Справа № 143/356/25
13.06.2025 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Тітової Т. Л.,
за участю секретаря Затоковенко Т. О.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в місті Погребище Вінницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
У квітні 2025 року ТОВ «Бізнес позика» в особі представника Дармограй А. Т. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 35 904 грн 25 коп. та понесених судових витрат.
Свої вимоги обґрунтовують тим, що 20.08.2021 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 379479-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями. 20.08.2021 ТОВ «Бізнес позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір про надання кредиту. 20.08.2021 ОСОБА_1 прийняла пропозицію щодо укладення договору на умовах, визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес позика» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону НОМЕР_1 , котрий боржницею було введено/відправлено. Відповідно до умов договору позичальнику надано кошти в розмірі 16 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом. ТОВ «Бізнес позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало, надало позичальнику грошові кошти в розмірі 16 000 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , котрий позичальницею вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. До теперішнього часу боржниця свої зобов'язання за кредитним договором № 379479-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконала, а лише частково сплатила кошти на загальну суму 5 860 грн, чим порушила свої зобов'язання, встановлені договором. Станом на 31.03.2024 утворилася заборгованість у розмірі 35 904 грн 25 коп., що складається з суми прострочених платежів: по тілу кредиту - 16 000 грн, по процентах - 19 355 грн, за комісією - 549 грн 25 коп., яку позивач і просить стягнути з відповідачки.
Ухвалою судді від 07.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін, також задоволено клопотання позивача про витребування доказів з АТ КБ «Приватбанк» (а. с. 59, 60).
Відповідачка, у встановлений ухвалою про відкриття провадження строк, відзив на позовну заяву не подала.
Згідно з вимогами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку позовного провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Так як учасники справи заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов наступних висновків.
Так, судом встановлено, що 20.08.2021 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 379479-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), шляхом обміну електронними повідомленнями (а. с. 23, 24).
20.08.2021 ТОВ «Бізнес позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 379479-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) (а. с. 25, 26).
Відповідачка прийняла (акцепт) пропозиції (оферти) укласти цей договір (а. с. 27, 28).
ТОВ «Бізнес позика» направлено ОСОБА_2 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-2765 на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті (а. с. 30 на звороті), котрий останньою було введено/відправлено, що підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта ОСОБА_1 (а. с. 29).
Згідно паспорта споживчого кредиту позичальник була ознайомлена з умовами кредитування, загальними витратами, орієнтовною вартість кредиту та порядком повернення кредиту, штрафними санкціями у разі прострочення платежів та підписала його одноразовим індентифікатором G-2765 (а. с. 21, 22).
Відповідно до п. 1 Договору № 379479-КС-001 про надання кредиту від 20.08.2021 ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 16 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика; строк кредиту - 24 тижні; термін дії договору до 04.02.2022. За умовами договору стандартна процентна ставка за кредитом: в день 0,86403158, фіксована. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 35 160 грн. орієнтовна реальна річна процентна ставка: 3576,97%. Комісія за надання кредиту: 2 400 грн
Згідно п. 2 договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із врахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Сторонами в п. 3 договору погоджено графік платежів, відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів за період з 03.09.2021 по 04.02.2022.
Приймаючи умови договору, відповідачка ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомлена з договором, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно їх дотримуватися (п. 7 договору).
Позивач свої зобов'язання за договором кредиту виконав та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 16 000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджується анкетою клієнта ОСОБА_1 від 01.04.2025 (а. с. 30 на звороті) та платіжним дорученням від 20.08.2021 № 30965 про перерахування коштів ОСОБА_1 згідно до кредитного договору від 20.08.2021 № 379479-КС-001 (а. с. 30).
Згідно розрахунку заборгованості за договором від 20.08.2021 № 379479-КС-001 про надання кредиту ОСОБА_1 станом на 31.03.2025 утворилась заборгованість в розмірі 35 904 грн 25 коп., що складається з суми прострочених платежів: по тілу кредиту - 16 000 грн, по процентах - 19 355 грн, за комісією - 549 грн 25 коп. Відповідачкою ОСОБА_1 частково сплачено заборгованість за кредитом у розмірі 5 860 грн., з яких: за відсотками - 4 009 грн 25 коп., за комісією - 1 850 грн 75 коп. (а. с. 11-19).
Відповідно до довідки про стан заборгованості від 01.04.2025 за кредитним договором № 379479-КС-001 від 20.08.2021 за ОСОБА_1 рахується заборгованість в розмірі 35 904 грн 25 коп., що складається з суми прострочених платежів: по тілу кредиту - 16 000 грн, по процентах - 19 355 грн, за комісією - 549 грн 25 коп. (а. с. 20).
На виконання ухвали суду про витребування доказів від 07.05.2025 АТ КБ «ПриватБанк» направило до суду повідомлення від 27.05.2025 № 20.1.0.0.0/7-250523/68879-БТ про те, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ) та виписку за договором № б/н за період з 20.08.2021 по 04.02.2022, яка містить зарахування на суму 16 000 грн.
Згідно із випискою по рахунку № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ), який належить ОСОБА_1 , на вказаний рахунок останньої 20.08.2021 зараховано 16 000 грн та відповідачкою за період з 20.08.2021 по 04.02.2022 здійснювались банківські операції зі зняття та поповнення рахунку, в тому числі - 20.08.2021 на суму 16 000 грн (а. с. 64-69).
Вирішуючи спір по суті суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
У ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено законом або договором, або розірвання договору, сплата неустойки.
Відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
У ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8, 12 ст. 11 зазначеного закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону «Про електрону комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту Інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи на підставі поданих доказів, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, свідчать про те, що ОСОБА_1 не виконала в повному обсязі передбачених кредитним договором обов'язків з повернення одержаних в якості кредиту грошових коштів та сплати процентів за користування кредитом, що у свою чергу відповідно до закону та умов договору порушило права позивача.
Відповідачкою не спростовано факт користування наданими за договором коштами, заперечення щодо незгоди із наданою позикою відсутні.
Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачкою повернуто 5 860 грн позичальнику, що також вказує на факт укладення договору та користування коштами (а. с. 11-19).
Як вказано в постанові Верховного Суду від 03.06.2020 (справа №295/1204/17) закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. У цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Факт отримання відповідачкою коштів також підтверджується випискою з банківського рахунку останньої, в якому дати та розмір надходження коштів 20.08.2021 співпадають з коштами, передбаченими договором, а також номер картки не дає підстав для сумнівів у її відповідності тій, що вказана в договорі (а. с. 64-69).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання позичальником кредитних коштів в розмірі 16 000 грн, правові підстави для нарахування відсотків протягом погодженого сторонами 24-х тижневого строку дії договору у розмірі 23 364 грн 25 коп. з яких відповідачкою повернуто позивачу 4 009 грн 25 коп., а також комісії у розмірі 2 400 грн, з якої позивачу сплачено останньою 1 850 грн 75 коп., суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором про надання кредиту № 379479-КС-001 від 20.08.2021 в розмірі 35 904 грн 25 коп.
При цьому відповідачкою вказаний розрахунок жодними доказами не спростований, суду не надано своїх розрахунків погашення заборгованості, які б, у свою чергу, мали противагу розрахункам позивача.
Також відповідачкою не надано доказів на підтвердження належного виконання умов договору.
Отже, доказів, які б спростовували правильність наданого представником позивача розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Так, між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини. Враховуючи те, що відповідачка грошові кошти отримала, але в порядку та на умовах кредитного договору не повернула, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
За змістом ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі -
застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно із платіжною інструкцією від 11.04.2025 № 5750 позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» в розмірі 2 422 грн 40 коп. (а. с. 52).
Ціна позову становить 35 904 грн 25 коп. За наслідками розгляду справи судом стягнуто із відповідачки на користь ТОВ «Бізнес позика» 35 904 грн 25 коп., що становить 100% відсотків від ціни позову.
Таким чином із ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2 422 грн. 40 коп., сплачений при поданні позову.
Керуючись статтями 2, 5, 10, 141, 258, 259, 263-265, 279, 351, 354 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором про надання кредиту № 379479-КС-001 від 20.08.2021 у розмірі 35 904 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот чотири) грн 25 коп, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 16 000 (шістнадцять тисяч) грн, сума прострочених платежів по процентах - 19 355 (дев'ятнадцять тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн, сума прострочених платежів за комісією - 549 (п'ятсот сорок дев'ять) грн 25 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Сторони по справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: б-р Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 17.06.2025.
Суддя