Справа № 136/1094/25
провадження №1-кп/136/80/25
16 червня 2025 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного провадження кримінальне провадження за № 12025025060000068 від 01.06.2025 відносно
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Зозівка, Липовецького району, Вінницької області, громадянки України, українки, з вищою освітою, одруженої, непрацюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,
01.06.2025 близько 11 години ОСОБА_2 прийшла на територію домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , в якому проживає потерпілий ОСОБА_3 з метою проникнути в будинок, щоб віднайти весільне плаття її покійної доньки, так як на її думку воно могло знаходитись в даному будинку. Прийшовши до зазначеного домоволодіння ОСОБА_2 , знала, що власник відсутній за місцем свого проживання, та перебуває на присадибній ділянці. Після цього, ОСОБА_2 , оглянувши все довкола, переконалася, що в господарстві нікого немає окрім бабусі ОСОБА_4 яка сиділа на подвір'ї та спостерігала за ОСОБА_2 , остання реалізуючи свій злочинний умисел, не звертаючи увагу на ОСОБА_4 , яка сказала їй що нікого немає вдома, без згоди власника домоволодіння на такі дії, усвідомлюючи, що порушує недоторканість житла особи і бажаючи вчинити такі дії, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на порушення недоторканості житла, діючи умисно, в порушення ст. 30 Конституції України, шляхом подолання перешкоди у вигляді дерев'яних дверей які були незамкнені, відчинила їх та незаконно проникла до будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_3 , так в будинку вона оглядала шафи та кімнату в пошуках плаття, але побачивши, що в будинку відсутня дана річ яку вона шукала, вона вийшла з будинку вчинивши при цьому безлад в шафах та пішла до себе додому, та тим самим порушила недоторканість житла особи.
Такі умисні дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст.162 КК України, як незаконне проникнення до житла.
Суд, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження встановив, що обвинувачена ОСОБА_2 , отримавши копії матеріалів дізнання, добровільно, беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, не оскаржує встановлені під час дізнання обставини вчиненого кримінального проступку, його кваліфікацію, ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження, передбаченого ч. 2 ст. 302 КПК України. За участю захисника адвоката ОСОБА_5 обвинуваченою подано письмову заяву про розгляд обвинувального акту в спрощеному порядку, без судового розгляду в судовому засіданні за її відсутності.
Потерпілий ОСОБА_3 також подав письмову згоду на розгляд обвинувального акту в спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, передбаченого ч. 2 ст. 302 КПК України.
Крім цього, відповідно до вимог ч. 1 ст. 302 КПК України прокурором в обвинувальному акті заявлено клопотання про розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Суд, враховуючи вищевикладене, вважає за можливе розглянути обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, оскільки це узгоджується з приписами ч. 2 ст. 381 КПК України.
За змістом ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення). Згідно з ч. 2 ст. 91 КПК доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
В силу положень ст. 92 КПК України у кримінальному провадженні обов'язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ст. 94 КПК України).
Суд, оцінивши кожен доказ стосовно їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, дійшов висновку, що події кримінального проступку мали місце, вина обвинуваченої ОСОБА_2 у скоєнні нею кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, знайшла своє підтвердження й доведена поза розумним сумнівом.
Дії обвинуваченої ОСОБА_2 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 скоїла кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України належать до категорії кримінальних проступків, раніше не судима, непрацює, одружена, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.
Обставинами, що пом'якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Призначаючи ОСОБА_2 вид та міру покарання суд виходить із встановленої ст. 50 КК України, його мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, при цьому враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винуватої, наявності обставин, що пом'якшують покарання та відсутності обставин, що обтяжують покарання, майнового стану обвинуваченої.
Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 слід призначити покарання, достатнє і необхідне для її виправлення та попередження скоєння нею нових кримінальних правопорушень, в межах санкцій частини статті, за якою інкриміновано її діяння у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Речові докази та процесуальні витрати відсутні.
Заходи забезпечення в ході досудового розслідування кримінального провадження не застосовувались.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченої не обирався.
Керуючись ч.1 ст.162 КК України, ст.ст. 368, 374, 376, 381-382, 394, 395, 532 КПК України, суд
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот пятдесят) грн. 00 коп.
Вирок за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку спрощеного провадження, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1