Справа № 138/2320/21
Провадження №:1-кс/138/483/25
16.06.2025 м. Могилів-Подільський
Слідчий суддя Могилів-Подільський міськрайонний суду Вінницької області ОСОБА_1 , розглянувши матеріали клопотання представника Міністерства оборони України про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42020020420000015 від 16.03.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України,
До Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області надійшло вказане вище клопотання, яке мотивоване тим, зокрема, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2020 у справі №127/11373/20, в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №42020020420000015 від 16.03.2020, постановлено накласти арешт на нежитлову будівлю літера «А» загальною площею 1753,3 кв.м. по АДРЕСА_1 . Наявність арешту, накладеного ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2020 у справі №127/11373/20, є перешкодою для виконання наказу Міністерства юстиції України від 20.07.2020 №2467/5 «Про задоволення скарги» про задоволення скарги військової частини НОМЕР_1 та скасування рішення державного реєстратора Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області ОСОБА_2 від 27.02.2020 №51353763 та поновлення права власності оборонного відомства на будівлю літера «А» по вул. Стрілецька (Червоноармійська), 23 у м.Вінниці у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Листом ГУНП у Вінницькій області від 08.05.2025 119391-2025 Міністерству оборони України повідомлено, що постановою процесуального керівника від 25.05.2021, визначено підслідність на підставі ст. 216 КПК України, у даному кримінальному провадженні за Могилів-Подільським районним відділом поліції ГУНП у Вінницькій області. В подальшому, 12.12.2024 слідчим Могилів-Подільського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, винесено постанову про закриття кримінального провадження №42020020420000015 від 16.03.2020, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Зважаючи на викладене вище, заявник просить скасувати арешт будівлі за літерою “А» за адресою: м.Вінниця, вул.Стрілецька (Червоноармійська), 23, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2020 у справі №127/11373/20.
Дослідивши зміст клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя приходить до такого висновку.
29.05.2020 ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області накладено арешт на нежитлову будівлю за літерою “А» за адресою: м.Вінниця, вул.Стрілецька (Червоноармійська), 23.
Як слідує з вказаною вище ухвали суду арешт накладено в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42020020420000015 від 16.03.2020, за ознаками кримінального правопорушення ч.3 ст.191 КК України.
Як стверджує заявник у своїй заяві, з метою поновлення порушених прав, військовою частиною НОМЕР_1 було вжито заходи адміністративного оскарження у Міністерстві юстиції України рішення державного реєстратора Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області ОСОБА_2 від 27.02.2020 №51353763 про реєстрацію права власності на будівлю літера «А» по вул. Стрілецька (Червоноармійська), 23 у м.Вінниці за ОСОБА_3 .
Згідно наявного у матеріалах заяви наказу Міністерства юстиції України від 20.07.2020 №2467/5 «Про задоволення скарги» слідує, що скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволено та скасовано рішення державного реєстратора Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області ОСОБА_2 від 27.02.2020 №51353763.
Відповідно до листа начальника відділу СУ ГУНП у Вінницькій області №119391/2025- від 08.05.2025, постановою процесуального керівника від 25.05.2021 визначено підслідність на підставі ст.216 КПК України, у кримінальному провадженні №42020020420000015 від 16.03.2020 за Могилів-Подільським районним відділом поліції ГУНП у Вінницькій області та в подальшому 12.12.2024 слідчим Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, винесено постанову про закриття кримінального провадження №42020020420000015 від 16.03.2020 на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так, частинами третьою та четвертою статті 174 КПК України врегульовано порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження.
За приписами частини 4 ст. 132 КПК України, ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом. Після закриття кримінального провадження втручання у сферу приватних інтересів (арешт майна) фактично набуває свавільного характеру, з огляду на що приписи ч.4 ст.132 КПК є дієвим засобом реалізації положень ст.3 Конституції України, ст.13 Конвенції задля усунення порушення прав власника або володільця майна.
Приписи ч. 4 ст. 132 КПК України є нормою, за якою кримінальному процесуальному законі встановлено порядок припинення арешту майна після закриття кримінального провадження, застосування якої у взаємозв'язку із положеннями ч. 1 ст. 170 цього Кодексу скасовує обмеження, застосовані під час досудового розслідування.
Імперативні приписи ч. 4 ст. 132 КПК України вимагають поводження з вказаним вище майном з боку прокурора, органу досудового розслідування, державної влади чи місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб та інших суб'єктів суспільних відносин як таким, що не є арештованим в порядку, передбаченому КПК. За відсутності інших законних підстав, позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, стосовно якого арешт припинив свою дію, є протиправним і тягне відповідальність, передбачену законом.
Отже, у разі закриття кримінального провадження постановою слідчого або прокурора, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно (речові докази) припиняє свою дію, з огляду на що, припиняє свою дію і застосоване слідчим суддею позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування відповідним майном.
У даній справі за клопотанням, що розглядається, кримінальне провадження закрив слідчий СД Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, і з цього моменту припинила дію ухвала слідчого судді про арешт майна, постановлена в межах кримінального провадження № 42020020420000015, наслідком чого є скасування арешту, як заходу забезпечення кримінального провадження.
Чинний кримінальний процесуальний закон розрізняє поняття «суд» та «слідчий суддя», визначаючи стадії кримінального провадження (досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність) здійснення ними своїх повноважень та належним чином розмежовуючи їх.
Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК у разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.
Тобто, у випадку, коли кримінальне провадження закрите слідчим, клопотання подане в порядку ч. 9 ст. 100 КПК про долю речових доказів вирішується судом, а не слідчим суддею.
Посилання в ч. 9 ст. 100 КПК на те, що клопотання розглядається згідно зі статтями 171-174 КПК, слід сприймати як таке, що свідчить про наявність у суду за результатами такого розгляду відповідних повноважень вирішити питання про долю речових доказів і документів.
Аналогічних висновків дійшла Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 15 квітня 2024 року у справі №554/2506/22.
Слідчий суддя звертає увагу заявника на те, що згідно вказаної вище позиції Верховного Суду, після закриття слідчим кримінального провадження дія ухвали слідчого судді про арешт майна постановлена в межах вказаного вище кримінального провадження втратила свою дії, а питання щодо вирішення долі речових доказів повинно вирішуватись судом у порядку ст.100 КПК України, а не слідчим суддею.
Зважаючи на викладене вище, відсутні правові підстави для розгляду даного клопотання про скасування арешту майна у кримінальному провадження слідчим суддею, а тому таке підлягає поверненню заявнику.
На підставі викладеного та керуючись ст. 100, 132, 170-173, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання представника Міністерства оборони України про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42020020420000015 від 16.03.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України- повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1