Справа № 676/1962/25
Провадження № 2/139/194/25
17 червня 2025 року селище Муровані Курилівці
Суддя Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Ліщина Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому зазначає, що 02.07.2021 ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2093247, на підставі якого товариство надало відповідачу кредитні кошти у розмірі 1500,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,90 % в день. Договір підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє та погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
За загальними умовами кредитного договору позичальник надав відповідачу у власність грошові кошти шляхом їх перерахування на картковий рахунок відповідача, а відповідач отримав грошові кошти на умовах платності користування та зобов'язався їх повернути, сплатити проценти за користування кредитними коштами та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором, однак своїх зобов'язань не виконав.
13.01.2025 позивачем надіслано на адресу ОСОБА_1 вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором № 2093247 від 02.07.2021, проте станом на дату подачі позову зазначена вимога залишена відповідачем без виконання.
24.12.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 02-24122001, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за оплату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» прийняло належні ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2093247. Таким чином, за даним договором факторингу до ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» перейшло право вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_1 по зазначеному кредитному договору.
Оскільки позичальник не виконав свої зобов'язання добровільно, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
29.04.2025 справа з Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області надійшла за підсудністю до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області.
Ухвалою від 30.04.2025 позовну заяву судом прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а. с. 49, 50). Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а відповідачеві встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов чи клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Позивачеві і представникові позивача копію ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі надіслано та доставлено 01.05.2025 в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (у тексті - підсистема «Електронний суд» ЄСІТС), що підтверджується відповідними довідками, складеними відповідальним працівником суду (а. с. 52, зворот а. с. 52).
Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 30.04.2025, яка 01.05.2025 надіслана відповідачеві за його зареєстрованим місцем проживання, повернулась до суду без вручення 15.05.2025 (а. с. 53, 54).
19.05.2025 судом прийнято рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін, про що постановлено відповідну ухвалу (а. с. 56, 57). Судове засідання призначено на 17.06.2025 (зворот а. с. 56).
Позивачеві і представникові позивача копію ухвали про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін від 19.05.2025 і судову повістку про виклик до суду в цивільній справі надіслано та доставлено в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС 20.05.2025, що підтверджується відповідною довідкою, складеною відповідальним працівником суду (а. с. 60).
Копії ухвал про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 30.04.2025 і про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін від 19.05.2025, та судова повістка про виклик до суду в цивільній справі, які надіслані відповідачеві за його зареєстрованим місцем проживання, повернулись до суду без вручення 03.06.2025 (а. с. 71, 72).
19.05.2025 на офіційному веб-порталі «Судова влада України» розміщено оголошення про виклик ОСОБА_1 до суду (а. с. 59).
Позивач і представник позивача в судове засідання 17.06.2025 року не з'явилися; у пункті 4 позовних вимог представник позивача просить суд розгляд даної справи проводити за його відсутності (зворот а. с. 6).
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи; про причини неявки суд не повідомив; клопотання про відкладення розгляду справи не подав. Відзив на позов або інші заяви по суті справи від відповідача до суду не надійшли.
Відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (у тексті - ЦПК України) днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. За наведених обставин, в силу приписів зазначеної норми ЦПК України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 275 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Оскільки сторони не з'явилися у судове засідання, в силу приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між сторонами виникли правовідносини щодо заборгованості за кредитним договором, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (у тексті - ЦК України).
Судом встановлено, що 02.07.2021 ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 уклали договір № 2093247 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (у тексті - договір або кредитний договір, або договір № 2093247 від 02.07.2021), відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» надало відповідачу кредит в розмірі 1500,00 грн, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Директор ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» підписав договір власноручним підписом, а ОСОБА_1 - електронним підписом одноразовим ідентифікаторм Р931.
Відповідно до п. 1.1 договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт www.credit7.ua або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/інформаційно-телекомунікаційної системи товариства.
Товариство, на виконання п. п. 1.2. - 1.4. договору № 2093247 від 02.07.2021, виконало свої зобов'язання, зокрема передало відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 1500,00 грн на строк кредитування 30 днів з фіксованою процентною ставкою за день користування кредитом 1,90 %.
Відповідно до п. 2.1. договору кредит надається клієнту в безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної банківської картки, вказаної клієнтом (№ НОМЕР_1 ).
На виконання вимог договору, 02.07.2021 на картковий рахунок відповідача перераховано кредитні кошти в розмірі 1500,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 , що підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 20106-0403 від 04.03.2024 (а. с. 30).
Таким чином кредитодавець своє зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу грошові кошті згідно умов договору. Однак відповідач свої зобов'язання за договором не виконав та не повернув отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за вказаним договором.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Приписами ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
13.01.2025 позивач надіслав на адресу ОСОБА_1 вимогу про виконання зобов'язань за кредитним договором № 2093247 від 02.07.2021 (а. с. 19), проте станом на дату подачі позову зазначена вимога відповідачем не виконана.
24.12.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 02-24122001, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за оплату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» прийняло належні ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2093247 від 02.07.2021.
Відповідно до п. 1. договору факторингу фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі боржників. Сторони погодили, що до фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами (право вимоги).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно виписки з особового рахунка за кредитним договором № 2093247 прострочена заборгованість за кредитом станом на 10.01.2025 становить 4920,00 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом - 1500,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими відсотками - 3420,00 грн (а. с. 20).
Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копією кредитного договору № 2093247 від 02.07.2021 (а. с. 12 - 18); копію додатка 1 до договору № 2093247 від 02.07.2021 (а. с. 9); копією паспорта споживчого кредиту (а. с. 10, 11); копією листа ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 20106-0403 від 04.03.2024 (а. с. 30); копією довідки про ідентифікацію (а. с. 22); копією виписки з особового рахунка за кредитним договором № 2093247 (а. с. 20); копією договору факторингу № 02-24122001 від 24.12.2021 (а. с. 26 - 29); витягом з реєстрів боржників до договору факторингу № 02-24122001 від 24.12.2021 (а. с. 21).
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладення вищевказаного кредитного договору між відповідачем та відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов'язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договором факторингу.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 2093247 від 02.07.2021 у розмірі 4920,00 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом - 1500,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 3420,00 грн.
Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн (а. с. 1). Оскільки позов задоволено повністю, то зазначена сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Доказами в цивільному у судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
За правилами оцінки доказів, встановленими ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Звертаючись до суду, представник позивача, згідно вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 10500 грн., на підтвердження понесення яких 22.05.2025 надав суду акт про отримання правової допомоги від 13.05.2025 (а. с. 65), копію рахунка від 13.05.2025 (а. с. 70) та копію платіжної інструкції № 38341 від 13.05.2025 (а. с. 69).
Судом встановлено, що 29.12.2023 між ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчуком С.В. укладено договір про надання правової допомоги.
Згідно акта про отримання правової допомоги від 13.05.2025 року, який підписаний сторонами, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» прийняло послуги, надані ОСОБА_2 : зустріч та консультація, вартість яких складає 2000 грн; підготовка та подання позовної заяви про стягнення заборгованості, аналіз судової практики, вартість якої складає 5000 грн; інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень, вартість якої складає 3000 грн; канцелярські витрати та відправка поштової кореспонденції - 500 грн.
Однак при визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч. ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
ЄСПЛ наголошує на необхідності об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).
Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Враховуючи наведене законодавче обґрунтування суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов'язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.
Як вбачається з акта про отримання правової допомоги, послуги, які надавалися адвокатом складаються, зокрема, з складання та підготовки позовної заяви, надання усної консультації, подання клопотань, заяв до суду.
Водночас представником позивача надіслано до суду лише заяву про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи (а. с. 61 - 63). Така заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією, спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (Постанова Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22), у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача витрат у розмірі 3000 грн за подачу такої заяви та моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу справи. Інших клопотань, заяв, процесуальних документів представником позивача під час розгляду справи до суду не подано.
Також суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для компенсації витрат на канцелярські витрати на виготовлення копій документів та відправку поштової кореспонденції у сумі 500 грн, оскільки вказані витрати законом не відносяться до правничої допомоги, яка надається адвокатом внаслідок здійснення ним адвокатської діяльності.
Зустріч та консультація на суму 2000 грн охоплюється послугою складення та подання до суду позовної заяви, тому не можуть вважатися окремим видом робіт, виконаних адвокатом.
Враховуючи наведене, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній малозначній справі не є співмірним з її складністю та виконаною адвокатом роботою, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, вважає, що витрати на правничу допомогу мають становити 5000 грн, які підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 81, 89, 137, 141, 263 - 265 ЦПК України, ст. ст. 207, 512 - 516, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 629, 634, 638, 1048, 1054 ЦК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 2093247 від 02 липня 2021 року у розмірі 4920 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 копійок, прострочена заборгованість за процентами в розмірі 3420 (три тисячі чотириста двадцять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» 5000 (п'ять тисяч гривень) 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу та 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Тарас ЛІЩИНА