вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"17" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1281/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Префаб», м. Бровари Київської області,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Рось-Пласт», м. Біла Церква Київської області,
про стягнення 94 736,79 грн.
Суддя О.В. Конюх,
без виклику представників;
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.04.2025 відкрито провадження у справі №911/1281/25 за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 12.05.2025 прийнято до розгляду заяву ТОВ «Префаб» від 25.04.2025 про зменшення розміру позовних вимог.
16.06.2025 через систему «Електронний суд» представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд поновити строк ТОВ «Рось-Пласт» для подачі відзиву по справі №911/1281/25, відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ТОВ «Префаб».
Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Приписами ст.119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Відповідно до частин 6-8 вказаної статті 119 ГПК України про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Розглянувши клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання відзиву, суд встановив таке.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 3 статті 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Клопотання про поновлення строку для подання відзиву обґрунтовано тим, що ТОВ «Рось-Пласт» пропустило встановлений законом строк з поважних причини, адже отримало позову заяву лише 03.06.2025. У штаті товариства не працює юрист, а керівництво не має спеціальних знань у сфері господарського судочинства для своєчасного реагування на судові документи.
Про відкриття провадження у справі відповідач дізнався випадково під час звернення до юридичної консультації з іншого питання, коли строк подачі відзиву уже був пропущений.
Зазначені обставини відповідач вважає поважними причинами пропуску строку у розумінні статті 119 ГПК України, оскільки пов'язані з об'єктивною неможливістю своєчасного реагування на судові документи через відсутність не лише кваліфікованої правової обізнаності, а й у зв'язку з отриманням позовної заяви лише 03.06.2025.
Відповідно до частини 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 3 ухвали від 14.04.2025 про відкриття провадження у справі суд встановив строк для подання відзиву п'ятнадцять днів з дати отримання ухвали про відкриття провадження.
Як вбачається з відповіді №8970689 від 11.04.2025, ТОВ «Рось-Пласт» має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. Вказаною ст. 242 ГПК України також передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
ТОВ «Рось-Пласт» отримало ухвалу від 14.04.2025 про відкриття провадження у справі до свого електронного кабінету 14.04.2025 о 19:15, про що було складено та долучено до матеріалів справи Довідку про доставку електронного листа. Із врахуванням подожень ст. 242 ГПК України ухвала вважається врученою 15.04.2025. Відтак, гарантований статтею 165 ГПК України п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву сплив 30.04.2025.
Твердження представника відповідача про те, що відповідач отримав копію позовної заяви лише 03.06.2025 є неспроможне, оскільки, позовна заява з доданими до неї документами була направлена позивачем на юридичну адресу відповідача поштовим оператором «Укрпошта» листом з описом вкладення №0420529372638.
Відповідно до роздруківки трекінгу поштового відправлення №0420529372638, ТОВ «Рось-Пласт» отримало копію позовної заяви з додатками 17.04.2025.
Тобто, з 15.04.2025 відповідач був обізнаний про наявність судового провадження, а з 17.04.2025 мав у розпорядженні усі позовні матеріали.
Відзив на позову заяву сформований в системі «Електронний суд» 13.06.2025, тобто відзив поданий із пропуском встановленого строку для його подання.
У постанові КГС ВС від 17.12.2020 у справі №911/4670/13, вказано, що із правового контексту вимог статей 118, 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником та чи підлягає він відновленню. Таким чином, правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства свідчить про те, що господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії»).
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 04.10.2001 у справі «Тойшлер проти Німеччини»).
На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу у захисті своїх інтересів та вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (див. mutatis mutandis ухвалу ЄСПЛ від 01.04.2008 щодо прийнятності у справі «Гуржий проти України» (Gurzhyy v. Ukraine), рішення ЄСПЛ від 17.07.2012 у справі «Мускат проти Мальти» (Muscat v. Malta).
Суд зауважує, що поважними причинами пропуску строку можуть визнаватися лише такі обставини, які об'єктивно не залежать від волевиявлення особи, що вчиняє процесуальну дію, пов'язані з наявністю перешкод чи труднощів для своєчасного вчинення такої дії та підтверджені належним чином.
Суд зазначає, що відповідач у справі ТОВ «Рось-Пласт» не мав перешкод чи труднощів взяти участь у судовому процесі та вчинити всі необхідні процесуальні дії через свої керівні органи або вчасно укласти відповідний договір із представником - адвокатом.
Посилання представника відповідача на те, що у штаті товариства не працює юрист, а керівництво не має спеціальних знано у сфері господарського судочинства для своєчасного реагування на судові документи не є поважною причиною пропуску строку, а є наслідком власної вольової поведінки відповідача.
Об'єктивних обставин (та доказів на підтвердження існування таких обставин) відповідачем у клопотанні про поновлення строку на подання відзиву взагалі не наведено. Враховуючи також, що надання одній із сторін більш сприятливих умов у судовому процесі є порушенням рівності сторін перед законом і судом та принципу змагальності (ст. 13 ГПК України), клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позову заяву суд залишає без задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 118, 119, 165, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання представника ТОВ «Рось-Пласт» про поновлення строку для подання відзиву на позову заяву у справі №911/1281/25 залишити без задоволення.
2. Відзив на позову заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Рось-Пласт» від 13.06.2025 у справі №911/1281/25 залишити без розгляду.
Ухвала підписана 17.06.2025, набирає законної сили у порядку, встановленому ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України з моменту її підписання суддею та відповідно до пунктів 9, 14 частини 1 ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку у строки, передбачені ст.ст. 256-257 ГПК України.
Суддя О.В. Конюх