Справа №487/9057/15-ц
Провадження №6/487/144/25
05.06.2025 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Щербини С.В., за участю секретаря судового засідання Брижатої А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Миколаєві заяву адвоката Пугаченко С.Ю. діючого в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , приватний виконавець Химич О.М., про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, -
06.05.2025 адвокат Пугаченко С.Ю. діючий в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, яке застосоване до ОСОБА_1 ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.07.2019 по справі № 487/9057/15-ц.
Доводи заяви обґрунтовував тим, що ухвалою Заводського районного сдуд м. Миколаєва від 10.07.2019 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 ) обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням згідно із виконавчим листом № 2/487/522/16 виданого Заводським районним судом м. Миколаєва від 20.04.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 296327,16 грн. вартості відновлюваного ремонту і 1400 грн. за послуги евакуатора.
14.02.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. було відкрито виконавче провадження ВП № 58388149 за виконавчим листом № 487/9057/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 296327,16 грн. вартості відновлюваного ремонту і 1400 грн. за послуги евакуатора.
29.12.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження № 58388149 в зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Посилаючись на викладене, заявник просив суд скасувати тимчасове обмеження його у праві виїзду за межі України, встановлене ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.07.2019 .
Заявник до судового засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги підтримав в повному обсязі.
Приватний виконавець Химич О.М. у судове засідання не з'явився. Надіслав на адресу суду заяву в якій зазначив, що 29.12.2021 згідно п.9 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 487/9057/15-ц виданого 23.05.2016 Заводським районним судом м.Миколаєва завершене.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, приходить до наступного.
Судом встановлено, що рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 20.04.2016, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третьої особи - страхової компанії ПрАТ СК “Україна», ТОВ “Фінанс Лайн» про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 296327,16 грн. вартості відновлювального ремонту і 1400 грн. за послуги евакуатора. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 6000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 3528,47 грн.
14.02.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. було відкрито виконавче провадження ВП № 58388149 за виконавчим листом № 487/9057/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 296327,16 грн. вартості відновлюваного ремонту і 1400 грн. за послуги евакуатора.
Ухвалою Заводського районного сдуд м. Миколаєва від 10.07.2019 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 ) обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням згідно із виконавчим листом № 2/487/522/16 виданого Заводським районним судом м. Миколаєва від 20.04.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 296327,16 грн. вартості відновлюваного ремонту і 1400 грн. за послуги евакуатора.
29.12.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження № 58388149 в зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно зі статтею 33 Конституції України право кожного вільно покинути територію України може бути обмежено тільки законом.
Частиною 1 статті 377-1 ЦПК України (в редакції на час постановлення ухвали про застосування обмеження) було передбачено, що питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцем знаходження органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця.
Згідно з частиною 3 статті 441 ЦПК України (в редакції 2004 року) суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон визначені Законом України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року (в редакції Закону на час звернення державного виконавця з поданням) (надалі Закон).
За змістом пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 6 Закону № 3857-XII громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)до виконання зобов'язань.
Цим Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Для цього державні (приватні) виконавці мають право у передбачених законом випадках звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (пункт 19 частина 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини 5 статті 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Отже встановлено, що судом в порядку вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судового рішення у цивільній справі, було застосовано до боржника ОСОБА_1 тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
На час звернення до суду, ОСОБА_1 виконані зобов'язань за виконавчим документом та виконавче провадження № 58388149 в зв'язку з фактичним його виконанням в повному обсязі було закінчено.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об'єктом жодних обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому пакті.
З огляду на те, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, за відсутності підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення, подальше обмеження боржника у праві виїзду за межі України до місця свого постійного проживання та місця проживання своєї сім'ї буде становити надмірне обмеження прав останньої у свободі пересування та вільного вибору місця проживання.
У законодавстві України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Це право віднесено у ЦК України до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи.
Положеннями статті ч. 5 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено за він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише настільки, наскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).
Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та ФельдешнеХайлік проти Угорщини» (FoldesandFoldesneHajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).
У пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов'язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. рішення Європейського Суду у справі «Рінер проти Болгарії», § 124 і рішення Європейського Суду "Фельдеш и ФельдешнеХайлик проти Угорщини", § 35).
Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості та законності процедури (див. рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. у справі «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).
Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, які стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. у справі "ЛеКонт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії" (LeCompte, VanLeuvenandDeMeyere v. Belgium), Series A, N 43, § 60).
Відповідно до ч. 1 ст.441 Цивільного процессуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 5-8 ст. 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов'язкової участі державного (приватного) виконавця.
За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
При вирішенні питання про відсутність підстав для застосування встановлених судом обмежувальних заходів мають враховуватися, європейські принципи (пропорційність втручання, легітимність мети тощо), а також конкретні обставини, які мають свідчити про виконання боржником своїх обов'язків та характер перешкод, що створюють встановлені обмеження для певної особи.
Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази з позиції їх належності та допустимості, а також у їх сукупності, суд приходить до висновку про можливість задоволення заяви та скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, встановленого ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.07.2019 по справі № 487/9057/15-ц.
Керуючись статтями 260, 441 ЦПК України, суд, -
Заяву - задовольнити.
Скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у праві виїзду за межі України, встановлене ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.07.2019 по справі № 487/9057/15-ц.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя С.В.Щербина