов відтворення рибних запасів, а також утримувати в належному санітарному стані прибережні захисні смуги в місцях вилову риби (ст. 68 ВК України).
Води (водні об'єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод. Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди водам (водним об'єктам), може бути припинена за рішенням суду (ст. 95 ВК України).
Законом України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» визначено, що суб'єкти рибного господарства, окрім іншого, зобов'язані здійснювати у встановленому порядку комплексні рибницько-меліоративні заходи щодо охорони та відтворення, у тому числі штучного, водних біоресурсів, збереження та поліпшення умов їх існування (ст. 35 вказаного Закону).
У свою чергу, Законом України “Про аквакультуру» визначено, що рибогосподарська меліорація - комплекс заходів, спрямованих на оптимізацію показників гідрологічного, гідрохімічного, гідробіологічного режимів та підвищення продуктивності водних об'єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм, поліпшення умов природного відтворення та якісного складу гідробіонтів з метою їх збереження та раціонального використання (ст. 1 даного Закону).
Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України “Про аквакультуру», рибогосподарська меліорація здійснюється за такими основними напрямами: проведення днопоглиблювальних робіт та/або робіт з видалення донних відкладень; видалення зайвої водної рослинності; вселення об'єктів аквакультури, створення штучних донних ландшафтів з метою поліпшення екологічного стану водного об'єкта та умов природного відтворення водних біоресурсів; вилучення хижих і малоцінних видів водних біоресурсів з метою запобігання їх негативного впливу на об'єкти аквакультури; запобігання масовій загибелі гідробіонтів та ліквідація її наслідків.
В той же час, суд враховує, що рибогосподарська меліорація це комплекс заходів, який виконується у відповідності до пори року, природних процесів та згідно графіку.
Відповідачем надане суду Біологічне обґрунтування щодо літування нагульних ставків №№3 та 4 ФГ “Союз-Агро-Юг» для повного відновлення зообентозного шару їх ложа у 2024-28 роках, розроблене Інститутом рибного господарства НААН України від 02.09.2024.
Прокурор у запереченнях від 07.11.2024 зазначає, що надані відповідачем докази не підтверджують проведення літування ставків, а часткове осушення водойми з метою вирощування на одній частині сільськогосподарської продукції, а на іншій - риби, не є літуванням, а є нецільовим використанням земельних ділянок в порушення умов договору.
Також прокурор надав суду копії звітів за формою №2ТП-водгосп (річна) за 2019-2020 на підтвердження того, що у вказаний період відповідачем забір води не здійснювався.
Суд не приймає доводи прокурора стосовно того, що часткове осушення водойм не є літуванням, враховуючи наступне.
Пунктом 144 Порядку (детальних правил) органічного виробництва та обігу органічної продукції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2019 №970 “Про затвердження Порядку (детальних правил) органічного виробництва та обігу органічної продукції», встановлено, що у разі застосування “літування» як ветеринарно-санітарного заходу рибництва Держпродспоживслужба визначає необхідність і тривалість застосування такого заходу. Застосування “літування» документується після кожного виробничого циклу у відкритих системах виробництва у морі. “Літування» також рекомендується для інших способів виробництва, де використовуються резервуари, ставки та плавучі рибницькі садки або рибницькі садки, і не є обов'язковим для вирощування двостулкових молюсків. Під час застосування “літування» плавучий рибницький садок або рибницький садок, або інша місткість, що використовуються для виробництва об'єктів аквакультури, вивільняються, дезінфікуються та зберігаються порожніми перед початком повторного використання.
Отже, “літування» має рекомендаційний характер та проводиться у разі, якщо орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, визначає необхідність і тривалість застосування такого методу. Тобто “літування» не може проводитись на власний розсуд суб'єкта господарювання, а проводиться виключно в межах та у спосіб, який передбачений чинним законодавством.
Матеріали справи містять рекомендації щодо проведення лікувально-профілактичних, протиепізоотичних заходів, розроблених Новоодеською районною державною лікарнею ветеринарної медицини та узгоджених Новоодеським міжрайонним управлінням Головного управління Держпродспоживслужби.
Миколаївська окружна прокуратура не являється державним органом виконавчої влади, уповноваженим визначати межі та спосіб проведення заходів з літування ставків.
За статтею 1 Закону України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» визначено, що рибне господарство - галузь економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їх вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції.
Рибогосподарська діяльність - діяльність юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, пов'язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо. Рибогосподарський водний об'єкт (його частина) - водний об'єкт (його частина), що використовується або може використовуватися для цілей рибного господарства.
Відтак, суд враховує, що водний об'єкт, що перебуває в оренді відповідача за спірним договором існує як частина єдиного комплексу (рибного господарства), який може існувати лише як єдиний гідротехнічний комплекс.
Відповідно до вимог статті 651 ЦК України умовою розірвання договору є істотне порушення умов договору та інші випадки, встановлені договором та законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
За змістом ч. 1 ст. 32 Закону України “Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. 24 і ст. 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору, потрібно мати на увазі, що згідно зі ст. 1, 13 Закону України “Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Орендар, в свою чергу, зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Таким чином, закон пов'язує можливість дострокового розірвання договорів за рішенням суду у зв'язку з невиконанням сторонами обов'язків, передбачених договором.
Системний аналіз положень наведеного законодавства вказує на те, що у питаннях підстав для розірвання договорів оренди землі має в сукупності досліджуватися як систематичність, так і істотність допущеного порушення умов договору, так і бажання (волевиявлення) сторін договору.
Отже, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Тому вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
В той же час, відповідно до преамбули Концепції розвитку рибного господарства України, схваленої постановою Верховної Ради України від 13.07.2000 року 1885-ІІІ одним із стратегічних напрямів державної політики в галузі рибного господарства є створення сприятливих умов для стабілізації та нарощування виробництва конкурентоспроможної рибної продукції з метою гарантування продовольчої безпеки країни та задоволення потреб населення в рибопродукції.
Рибна галузь України відіграє значну роль для розвитку продовольчого комплексу країни.
На сучасному етапі головними завданнями рибогосподарської галузі є забезпечення зростання виробництва, стале забезпечення країни рибою для населення та сировиною для переробних підприємств.
Проте, однією з найбільш актуальних проблем стабілізації подальшого прискорення розвитку рибогосподарського виробництва на підприємствах будь-якої форми власності є підвищення його ефективності.
Отже, правовідносини, пов'язані з користуванням землями державної чи комунальної власності становлять “суспільний», “публічний» інтерес, а порушення умов договору оренди земель водного фонду та вимог чинного законодавства, такому суспільному інтересу не відповідає.
З огляду на викладене, судом враховується, що задоволення позову прокурора буде мати і негативні наслідки для позивача - Новоодеської сільської ради, оскільки даний позов спрямовано виключно на позбавлення територіальної громади надходжень до місцевого бюджету з оренди спірних земельних ділянок, що може призвести до більш негативних наслідків для місцевої громади. Сільська рада буде змушена займатися пошуком нового орендаря та оформленням правовідносин з ним, що призведе до суттєвих втрат (відсутність коштів за оренду земельних ділянок).
А тому задоволення такого позову і повернення земельних ділянок, за відсутності потреби у відновленні загальносуспільного інтересу та відсутності іншої легітимної мети, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Таке порушення виражатиметься у покладенні на відповідача та позивача надмірного тягаря та необґрунтованому і непропорційному співвідношенні між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагне досягти прокурор.
Пунктами 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24 червня 2003 року “Стретч проти Сполученого Королівства» визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі “наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила». Оскільки особу позбавляють права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку має місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбувається порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.
Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння/користування майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.
Відносно відповідача та критерію (чи є таке втручання в право на мирне володіння/користування майном пропорційним визначеним цілям) суд також зауважує, що у своєму позові прокурор не навів жодної аргументації стосовно компенсації втрат відповідача у випадку задоволення позовних вимог (як і не оцінив те, які наслідки такого позову матимуть і для територіальної громади).
Відтак, під час розгляду справи прокурором належним чином не обґрунтовано та не надано у підтвердження доказів порушення “інтересів держави» внаслідок дії договору оренди.
З огляду на вищезазначене, судом встановлено, що Миколаївська окружна прокуратура не довела суду на рахунок позовних вимог від заінтересованого органу, та й взагалі не довела в позовній заяві порушення інтересів держави, враховуючи, що позов подано про розірвання договору оренди, а не стягнення заборгованості за цим договором.
Отже, прокуратурою не доведено, яким чином, розірвання договору усуне негативні наслідки для держави в особі ради та які негативні наслідки взагалі є, позаяк, з наведеного вище вбачається, що розірвання договору призведе до більших негативних наслідків (недоотримання орендних платежів) та завдасть збиток державі в частині забезпечення гарантування продовольчої безпеки країни та задоволення потреб населення в рибопродукції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, виходячи з предмету та підстав даного позову, необхідним є встановлення і доведення обставин, які передусім, свідчать про порушення відповідачем умов користування земельними ділянками та водним об'єктом. Більш того, доведення таких обставин належними і допустимими доказами покладається саме на прокурора.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді (“Руїс Торіха проти Іспанії»).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (“Ван де Гурк проти Нідерландів»).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (“Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Згідно ж із статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Як вже зазначалось вище, поняття “інтереси держави», відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.
При цьому, в основі інтересів держави, згідно даного рішення, завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, враховуючи відсутність порушення інтересів держави, з метою сприяння розвитку рибної галузі України, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позов прокурора не підлягає задоволенню, сплачений останнім при поданні позову судовий збір не підлягає відшкодуванню за рахунок інших учасників справи.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення суду складено та підписано 16.06.2025.
Суддя В.С. Адаховська