79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
11.06.2025 Справа № 914/914/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛТЛ Україна», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес Д.Ф.», м. Львів
про: стягнення заборгованості
Суддя Коссак С.М.
за участі секретаря Полюхович Х.М.
Представники:
Від позивача: Зелінка Василь Володимирович - директор;
Від відповідача: Руккас Дмитро Маркович - представник
На розгляд Господарського суду Львівської області через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛТЛ Україна», м. Львів до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес Д.Ф.», м. Львів про стягнення 223 967,59грн. заборгованості, з якої: 220 500,00грн. основний борг, 3 159,49грн. - пеня, 308,10грн. - 3% річних. Також позивач просить стягнути з відповідача 3 359,51грн. судового збору та 18 000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу, докази понесення яких додано до позовної заяви. Також у прохальній частині позовної заяви, представник позивача просить справу розглядати в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Ухвалою суду від 31.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи по суті призначено на 24.04.2025 року на 10:15 год.
15.04.2025 року від представника відповідача надійшов через систему “Електронний суд» відзив на позовну заяву за вх.№9713/25, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та 17.04.2025 року надійшло клопотання за вх.№10047/25 про відкладення розгляду справи, оскільки уповноважений представник буде зайняти у іншому судовому засіданні.
18.04.2025 року представником позивача подано через систему “Електронний суд» відповідь на відзив за вх.№10118/25.
Ухвалою суду від 24.04.2025 року відкладено судове засідання на 29.05.2025 року о 10:45 год.
У судовому засіданні 29.05.2025 року оголошено перерву до 11.06.2025 року до 12:30 год., яке відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області (адреса: 790014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, 2-ий пов.).
30.05.2025 року через систему «Електронний суд» позивачем подано клопотання за вх. №14340/25 про долучення доказів.
В судове засідання 11.06.2025 року позивач явку забезпечив, надав пояснення по суті спору, підтримав позовні та просить позов задоволити в повному обсязі.
В судове засідання 11.06.2025 року відповідач явку уповноваженого представника забезпечив, який заперечив позовні вимоги та просить в позові відмовити.
В матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин справи, відтак суд перейшов до стадії ухвалення рішення, вступна та резолютивна частина якого оголошена в цьому судовому засіданні.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання Договору про транспортно-експедиторське обслуговування № 2805 від 03 липня 2024 року, позивачем надавались відповідачу послуги з транспортно-експедиторського обслуговування на загальну суму 897 500,00грн., що підтверджується актами здачі- приймання робіт (надання послуг) та рахунками на оплату.
За надання транспортно-експедиційних послуг згідно Договору Відповідач здійснив часткову оплату в сумі 677 000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку. Відтак, позивач стверджує, що станом на 21.03.2025 року розмір основної заборгованості становить 220 500,00грн.
У зв'язку з неналежним та неповним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг позивачем нараховано відповідачу 3 159,49грн. пені згідно п. 5.3.4. Договору та 308,10грн. 3% річних, які обраховано за період з 05.03.2025 року по 21.03.2025 рік.
Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3 359,51грн. та 18 000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу, докази понесення яких додано до позовної заяви
Аргументи відповідача.
15.04.2025 року від представника відповідача надійшов через систему “Електронний суд» відзив на позовну заяву за вх.№9713/25, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідач у поданому відзиві зазначає, що позивачем не надавалися транспортно-експедиторські послуги, що зазначені в наступних актах надання послуг: № 526 від 26.08.2024р. на суму 18 500,00 грн.; № 721 від 17.09.2024р. на суму 18 000,00 грн.; № 797 від 19.09.2024р. на суму 20 000,00 грн.;№ 810 від 19.09.2024р. на суму 13 500,00 грн.; № 809 від 24.09.2024р. на суму 18 000,00 грн.; № 168 від 16.01.2025р. на суму 19 000,00 грн.; № 175 від 16.01.2025р. на суму 19 000,00 грн.; № 169 від 30.01.2025р. на суму 24 000,00 грн. Тобто, позивач безпідставно збільшив дебіторську заборгованість ТзОВ «Прогрес Д.Ф.» на 150 000,00 грн. Стосовно вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 3 159,49 грн. та 3% річних в розмірі 308,10 грн. відповідач зазначає, що оскільки на день подання позову обов'язок відповідача щодо сплати за транспортно-експедиторські послуги не настав та жодного порушення договірних зобов'язань відповідачем не вчинено, то й вимога щодо стягнення з відповідача неустойки та 3% річних безпідставна. Відтак, відповідач просить у задоволені позову відмовити повністю.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який поніс і очікує понести у зв'язку з розглядом даної справи складається з витрат на професійну правничу допомогу та становить 10 000,00 грн.
Фактичні обставини справи.
03 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛТЛ УКРАЇНА» (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС Д.Ф.» (Клієнт) укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 2805, згідно умов якого, Клієнт доручає, а Експедитор зобов'язався організувати за рахунок Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги Клієнту за згодою Сторін.
Факт укладення договору сторонами не заперечується.
Пунктом Договору 2.1.1. передбачено, що Експедитор зобов'язується за рахунок Клієнта організувати перевезення його вантажів на умовах, погоджених Сторонами, а також надати інші послуги Клієнтові за погодженням Сторін, в тому числі, митне оформлення вантажу. При необхідності для виконання своїх зобов'язань за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та другими організаціями. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями, є транспортний документ - коносамент, автомобільна накладна, авіа накладна або залізнична накладна.
Відповідно до пункту 2.2.1. Експедитор має право здійснювати розрахунки з портами, транспортними, експедиторськими та іншими організаціями для виконання своїх зобов'язань за даним договором.
Пунктом 2.2.4. Договору Експедиторові надається право доручити виконання цього договору третій особі.
Пунктом 4.5. Договору передбачено, що експедитор сплачує за перевезення та інші послуги третіх осіб на користь та за рахунок Клієнта (вантажоодержувачів, вантажовідправників та інших осіб). Кошти, які перераховуються Клієнтом на рахунок Експедитора не переходять у власність Експедитора і не є його прибутком, а є для сплати перевезення та інших послуг третіх осіб (портів, перевізників, терміналів, агентів ліній, брокерів, експедиторських організацій та ін.). У власності Експедитора залишається винятково експедиторська винагорода, розмір якого підлягає оподатковуванню в порядку, визначеному законодавством. Умова цього пункту не вимагає додаткового підтвердження документами перевізника, замовників Клієнта та/або інших третіх осіб.
Позивач стверджує, що на виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛТЛ УКРАЇНА» були надані, а Відповідачем прийняті в повному обсязі послуги з транспортно-експедиторського обслуговування на загальну суму 897 500,00грн., що підтверджується актами здачі- приймання робіт (надання послуг), а саме: Акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 292 від 04 липня 2024 року на суму 22 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 220 від 18 липня 2024 року на суму 22 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 264 від 20 липня 2024 року на суму 18 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 323 від 26 липня 2024 року на суму 31 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 341 від 26 липня 2024 року на суму 31 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 342 від 27 липня 2024 року на суму 32 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 343 від 30 липня 2024 року на суму 13 500,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 471 від 13 серпня 2024 року на суму 23 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 523 від 17 серпня 2024 року на суму 10 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 524 від 21 серпня року на суму 11 500,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 509 від 22 серпня 2024 року на суму 18 500,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 525 від 24 серпня 2024 року на суму 23 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 539 від 24 серпня 2024 року на суму 18 500,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 526 від 26 серпня 2024 року на суму 18 500,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 601 від 29 серпня 2024 року на суму 18 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 623 від 30 серпня 2024 року на суму 13 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 669 від 11 вересня 2024 року на суму 21 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 721 від 17 вересня 2024 року на суму 18 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 811 від 18 вересня 2024 року на суму 19 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 797 від 19 вересня 2024 року на суму 20 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 810 від 19 вересня 2024 року на суму 13 500,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 809 від 24 вересня 2024 року на суму 18 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 808 від 25 вересня 2024 року на суму 27 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 875 від 26 вересня 2024 року на суму 14 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 883 від 26 вересня 2024 року на суму 19 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 892 від 27 вересня 2024 року на суму 30 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 983 від 03 жовтня 2024 року на суму 18 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1046 від 15 жовтня 2024 року на суму 18 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1047 від 16 жовтня 2024 року на суму 24 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1058 від 15 жовтня 2024 року на суму 20 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1117 від 18 жовтня 2024 року на суму 13 500,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1223 від 23 жовтня 2024 року на суму 33 500,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1157 від 26 жовтня 2024 року на суму 13 500,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1357 від 05 листопада 2024 року на суму 13 500,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1358 від 09 листопада 2024 року на суму 22 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1385 від 12 листопада 2024 року на суму 14 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1369 від 13 листопада 2024 року на суму 15 500,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1487 від 13 листопада 2024 року на суму 18 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1488 від 15 листопада 2024 року на суму 18 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1486 від 26 листопада 2024 року на суму 18 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1620 від 05 грудня 2024 року на суму 12 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1619 від 07 грудня 2024 року на суму 12 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 03 січня 2025 року на суму 29 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 168 від 16 січня 2025 року на суму 19 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 175 від 16 січня 2025 року на суму 19 000,00 грн.; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 169 від 30 січня 2025 року на суму 24 000,00 грн.
Згідно пункту 3.1.12. Договору Клієнт (Відповідач) зобов'язується підписати і відправити Експедитору акт виконаних робіт (послуг) протягом трьох (3) робочих днів з моменту його отримання, або надати протягом п'яти робочих днів мотивовану відмову. Після закінчення зазначеного терміну і неотримання Акта виконаних робіт (послуг) або обґрунтованої відмови, такий Акт і послуги вважаються прийнятими і підтверджені сторонами.
14 січня 2025 року позивачем було направлено на адресу відповідача повний пакет документів, зокрема рахунки на оплату та відповідні акти надання послуг, що підтверджується описом вкладення, який знаходиться в матеріалах справи.
Підпунктом 4.1.3. вищезгаданого договору встановлено, що клієнт оплачує: А) при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі імпорт - платежі за послуги з перевезення вантажу та супутні витрати, пов'язані з таким перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агентські, портові збори і т.п.), протягом трьох (3) банківських днів з моменту виставлення Експедитором рахунку, але до вивозу вантажу з порту; Б) при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі експорт - платежі за послуги з перевезення вантажу морським транспортом і супутні витрати, пов'язані з таким перевезенням (завантаження та/або розвантаження вантажу, агентські, портові збори, інше), протягом 1 (одного) банківського дня від дати виходу вантажу на борту судна з порту навантаження. Оригінал коносамента для отримання вантажу в порту призначення, видається тільки при оплаті клієнтом за рахунком Експедитора в повному обсязі. В) при перевезенні вантажу автомобільним та/або залізничним транспортом (при наземній доставці), оплата здійснюються Клієнтом протягом трьох (3) банківських днів з моменту виставлення Експедитором рахунку. Г) при перевезенні вантажу авіасполученням - платежі за послуги з перевезення вантажу та супутні витрати, пов'язані з таким перевезенням (в т.ч. вантажно-розвантажувальні роботи, агентський , портові збори), шляхом 100% передоплати до моменту надання послуг, та не пізніше двох банківських днів з моменту виставлення/видання Експедитором рахунку. Д) по виставленому рахунку Експедитора внутрішньопортове зберігання вантажу, використання інфраструктури порту, згідно з тарифами, офіційно встановленими портом та/або контейнерними операторами, що офіційно здійснюють свою діяльність на території зазначених портів. При цьому Експедитор залишає за собою право зобов'язати Клієнта, шляхом виставлення рахунку, здійснити передоплату за послуги, пов'язані з тривалим перебуванням вантажу у порту/на терміналі, які перебувають у порту/терміналі понад безоплатного періоду зберігання вантажу (у контейнерах), встановленого згідно з умовами порту/терміналу/агента контейнерної лінії, у тому числі за послуги за зберігання вантажу (в т.ч. у контейнері) та штраф за понаднормативне використання контейнера (демередж) тощо, до моменту вивезення вантажу з порту/терміналу.
За надання транспортно-експедиційних послуг згідно Договору Відповідач здійснив часткову оплату в сумі 677 000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку. Відтак, позивач стверджує, що станом на 21.03.2025 року розмір основної заборгованості становить 220 500,00грн.
У зв'язку з неналежним та неповним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг позивачем нараховано відповідачу 3 159,49грн. пені згідно п. 5.3.4. Договору та 308,10грн. 3% річних, які обраховано за період з 05.03.2025 року по 21.03.2025 рік.
Норми права та висновки суду.
Предметом доказування є обставини, з якими пов'язується факт укладення договору та його не виконання в частині своєчасної та повної оплати.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1 статті 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
На виконання умов Договору, Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛТЛ УКРАЇНА» були надані, а Відповідачем прийняті в повному обсязі послуги з транспортно-експедиторського обслуговування на загальну суму 897 500,00грн., що підтверджується актами здачі- приймання робіт (надання послуг) та рахунками на оплату, які знаходяться в матеріалах справи.
При цьому існують заперечення Відповідача щодо наданих послуг по актах надання послуг: № 526 від 26.08.2024р. на суму 18 500,00 грн.; № 721 від 17.09.2024р. на суму 18 000,00 грн.; № 797 від 19.09.2024р. на суму 20 000,00 грн.;№ 810 від 19.09.2024р. на суму 13 500,00 грн.; № 809 від 24.09.2024р. на суму 18 000,00 грн.; № 168 від 16.01.2025р. на суму 19 000,00 грн.; № 175 від 16.01.2025р. на суму 19 000,00 грн.; № 169 від 30.01.2025р. на суму 24 000,00 грн.
Відповідач стверджує, що ці послуги відповідачем не надавалися, а відтак оплачуватися не повинні.
Ці доводи суд відхиляє. Зокрема, як встановлено судом, 03 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛТЛ УКРАЇНА» (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС Д.Ф.» (Клієнт) укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 2805, згідно умов якого, Клієнт доручає, а Експедитор зобов'язався організувати за рахунок Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги Клієнту за згодою Сторін.
Таким чином, предметом договору є, в т.ч. організація транспортних послуг за рахунок відповідача. Це відповідає також і положенням п.п.2.2.4. п.2.договору, відповідно до якого Експедитор, позивач вправі доручати виконання цього договору третім особам.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» учасниками транспортно-експедиторської діяльності є клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, внутрішнього водного та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.
Доказом в підтвердження належного виконання умов договору за спірними, на думку відповідача, актами, слугує також надання позивачем податкових накладних разом із квитанціями про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, які Відповідач заперечує у своєму відзиві, як доказ здійснення господарських операцій, а саме: податкова накладна 26082024 номер 184 з квитанцією до акту 526 від 26 серпня 2024 р.; Податкова накладна 17092024 номер 143 з квитанцією до акту 721 від 17 вересня 2024 р.; Податкова накладна 19092024 номер 165 з квитанцією до акт 797 від 19 вересня 2024 р.; Податкова накладна 19092024 номер 167 з квитанцією до акту 810 від 19 вересня 2024 р.; Податкова накладна 24092024 номер 216 з квитанцією до акту 809 від 24 вересня 2024 р.; Податкова накладна 16012025 номер 83 з квитанцією до акту 168 від 16 січня 2025 року; Податкова накладна 16012025 номер 84 з квитанцією до акту 175 від 16 січня 2025 року; Податкова накладна 30012025 номер 187 з квитанцією до акту 169 від 30 січня 2025 року.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17.
Частинами першою та другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частини перша, друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»).
Згідно пункту 3.1.12. Договору Клієнт (Відповідач) зобов'язується підписати і відправити Експедитору акт виконаних робіт (послуг) протягом трьох (3) робочих днів з моменту його отримання, або надати протягом п'яти робочих днів мотивовану відмову. Після закінчення зазначеного терміну і неотримання Акта виконаних робіт (послуг) або обґрунтованої відмови, такий Акт і послуги вважаються прийнятими і підтверджені сторонами.
14 січня 2025 року позивачем було направлено на адресу відповідача повний пакет документів, зокрема рахунки на оплату та відповідні акти надання послуг, що підтверджується описом вкладення, який знаходиться в матеріалах справи.
Відтак, вищезазначені акти надані Позивачем на підписання в силу положень Договору є такими, що надані послуги належним чином, що в свою чергу свідчить про виникнення у Відповідача обов'язку з їх оплати.
Порядок оплати визначено пунктами підпунктом 4.1.3. вищезгаданого договору, а саме: клієнт оплачує: А) при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі імпорт - платежі за послуги з перевезення вантажу та супутні витрати, пов'язані з таким перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агентські, портові збори і т.п.), протягом трьох (3) банківських днів з моменту виставлення Експедитором рахунку, але до вивозу вантажу з порту; Б) при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі експорт - платежі за послуги з перевезення вантажу морським транспортом і супутні витрати, пов'язані з таким перевезенням (завантаження та/або розвантаження вантажу, агентські, портові збори, інше), протягом 1 (одного) банківського дня від дати виходу вантажу на борту судна з порту навантаження. Оригінал коносамента для отримання вантажу в порту призначення, видається тільки при оплаті клієнтом за рахунком Експедитора в повному обсязі. В) при перевезенні вантажу автомобільним та/або залізничним транспортом (при наземній доставці), оплата здійснюються Клієнтом протягом трьох (3) банківських днів з моменту виставлення Експедитором рахунку. Г) при перевезенні вантажу авіасполученням - платежі за послуги з перевезення вантажу та супутні витрати, пов'язані з таким перевезенням (в т.ч. вантажно-розвантажувальні роботи, агентський , портові збори), шляхом 100% передоплати до моменту надання послуг, та не пізніше двох банківських днів з моменту виставлення/видання Експедитором рахунку. Д) по виставленому рахунку Експедитора внутрішньопортове зберігання вантажу, використання інфраструктури порту, згідно з тарифами, офіційно встановленими портом та/або контейнерними операторами, що офіційно здійснюють свою діяльність на території зазначених портів. При цьому Експедитор залишає за собою право зобов'язати Клієнта, шляхом виставлення рахунку, здійснити передоплату за послуги, пов'язані з тривалим перебуванням вантажу у порту/на терміналі, які перебувають у порту/терміналі понад безоплатного періоду зберігання вантажу (у контейнерах), встановленого згідно з умовами порту/терміналу/агента контейнерної лінії, у тому числі за послуги за зберігання вантажу (в т.ч. у контейнері) та штраф за понаднормативне використання контейнера (демередж) тощо, до моменту вивезення вантажу з порту/терміналу.
Судом встановлено, що за надання транспортно-експедиційних послуг згідно Договору Відповідач здійснив часткову оплату в сумі 677 000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку, відтак, станом на 21.03.2025 року розмір основної заборгованості становить 220 500,00грн.
Відповідно до матеріалів справи, станом на час подання позовної заяви до суду заборгованість Відповідача перед позивачем за надані транспортно-експедиційні послуги склала 220 500,00грн.
Щодо стягнення пені.
Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Також підпунктом 5.1.1 Договору вказано, що сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань відповідно до умов цього Договору.
Підпунктом 5.3.4. передбачено, що у випадку несвоєчасного здійснення Клієнтом плати по виставленим рахункам Експедитора, Клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка підлягає сплаті за кожний день та за весь час такого прострочення, до моменту повного погашення заборгованості. Строк позовної давності при виконання сторонами своїх грошових зобов'язань, у т.ч. нарахуванні та/або стягненні штрафних санкцій (штрафу/пені) встановлюється в три роки.
Відтак, позивачем визначено, що прострочення платежу рахується за період з 05.03.2025 року по 21.03.2025 рік.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України)
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 22.08.2019 у справі №914/508/17. Відтак, судом встановлено, що позивачем правильно встановлено початок періоду нарахування пені з 15.02.2022 до 26.12.2022 року (до подання позову).
Відтак, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, перевіривши період нарахування та Закону «України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», вимог ст. 232 ГК України, здійснивши перевірку нарахування пені, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, з врахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, суд прийшов до висновку стягненню підлягає пеня в сумі 3159,49грн.
Щодо стягнення трьох процентів річних.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Cплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, дійшов висновку, що позивачем зазначено правильний період прострочення грошового зобов'язання та суму від якої нараховувались 3% річних. Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних в сумі 308,10грн.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів щодо існування простроченої заборгованості, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а стягненню підлягає: 220 500,00грн. - основний борг, 3159,49грн. - пеня, 308,10грн. - 3% річних.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 3359,51грн., що підтверджується платіжною інструкцією №195 від 31 березня 2025 року.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, у зв'язку з задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 3359,51грн.
Щодо стягнення витрат на професійну допомогу, які заявлені позивачем суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Статтею 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Стаття 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» надає перелік видів адвокатської діяльності.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд враховує, що подані документи не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з відповідача, оскільки цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Позивач зазначає у поданій позовній заяві, що для підготовки позовної заяви було укладено договір №1903/25 про надання правової допомоги від 19 березня 2025 року, відповідно до якого, за надану правову допомогу Клієнт виплачує Адвокату винагороду (гонорар) в розмірі, що визначається за згодою Сторін після надання відповідних послуг відповідно до Акту наданих послуг.
На виконання умов договору Позивачу надано послуги адвокатом в розмірі 18 000,00 грн., що підтверджується актом про надані послуги згідно Договору про надання правової допомоги від 19 березня 2025 року №1903/25, а саме: збирання матеріалів для підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості за договором та підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості.
При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.
Беручи на себе обов'язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, зокрема, підготовку процесуального документа, виступ в суді, а бере на себе обов'язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 01.12.2021 у справі №641/7612/16-ц.
Одночасно, суд зазначає, що за практикою Верховного Суду (пункти 4.12 - 4.14 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19) під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Господарський суд зазначає, що загальне правило щодо розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 також висловилася про те, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Дослідивши обсяг, наданих послуг адвоката, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, відповідність запропонованої адвокатом правової позиції правовим висновкам суду, факт участі у всіх судових засідання особисто позивачем (директором підприємства), суд дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та не співмірним із складністю справи та реально наданими послугами, витраченим часом, обсягом цих послуг. Відтак до стягнення підлягає 12 000,00грн витрат на правову допомогу.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76 - 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес Д.Ф.» (79028, м. Львів, вул. Навроцького, б. 33, код ЄДРПОУ 39006413) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛТЛ Україна» (79026, м. Львів, вул. Чмоли І., будинок 2, код ЄДРПОУ 44408529) заборгованість у сумі 223 967,59грн., з якої: 220 500,00грн. - основний борг, 3159,49грн. - пеня, 308,10грн. - 3% річних, 3359,51 грн. судового збору та 12 000,00грн. витрат на правову допомогу.
3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 16.06.2025р.
Суддя Коссак С.М.