79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
03.06.2025 Справа № 914/1653/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Залицайла М.С., розглянув матеріали заяви
про прийняття додаткового рішення у справі № 914/1653/24
за позовом: Приватного підприємства «Тенісний клуб «ТЕН», м. Львів
до відповідача: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів
про стягнення 589 108,15 грн
За участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/1653/24 за позовом Приватного підприємства «Тенісний клуб «ТЕН», м. Львів до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунального підприємства «Львівський центральний парк культури та відпочинку імені Б.Хмельницького» про стягнення 589 108,15 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.12.2024 у справі №914/1653/24 позов задоволено - стягнуто з Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на користь Приватного підприємства «Тенісний клуб «ТЕН» 589 108,15 грн на відшкодування збитків.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2024 у справі №914/1653/24 залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 03.03.2025 у відкритті касаційного провадження відмовлено.
16.05.2025 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про розстрочення виконання рішення суду у справі №914/1653/24.
Ухвалою суду від 26.05.2025 в задоволенні заяви Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про розстрочення виконання рішення суду у справі №914/1653/24 відмовлено.
27.05.2025 через канцелярію суду від Приватного підприємства «Тенісний клуб «ТЕН» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат (вх. №2299/25 від 27.05.2025).
Ухвалою суду від 29.05.2025 розгляд заяви про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, було призначено 03.06.2025.
30.05.2025 через канцелярію суду від Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу (вх. №14332/25 від 30.05.2025).
02.06.2025 через канцелярію суду від Приватного підприємства «Тенісний клуб «ТЕН» надійшло заперечення на клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу (вх. №14579/25 від 02.06.2025).
Сторони явку представників в судове засідання 03.06.2025 не забезпечили.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).
Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно ч. 5 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Позивачем на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн надано копії довіреності від 05.12.2023, договору про надання правової допомоги №08-04/19 від 08.04.2019, додаткової угоди № 4/2024 від 21.06.2024, акту-рахунку №ТЕН/914/1653/24-3 від 26.05.2025 на суму 5 000,00 грн.
Згідно відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України (https://erau.unba.org.ua) Єсіпов Ігор Анатолійович має право здійснювати адвокатську діяльність відповідно до свідоцтва №001113 від 29.08.2018, виданого Радою адвокатів Львівської області.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 висловив правову позицію згідно котрої під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертої статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).
Відповідач у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги зазначив, що розмір витрат є завищеним з огляду на те, що представником було підготовлено лише відзив на заяву про розстрочення та заяву про розподіл судових витрат, остання є по суті стандартною та не потребує опрацювання такої ж кількості матеріалу, яка необхідна, наприклад, для підготовки відзиву, відтак дані послуги не можуть оцінюватись однаково, а заявлені витрати на них не є обгрунтованими. Крім того, заява про розстрочення була розглянута в одному судовому засіданні, при цьому явка представників не визнавалась судом обов'язковою, а відтак витрати на оплату участі в даному судовому засіданні не можуть розцінюватись як неминучі, необхідні.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Вказані висновки щодо критеріїв, які мають бути дотримані при вирішенні питання про відшкодування судових витрат, є усталеними у судовій практиці Верховного Суду.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат (постанови Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №909/452/19, 02.11.2020 у справі №922/3548/19 та 18.11.2020 у справі №923/1121/17).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідач, подаючи клопотання про зменшення витрат, не долучив жодних доказів на підтвердження того, що заявлені позивачем витрати є неспівмірними з фактично наданими послугами, їх складністю, обсягом чи витраченим часом.
Відповідно до ст. 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками провадження, дотримання засад змагальності і свободи в наданні доказів та доведенні їх переконливості.
Ухвалою суду від 22.05.2025, якою заяву про розстрочку було призначено розгляду, явку сторін визначено на розсуд сторін.
Водночас, ні суд, ні інші учасники судового процесу, не наділені повноваженнями впливати на вибір стратегії та способів захисту сторонами свої прав. Таким чином, якщо учасник судового процесу реалізував своє право на захист шляхом участі адвоката у судовому засіданні, то таке право ніким не може бути обмежено. Крім того, інформація в ухвалі про явку сторін на власний розсуд вказує перш за все на те, що розгляд заяви чи клопотання буде здійснено незалежно від участі у засіданні сторін чи їх представників.
Слід також зазначити, що відповідач у клопотанні не зазначив, яка конкретно сума судових витрат позивача не підлягає розподілу. Згідно з постановами Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Таким чином, ознайомившись з вищезазначеними документами, оцінивши наявні матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн є співмірними із складністю справи та виконаною адвокатом роботою.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме адвокатом позивача складалися документи, адвокат брав участь у судових засіданнях.
За наявності інших доказів надання послуг, зокрема, підписаного сторонами акту наданих послуг, сам факт неоплати таких послуг або подання неналежних доказів оплати, не може бути підставою для відмови у розподілі таких витрат між сторонами за результатами розгляду справи.
Такої ж правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постанові від 22.11.2023 у справі №712/4126/22 (п. 108 постанови).
Керуючись ст.ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву Приватного підприємства «Тенісний клуб «ТЕН» про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката задовольнити.
2. Стягнути з Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів, пл. Галицька, буд. 15 (ідентифікаційний код 25558625) на користь Приватного підприємства «Тенісний клуб «ТЕН», м. Львів, вул. Болгарська, буд. 4 (ідентифікаційний код 33073568) витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 5 000,00 грн.
3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складення повної ухвали.
Додаткова ухвала складена 16.06.2025.
Суддя Мазовіта А.Б.