Справа № 139/534/23
16 червня 2025 року селище Муровані Курилівці
Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області
в складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в селище Муровані Курилівці кримінальне провадження внесене в єдиний державний реєстр досудових розслідувань №12022020030000340 по обвинуваченню: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, не одруженого, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , засудженого: вироком Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 15 вересня 2023, з урахуванням змін, внесених ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2023 за ч.2 ст. 345, ч.4 ст.185, ч.1 ст.154, ст.70 КК України до 7 років позбавлення волі,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 і ч. 2 ст. 127, ч. 1 і ч. 2 ст.152 КК України
І. Суд визнає доведеним, що ОСОБА_7 30 квітня 2023 року близько 20-ої години являючись військовослужбовцем, маючи умисел на заподіяння сильного фізичного болю та морального страждання з метою приниження людської гідності ОСОБА_5 , прийшов до місця тимчасового його проживання, що по АДРЕСА_1 та знаходячись у приміщенні будинку, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання розбив об потилицю ОСОБА_5 скляну банку, чим завдав йому фізичного болю.
Після цього, ОСОБА_5 усвідомлюючи, що ОСОБА_7 буде продовжувати завдавати йому тілесні ушкодження, почав тікати від нього, однак останній наздогнав його та повалив його на землю.
ОСОБА_7 усвідомлюючи те, що його умисні дії викликають у потерпілого побоювання за своє життя і здоров'я, почав погрожувати ОСОБА_5 металевими ножицями, прикладаючи їх в область серця та наносячи удари кулаком в область голови і тулуба.
Надалі, ОСОБА_5 підкорюючись волі ОСОБА_7 почав виконувати усі його вказівки, а ОСОБА_7 діючи умисно, протиправно, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця і бажаючи залякати потерпілого ОСОБА_5 щоб викликати у нього почуття страху, пригніченості та неповноцінності, приниження, зламання його фізичного та морального опору, наніс знову ОСОБА_5 декілька ударів кулаком в область голови та тулуба, спричинивши ОСОБА_5 тим самим фізичний біль.
Після цього, ОСОБА_5 побоюючись продовження фізичного насилля з боку ОСОБА_7 , взяв дерев'яну палицю у ОСОБА_7 та підкорюючись його волі почав її вставляти у свій анальний отвір.
Надалі, ОСОБА_7 з метою доведення злочинного умислу до кінця, користуючись безпорадним станом ОСОБА_5 , заштовхував рукою дерев'яну палицю глибше у анальний отвір останнього.
Вказаними насильницькими діями, ОСОБА_7 завдав ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження у вигляді садни в стані загоєння в центрі потиличної ділянки, розриву слизової в ділянці сфінктера прямої кишки, а також моральних страждань, оскільки посягав на честь та гідність потерпілого.
Крім того, ОСОБА_7 01 травня 2023 року у вечірню пору доби (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) маючи умисел на заподіяння сильного фізичного болю та морального страждання, з метою покарати ОСОБА_6 , діючи повторно, знаходячись за місцем його проживання, що по АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання почав наносити удари руками по потилиці ОСОБА_6 , чим завдав йому фізичного болю.
Після цього, ОСОБА_7 усвідомлюючи те, що його умисні дії викликають у потерпілого побоювання за своє життя і здоров'я та бажаючи цього, почав погрожувати ОСОБА_6 фізичною розправою, тримаючи в руках сокиру та при цьому, знову завдаючи ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді ударів по голові, з метою зламання його фізичного та морального опору.
Надалі, ОСОБА_6 підкорюючись ОСОБА_7 почав виконувати усі його вказівки, а ОСОБА_7 , діючи умисно, протиправно, повторно, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця і залякування потерпілого ОСОБА_6 та щоб викликати у нього почуття страху, пригніченості та неповноцінності, приниження, зламання його фізичного та морального опору, наніс ОСОБА_6 ще декілька ударів кулаком руки в область голови та тулубу, спричинивши тим самим фізичний біль.
Продовжуючи злочинний умисел, керуючись безпорадним станом потерпілого, який боявся продовження фізичного насилля, ОСОБА_7 наказав ОСОБА_6 взяти дерев'яну палицю та вставити її у свій анальний отвір.
Після цього, ОСОБА_6 побоюючись продовження фізичного насилля з боку ОСОБА_7 взяв дерев'яну палицю та підкорюючись його волі вставив її у свій анальний отвір.
Вказаними насильницькими діями, ОСОБА_7 завдав ОСОБА_6 легкі тілесні ушкодження у вигляді синця на волосистій частині голови в потиличній ділянці, розриву слизової в дільниці сфінктера прямої кишки з послідуючим загоєнням та утворенням рубчика, а також моральних страждань, оскільки посягав на честь та гідність потерпілого.
Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 і ч. 2 ст. 127 КК України - катування, тобто будь-яке умисне діяння, спрямоване на заподіяння особі сильного фізичного болю та морального страждання, вчинене з метою примусити її вчинити дії, що суперечать її волі, вчинене повторно.
ІІ. Також ОСОБА_7 було пред'явлено обвинувачення, яке суд визнає недоведеним, сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду, наступного змісту:
ОСОБА_7 30 квітня 2023 року близько 20:00 являючись військовослужбовцем, маючи умисел на задоволення своїх статевих потреб неприродним способом, знаходячись за місцем тимчасового проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що по АДРЕСА_1 , застосувавши фізичне насилля, що виражалося у вигляді нанесення ударів ОСОБА_5 руками та скляною банкою в область голови і тулуба, почав погрожувати фізичною розправою останньому у разі невиконання ним статевого акту неприродним способом. Продовжуючи злочинний умисел направлений на задоволення статевої пристрасті у неприродній формі проти волі ОСОБА_5 користуючись його безпорадним станом, який боявся продовження фізичного насилля, ОСОБА_7 дав дерев'яну палицю та наказав ОСОБА_5 вставити її у свій анальний отвір. Після чого ОСОБА_5 побоюючись продовження фізичного насилля з боку ОСОБА_7 взяв дерев'яну палицю у ОСОБА_7 та підкорюючись його волі почав її вставляти у свій анальний отвір. Надалі, ОСОБА_7 з метою доведення злочинного умислу до кінця, користуючись безпорадним станом ОСОБА_5 заштовхував рукою дерев'яну палицю глибше у анальний отвір останнього.
Крім того, 01.05.2023 точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, у вечірню пору доби, ОСОБА_7 , діючи повторно, маючи умисел на задоволення своїх статевих потреб неприродним способом, знаходячись за місцем проживання ОСОБА_6 , що по АДРЕСА_1 , застосувавши фізичне насилля, що виражалася у вигляді нанесення ударів ОСОБА_6 руками в область голови, почав погрожувати фізичною розправою останньому у разі невиконання ним статевого акту неприродним способом. Продовжуючи злочинний умисел направлений на задоволення статевої пристрасті у неприродній формі проти волі ОСОБА_6 , керуючись його безпорадним станом, який боявся продовження фізичного насилля, ОСОБА_7 сказав взяти дерев'яну палицю та наказав ОСОБА_6 вставити її у свій анальний отвір. Після цього, ОСОБА_6 побоюючись продовження фізичного насилля з боку ОСОБА_7 , взяв дерев'яну палицю, та підкорюючись його волі вставив її у свій анальний отвір, тим самим здійснив статевий акт неприродним способом.
Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані ч. 1 і ч. 2 ст. 152 КК України - як зґвалтування, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із анальним проникненням в тіло іншої особи з використанням будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи, вчинене повторно.
ІІІ. Докази, здобуті під час судового розгляду із показань учасників кримінального провадження.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у висунутому обвинуваченні за ч.1 та ч.2 ст. 127 КК України повністю визнав, за ч.1 та ч.2 ст. 152 КК України не визнав, суду показав, що 30 квітня 2023 у темну пору доби, перебуваючи в стані сильного алкогольного сп'яніння, він разом із ОСОБА_10 проходив повз будинок свого дядька ОСОБА_11 та побачив у ньому ОСОБА_12 , який щось шукав. Крізь відкрите вікно він заліз до будинку, взяв на підвіконні скляну банку і розбив її на голові у ОСОБА_5 . Налякавшись останній зірвався і втік через вікно будинку. Оскільки він не міг бігати після травми, попросив ОСОБА_13 наздогнати і зупинити ОСОБА_5 . Прийшовши до них, він побачив, що ОСОБА_5 лежав на землі. Він декілька раз вдарив його по голові і тулубу, приклав до серця ножиці - хотів його вбити. Однак потім вирішив його провчити за те, що він лазить по хатах, наказав повернутися до будинку Чемериських і встромити собі в анальний отвір палку. ОСОБА_5 сам вибрав собі палку і встромив її у свій анальний отвір. Водночас зазначив, що оскільки ОСОБА_5 робив це повільно, він вдарив по палиці, щоб глибше її заштовхнути. Після цього вони пішли до ОСОБА_14 , де тимчасово жив ОСОБА_6 , який мав статеві акти з чоловіками. Почувши погрози з його боку ОСОБА_6 відчинив двері і вони всі ввійшли до кімнати. Там він сказав ОСОБА_6 , що привів йому «наречену». Останній не хотів статевого зв'язку із ОСОБА_5 , однак після залякування, вони все ж погодились на оральний секс. Повідомив, що це йому було неприємно. Ніякого сексуального задоволення від цього він не отримував.
Наступного дня він взявши літру самогону, разом із ОСОБА_15 пішли до Саміляка. Під час спілкування ОСОБА_6 заявив, що йому сподобався секс із ОСОБА_5 . Дане зізнання обурило його і він почав бити ОСОБА_6 , а потім сокирою, яка була в кімнаті, затисав якусь палку і наказав ОСОБА_6 запхати її собі в анальний отвір на що той погодився.
Потерпілий ОСОБА_5 суду надав наступні покази: 30 квітня 2023 року у вечірню пору доби він захотів покурити, оскільки цигарок не мав, зателефонував ОСОБА_16 , у якого він завжди брав тютюн та інколи ночував. Той сказав, що на даний час він перебуває у селище Муровані Курилівці, а тому він пішов до його будинку і через відчинене вікно заліз у кімнату взяти тютюну. Там же і заснув. Через певний час у вікно заскочив ОСОБА_7 і вдарив його по голові банкою. Налякавшись він вискочив через вікно і почав тікати в бік магазину, однак його наздогнав і збив з ніг ОСОБА_17 . Потім до них підійшов ОСОБА_7 у руках якого були великі ножиці, які він приклав до серця і кричав, що заріже, бив рукою по обличчю і голові, потім наказав повертатися до будинку ОСОБА_11 . Там у господарській споруді він взяв палку ОСОБА_7 наказав вставити її собі в анальний отвір, оскільки він не міг цього зробити ОСОБА_7 наказав вибрати собі будь-яку іншу палку. Взявши тоншу палку він виконав наказ ОСОБА_7 , однак останній прагнув, щоб йому було болючіше, кричав, що давай глибше засовуй, а потім кулаком стукнув по ній, застромивши глибше. Він відчув різкий біль, витягнув палку і викинув у кущі, після чого у нього потекла кров, а ОСОБА_7 почав фукати, скаржитися на неприємний запах, зловтішався, що підкорив та провчив його.
Після цього, ОСОБА_7 наказав йому, як «нареченій» йти до ОСОБА_6 , який тимчасово проживає у будинку ОСОБА_18 . Там ОСОБА_7 вчиняв фізичну розправу та погрожував уже ОСОБА_6 , змушуючи вступити їх у статевий зв'язок. Побоявшись подальших знущань зі сторони ОСОБА_7 він дозволив ОСОБА_6 статевий орган ввести йому в рот. Після цього ОСОБА_7 разом із ОСОБА_13 посміялися і пішли з будинку.
Потерпілий ОСОБА_6 пояснив суду, що він проживав разом із ОСОБА_19 у його будинку та здійснював за ним догляд. 30 квітня 2023 року пізно ввечері до них додому прийшли ОСОБА_7 та ОСОБА_13 і привели із собою ОСОБА_5 . ОСОБА_7 кричав і наказував зайнятися анальним сексом із ОСОБА_5 він відмовлявся, однак ОСОБА_7 , який був у стані алкогольного сп'яніння, продовжував кричати на нього та залякувати. Він бачив, що ОСОБА_5 був побитий, а тому побоюючись за своє життя, погодився ввести свій статевий орган у рот ОСОБА_5 . Даний статевий акт тривав близько трьох хвилин, в цей час ОСОБА_20 та ОСОБА_17 намагались зупинити ОСОБА_7 але він продовжував насилля. Після цього всі розійшлися. Наступного дня у вечірню пору ОСОБА_7 знову прийшов до будинку Саміляка разом із ОСОБА_21 і принесли із собою пляшку самогону. Цього разу ОСОБА_7 бив його кулаками в голову, замахувався і погрожував сокирою, рубав сокирою підлогу і меблі, а потім затесав якусь палку і змусив його застромити її в анальний отвір.
Свідок ОСОБА_13 суду показав, що того вечора він зустрівся із ОСОБА_7 на стадіоні, вони розпивали спиртні напої. Потім вони захотіли курити та пішли до Чемериського у якого був тютюн для самокруток. Двері до будинку були зачинені, однак через вікно вони побачили свічку яка горіла і ОСОБА_5 який спав на ліжку. Він знав, що ОСОБА_5 іноді ночує у тому будинку, бо у його будинку ОСОБА_7 побив вікна. ОСОБА_7 до будинку заскочив через вікно, схопив скляну банку і розбив її об голову ОСОБА_5 . Той, тікаючи вискочив через вікно на вулицю. ОСОБА_7 наказав йому догнати і зупинити ОСОБА_5 , що він і зробив. До них обвинувачений підійшов уже з великими ножицями в руках і наказав йому знімати все на телефон. Сам приклав ножиці в область серця ОСОБА_5 , кричав, що заріже бив його руками, а потім наказав повертатися до будинку де заставив його застромити собі палку у анальний отвір. Палка була груба, тому ОСОБА_5 не міг виконати вказане, а тому ОСОБА_7 дозволив йому вибрати іншу палку для тієї ж мети. Коли ОСОБА_5 застромив палку ОСОБА_7 забив її глибше. Після цього вони пішли до ОСОБА_6 . Спочатку ОСОБА_6 не відчиняв двері, але після погроз ОСОБА_7 той впустив їх до хати. У будинку ОСОБА_7 погрожуючи, заставляв ОСОБА_6 вступити у статевий зв'язок із ОСОБА_5 . Певний час той відмовлявся, однак побоюючись за своє життя все ж погодився на інтимні речі із ОСОБА_5 . На запитання прокурора повідомив суду, що він не бачив, щоб ОСОБА_7 отримував сексуальне задоволення від того, коли ОСОБА_5 вставляв дерев'яну палицю у свій анальний отвір, поряд з тим, від таких подій обвинувачений сміявся.
Свідок ОСОБА_22 суду показав, що того дня він зайшов до будинку, в якому на той час проживав ОСОБА_23 . Двері будинку були відчинені. Перед тим як увійти до приміщення, свідок почув розмову між обвинуваченим та потерпілими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Розмова була гучною, на підвищених тонах. Зайшовши до будинку він побачив, як обвинувачений взяв до рук сокиру та порубав нею стілець. Він не розумів мету таких дій. Також зазначив, що обвинувачений перебував у стані алкогольного сп'яніння, кричав на потерпілих, вживав нецензурну лексику до всіх. Крім того, повідомив, що бачив, як обвинувачений примусив ОСОБА_6 засунути палицю в анальний отвір.
ІV. Докази, на які посилається сторона обвинувачення:
Прокурор вважає, що вина ОСОБА_7 доведена доказами, дослідженими під час судового розгляду:
- Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 10 травня 2023 року, відповідно до якого ОСОБА_6 заявив про вчинені відносно нього ОСОБА_7 протиправні дії сексуального характеру, в тому числі із залученням ще одного потерпілого - ОСОБА_5 (Т.2 а.п.10,11);
- Протоколом огляду місця події, а саме будинку АДРЕСА_1 із фототаблицею від 10 травня 2023 року (Т.2 а.п.13-21) в якому зафіксовано вилучення спідньої білизни, яка зі слів потерпілого ОСОБА_6 , була на ньому на момент вчинення щодо нього ОСОБА_7 протиправних дій 01 травня 2023 року, а також дерев'яної палиці із грубки, яку ОСОБА_7 спеціально заточив, для того щоб ОСОБА_6 вчинив нею дії сексуального характеру;
- Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від потерпілого ОСОБА_5 , в якій він просив прийняти міри до ОСОБА_7 , який 30 квітня 2023 року вчинив щодо нього протиправні дії сексуального характеру (Т.2 а.п.37 );
- Протоколом огляду місця події, домоволодіння АДРЕСА_1 із фототаблицями від 12 травня 2023 року (Т.2 а.п.30-36), в яких зафіксовано обставини подій у господарській споруді біля будинку, під час яких звідти вилучено кусок дерев'яної дошки зі слідами речовини біологічного походження коричневого кольору;
- Протоколом проведення слідчого експеременту від 13 травня 2023 року (Т.2 а.п.41-44) за участі потерпілого ОСОБА_5 , під час якого він детально розповів і показав, як і де ОСОБА_7 наносив йому удари в будинку Чемериського, як і куди він тікав, де і як ОСОБА_7 погрожував йому ножицями, як заставив повернутися до домоволодіння Чемериського, де заставив вставити дерев'яну палицю собі в анальний отвір, як ОСОБА_7 заштовхував дерев'яну палицю рукою глибше у анальний отвір; як потім його привели до будинку ОСОБА_24 і там ОСОБА_7 змусив його під погрозами взяти в рот статевий орган ОСОБА_6 . Відеозапис слідчого експерименту було відтворено під час розгляду справи;
- Протоколом проведення слідчого експерименту від 13 травня 2023 року (Т.2 а.п.45) та відповідним відеозапис (Т.2 а.п.50), який було відтворено під час розгляду справи, в яких зафіксовано як потерпілий ОСОБА_6 розповідає про насильницькі дії щодо нього ОСОБА_7 , наслідком яких 30 квітня 2023 року стало проникнення ОСОБА_6 своїм статевим органом до рота ОСОБА_5 , а наступного дня - імітація статевого акту шляхом вставляння затесаної ОСОБА_7 дерев'яної палиці у свій анальний отвір;
- Висновком експерта № 347 від 12 травня 2023 року (Т.2 а.п.97) яким підтверджено наявність у ОСОБА_7 легкого тілесного ушкодження у вигляді синця на тильній поверхні правої кисті;
- Висновком експерта № 73 від 11 травня 2023 року (Т.2 а.п.98-99) яким встановлено, що у ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження у вигляді синця на волосистій частині голови в потиличній дільниці, що міг утворитися від дії тупого предмету (удару), яким міг бути кулак нападаючого, та розрив слизової в дільниці сфінктера прямої кишки, який міг утворитися за обставин, на які посилається потерпілий (примушування ввести у свій ректальний отвір палиці), які в сукупності та кожне окремо належать до категорії легких, і не спричиняють короткочасний розлад здоров'я;
- Висновком експерта № 74 від 12 травня 2023 року (Т.2 а.п.100-101), яким встановлено, що у ОСОБА_5 мали місце тілесні ушкодження у вигляді садна у центрі потиличної ділянки, які могли утворитися від дії тупого предмета, яким могла бути скляна банка, а також розрив слизової в дільниці сфінктера прямої кишки, що міг утворитися в результаті введення в ректальний отвір дерев'яного предмету. Цим же висновком встановлено, що такі тілесні ушкодження належать до категорії легких, які не причиняють короткочасний розлад здоров'я;
- Висновком судово-біологічної експертизи № СЕ-19/102-23/9193-БД від 23 червня 2023 року (Т.2 а.п.110-120) та № СЕ-19/102-23/9242-БД від 22 червня 2023 року (Т.2 а.п.139-144) якими встановлено наявність генетичних ознак потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на відповідних дерев'яних предметах, вилучених під час огляду місць вчинення злочину;
- Протоколом огляду мобільного телефону свідка ОСОБА_13 , на який проводилася відеозйомка подій 30 квітня 2023 року (Т.2 а.п.167-173), висновком №СЕ-19/102-23/9028 -КТ від 26 травня 2023 року комп'ютерно-технічної експертизи (Т.2 а.п.103-107) зі скопійованими на диск для лазерних систем зчитування відеофайлів з мобільного телефону свідка ОСОБА_13 (Т.2 а.п.174), відповідно до яких на мобільному пристрої наявні відеофайли, в тому числі датовані 30 квітня 2023 року із записами подій щодо потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Судом було оглянуто як відеодоказ:
1. Епізод катування ОСОБА_7 потерпілого ОСОБА_25 :
Зафіксовано, як обвинувачений прикладає ножиці до області серця потерпілого, погрожує його зарізати, а також завдає йому тілесні ушкодження, зокрема - удари по голові та тулубу.
2. Епізод примушування потерпілого ОСОБА_6 до здійснення акту сексуального характеру з ОСОБА_5 :
Відеозапис містить сцени, в яких обвинувачений примушує потерпілого до вчинення акту сексуального характеру. Зокрема зафіксовано, як ОСОБА_7 дерев'яною палицею душив ОСОБА_6 і кричав: «Я тут стою, ти повинен труситися, боятися...»
3. Епізод здійснення акту сексуального характеру між потерпілими.
V. Обставини, на які посилається сторона захисту:
Відповідно до інформації що випливає із обвинувального акту, ОСОБА_7 усвідомлюючи, що його умисні дії викликають у потерпілого побоювання за своє життя та здоров'я, почав погрожувати ОСОБА_5 металевими ножицями прикладаючи їх в область серця потерпілого і залякуючи, наносячи удари кулаком в область голови та тулуба. В подальшому, користуючись безпорадним станом потерпілого ОСОБА_25 , ОСОБА_7 дав йому дерев'яну палицю та примусив вставити її в анальний отвір, а сам заштовхнув її рукою глибше.
Із пояснень самого обвинуваченого та свідка ОСОБА_13 вбачається, що у ОСОБА_7 не було наміру задовольняти таким чином свою статеву пристрасть. Дані дії були вчинені аби покарати потерпілого за незаконне проникнення до будинку його дядька.
Вважають, що вказані дії обвинуваченого ОСОБА_7 повністю охоплюються складом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 127 КК України.
Щодо подій із потерпілим ОСОБА_6 01 травня 2023 року перебуваючи у будинку останнього, ОСОБА_7 обурило зізнання ОСОБА_6 (що йому сподобався секс із ОСОБА_5 ) і він почав бити його, а потім сокирою яка була у кімнаті затесав якусь палицю і наказав ОСОБА_6 запхати її собі в анальний отвір. Сам потерпілий ОСОБА_6 ствердив, що ОСОБА_7 прийшов спеціально щоб познущатися з нього та завдавати йому фізичного болю, а тому в діях ОСОБА_7 щодо подій із ОСОБА_6 також відсутній склад злочину передбачений ст. 152 КК України.
VI. Мотиви суду щодо доведеності поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 127 КК України
За змістом ст. 3 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованій Законом України №475/97-ВР, від 17.07.1997 року, а також згідно практики Європейського Суду з прав людини катуванням визначається тяжка форма нелюдського поводження із визначеною метою, тобто поводження, що спеціально заподіює жорстокі фізичні або психічні страждання або грубо принижує людину перед іншими людьми чи змушує її діяти проти своєї волі або совісті.
З чого слідує, що об'єктивна сторона катування характеризується: діянням - нанесенням побоїв, мученням або іншими насильницькими діями та наслідками, які виявляються у заподіянні сильного фізичного болю, фізичного чи морального страждання, причинним зв'язком між вказаним діянням і наслідками.
Із суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом. При катуванні спеціальною метою насильницьких дій є примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб.
На думку суду потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були піддані з боку обвинуваченого саме катуванню, тобто поводженню, що спеціально заподіяно в жорстокій фізичній формі, супроводжувалося фізичними та психічними стражданнями, грубо принижувало їх та змушувало діяти проти своєї волі.
Саме дані ознаки катування визначив Верховний суд у своїй постанові 17.07.2018 року в справі № 161/1372/16-к.
Події 30 квітня 2023 року та 01 травня 2023 року не мали на меті задоволення своїх статевих потреб ОСОБА_7 , а випливали виключно із помсти та бажання у такий спосіб провчити ОСОБА_5 за проникнення до будинку, а ОСОБА_6 за його висловлювання щодо орального сексу.
Запрута ОСОБА_26 піддавав потерпілих протягом тривалого проміжку часу катуванню, діяв умисно намагаючись завдати потерпілим фізичних та моральних страждань, принижуючи своїми аморальними діями їх людську гідність та знімаючи це на камеру телефону. Дані дії вчиняв аби покарати потерпілих за вчинки в скоєні яких він їх підозрював та висловлювання які він не розраховував почути, шляхом нанесення протягом тривалого проміжку часу тілесних ушкоджень та примушуванні до введення потерпілими стороннього предмета (палиці) в анальний отвір, які викликали сильний біль, образу, і в комплексі завдали сильного фізичного болю та морального страждання.
У зв'язку з викладеним, суд погоджується із кваліфікацією дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 127 КК України, як катування, тобто будь-яке умисне діяння, спрямоване на заподіяння особі сильного фізичного болю та морального страждання, вчинене з метою примусити її вчинити дії, що суперечать її волі та за ч.2 ст. 127 КК України, як катування, тобто будь-яке умисне діяння, спрямоване на заподіяння особі сильного фізичного болю чи морального страждання, вчинене з метою примусити її вчинити дії, що суперечать її волі, вчинено повторно.
VII. Мотиви суду щодо доведеності поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 152 КК України.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 5 «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» за змістом ст.152 КК України зґвалтуванням слід розуміти природні статеві зносини між особами різної статі всупереч або з ігноруванням волі потерпілої особи із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.
Насильницьке уведення в отвори тіла потерпілої особи різних предметів (палиці, пляшки тощо) може кваліфікуватися за відповідною частиною статті 153 КК тільки за умови, якщо умисел винної особи був направлений на задоволення у такий спосіб статевої пристрасті неприродним способом. У разі відсутності такого умислу ці дії за наявності передбачених кримінальним законом ознак мають кваліфікуватися за відповідними статтями КК, якими передбачено відповідальність за злочини проти життя та здоров'я особи, або ж як хуліганство тощо.
Фізичним насильством, передбаченим диспозиціями статей 152,153 КК України слід вважати умисний зовнішній негативний вплив на організм потерпілої особи або на її фізичну свободу, вчинений з метою подолання чи попередження опору потерпілої особи або приведення її у безпорадний стан. Такий вплив може виражатись у нанесенні ударів, побоїв, заподіянні тілесних ушкоджень, обмежені або позбавленні особистої волі тощо.
Погрозою застосування фізичного насильства як способу подолання чи попередження опору потерпілої особи слід вважати залякування її застосуванням такого насильства або іншої людини, доля якої потерпілій небайдужа, яке може полягати у висловлюваннях, жестах, демонструванні зброї або предметів, які потерпіла особа сприймає за справжню зброю, чи в інших діях.
Суд вважає, що під час судового розгляду сторона обвинувачення не довела винуватість обвинуваченого поза розумним сумнівом у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 152 та ч. 2 ст. 152 КК України.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазнали принижень, образ та примусу до вчинення дій сексуального характеру. Водночас, досліджені судом докази не свідчать про наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_7 ознак зґвалтування в розумінні ст. 152 КК України, а саме: відсутні достовірні та достатні докази того, що обвинувачений вчиняв щодо потерпілих статеві зносини або інші дії сексуального характеру із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілих.
Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час допитів у суді зазначали, що зазнали психологічного тиску, образ, агресивної поведінки з боку обвинуваченого, а також виконували його вимоги через страх за своє життя. Водночас, будь-яких активних фізичних дій сексуального характеру, спрямованих безпосередньо обвинуваченим щодо потерпілих, встановлено не було.
Допитаний потерпілий ОСОБА_6 підтвердив, що саме він самостійно, хоча й під психологічним тиском, ввів сторонній предмет (дерев'яну палицю) у свій анальний отвір, тоді як ОСОБА_7 жодних фізичних дій щодо його тіла у цей момент не вчиняв. Подібні обставини викладено й у показаннях потерпілого ОСОБА_5 , який також зазначив, що ОСОБА_7 не отримував від побаченого ознак сексуального задоволення, а навпаки - демонстрував відразу до дій, які відбувалися.
Крім того, свідок ОСОБА_13 , який був присутній при вказаних подіях, підтвердив у суді, що не спостерігав будь-яких ознак сексуального збудження чи задоволення з боку обвинуваченого, хоча останній і сміявся під час приниження потерпілих.
Отже, дії ОСОБА_7 були спрямовані не на досягнення сексуального задоволення, а на приниження, знущання та покарання потерпілих за їхню попередню поведінку. Обвинувачений діяв на грунті особистої неприязні, посиленої станом алкогольного сп'яніння та психоемоційною нестабільністю. У його діях чітко простежується єдиний умисел, спрямований на спричинення потерпілим фізичного болю, сильного душевного страждання та морального приниження, що цілком узгоджується з кваліфікацією вчиненого за ст. 127 КК України (катування).
Дії, що формально можуть бути сприйнятті як сексуального характеру, суд оцінює виключно в контексті способу здійснення жорстокого покарання, а не як вияв сексуального домінування чи реалізації статевої пристрасті.
Згідно з роз'ясненнями практики застосування ст.152 КК України, ознакою зґвалтування є вчинення статевого акту або дій сексуального характеру саме з метою задоволення статевої пристрасті, із застосуванням насильства або інших примусових засобів.
У даному випадку така мета у поведінці обвинуваченого ОСОБА_7 не простежується.
Більше того, сам обвинувачений у своїх поясненнях зазначив, що вчинення принизливих дій щодо потерпілих стало для нього засобом «покарання», викликаним попередніми конфліктами, зокрема - дізнання про поведінку потерпілих, яка на його думку носила девіантний характер.
Законом визначено, що зґвалтування як суспільно небезпечне діяння не виключає насильство, і у більшості випадків вчинити зґвалтування без насильства неможливо. Однак насильство при зґвалтуванні не є самоціллю, воно має допоміжний характер у вирішенні наміру ґвалтівника, для якого головним є прагнення задовольнити свою статеву пристрасть.
У діях обвинуваченого судом не встановлено ознак вчинення злочину з сексуальним мотивом.
При кваліфікації дій за статтею 152 КК України необхідно встановити наявність не просто тілесно-насильницького характеру, а саме вмотивованого прагнення задовольнити сексуальну пристрасть шляхом фізичного задоволення, сексуального домінування чи приниження потерпілого як об'єкта статевої дії, що має бути чітко виражено у поведінці.
У даному кримінальному провадженні судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 діяв з метою морального покарання, приниження і катування, не виявляючи ні ознак сексуального збудження, ні зацікавленості, ні задоволення від продовження таких дій.
Таким чином, відсутність сексуального мотиву у поведінці обвинуваченого свідчить про недоведеність та неправомірність кваліфікації дій за ст. 152 КК України, які підпадають під склад злочину, передбаченого ст. 127 КК України (катування).
Відповідно до закону в Україні визнається і діє принцип верховенства права, як це задекларовано в статті 8 Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України та ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Пункт 2 статті 6 Конвенції з прав людини проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі «Тельфнер проти Австрії» від 20 березня 2001 року.
У справах «Грабчук проти України» від 21 вересня 2005 року, «Шагін проти України» (2010 року) Європейський суд з прав людини встановив, що національні суди визнали заявників винними, спираючись на слабкі докази та припущення про їх причетність до вчинення злочину, чим було порушено принцип презумпції невинуватості.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версією захисту.
В частині 3 статті 373 КПК України зазначено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
За таких обставин, суд вважає, що обвинувачений має бути визнаний невинуватим у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 152 КК України та виправданий на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв'язку із недоведеністю того, що в діянні обвинуваченого є склад вказаного кримінального правопорушення.
ІX. Мотиви призначення покарання:
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання в межах доведеного обвинувачення за ч. 1 та ч. 2 ст. 127 КК України, суд керується вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Зокрема, суд враховує, що обвинувачений скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 та ч. 2 ст. 127 КК України яке посягало на життя та здоров'я двох осіб і відноситься до категорії тяжкого злочину, особу винного, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності (Т.2 а.п.62-63); вироком від 15.09.2023, змінений ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12.12.2023 року засуджений за вчинення інших злочинів (Т.3 а.п.72-75); у 2022 році був мобілізований до Збройних Сил України відповідно до Указу Президента України №65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» (т.2 а.п.53), проте, як встановлено самовільно залишав місце служби (Т.2 а.п.51); з 2021 року перебуває на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом F15.2 - розлади психіки та поведінки внаслідок вживання стимуляторів (Т.1 а.п.119, Т.2 а.п.54); органом досудового розслідування надані взаємовиключні характеристики на обвинуваченого. Одна з них датована 09.11.2022 року, характеризує його як особу, що не зловживає алкоголем, підтримує добросусідські відносини, негативної інформації щодо нього не надходила (Т.1 а.п.11); Інша характеристика, від 08.03.2023 (Т.2 а.п. 52), прямо вказує на зловживання алкоголем, конфлікти з односельцями та асоціальну поведінку. Через суттєві суперечності між цими характеристиками суд не бере до уваги жодну з них як належне джерело інформації про особу обвинуваченого.
Водночас у судовому засіданні встановлено, що обвинувачений зловживає алкогольними напоями, що підтверджується як його власними поясненнями, так і показаннями свідків та потерпілих. Зокрема, потерпілий ОСОБА_13 вказував на його часте вживання алкоголю, а потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - на його конфліктну, агресивну та непередбачувану поведінку, яка викликала в них страх. Згідно з висновком стаціонарної психіатричної експертизи №45 від 19 червня 2023 року (Т.2 а.п.160-166), обвинувачений страждає на змішаний розлад особистості та поведінкові розлади, зумовлені вживанням психоактивних речовин. Разом з тим, він на момент вчинення інкримінованих діянь повною мірою усвідомлював свої дії та керував ними, а на теперішній час не потребує примусового лікування чи застосування заходів медичного характеру.
Обставин, що б пом'якшували покарання обвинуваченому ОСОБА_7 судом не встановлено.
До обставин, що обтяжують покарання суд відносить вчинення кримінальних правопорушень особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, яка підтверджується показаннями самого ОСОБА_7 про те, що у той вечір він вживав алкогольні напої.
Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, ставлення обвинуваченого ОСОБА_7 до вчиненого, думку потерпілих, а також враховуючи те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого, суд вважає, що законним, справедливим і таким, що сприятиме перевихованню та попередженню вчиненню ОСОБА_7 нових злочинів, буде призначення покарання у виді реального позбавлення волі ближче до максимальної межі. Цей захід примусу внесе корективи в соціально-психологічні властивості засудженого, нейтралізує негативні настанови та змусить додержуватись положень Закону про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини, та в цілому відповідатиме ст. 2 КПК України та ст. 1 КК України.
Водночас, вирішуючи питання щодо способу визначення остаточного покарання ОСОБА_7 за сукупністю кримінальних правопорушень відповідно до положень ч. 1 ст. 70 КК суд виходить з наступного:
Так, ч. 1 ст. 70 КК регламентовано підстави та порядок призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень. Зокрема, визначено можливість суду визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Виходячи із поняття судової дискреції та враховуючи конкретні обставини цього кримінального провадження, дії обвинуваченого ОСОБА_7 , кількість епізодів злочинної діяльності та тілесних ушкоджень, завданих потерпілим, їх характер, тривалість завдання та наслідки протиправної поведінки, на переконання суду, доцільно до нього застосувати спосіб визначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, який у цьому конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.
З урахуванням викладеного враховуючи, що кримінальні правопорушення обвинуваченим вчинені до винесення вироку Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 15.09.2023, яким він засуджений, з урахуванням змін, внесених ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12.12.2023, за ч.2 ст.345, ч.4 ст.185, ч.1 ст.154, ст.70КК України, до 7 (семи) років позбавлення волі остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_7 належить призначити на підставі ч.4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вищезазначеним вироком більш суворим покаранням за даним вироком, підстав для застосування положень ст. 75, 76 КК України суд не вбачає.
Х. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Підстави для обрання або продовження запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні відсутні.
Питання щодо процесуальних витрат та долі речових доказів, були вирішені у вироку Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 15.09.2023 року.
Цивільний позов у межах даного кримінального провадження не заявлявся.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 373-376 КПК України, суд, -
ОСОБА_7 визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 і ч.2 ст. 152 КК України, та виправдати у зв'язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення.
ОСОБА_7 визнати винним у кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.1 і ч.2 ст. 127 КК України та призначити покарання:
за ч.1 ст. 127 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі;
за ч.2 ст. 127 КК України у виді дев'яти років позбавлення волі.
На підставі ч. 1, ч. 2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_7 покарання у виді дев'яти років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання у виді 7 років позбавлення волі, призначеного ОСОБА_7 за вироком Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 15.09.2023, яким його засуджено, з урахуванням змін, внесених ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12.12.2023, за ч.2 ст.345, ч.4 ст.185, ч.1 ст.154, ст.70КК України, більш суворим покаранням за даним вироком, визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі.
Строк покарання ОСОБА_7 рахувати з дня проголошення вироку 16.06.2025.
На підставі ч.4 ст.70 КК України в строк покарання, остаточно призначеного ОСОБА_7 цим вироком, зарахувати відбуте частково покарання за вироком Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 15.09.2023, а саме з 10.05.2023.
Судові витрати та долю речових доказів вирішено вироком Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 15.09.2023 року.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.
Суддя :