ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.06.2025Справа № 910/4295/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лонга Комфорт"
про стягнення 49 162,03 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лонга Комфорт» про стягнення 49 162,03 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором про закупівлю робіт № 2408000004 від 05.08.2024, в частині надання документів необхідних для надання позивачем допуску на об'єкт для виконання робіт.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4295/25. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
25.04.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що на виконання п.п. 7.3.3 п. 7.3 Договору, відповідачем 15 серпня 2024 року направлено засобами поштового зв'язку на адресу позивача копії документів на працівника відповідача із супровідним листом № 37 від 15.08.2024 та проханням надати в найкоротші терміни допуск на об'єкт для своєчасного виконання умов Договору, або повідомити про необхідність надання додаткових документів для оформлення допуску на об'єкт, що підтверджується копією журналу реєстрації вихідної кореспонденції ТОВ «ЛОНГА КОМФОРТ» (під порядковим номером 85 зареєстровано вихідний документ для АТ «УКРТАНСГАЗ»). Через певний час після направлення відповідачем позивачу листа № 37 від 15.08.2024 (з копіями документів для отримання допуск на об'єкт), працівники відповідача зверталися до позивача в телефонному режимі для отримання інформації щодо можливості отримання допуску на об'єкт та можливості належним чином та у встановленні Договором строки виконати роботи, на що було отримано
відповідь, що призначенні Позивачем відповідальні особи, в найкоротші строки зв'яжуться із відповідачем для надання допуску на об'єкт, при цьому жодних повідомлень з боку позивача щодо неотримання листа № 37 від 15.08.2024 року (з копіями документів) чи потреби в додаткових документах не було. Відповідач зазначає, що сумніви позивача щодо достовірності (дійсності, правдивості) листа відповідача № 37 від 15.08.2024 (з копіями документів для отримання допуску на об'єкт) ґрунтуються виключно на підставі відсутності у позивача інформації в електронній реєстраційній базі (вхідної/вихідної кореспонденції) про надходження та реєстрацію вихідного листа від ТОВ «Лонга Комфорт» під вихідним реєстраційним номером - 37 за вихідною датою - 15.08.2024, та можуть свідчити виключно про неналежну реєстрацію співробітниками позивача отриманих/вхідних документів, і жодним чином не підтверджують неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання передбаченого п.п. 7.3.3. п. 7.3. Договору.
30.04.2025 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що відсутність доказу надіслання у спосіб та порядок встановлений п. 14.11 Договору на адресу позивача листа вих. №37 від 15.08.2024 рекомендованою кореспонденцією викликає обґрунтовані сумніви у АТ «Укртрансгаз» з приводу його достовірності (правдивості), а наявність запису відповідача у «Журналі реєстрації вихідної кореспонденції відповідач» в графі №85 «№37 15.08 АТ «Укртрансгаз» Документи на пропуск (пр. лист) Укрпошта» реєстрації нібито відправки такого листа позивачу не може бути належним, допустимим та достовірним доказом, який підтверджував би заперечення відповідача проти позовних вимог.
05.05.2025 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
05 серпня 2024 року між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лонга комфорт» (далі - підрядник, відповідач) укладено Договір про закупівлю робіт № 2408000004 (далі - Договір), за умовами якого підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати відповідно до умов цього Договору роботи, зазначені в п. 1.2 (далі - роботи), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.
Найменування робіт: «Інші завершальні будівельні роботи (Ремонт виробничих баз БМФ «Укргазпромбуд»), код ЄЗС ДК 021-2015:45450000-6 (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 1.3 та п. 1.4 Договору зміст робіт, вимоги до робіт, обсяги робіт, назва та місцезнаходження об'єктів замовника (далі - об'єкти), на яких підрядник зобов'язаний виконати роботи, технічні вимоги та якісні характеристики робіт, інші вимоги зазначені в технічному завданні, яке наведене у Додатку № 1 до Договору.
Строки виконання робіт зазначені у графіку виконання робіт, який наведений у Додатку № 2 до Договору.
Ціна цього Договору, згідно з п. 3.1, становить 477 301,22 грн., в тому числі ПДВ 79 550,20 грн.
У пункті 5.1 Договору погоджено, що підрядник зобов'язується виконати роботи протягом строку, зазначеного у графіку виконання робіт, після отримання від замовника допуску до виконання робіт на об'єктах замовника.
Місце виконання робіт зазначене у технічному завданні (п. 5.2 Договору).
Відповідно до п. 5.3 Договору передбачені цим Договором роботи підрядник виконує в умовах діючого виробництва, яке є об'єктом підвищеної небезпеки. При цьому, підрядник виконує роботи не порушуючи режимів роботи об'єкта замовника, вимог з промислової безпеки та охорони праці, із залученням своїх висококваліфікованих фахівців і з використанням сучасних технологій. Підрядник відповідає перед замовником за якість виконаних робіт та їх відповідність вимогам, установленим державними стандартами, будівельними нормами, іншими нормативно-правовими документами, локальними актами замовника, умовами цього Договору, зокрема додатками до Договору
У пунктах 5.5.1 та 5.5.2 Договору сторони узгодили наступний порядок організації виконання робіт:
- для виконання встановлених цим Договором робіт замовник надає підряднику допуск на об'єкт, відповідно до вимог Інструкції з безпечного виконання сторонніми (підрядниками) організаціями робіт, завдань та надання послуг на об'єктах підприємств Групи Нафтогаз, затвердженої рішенням акціонера від 14.04.2020 № 379, рішенням правління Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 10.04.2020, протокол № 168.
- сторони у тижневий термін після підписання цього Договору визначають осіб, які уповноважені представляти їх інтереси при виконанні Договору, про що письмово інформують одна одну з зазначенням повноважень таких осіб. В подальшому при заміні цих осіб сторони письмово інформують одна одну, протягом 3 робочих днів з дня такої заміни.
Згідно з п. 5.8 Договору підрядник, у письмовій формі, за 5 робочих днів інформує замовника про можливе сповільнення або зупинення виконання робіт за незалежних від підрядника обставин. Замовник повинен здійснити необхідні заходи для усунення таких обставин.
Пунктом 7.1.1 Договору визначено, що замовник зобов'язаний надати підряднику допуск на об'єкт для виконання робіт на умовах цього Договору.
Відповідно до п. 7.3.3 Договору підрядник зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дати укладення цього Договору надати документи, передбачені чинним законодавством України та умовами цього Договору, для отримання від замовника допуску на об'єкт.
Також, у п. 7.3.13 Договору узгоджено, що підрядник зобов'язаний інформувати у встановленому порядку замовник про хід виконання зобов'язань за цим Договором, обставини, що перешкоджають його виконанню, а також про заходи, необхідні для їх усунення.
У відповідності до п. 8.3 Договору у випадку несвоєчасного надання документів, передбачених п. 7.7.3 цього Договору підрядник сплачує на користь замовника пеню у розмірі 0,1 % від ціни Договору за кожен день прострочення виконання.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє по 30.11.2024, а в частині гарантійних зобов'язань - до закінчення зазначених у розділі 6 гарантійних строків, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань (п. 13.1 Договору).
Згідно з п. 14.11 Договору будь-які повідомлення за цим Договором мають юридичну силу, якщо вони викладені письмово і направлені іншій стороні на її поштову адресу рекомендованим або цінним листом або доведені до відома іншої сторони кур'єром під розписку. Поштовою адресою кожної зі сторін вважається поштова адреса, зазначена у розділі 16 цього Договору або письмово повідомлена нею іншій стороні відповідно до п. 14.9 цього Договору.
Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено Технічне завдання.
Додатком № 2 до Договору сторонами узгоджено Графік виконання робіт, відповідно до якого строк виконання робіт після отримання від замовника допуску на об'єкт, складає 100 календарних днів та не може перевищувати строку дії Договору.
Додатком № 3 до Договору сторонами узгоджено Договірну ціну.
14 січня 2025 року позивач звернувся до відповідача із Претензією № 1 на суму 49 162,03 грн., у якій на підставі п. 8.3 Договору, у зв'язку з невиконанням п. 7.3.3 Договору, вимагав сплатити пеню в розмірі 49 162,03 грн., у відповідь на яку відповідач Листом вих. № 4 від 14.02.2025 зазначив, що 15.08.2024 направляв на адресу позивача прохання про надання допуску, яке із-за незрозумілих причин залишилось без відповіді.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідачем порушено взяті на себе зобов'язання та не надано документи у відповідності до п. 7.3.3 Договору для надання допуску на об'єкт, в зв'язку з чим, позивачем на підставі п. 8.3 Договору нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 49 162,03 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, а відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 2 ст. 875 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 7.3.3 Договору підрядник зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дати укладення цього Договору надати документи, передбачені чинним законодавством України та умовами цього Договору, для отримання від замовника допуску на об'єкт.
При цьому, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідачем не виконано взятий на себе обов'язок, визначений п. 7.3.3 Договору, з надання документів, передбачених чинним законодавством України та умовами цього Договору для отримання від замовника допуску на об'єкт.
Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову зазначає, що на виконання п.п. 7.3.3 п. 7.3 Договору, 15 серпня 2024 року направлено засобами поштового зв'язку на адресу позивача копії документів на працівника відповідача із супровідним листом № 37 від 15.08.2024 та проханням надати в найкоротші терміни допуск на об'єкт для своєчасного виконання умов Договору, або повідомити про необхідність надання додаткових документів для оформлення допуску на об'єкт, що підтверджується копією журналу реєстрації вихідної кореспонденції ТОВ «ЛОНГА КОМФОРТ» (під порядковим номером 85 зареєстровано вихідний документ для АТ «УКРТАНСГАЗ»).
При цьому, відповідач зазначає, що сумніви позивача щодо достовірності (дійсності, правдивості) листа відповідача № 37 від 15.08.2024 (з копіями документів для отримання допуску на об'єкт) ґрунтуються виключно на підставі відсутності у позивача інформації в електронній реєстраційній базі (вхідної/вихідної кореспонденції) про надходження та реєстрацію вихідного листа від ТОВ «Лонга Комфорт» під вихідним реєстраційним номером - 37 за вихідною датою - 15.08.2024, та можуть свідчити виключно про неналежну реєстрацію співробітниками позивача отриманих/вхідних документів, і жодним чином не підтверджують неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання передбаченого п.п. 7.3.3. п. 7.3. Договору.
Водночас, згідно з п. 14.11 Договору будь-які повідомлення за цим Договором мають юридичну силу, якщо вони викладені письмово і направлені іншій стороні на її поштову адресу рекомендованим або цінним листом або доведені до відома іншої сторони кур'єром під розписку. Поштовою адресою кожної зі сторін вважається поштова адреса, зазначена у розділі 16 цього Договору або письмово повідомлена нею іншій стороні відповідно до п. 14.9 цього Договору.
Отже, сторонами у п. 14.11 Договору узгоджено, що будь-які повідомлення за Договором матимуть юридичну силу, якщо вони викладені письмово і направлені іншій стороні на її поштову адресу рекомендованим або цінним листом або доведені до відома іншої сторони кур'єром під розписку.
Однак, жодних належних та допустимих доказів в підтвердження направлення позивачу у порядку, визначеному 14.11 Договору документів, визначених п. 7.3.3 Договору, для отримання від замовника допуску на об'єкт, відповідачем до матеріалів справи не надано.
При цьому, наданий відповідачем журнал реєстрації вихідної кореспонденції, не може бути беззаперечним доказом відправлення позивачу передбачених п. 7.3.3 Договору документів, оскільки по-перше, є внутрішнім документом відповідача, а по-друге, не може свідчити про отримання відповідачем послуг поштового зв'язку з пересилання таких документів, та відповідно бути доказом в підтвердження передання таких документів на відправлення.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).
Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/2037/21 викладено наступну правову позицію щодо використання електронних доказів.
Відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Таким чином, матеріали справи не містять, а відповідачем в свою чергу не надано, жодного належного та допустимого доказу в підтвердження направлення позивачу документів, визначених п. 7.3.3 Договору, для отримання від замовника допуску на об'єкт.
При цьому, суд враховує, що Додатком № 2 до Договору сторонами узгоджено Графік виконання робіт, відповідно до якого строк виконання робіт після отримання від замовника допуску на об'єкт, складає 100 календарних днів та не може перевищувати строку дії Договору, однак, незважаючи на узгодження у п. 5.8 Договору обов'язку підрядника, у письмовій формі, за 5 робочих днів інформувати замовника про можливе сповільнення або зупинення виконання робіт за незалежних від підрядника обставин, а також у п. 7.3.13 Договору обов'язку підрядника інформувати у встановленому порядку замовника про хід виконання зобов'язань за цим Договором, обставини, що перешкоджають його виконанню, а також про заходи, необхідні для їх усунення, жодних повідомлень про наявність обставин, зокрема про відсутність допуску до об'єкту, матеріали справи не містять, що додатково спростовує доводи відповідача щодо виконання обов'язку п. 7.3.3 Договору.
В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов'язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до п. 8.3 Договору у випадку несвоєчасного надання документів, передбачених п. 7.7.3 цього Договору підрядник сплачує на користь замовника пеню у розмірі 0,1 % від ціни Договору за кожен день прострочення виконання.
Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, оскільки відповідачем не виконано передбаченого п. 7.3.3 Договору обов'язку, що відповідно є підставою для застосування відповідача відповідальності передбаченої сторонами у п. 8.3 Договору, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 49 162,03 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лонга Комфорт» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 18; ідентифікаційний код: 35633800) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; ідентифікаційний код: 30019801) пеню в розмірі 49 162 (сорок дев'ять тисяч сто шістдесят дві) грн. 03 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено: 17.06.2025
Суддя О.А. Грєхова