Справа № 128/1265/25
провадження № 2-а/136/28/25
"17" червня 2025 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Присяжного О.І.,
за участю секретаря судового засідання Мельник В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови,
Стислий виклад позицій учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову № 450 від 28.01.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що в оскаржуваній постанові відповідачем не вказано обґрунтованих доказів вчинення адміністративного правопорушення, а також, що позивач є належним суб'єктом притягнення до адміністративної відповідальності, що справа розглянута відповідно до територіальної юрисдикції, доказів про наявність відомостей про належне повідомлення особи про дату, час і місце розгляду справи, а також дотримання інших вимог КУпАП щодо розгляду справи. Позивач зазначає, що на всі виклики відповідача з'являвся вчасно. Оскільки позивач не був належним чином оповіщений про виклик до відповідача, ним не було порушено абз. 1 ч. 1 та абз. 12 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» під час дії особливого періоду, тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була розглянута за відсутності позивача, таким чином позивач незаконно був позбавлений можливості приймати участь у розгляді справи, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права. Також позивач був позбавлений права під час розгляду справи оспорити звинувачення у порушенні, що б зобов'язувало відповідача скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 КУпАП. Відповідачем не надано доказів, що було дотримано вимоги ст.ст. 33, 278, 279 та 280 КУпАП, а саме, що в процесі підготовки до розгляду справи встановлювалась наявність компетенції щодо розгляду даної справи, встановлювалась правильність складеного протоколу (за наявності) та інших матеріалів справи, встановлювалась наявність підтверджувальних документів про належне сповіщення осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час та місце її розгляду, встановлювалась необхідність витребування необхідних додаткових матеріалів, та чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (за наявності). Відповідачем не надано доказів, що під час розгляду справи дійсно досліджувались докази, які можуть підтвердити або спростувати адміністративне правопорушення, а при накладенні стягнення були виконані вимоги ст. 33 КУпАП. Відповідачем не надано доказів, коли саме і яким чином було виявлено правопорушення, що стало наслідком винесення відносно позивача постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. На думку позивача відомості, коли саме і як саме було виявлено правопорушення є необхідними для дотримання вимог ст.ст. 38 та 277 КУпАП. Позивач звертає увагу суду на те, що відповідачу було достеменно відомо про те, що позивачу надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
У поданому до суду відзиві на позовну заяву начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 зазначає, що позов є безпідставним, оскільки в діях позивача є склад правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Так, 20.10.2024 року об 11 год. 00 хв. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у строк вказаний у повістці, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 та не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_4 про причини неприбуття за повісткою.
Згідно п. 28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі Порядок № 560) виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки. Повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (п. 30 Порядку №560). Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, можуть централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення (п. 30-2 Порядку №560). Згідно ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру. ІНФОРМАЦІЯ_9 є органом адміністрування Реєстру.
10.10.2024 року була сформована Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів електронна повістка № 545154 на ім'я військовозобов'язаного ОСОБА_1 , електронний підпис накладено начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , де позивач перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних. Електронна повістка направлена до АТ «Укрпошта». АТ «Укрпошта», повістку № 545154 рекомендованим листом 0600295600575 з повідомленням та описом вкладення направлено за задекларованою позивачем адресою АДРЕСА_1 . Відповідно довідки АТ "Укрпошта", поштове відправлення 0600295600575 повернуто до ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки адресат відсутній за вказаною адресою. Причина повернення поштового відправлення підтверджується трекінгом АТ «Укрпошта».
Відповідно до підпункту 2 п. 41. Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є: - день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; - день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Відтак, виходячи з вищезазначених положень Постанови № 560, позивач був належним чином повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 11 год. 00 хв. 20.10.2024 року.
Позивач не виконав вимоги мобілізаційного законодавства та проігнорував виклик до ІНФОРМАЦІЯ_9, не прибувши 20.10.2024 року об 11 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_3 . В зв'язку з тим, що позивач не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , АІТС « ІНФОРМАЦІЯ_6 » було автоматично сформовано звернення до національної поліції про доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складення адміністративного протоколу.
19.01.2025 відповідальним працівником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Отже, протоколом про адміністративне правопорушення № 57 від 19.01.2025 р. було зафіксовано правопорушення - неприбуття до другого відділу військовозобов'язаного ОСОБА_1 за повісткою № 545154 у встановлений в ній строк, а саме 20.10.2024.
Справу про адміністративне правопорушення було розглянуто 28 січня 2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 полковником ОСОБА_2 та винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 450. Начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 полковник ОСОБА_2 , приступив до обов'язків в посаді згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 102 від 13.05.2022 року. Позивач був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується підписом ОСОБА_1 в протоколі № 57. На підставі доказів, які містяться у справі, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 прийшов до висновку про наявність складу правопорушення в діях позивача, передбаченого ч. 3 ст. 2101 КУпАП, було винесено постанову № 3954 про визнання громадянина ОСОБА_5 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). На думку відповідача, постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 450 від 28.01.2025 р. по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно якої на громадянина ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн., видано в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, Кодексом України про адміністративні правопорушення та законами України. А тому, жодних правових підстав для визнання оскаржуваної постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, протиправною та скасування її немає, свободи та інтереси позивача по даному адміністративному позову відповідачем порушено не було.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 16.04.2025 матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, передано на розгляд Липовецького районного суду Вінницької області за підсудністю по місцю проживання позивача.
Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 26.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали справи за адміністративне правопорушення, стосовно ОСОБА_1 про притягнення до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у якій було винесено постанову № 450 від 28.01.2025. Встановлено строк для надання відзиву та доказів до 03.06.2025.
03.06.2025 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 з долученими до нього матеріалами справи № 450 про адміністративне правопорушення за ознаками ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на ОСОБА_1 .
У зв'язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Відповідно до постанови № 450 від 28.01.2025, складеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та підпункту 2 п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 р., а саме згідно повістки з Укрпошти № 545154 мав прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 11 год. 00 хв. 20.10.2024, проте громадянин ОСОБА_1 не прибув за викликом, що є порушенням мобілізаційного законодавства. Згідно наданих пояснень ОСОБА_1 свою вину у вчиненому порушенні визнає та пояснив, що не прибув через необізнаність про існування повістки, бо йому ніхто не повідомив.
За вказане діяння ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності проводився за його відсутності, примірник постанови вручено позивачу особисто 02.04.2025, що підтверджується його особистим підписом у постанові про адміністративне правопорушення.
Окрім зазначеної постанови, у матеріалах справи № 450 про адміністративне правопорушення за ознаками ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на ОСОБА_1 наявні наступні документи:
- протокол № 57 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 19.01.2025 у якому зазначено суть вчиненого позивачем адміністративного правопорушення про який зазначено вище. У протоколі зазначено про клопотання позивача розглянути справу за його присутності, що засвідчено особистим підписом (а.с. 43-44);
- протокол № 437 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 18.11.2024 у якому зазначено суть вчиненого позивачем адміністративного правопорушення про який зазначено вище. У протоколі зазначено про клопотання позивача розглянути справу за його присутності, що засвідчено особистим підписом (зворотна сторона а.с. 44-45);
- письмові пояснення ОСОБА_1 від 19.01.2025, відповідно до яких він повідомляє про неприбуття по повістці на 20.10.2024 тому, що не отримував листа від Укрпошти в поштовому ящику. Повістку йому з повідомленням не вручали, тому він не знав про її існування. В подальшому зобов'язувався не порушувати мобілізаційне законодавство, особливо під час дії військового стану. Своє місце проживання він не змінював (а.с. 46);
- згода ОСОБА_1 від 19.01.2025 на обробку персональних даних (зворотна сторона а.с. 46);
- копія паспорту ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , відповідно до якого місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 47);
- копія повістки № 2/9154 від 27.12.2024 про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 03.03.2025 о 11:00 для проходження ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 (зворотна сторона а.с. 48);
- копія повістки № 545154 від 10.10.2024 про виклик ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 20.10.2024 о 11:00 для уточнення даних (а.с. 51);
- поштове відправлення № 0600295600575 адресоване ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 (зворотна сторона а.с. 51).
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи й цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.
Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності зі законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 61 Конституції України передбачає заборону притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення більше одного разу.
Варто зазначити, що перше притягнення особи до відповідальності не може визнаватись незаконним з підстав, передбачених ст. 61 Конституції України, у разі повторного притягнення тієї ж особи до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, яке відбулося за часом пізніше.
Відтак, ключовим питанням, яке підлягає розв'язанню при вирішенні цієї справи є визначення обставин, за яких особа вважається притягнутою до відповідальності вперше.
В контексті обставин цієї справи слід зазначити, що Конституційний Суд України у рішенні від 27.10.1999 №9-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) зазначив, що поняття «притягнення до кримінальної відповідальності» не тотожне поняттю «кримінальна відповідальність», як і поняття «притягнення до юридичної відповідальності» не ідентичне поняттю «юридична відповідальність».
Норми Конституції України, зокрема, містять терміни: «за віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність» (частина друга статті 60); «ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення» та «юридична відповідальність особи має індивідуальний характер» (стаття 61); «особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом» (частина перша статті 63), «незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності» (частина друга статті 68); «за посягання на честь і гідність Президента України винні особи притягаються до відповідальності на підставі закону» (частина друга статті 105); «за неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності» (частина п'ята статті 129). У контексті змісту положень названих статей Конституції України терміни «притягнення до юридичної відповідальності» та «юридична відповідальність» розмежовуються.
Притягнення до юридичної відповідальності передує юридичній відповідальності.
У зазначеному рішенні Конституційний Суд України в аспекті порушених у конституційному поданні Міністерством внутрішніх справ України питань положення частини третьої ст. 80 Конституції України розтлумачив так:
«1.1. Кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду.
1.2. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.»
У межах предмету розгляду цієї справи судом встановлено, що 18.11.2024 за неявку згідно повістки з Укрпошти № 545154 від 10.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 11 год. 00 хв. на 20.10.2024 стосовно ОСОБА_1 складено протокол № 437 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (зворотна сторона а.с. 44-45). Даний протокол містить повідомлення про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 00 хв. 19.11.2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , каб. 4 розташованому за адресою: АДРЕСА_4 , а також підписи ОСОБА_1 у відведених для цього у протоколі місцях.
В подальшому 19.01.2025 за неявку згідно повістки з Укрпошти № 545154 від 10.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 11 год. 00 хв. на 20.10.2024 стосовно ОСОБА_1 складено протокол № 437 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 43-44). Даний протокол містить повідомлення про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 00 хв. 28.01.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , каб. 4 розташованому за адресою: АДРЕСА_4 , а також підписи ОСОБА_1 у відведених для цього у протоколі місцях.
Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються зокрема відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Крім того, ст. 268 КУпАП регламентовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Зміст наведених норм права КУпАП дає підстави дійти висновку про те, що притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред'явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Прийняття ж постанови за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення є вирішенням такої справи по суті, яка передбачає встановлення наявності складу адміністративного правопорушення або його відсутності та, відповідно, застосування санкції, закриття справи, що відповідає положенням статті 284 КУпАП.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права у спірних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі №824/1164/18-а, від 22 лютого 2022 року у справі № 260/511/19, від 18 травня 2022 року у справі №813/4354/17 та від 01 червня 2022 року у справі № 440/698/20.
Отже, судом встановлено подвійне притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення одного правопорушення, оскільки притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред'явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (притягнення до юридичної відповідальності передує юридичній відповідальності), тобто у цій справі притягнення до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП почалося з моменту складення 18.11.2024 протоколу № 437, а отже оспорюваною постановою № 450 від 28.01.2025 позивача фактично повторно притягнуто до відповідальності за одні й ті самі порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що заборонено статтею 61 Конституції України.
Така позиція відповідає і практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у п. 110 рішення Великої палати Європейського суду з прав людини від 15.11.2016 у справі «А та Б проти Норвегії» зазначено: «Суд також переконливо підтвердив, що ст. 4 Протоколу № 7 не обмежується правом не бути покараним двічі, але поширюється і на право не піддаватися кримінальному обвинуваченню або засудженню двічі. Якби це було не так, то не було б необхідності використовувати слово «засуджений», а також слово «покараний», оскільки це було би дублюванням. Таким чином, Суд підтвердив, що ст. 4 Протоколу № 7 застосовується навіть коли людина була притягнута до відповідальності в провадженнях, які не призвели до визнання винним у вчиненні правопорушення.
Стаття 4 Протоколу № 7 містить три різних гарантії і встановлює, що за одне і те саме правопорушення ніхто не може бути (І) притягнутий до відповідальності, (ІІ) засуджений, і (ІІІ) покараний».
Окрім того, відповідно до частини першої ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев'ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Судом встановлено, що про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідачу стало відомо ще 18.11.2024, проте постанова про накладення адміністративного стягнення була винесена лише 28.01.2025, тобто після спливу встановленого законодавством строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до положень ч. 2 ст. 70, ч. 1, 2 ст. 71 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. За змістом завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення та загальних норм Конституції України, Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути доведена належними доказами, а будь-які сумніви і протиріччя повинні трактуватися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1). У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності своїх дій при винесенні постанови № 450 від 28.01.2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку з задоволенням позову, з ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 605,50 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст. 2, 5, 6, 194, 211, 217, 246, 250, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови, - задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 450 від 28.01.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень визнати неправомірною та скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 50 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів із дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ).
Суддя Олексій ПРИСЯЖНИЙ