79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
02.06.2025 Справа № 914/3241/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Григорчук Н.В., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич, Львівська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальник 1», м. Стрий, Львівська область
про стягнення 127 196,77 грн
за участю представників:
від позивача: Дубленич Г. П. - представник;
від відповідача: Пилипів О.В. - представник, Васькович В.І. - керівник
Обставини розгляду справи.
30.12.2024 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич, Львівська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальник 1», м. Стрий, Львівська область про стягнення 127 196,77 грн.
Ухвалою від 06.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 27.01.2025.
22.01.2025 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальник 1» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №1741/25 від 22.01.2025).
Судове засідання, призначене на 27.01.2025, не відбулось у зв'язку з надходженням повідомлення про замінування будівлі Господарського суду Львівської області.
Ухвалою від 27.01.2025 суд призначив судове засідання на 10.02.2025.
03.02.2025 через підсистему «Електронний суд» від Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради надійшла відповідь на відзив (вх. №2678/25 від 03.02.2025).
Ухвалою від 10.02.2025 суд відклав судове засідання на 06.03.2025.
04.03.2025 через підсистему «Електронний суд» від Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради надійшли додаткові пояснення (вх. №5553/25 від 04.03.2025).
Ухвалою від 06.03.2025 суд відклав судове засідання на 24.03.2025.
В судовому засіданні 24.03.2025 було оголошено перерву до 14.04.2025.
Ухвалою від 14.04.2025 суд відклав судове засідання на 15.05.2025.
В судовому засіданні 15.05.2025 було оголошено перерву до 02.06.2025.
02.06.2025 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальник 1» надійшло клопотання про зменшення неустойки (вх. №14486/25 від 02.06.2025).
Заяви про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 03.05.2023 між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду №74 на закупівлю робіт «Капітальний ремонт дорожнього покриття по вул. Цвинтарна в м. Дрогобич Львівської області». Проте, у передбачений договором строк відповідач не виконав обсяг робіт, що були обумовлені договором. У зв'язку із невиконанням умов договору позивач звернувся до відповідача із претензією про сплату штрафу, яка відповідачем залишена без розгляду та задоволення. Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача штраф в сумі 115 644,00 грн, 3% річних в сумі 2 009,55 грн, інфляційні в сумі 9 543,22 грн.
В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та поясненнях. Зокрема, відповідач зазначив, що на виконання умов договору відповідачем впродовж 2023 року та 2024 року проведено роботи з капітального ремонту дороги по вул. Цвинтарна в м. Дрогобич Львівської області. Водночас, відповідачем у 2023 році виконано роботи на загальну суму 2 634 356,40, які оплачено позивачем, та у 2024 році виконано роботи на суму 127 196,77 грн. Однак, під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023140000000735, працівниками слідчого управління ГУ НП у Львівській області вилучено усю документацію, що стосувалася виконаних робіт, зокрема і згідно вищевказаного договору. Таким чином, відповідач не має можливості подати документи, які б свідчили про виконання робіт до 01.06.2024 та до 31.12.2024. Враховуючи вищенаведене, відповідач зазначив, що ним не порушено строки виконання своїх зобов'язань, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Крім того, відповідач просив зменшити неустойку на 90%.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
03.05.2023 між Департаментом міського господарства Дрогобицької міської ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комунальник 1» (підрядник) було укладено договір підряду №74 на закупівлю робіт «Капітальний ремонт дорожнього покриття по вул. Цвинтарна в м. Дрогобич Львівської області». Коригування.
За цим договором підрядник (відповідач) зобов'язувався виконати роботи з капітального ремонту дорожнього покриття по вул. Цвинтарна в м. Дрогобич Львівської області, а замовник (позивач) - прийняти і оплатити такі роботи.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що договірна ціна робіт визначається на основі кошторису, що є невід'ємною частиною договору (додаток № 1), є твердою і складає 2 750 000,40 грн.
Згідно п. 3.2. договору, обсяг фінансування на 2023 рік визначений згідно з передбаченими бюджетними коштами і складає 2 750 000,00 грн за рахунок коштів бюджету Дрогобицької міської територіальної громади.
Відповідно до п. 5.1. договору підрядник розпочинає виконання робіт протягом 3 днів з моменту публікації дозвільних документів на Порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва і забезпечує її завершення до 30.09.2023.
Згідно з пунктом 5.2. договору, датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття замовником.
Додатковою угодою №1 від 17.11.2023 сторони продовжили строк виконання робіт до 01.06.2024 (п. 5.1. договору) та строк дії договору до 31.12.2024 (п. 17.1. договору), внесли змін до календарного графіку виконання робіт. Також вказаною додатковою угодою змінено обсяг фінансування на 2023 рік - 2 634 356,40 грн
Згідно календарного графіку виконання робіт (в редакції додаткової угоди №1 від 17.11.2023), обсяг робіт у травні-грудні 2023 - 2 634356,40 грн, у січні-червні 2024 - 115 644,00 грн.
Пунктом 7.4.3. договору встановлено, що підрядник зобов'язаний виконати роботи з використання власних ресурсів та у встановлені строки, передбачені пунктом 5.1. договору та графіку виконання робіт.
Відповідно до п. 6.2. договору, передача виконаних робіт (об'єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформляється актом про виконані роботи, або надається мотивована відмова від прийняття робіт.
Згідно пункту 11.2. договору, за невиконання робіт у строки, визначені цим договором, чи за неякісне виконання підрядником робіт, передбачених цим договором, підрядник сплачує замовнику у 10-ти денний термін штраф у розмірі 100% від вартості не виконаних чи неякісно виконаних робіт.
Як ствердив позивач, відповідач не виконав роботи на суму 115 644,00 грн у строк до 01.06.2024.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо строків виконання робіт, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача на користь позивача 115 644,00 грн штрафу, 2 009,55 грн 3% річних, 9 543,22 грн інфляційних.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1. ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту виконання робіт за договором на суму 115 644,00 грн у строк до 01.06.2024. Відповідачем вказаного факту не спростовано, відповідних доказів згідно вимог п.п. 5.2., 6.2., 7.4.3. договору не долучено. Наведеним підтверджується прострочення відповідача щодо виконання робіт на суму 115 644,00 грн у строк до 01.06.2024
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 3 ст. 612 ЦК України, ч. 2 ст. 220 ГК України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
З врахуванням цих положень, п. 11.2. договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф в сумі 115 644,00 грн.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем також нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 2 009,55 грн, інфляційні в сумі 9 543,22 грн.
Судом перевірено розрахунок штрафу згідно п. 11.2. договору, 3% річних і інфляційних та встановлено, що такі нараховано правильно, а тому, зважаючи на невиконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару, вимоги щодо їх стягнення є обгрунтованими.
Відповідачем у справі також було заявлено клопотання про зменшення неустойки на 90%.
Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання
Статтею 233 ГК України суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частина 3 ст. 551 ЦК України також містить норму, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічна норма передбачена і в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України: господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільняти повністю боржника від їх сплати.
Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Пункт 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відносить принципи справедливості, добросовісності та розумності.
Частиною 3 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
Зважаючи на те, що нарахування надмірно великих штрафних санкцій не може бути способом збагачення, а є відповідальністю за порушення господарського зобов'язання, враховуючи відсутність доказів завдання саме позивачеві збитків внаслідок неналежного виконання, керуючись інтересами як боржника, так і кредитора, суд дійшов висновку використати своє право, надане йому ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, та зменшити розмір нарахованої позивачем штрафу на 50% до 57 822,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 57 822,00 грн штрафу, 2 009,55 грн 3% річних, 9 543,22 грн інфляційних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Зважаючи на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
Оскільки витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби розмір неустойки судом не було зменшено, то судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача без врахування зменшення розміру неустойки судом.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальник 1», м. Стрий, вул. Нижанківського, буд. 50, Львівська область, (ідентифікаційний код 25240544) на користь Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич, вул. Трускавецька, буд. 4, Львівська область (ідентифікаційний код 05447349) 57 822,00 грн штрафу, 2 009,55 грн 3% річних, 9 543,22 грн інфляційних, 3 028,00 судового збору.
3. В задоволенні решти позовних відмовити.
4. Накази видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
У зв'язку із перебуванням судді у відпустці з 05.06.2025 по 13.06.2025, повне рішення складено та підписано 16.06.2025.
Суддя Мазовіта А.Б.