Рішення від 29.05.2025 по справі 914/466/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2025 Справа № 914/466/23(914/555/25)

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл»

до відповідача:ОСОБА_1

про:стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 223664 грн. 43 коп.

в межах справи:№ 914/466/23

про банкрутство:Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інте-рнейшнл»

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Андріюк В. М.

Представники:

Позивача:не з'явився

Відповідача:не з'явився

В провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа № 914/466/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» провадження в якій відкрито ухвалою суду від 15.02.2023 р. Вказана справа перебуває на стадії судової процедури розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл». Повноваження розпорядника майна виконує арбітражний керуючий Сокол Олексій Юрійович.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 р. у справі № 914/466/23 припинено повноваження керівника боржника - ТзОВ «Олімпекс Купе Інтереншнл» Марченка В. Г.; виконання обов'язків керівника боржника - ТзОВ «Олімпекс Купе Інтереншнл» покладено на розпорядника майна, арбітражного керуючого Сокола О. Ю.

28.02.2025 р. на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 623 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» надійшла позовна заява до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 223664 грн. 43 коп.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.02.2025 р., зазначеній позовній заяві присвоєно єдиний унікальний номер справи 914/555/25 та передано таку для розгляду судді Цікало А. І., в провадженні якого перебуває справа № 914/466/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл».

Ухвалою суду від 04.03.2025 р. прийнято позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в межах справи № 914/466/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл»; присвоєно справі № 914/466/23(914/555/25); судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03.04.2025 р.

03.04.2025 р. до суду за вх. № 8616/25 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Судове засідання, призначене на 03.04.2025 р. об 10:00 год., не відбулось у зв'язку із повідомленням про замінування приміщення Господарського суду Львівської області.

Ухвалою суду від 07.04.2025 р. розгляд справи призначено на 29.05.2025 р.

Сторони були належно повідомленні про дату, час та місце цього засідання, в судове засідання не з'явились, причин неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступне:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.05.2025 р. у справі № 914/466/23(523/9434/23), зокрема, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» на користь ОСОБА_1 46102 грн. 43 коп. в якості розрахунку при звільнені та 347329 грн. 86 коп. в якості затримки розрахунку при звільнені.

На виконання зазначеного рішення, 24.06.2024 р. Господарським судом Львівської області видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» на користь ОСОБА_1 46102 грн. 43 коп. в якості розрахунку при звільнені та 347329 грн. 86 коп. в якості затримки розрахунку при звільнені.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича від 16.07.2024 р. відкрито виконавче провадження № 75550617 з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 24.06.2024р. у справі № 914/466/23(523/9434/23) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» на користь ОСОБА_1 46102 грн. 43 коп. в якості розрахунку при звільнені та 347329 грн. 86 коп. в якості затримки розрахунку при звільнені.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича від 14.11.2024 р. закінчено виконавче провадження № 75550617 з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 24.06.2024 р. у справі № 914/466/23(523/9434/23) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» на користь ОСОБА_1 46102 грн. 43 коп. в якості розрахунку при звільнені та 347329 грн. 86 коп. в якості затримки розрахунку при звільнені на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом.

Позивач стверджує, що стягнута в межах вказаного виконавчого провадження на користь відповідача сума 223664,43 грн. в якості затримки розрахунку при звільнені є конкурсною заборгованістю та не підлягала стягненню враховуючи дію мораторію на задоволення вимог кредиторів. Отже, на думку позивача, такі кошти протиправно стягнуто приватним виконавцем та повинні бути повернуті відповідачем відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України.

Як зазначалось, ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.02.2023р., зокрема, відкрито провадження у справі № 914/466/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл»; розпорядником майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» призначено арбітражного керуючого Сокола О. Ю.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано Кодексом України з процедур банкрутства, який визначає особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними у застосуванні при розгляді цих справ.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною другою статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства на розпорядника майна покладено обов'язок повідомляти відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні про запровадження мораторію.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Стаття 117 КЗпП України, якою передбачено обов'язок роботодавця виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку, структурно віднесена до Глави VІІ «Оплата праці» зазначеного КЗпП України. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці.

Отже, хоча середній заробіток за час затримки розрахунку не є заробітною платою як такою, однак прирівнюється до заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття майна, статтю 1212 ЦК України можна застосувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена.

Всупереч вимогам частини другою статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, розпорядник майна в межах розумних строків не повідомив приватного виконавця про запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів.

У даному випадку, кошти, стягнення яких є предметом спору, отримані відповідачем під час примусового виконання рішення суду, яке не скасовано. В матеріалах справи відсутні докази порушення приватним виконавцем вимог закону під час виконання рішення суду. Отже, відповідач на законній підставі отримав кошти, стягнення яких є предметом даного спору. Така підстава на час розгляду справи не відпала.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем отримано кошти від позивача, стягнення яких є предметом даного спору, за наслідками примусового виконання рішення суду, яке постановлено після відкриття провадження у справі про банкрутство позивача та станом на час розгляду справи не скасовано, позивачем не доведено своєчасного повідомлення приватного виконавця про запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, а отже не доведено порушення приватним виконавцем вимог закону при примусовому виконанні рішення суду, відсутні правові підстави вважати, що відповідачем набуті такі кошти без достатньої правової підстави чи підстава їх набуття відпала, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд вважає, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, сплачений позивачем судовий збір слід покласти на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 3, 7, 8, 11, 42, 46, 73, 74, 76, 86, 123, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 223664 грн. 43 коп. - відмовити.

Повне рішення складено 16 червня 2025 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Цікало А.І.