04.06.2025 Справа № 914/3273/24
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Рима Т. Я. за участю секретаря судових засідань Титли О. І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави (надалі - Прокурор) в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі - Департамент ЕР ЛМР або Позивач),
до відповідачів:Товариства з обмеженою відповідальністю "Рімарко" (надалі - ТОВ "Рімарко" або Відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюплекс-Львів ЛТД" (надалі - ТОВ "Дюплекс-Львів ЛТД" або Відповідач-2),
про:стягнення 6'245'448,44 гривень.
У судовому засіданні взяли участь представники:
прокурора:Цинайко Наталія Іванівна,
позивача:Шмотолоха Оксана Петрівна,
відповідача-1:Кіт Марія Стефанівна,
відповідача-2:не з'явився.
I. ПРОЦЕДУРИ
1. Прокурор в інтересах держави в особі Позивача звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Відповідачів про стягнення солідарно 6'245'448,44 гривень.
2. Ухвалою від 06.01.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
3. Прокурор, Позивач та Відповідач-1 отримали ухвалу про відкриття провадження у справі 06.01.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (том 1, а. с. 233, 234, 235). Відповідач-2 отримав цю ухвалу за поштовою адресою, про що свідчить інформація з офіційного сайту АТ "Укрпошта" (том 1, а. с. 239).
4. Ухвалою від 14.04.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, а ухвалою від 07.05.2025 суд відмовив у задоволенні клопотань відповідачів про призначення у справі судових експертиз.
5. Суд створив усі можливості учасникам справи для висловлення своїх доводів і заперечень, повідомлення усіх відомих їх обставин та подання усіх можливих доказів, вирішив усі подані клопотання, а також виконав решта завдань підготовчого провадження. Зазначене стало підставою для того, що суд ухвалою від 07.05.2025 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.06.2025.
6. В судовому засіданні 04.06.2025 суд ухвалив рішення у справі, проголосивши його вступну та резолютивну частини.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція Прокурора
7. Відповідачі з червня 2020 року по жовтень 2024 року здійснювали будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на вулиці Щирецькій, 30 (у 8-му Скнилівському провулку № 19, 8-му Скнилівському провулку № 20 та 8-му Скнилівському провулку № 21) у місті Львові (ЖК "Q-4 "QuoroomAvenue").
8. Відповідачі не виконали обов'язку звернутися до Позивача як органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо будівництва та сплатити у місцевий бюджет пайову участь (кошти на розвиток інфраструктури населеного пункту) до прийняття об'єктів в експлуатацію. Тому такі кошти підлягають до відшкодування в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.
9. Оскільки будівництво Відповідачами здійснювалось спільно, тому наявний солідарний обов'язок Відповідачів зі сплати коштів пайової участі.
10. Розрахунок розміру пайової участі Позивач провів з урахуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла для Львівської області станом на час прийняття об'єкта в експлуатацію, що відповідає вимогам законодавства та судової практики з вказаних питань.
11. Підстав для зменшення чи звільнення Відповідачів від сплати пайової участі немає, оскільки збудовані ними об'єкти інженерної інфраструктури не були передані у комунальну власність до введення багатоквартирного житлового будинку в експлуатацію. Відповідно, обов'язок органу місцевого самоврядування щодо зменшення чи звільнення від сплати пайового внеску не виник, а відповідне рішення Львівською міською радою з 2019 року по сьогоднішній день не приймалося.
12. Предметом позову є стягнення солідарно з Відповідачів 6'245'448,44 грн, з яких:
12.1. 5'606'400, 03 грн безпідставно збережених грошових коштів.
12.2. 482'539,88 грн інфляційних втрат.
12.3. 156'508,53 грн - 3 % річних.
13. Підставою позову є безпідставне збереження Відповідачами грошових коштів пайової участі з будівництва житлового будинку.
14. Прокурор зазначив у позові, що очікує зазнати 74'945,38 грн витрат на оплату судового збору.
Позиція Позивача
15. Позивач надав пояснення, в яких підтримав заявлений Прокурором позов.
Заперечення Відповідача-1
16. Визначений Позивачем розмір пайової участі є необґрунтований, адже розрахований виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла для Львівської області станом на момент готовності об'єкта до експлуатації, а не станом на початок будівництва.
17. На момент визначення розміру пайової участі Позивачем Відповідачі вже завершили будівництво об'єктів інженерної інфраструктури, які перебувають у процесі передачі місту. Це впливає на проведений Позивачем розрахунок, оскільки пайова участь за такі об'єкти не підлягає сплаті.
18. Відповідачі не є солідарними боржниками, оскільки кожен з них здійснював будівництво окремо. Договір про спільну діяльність у будівництві багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на вулиці Щирецькій, 30 не укладався.
19. ТОВ "Рімарко" визнає позов на суму 1'912'832,58 грн як самостійний боржник.
Заперечення Відповідача-2
20. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-ІХ передбачає обов'язок, розмір та порядок сплати пайової участі лише на 2020 рік, тому його положення не поширюються на ТОВ "Дюплекс Львів", адже ТОВ "Дюплекс Львів" отримало дозвіл на будівництво 06.12.2019.
21. Крім того, здача об'єктів в експлуатацію відбулася в 2023- 2024 роках, коли обов'язок зі сплати пайової участі був відсутній.
22. Позивач неправомірно застосував ставку пайової участі 2% від вартості будівництва, оскільки вона була чинною лише у 2020 році та не діяла на дати розрахунку (01.07.2023 та 01.07.2024). Таким чином, розрахунок здійснено без врахування актуального законодавства, а на розсуд Позивача, що унеможливлює нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
23. Прокурор не дотримався встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядку повідомлення Позивача про звернення до суду з позовом. Зокрема, Прокурор не надав можливості у розумні строки відреагувати ДЕР ЛМР на стверджуване порушення інтересів держави. З огляду на це, наявні підстави для залишення позову без розгляду.
III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Підстави звернення Прокурора з позовом
24. Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у 2 випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
25. Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
26. Прокурор зазначив, що порушення інтересів держави в цій справі полягає ненадходженні коштів до місцевого бюджету, що перешкоджає належному функціонуванню органу місцевого самоврядування та порушує інтереси держави в цілому.
27. Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який належить до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (див. пункт 7.23 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
28. Відповідно до статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать … залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища…
29. Згідно з підпунктом 4.1.16 пункту 4.1 Положення про департамент економічного розвитку Львівської міської ради та його структури, затвердженого рішенням Львівської міської ради № 92 від 31.01.2025 до компетенції департаменту належать повноваження щодо залучення на договірних засадах у порядку, визначеному законодавством України, коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення на будівництво, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони довкілля та історичного середовища.
30. Департамент ЕР ЛМР є виконавчим органом Львівської міської ради. Отже, Департамент ЕР ЛМР є органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
31. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (див. пункт 79 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
32. Невжиття компетентним органом жодних заходів упродовж розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності…), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (див. пункт 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
33. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (див. пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
34. Прокурор у цій справі звертався до Львівської міської ради з листами від 09.09.2024 № 14.51/04-14-6417 вих-24 та від 17.10.2024 № 14.51/04-14-7692 вих-24 (том 1, а. с. 95-97, 105-106), у яких просив повідомити чи вживалися нею заходи представницького характеру щодо стягнення щодо стягнення з забудовників безпідставно збережених грошових коштів.
35. Департамент ЕР ЛМР листом № 2301-вих-161761 від 11.11.2024 (том 1, а. с. 107-109) повідомив, що такі заходи не здійснювались.
36. Прокурор листом № 14-51/04-14-9686 вих-24 від 16.12.2024 (том 1, а. с. 189) повідомив Позивача про звернення до суду з цим позовом.
37. Часовий проміжок, що минув між повідомленням позивача та поданням позову у справі, не завжди є вирішальним у питанні дотримання прокурором приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (постанова Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 927/468/20).
38. У постанові від 07.07.2021 у справі № 914/1577/19 Верховний Суд зазначив: "… якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов'язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом".
39. Зі змісту листування Прокурора із Позивачем, вбачається, що останній був обізнаний про порушення Відповідачами інтересів держави значно раніше звернення Прокурора із повідомленням про намір подати до суду позов. Проте протягом тривалого періоду (з вересня 2024) не вжив жодних заходів реагування. Тому в цьому випадку існують достатні підстави стверджувати про бездіяльність Позивача щодо захисту інтересів держави.
40. Прокурор подав позов до суду 30.12.2024 (зареєстровано 31.12.2024).
41. Враховуючи, що Прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", суд установив наявність підстав для представництва ним інтересів держави в суді. Отже, аргументи Відповідача-2, що вказані у пункті 23 цього рішення є безпідставними. Ухвалою від 02.04.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання Відповідача-2 про залишення позову без розгляду.
Щодо суті спору
42. Рішенням Львівської міської ради від 05.07.2019 № 637 (із змінами, внесеними рішеннями № 690 від 19.07.2019 та № 13 від 10.01.2020) (том 1, а. с. 41-55) затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на будівництво ТОВ "Рімарко" та ТОВ "Дюплекс-Львів ЛТД" багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на вулиці Щирецькій, 30, у 8-му Скнилівському провулку 19, у 8-му Скнилівському провулку 20 та 8-му Скнилівському провулку 21 у місті Львові (І, ІІ черги будівництва) (надалі - Об'єкт будівництва).
43. У відповідності до цього рішення будівництво передбачалось на земельних ділянках, які перебували в оренді або користуванні Відповідачів. Зокрема:
43.1. Земельних ділянках площею 0,1000 га (кадастровий номер 4610136300:04:015:0312), площею 0,0679 га (кадастровий номер 4610136300:04:015:0074), площею 0,0720 га (кадастровий номер 4610136300:04:015:0096) з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що перебували в користуванні ТОВ "Рімарко" на підставі договорів, укладених з власниками, про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (том 1, а. с. 131-165).
43.2. Земельні ділянці площею 0,4853 га (кадастровий номер 4610136300:04:015:0344 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку), що перебуває в оренді ТОВ "Дюплекс-Львів ЛТД" (том 1, а. с. 168-171).
44. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові 06.12.2019 видала ТОВ "Рімарко" дозвіл № ЛВ 112193400321 на виконання будівельних робіт (том 1, а. с. 83-84).
45. В подальшому 16.06.2020 в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за № ЛВ122201681593 зареєстровано дозвільні документи на виконання будівельних робіт Об'єкта будівництва (том 1, а. с. 88-89), замовниками якого вказано ТОВ "Рімарко" та ТОВ "Дюплекс-Львів ЛТД".
46. Після завершення будівельних робіт в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва зареєстровані акти готовності Об'єкта будівництва до експлуатації. А саме:
46.1. Акт готовності Об'єкта будівництва до експлуатації з пусковими комплексами № 1 від 28.08.2023 (реєстраційний номер: АС 01:2003-7886-9094-9584) (а. с. 56-64) (надалі - Акт готовності об'єкта до експлуатації від 28.08.2023). Згідно з цим актом початок робіт: червень 2020 року; закінчення робіт серпень 2023 року. Загальна площа квартир за результатами технічної інвентаризації складає 9'024,8 м2.
46.2. Акт готовності Об'єкта будівництва до експлуатації з пусковими комплексами № 2 від 30.08.2024 (сформований 10.10.2024) (реєстраційний номер: АС01:3817-7644-4306-3920) (надалі - Акт готовності об'єкта до експлуатації від 10.10.2024) (а. с. 31-40). Згідно з цим актом початок робіт: червень 2020 року; закінчення робіт жовтень 2024 року. Загальна площа квартир за результатами технічної інвентаризації складає 3'111,5 м2 + 971,5 ап. кв.
47. В Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва зареєстровано сертифікати, що засвідчують відповідність закінченого будівництвом об'єкта (його черги або окремого пускового комплексу) проектній документації та підтверджують його готовність до експлуатації (надалі - Сертифікати). Сертифікати видано Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на підставі відповідних актів:
47.1. № ЛВ122230828406 від 29.08.2023 (том 1, а. с. 70-72) (на підставі Акту готовності до експлуатації від 28.08.2023).
47.2. № ЛВ122241010769 від 11.10.2024 (том 1, а. с. 73-76) (на підставі Акту готовності до експлуатації від 10.10.2024).
48. Питання пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту до 01.01.2020 регулювалися статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", згідно з якою замовник, що мав намір стосовно забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний був взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування коштів до відповідного місцевого бюджету на підставі договору про пайову участь, укладеного ним із відповідним органом місцевого самоврядування.
49. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-ІХ (далі - Закон № 132-ІХ) з 01.01.2020 виключено статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
50. Пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 132-ІХ встановлено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
3) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;
4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
51. Ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 № 6098 "Про порядок поступлення коштів для створення і розвитку інфраструктури м. Львова протягом 2020 року" (том 1, а. с. 100-102) визначено, що замовники будівництва на земельній ділянці у місті Львові перераховують до міського бюджету кошти для створення розвитку інфраструктури міста Львова … для житлових будинків - 2 % вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
52. Отже, рішенням Львівської міської ради не встановлено іншого розміру пайової участі для будівництва житлових будинків, ніж це передбачено Законом № 132-ІХ.
53. Згідно з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, зокрема викладеною в постановах від 08.10.2019 у справі № 911/594/18 та від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, перерахування замовником об'єкта будівництва у передбачених законом випадках коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до відповідного місцевого бюджету є обов'язком, а не правом забудовника.
54. В постанові від 04.04.2024 № 923/1306/21 Верховний Суд зробив такі висновки:
"Обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва ".
55. Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21).
56. Враховуючи, що у цій справі будівництво об'єкту розпочато у 2020 році (див. пункти 47.1 та 47.2 цього рішення), абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21 та від 23.05.2024 у справі № 915/149/23 в подібних правовідносинах.
57. Отже, доводи Відповідача-2, що вказані у пунктах 20 та 22 цього рішення ґрунтуються на помилковому тлумаченні ним приписів пункту 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону та суперечать висновкам Верховного Суду щодо його застосування. Обов'язок зі сплати пайової участі не може обмежуватись обставинами того, що на час здачі об'єкта в експлуатацію закон втратив чинність, оскільки в цьому випадку вирішальним є те, що обов'язок щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту виник у часі, коли вказаний закон був чинний. Крім того, неукладення договору про пайову участь у 2019 році не звільняє від обов'язку сплатити відповідні кошти до моменту введення об'єкта в експлуатацію.
58. Позивач у листі № 2301-вих-161761 від 11.11.2024 (том 1, а. с. 107) зазначив, що Відповідачі не звертались до ДЕР ЛМР із заявами про визначення розміру пайової участі щодо Об'єкта будівництва та не подавали документи, що підтверджують вартість його будівництва, техніко-економічні показники об'єкта.
59. У постановах від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 та від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23 Верховний Суд зазначив, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва на виконання вимог пп. 3 абз. 2 п. 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.
60. Розрахунок розміру пайової участі Прокурор провів на підставі Закону № 132-ІХ, актів готовності об'єкта до експлуатації та затверджених наказами Міністерства розвитку громад та територій України від 27.07.2023 № 647 та від 31.07.2024 № 764 показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України.
61. Для визначення розміру пайової участі Відповідачів Прокурор застосував такі вихідні дані:
61.1. Загальна площа квартир:
61.1.1. Згідно з Актом готовності об'єкта до експлуатації від 28.08.2023 - 9'024,8 м2.
61.1.2. Згідно з Актом готовності об'єкта до експлуатації від 10.10.2024 - 3'111,5 м2 + 971,5 ап.кв.
61.2. Опосередкована вартість спорудження житла за регіонами України на момент здачі об'єкта в експлуатацію:
61.2.1. Згідно з Актом готовності об'єкта до експлуатації від 28.08.2023 (пусковий комплекс № 1) - 21'073,00 грн за 1 м2.
61.2.2. Згідно з Актом готовності об'єкта до експлуатації від 10.10.2024 (пусковий комплекс № 2) - 22'077,00 грн за 1 м2.
62. Згідно з розрахунком Прокурора розмір пайової участі складає 5'606'400,03 грн:
62.1. За будівництво об'єкта з пусковими комплексами № 1 складає 3' 803'592,21 грн, виходячи з такого розрахунку:
Вартість будівництва = 9'024,80 м2 Ч 21' 073,00 грн/мІ = 190' 179' 610,40 гривень.
Пайова участь = 190' 179' 610,40 грн Ч 2 % = 3' 803' 592,21 гривень.
62.2. За будівництво об'єкта з пусковими комплексами № 2 складає 1' 802'807,82 грн, виходячи з такого розрахунку:
Вартість будівництва = 4'083,0 м2 Ч 22' 077,00 грн/мІ = 90' 140' 391,00 гривень.
Пайова участь = 90' 140' 391,00 грн Ч 2 % = 1' 802' 807,82 гривень.
63. Суд не підтримує позицію Відповідача-1 щодо необхідності застосування при розрахунку пайової участі показників опосередкованої вартості житла, які діяли на момент початку будівництва.
64. Розрахунок пайової участі повинно здійснюватися з урахуванням моменту, коли у забудовника виникає зобов'язання щодо її сплати, тобто до дати введення об'єкта в експлуатацію. Це чітко встановлено в абзаці другому пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, який визначає, що внесок має бути сплачений у грошовій формі до моменту прийняття об'єкта в експлуатацію. Отже, саме ця дата є ключовою для визначення обов'язку зі сплати пайової участі.
65. Крім того, така практика розрахунку пайової участі чітко викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема:
65.1. У справах № 903/283/24 (постанова від 17.12.2024), № 914/2145/23 (постанова від 15.08.2024), № 918/618/24 (постанова від 20.02.2025) суд погодився з розрахунком, який було здійснено за показниками вартості, чинними на момент введення об'єкта в експлуатацію.
65.2. У справі № 916/2709/22 (постанова від 07.09.2023) суд прямо зазначив, що розрахунок має базуватись не на моменті видачі дозволу на будівництво, а саме на даті введення об'єкта в експлуатацію.
65.3. У справі № 910/6226/23 (постанова від 03.12.2024) Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, наголосив на необхідності перевірки розрахунку пайової участі за нормативами, чинними на момент виникнення обов'язку, тобто до прийняття об'єкта в експлуатацію.
66. Таким чином, використання Прокурором у цій справі показників опосередкованої вартості житла, які діяли на момент прийняття об'єкта в експлуатацію, є законним і відповідає сформованій практиці Верховного Суду.
67. При цьому суд зауважує, що контррозрахунок Відповідача-1 (том 2, а. с. 14) є непослідовним, оскільки здійснений з використанням даних про площі квартир, актуальних на 2023-2024 роки, тоді як вартісні показники (опосередковану вартість житла) взято за 2020 рік.
68. У випадку, якщо замовниками вищевказаних об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування (в інтересах якого у цій справі діє прокурор) з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Така позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22.
69. Зважаючи на відсутність у справі доказів виконання Відповідачами зобов'язання зі сплати органу місцевого самоврядування грошових коштів пайової участі, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення вимоги є про стягнення 5'606'400,03 гривень.
70. ТОВ «Рімарко» не надало суду доказів наявності у складі будівництва об'єктів, за будівництво яких пайова участь не сплачується.
71. До того ж суд в ухвалі від 07.05.2025 у цій справі зазначав, що зменшення розміру пайової участі можливе лише за дотримання визначеного Законом порядку: (1) за наявності технічних умов, (2) належно оформленої передачі об'єктів у комунальну власність та (3) укладення відповідного договору з органом місцевого самоврядування.
72. Як убачається з матеріалів справи, Відповідачі не уклали договору про пайову участь, не зверталися до органу місцевого самоврядування із заявами про її зменшення, не передавали інженерні мережі в комунальну власність. Отже, Відповідачі не скористалися передбаченим законом механізмом перерахунку або зменшення суми пайового внеску. Окрім того, рішення про зменшення розміру чи звільнення від сплати пайового внеску у зв'язку з можливим будівництвом інженерних мереж та/або об'єктів інженерної інфраструктури органом місцевого самоврядування не приймалось.
73. Зважаючи на це, питання щодо будівництва інженерних мереж та витрат на їх спорудження не мають значення для вирішення цієї справи. Тому аргументи Відповідача-1, що зазначені у пункті 17 цього рішення, є безпідставними.
74. За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
75. Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеної у постанові від 04.05.2022 у справі № 925/683/21 у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач як замовник будівельних робіт на об'єкті будівництва без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, тобто відповідачем порушено позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
76. Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд не погоджується з таким. Так, початком періоду прострочення Позивач визначив дату, наступну за датою складення Актів готовності Об'єкта будівництва до експлуатації. Однак, строком, з якого вважається, що забудовник порушує зобов'язання зі сплати пайового внеску, є дата прийняття об'єкта в експлуатацію (постанова Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23). Згідно зі статтею 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 № 461 датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката. З урахуванням цього суд здійснив перерахунок заявлених Позивачем до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат з моменту видачі сертифікатів.
77. Результати розрахунку
Основна сума заборгованості за договором:Сума боргу
з 29/08/2023 до 29/11/20243 803 592,21 грн.
з 11/10/2024 до 29/11/20241 802 807,82 грн.
Всього:5 606 400,03 грн.
Інфляційні витрати:
Період 1 (29/08/2023 - 29/11/2024)Індекс інфляції
вересень 2023100,50
жовтень 2023100,80
листопад 2023100,50
грудень 2023100,70
січень 2024100,40
лютий 2024100,30
березень 2024100,50
квітень 2024100,20
травень 2024100,60
червень 2024102,20
липень 2024100,00
серпень 2024100,60
вересень 2024101,50
жовтень 2024101,80
листопад 2024101,90
Період 2 (11/10/2024 - 29/11/2024)Індекс інфляції
жовтень 2024101,80
листопад 2024101,90
Розрахунок здійснюється за формулою
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
......
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Період 1
Інфляційне збільшення:
3 803 592,21 x 1.13220591 - 3 803 592,21 = 502 857,36 грн.
Період 2
Інфляційне збільшення:
1 802 807,82 x 1.03734200 - 1 802 807,82 = 67 320,45 грн.
3% річних
Розрахунок здійснюється за формулою:
Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де
С - сума заборгованості,
Д - кількість днів прострочення.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 29/08/2023 до 31/12/2023 3 803 592,21 x 3 % x 125 : 365 : 10012539 078,00 грн.
з 01/01/2024 до 29/11/2024 3 803 592,21 x 3 % x 334 : 366 : 100334104 131,13 грн.
з 11/10/2024 до 29/11/2024 1 802 807,82 x 3 % x 50 : 366 : 100507 388,56 грн.
Всього штрафних санкцій: 150 597,69 грн.
Загальна заборгованість: 5 606 400,03 (сума боргу) + 570 177,81 (інфляційне збільшення) + 150 597,69 (штрафні санкції) = 6 327 175,53 грн.
78. Зважаючи на це обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення є інфляційні втрати у сумі 482'539,88 грн (в межах заявлених позовних вимог) та 3 % річних у сумі 150'597,69 гривень.
79. Прокурор просить стягнути грошові кошти з Відповідачів солідарно.
80. У статті 540 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
81. Відповідно до статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
82. Тлумачення статей 540 та 541 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що при існуванні множинності осіб у зобов'язанні виникають часткові зобов'язання. Тому стягувач у частковому зобов'язанні має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати свій обов'язок у рівній частці. Натомість солідарне зобов'язання виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.
83. У пункті 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19) зазначено, що солідарне зобов'язання виникає лише у випадках, встановлених договором або законом. Тобто солідарні зобов'язання виникають лише у випадках, передбачених договором чи актом чинного законодавства (див. наприклад постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (провадження № 14-81цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (провадження № 14-386цс18), від 23 січня 2019 року у справі № 712/21651/12 (провадження № 14-526цс18)).
84. Отже, зважаючи, що Закон не встановлює солідарної відповідальності Відповідачів та між ними відсутній договір про спільну участь у будівництві, який би передбачав такий обов'язок, підстав для покладення на них солідарного обов'язку зі сплати пайової участі у цій справі немає.
85. Видача спільних дозвільних документів та спільна здача Об'єктів будівництва в експлуатацію не є юридичною підставою для покладення солідарного обов'язку щодо сплати пайової участі.
86. Оскільки на підставі Закону у цій справі виникло зобов'язання із множинністю осіб, то таке зобов'язання є частковим і, за відсутності розподілу їх часток у будівництві, кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці.
87. Подібну правову позицію щодо необхідності розподілу відповідальності між відповідачами у рівних частках або пропорційно їхній участі у зобов'язанні (за відсутності солідарного обов'язку) у разі заявлення позову про солідарне стягнення викладено у постановах Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 344/434/16-ц та від 12.04.2023 у справі № 524/5680/19.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 238, Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рімарко" (адреса: 79071, Львівська область, місто Львів, вулиця Щирецька, будинок 36, ідентифікаційний код: 42792306) на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (адреса: 79008, Львівська область, місто Львів, площа Ринок, будинок 1, ідентифікаційний код: 34814859) 2'803'200 (два мільйони вісімсот три тисячі двісті) грн 01 коп безпідставно збережених коштів, 241'269 (двісті сорок одна тисяча двісті шістдесят дев'ять) грн 94 коп інфляційних втрат, 75'298 (сімдесят п'ять тисяч двісті дев'яносто вісім) 85 коп - 3 % річних та 37' 437 (тридцять сім тисяч чотириста тридцять сім) грн 22 коп відшкодування витрат на оплату судового збору.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюплекс-Львів ЛТД" (адреса: 79037, Львівська область, місто Львів, вулиця Б. Хмельницького, будинок 214, ідентифікаційний код: 35186607) на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (адреса: 79008, Львівська область, місто Львів, площа Ринок, будинок 1, ідентифікаційний код: 34814859) 2' 803' 200 (два мільйони вісімсот три тисячі двісті) грн 02 коп безпідставно збережених коштів, 241' 269 (двісті сорок одна тисяча двісті шістдесят дев'ять) грн 94 коп інфляційних втрат, 75'298 (сімдесят п'ять тисяч двісті дев'яносто вісім) 84 коп - 3 % річних та 37' 437 (тридцять сім тисяч чотириста тридцять сім) грн 23 коп відшкодування витрат на оплату судового збору.
4. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в порядку та строки, які визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційну скаргу подають безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено та підписано 16.06.2025.
Суддя Рим Т.Я.