Справа № 471/475/25
Провадження №3/471/239/25
Номер рядка звіту 307
"16" червня 2025 р. селище Братське
Братський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді - Жили Н.М., за участю секретаря - Холоденко І.Г., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Відділення поліції № 1 Вознесенського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 893751 від 14.04.2025 р., 14 квітня 2025 року о 12:10 год. ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 вчинив сварку зі своєю сестрою ОСОБА_2 , під час сварки висловлювався нецензурною лайкою, чим вчинив психологічне домашнє насильство в сім'ї, дана подія тривала близько однієї хвилини. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, причину неявки суду не повідомив. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся судовою повісткою, надісланою рекомендованим листом з повідомленням.
Про розгляд справи Братським районним судом Миколаївської області ОСОБА_1 був повідомлений, про що свідчить його підпис у протоколі про адміністративне правопорушення.
На офіційному сайті Братського районного суду Миколаївської області (https://bt.mk.court.gov.ua), в розділі "Громадянам" у вкладці "Список судових справ, призначених до розгляду" з моменту призначення справи до розгляду було зазначено дату, час та місце її розгляду.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 був своєчасно повідомлений про місце і час розгляду справи, від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Дії ОСОБА_3 працівником поліції кваліфіковані за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п. 14 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").
Таким чином, самі по собі, нецензурні висловлювання чи словесні образи не становлять собою домашнє насильство. Такі дії утворюють склад адміністративного правопорушення у випадку, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо вони викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Отже, домашнє насильство суттєво відрізняється від звичайних конфліктних відносин.
Частиною третьою ст. 173-2 КУпАП, передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Так, частиною першою ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктивна сторона вказаного правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
У вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення лише стверджується про вчинення домашнього насильства психологічного характеру. Натомість не вказано про те, що внаслідок дій зазначених у протоколі завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої та не надано доказів того, що внаслідок дій зазначених у протоколі завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої.
Також у протоколі не зазначено про повторність протягом року вчинення однорідного адміністративного правопорушення, тоді як кваліфікуючою ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.173-2КУпАП, є саме повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого ч. 1 або ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню. Замість того, в графі протоколу «чи притягався (лася) до адміністративної відповідальності» зазначено: «ч. 1 ст. 173-2 КУпАП».
Суд приходить до висновку, що під час розгляду вказаної справи судом не було встановлено всіх обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, що свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
За таких обставин суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Жила Н. М.