ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у забезпеченні позову
м. Київ
17.06.2025Справа № 910/7524/25
За заявою Товариства з обмеженою відповідальність «Юніп Україна» (02125, м. Київ, вул. Старосільська, буд. 1)
про забезпечення позову разом із поданням позову
За позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Юніп Україна» (02125, м. Київ, вул. Старосільська, буд. 1)
До Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45)
Про визнання недійсним та скасування рішення
Суддя Бондаренко-Легких Г. П.
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальність «Юніп Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60/51-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» від 17.04.2025 у справі №346/60/16-рп/к.24 в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальність «Юніп Україна».
Разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення до набрання рішенням суду у справі законної сили.
Розглянувши заяву про забезпечення позову суд дійшов висновку про наступне.
Позивач у цій справі звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру, а саме про визнання протиправним та скасування рішення №60/51-р/к від 17.04.2025 Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі - Рішення №60/51-р/к).
Рішенням №60/51-р/к постановлено визнати, що ТОВ «Юніп Україна» та ТОВ «Дівсервіс» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів у трьох процедурах закупівель, у зв'язку з чим на суб'єктів накладено штрафи.
Отже, оскаржуваним рішення територіальним відділенням АМК, який є спеціально уповноваженим органом в сфері захисту конкуренції, було констатовано порушення позивачем законодавства в сфері захисту економічної конкуренції та зобов'язано припинити таке порушення.
Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову (частина 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України - забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може
а) істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду
б) істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов у даній справі носить немайновий характер.
Оскільки, позов у даній справі носить немайновий характер, і у разі задоволення позову не передбачається виконання рішення суду в примусовому порядку, то суд має оцінити чи невжиття заходів може призвести до неможливості ефективного захисту прав та інтересів позивача, та встановити чи є достатньо обґрунтованим припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Як вказує Верховний суд у своїх сталих позиціях щодо вжиття заходів до забезпечення позову, у немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. (Подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20, від 19.05.2021 у справі №910/19775/20, від 08.06.2021 у справі №910/18400/20, від 12.03.2021 у праві №910/16796/20).
Разом з тим, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд, насамперед, повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку, не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (див. ухвалу Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №906/824/17 та постанову від 21.01.2019 у справі №902/483/18).
Заявник (позивач) просить суд зупинити дію оскаржуваного рішення згідно з частини 5 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», посилаючись на те, що на сьогодні вже є публічні закупівлі, які не відбулися у зв'язку з тим, що учасника ТОВ «Юніп Україна» було дискваліфіковано у зв'язку з наявністю Рішення №60/51-р/к. Зокрема, це закупівля № UA-2025-05-06-006565-a від 06.05.2025 року на платформі Prozorro, організатором якої є Департамент транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради.
Заявник зазначає, що ТОВ «Юніп Україна» як власник майнових авторських прав, в межах процедур закупівель виконує постачання Комп'ютерної програми, що використовується, в тому числі, для реалізації функції інспектора з паркування з обробки даних про порушення правил зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Отже, діюча заборона на участь у публічних торгах (саме так зазначає заявник у заяві про забезпечення позову) фізично і технічно не дозволить ТОВ «Юніп Україна» продовжувати дію договорів та брати участь у нових тендерах.
На думку заявника, не вжиття заходів забезпечення позову, призведе до істотного ускладнення та унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача: перешкоджання господарській діяльності та втрата прибутку, недотримання коштів місцевими бюджетами України, негативний вплив на репутацію та ділові зв'язки, ризик непосильного фінансового тягаря.
У постанові від 11.11.2021 у справі №910/269/20 Верховний Суд зазначав, що:
- частина п'ята статті 60 Закону є спеціальною нормою, яка застосовується до правовідносин, що регулюються цим Законом і згідно з якою дія рішення органу АМК України може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав. Право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу АМК України за заявою, поданою суду відповідно до зазначеної норми Закону, не може розглядатися як самостійна та єдина підстава для забезпечення позову;
- водночас забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження діяльності позивача/заявника на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною, а за своїми наслідками таке забезпечення позову є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, що не допускається положеннями частини одинадцятої статті 137 ГПК України.
Вказані вище правові висновки є сталими та неодноразово і послідовно висловлювалися Верховним Судом (постанови Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №916/492/19, від 14.11.2019 у справі №914/938/19, від 15.06.2020 у справі №910/13158/19, від 18.03.2021 у справі №910/13451/20, від 04.09.2024 у справі №904/5133/23).
Суд зазначає, що відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів.
Натомість, забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження підприємством діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною.
Наведені у заяві про забезпечення позову обставини, а саме неможливість здійснення господарської діяльності, завдання збитків товариству, а також місцевим бюджетам міст України тощо, не підтверджені жодними доказами та у даному випадку не є тими обставинами, на підставі яких суд міг би дійти висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення позову.
Зокрема, із долученого до заяви про забезпечення позову скріншоту закупівлі № UA-2025-05-06-006565-a від 06.05.2025 року на платформі Prozorro, не можливо встановити точну причину, з яких така закупівля не відбулась, а позивач у справі, не відповідає за наповнення ні державного, ні місцевого бюджетів.
Таким чином, беручи до уваги зміст позовних вимог (скасування рішення Відділення Антимонопольного комітету України), підстави позову, ураховуючи, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті, суд дійшов висновку, що з урахуванням норм права (частини п'ятої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та статті 137 Господарського процесуального кодексу України), а також викладених вище висновків в постановах Верховного Суду, заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (частина 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України).
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (частина 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальність «Юніп Україна» про забезпечення позову - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку, встановленому статтями 255-257 ГПК України.
Суддя Г.П. Бондаренко -Легких