ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.06.2025Справа № 910/1140/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Керівника Сарненської окружної прокуратури (34500, Рівненська обл., м. Сарни, вул. Демократична, буд. 32, ідентифікаційний код 02910077) в інтересах держави в особі:
1) Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області (34200, Рівненська обл., Сарненський р-н, смт Рокитне, вул. Незалежності, буд. 15, ідентифікаційний код 04387421),
2) Державної екологічної інспекції Поліського округу (10014, м. Житомир, вул. Леха Качинського, буд. 12а, ідентифікаційний код 42163803)
до 1) Рівненської обласної ради (33013, м. Рівне, майдан Просвіти, буд. 1, ідентифікаційний код 21085816),
2) Державного агентства лісових ресурсів України (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9а, ідентифікаційний код 37507901),
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Кисоричі" (33022, м. Рівне, вул. Захисників Маріуполя, буд. 25, ідентифікаційний код 43245881)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:
1) Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (43010, Луцький р-н, Волинська обл., м. Луцьк, просп. Волі, буд. 30, ідентифікаційний код 45601597)
2) Рівненська обласна державна адміністрація (33028, м. Рівне, майдан Просвіти, буд. 1, ідентифікаційний код 13986712)
3) Департамент екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації (33000, м. Рівне, вул. Саймола Сміта, буд. 20, ідентифікаційний код 38756267)
про визнання незаконним рішення в частині, недійсним договору та зобов'язання повернути мисливські угіддя
за участі представників сторін:
від прокуратури: Биховцова О.А.
від позивача-1: не з'явилися
від позивача-2: не з'явилися
від відповідача-1: Навроцький Е.А.
від відповідача-2: Чернишенко А.М.
від відповідача-3: не з'явилися
від третьої особи-1: Коваль С.В.
від третьої особи-2: не з'явилися
від третьої особи-3: не з'явилися
До Господарського суду міста Києва звернувся керівник Сарненської окружної прокуратури (далі - прокурор) з позовом в інтересах держави в особі Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області (далі - позивач-1), Державної екологічної інспекції Поліського округу (далі - позивач-2) до Рівненської обласної ради (далі - відповідач-1), Державного агентства лісових ресурсів України (далі - відповідач-2) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Кисоричі" (далі - відповідач-3) про:
- визнання незаконним рішення Рівненської обласної ради № 561 від 09.09.2022 "Про надання у користування мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Кисоричі", в частині надання у користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Кисоричі" об'єкту природо-заповідного фонду - заповідного урочища (лісового) "Еталонні соснові насадження", площею 5 га;
- визнання недійсним договору № 68 про умови ведення мисливського господарства, укладеного 18.10.2022 між Державним агентством лісових ресурсів України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Кисоричі", в частині мисливських угідь заповідного урочища (лісового) "Еталонні соснові насадження" площею 5 га, що знаходиться у вид. 8 кв. 40 Карпилівського лісництва ДП "Рокитнівське лісове господарство";
- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Кисоричі" повернути Державному агентству лісових ресурсів України мисливські угіддя заповідного урочища (лісового) "Еталонні соснові насадження" площею 5 га, що знаходиться у вид. 8 кв. 40 Карпилівського лісництва ДП "Рокитнівське лісове господарство".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прокуратурою встановлені порушення вимог Законів України "Про природно-заповідний фонд України" та "Про мисливське господарство та полювання" при наданні Товариству з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Кисоричі" у користування мисливських угідь.
На підставі рішення Рівненської обласної ради № 561 від 09.09.2022 відповідачу-3 надано строком на 15 років у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 17183,9477 га, а саме:
- на території ДП "Рокитнівське лісове господарство", Борівського лісництва - 7411,6977 га (кв. 11-102), Карпилівського лісництва - 9347,75 га (кв. 1-122) Рокитнівської селищної громади;
- ДП "Остківське лісове господарство", Кисорицького лісництва - 425,5 га (кв. 4, 5, 8, 9) Кисорицького старостинського округу.
На підставі вказаного рішення між відповідачем-2 та відповідачем-3 18.10.2022 укладено договір № 68 про умови ведення мисливського господарства.
Прокуратурою встановлено, що до складу мисливських угідь передано територію природо-заповідного фонду загальнодержавного значення - заповідне урочище (лісове) "Еталонні соснові насадження" площею 5 га, що знаходиться у вид. 8 кв. 40 Карпилівського лісництва ДП "Рокитнівське лісове господарство", яка з урахуванням ст.ст. 3,7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", ст. 3,5 Закону України "Про екологічну мережу України" є територією та об'єктом природно-заповідного фонду України та екологічною мережею України, що згідно зі ст.ст. 29, 30 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" унеможливлює її використання у якості мисливських угідь.
Так, за твердженням прокурора, рішення обласної ради підлягає визнанню судом незаконним, договір про умови ведення мисливського господарства - недійсним, а мисливські угіддя - поверненню в частині території об'єкту природо-заповідного фонду - заповідного урочища (лісового) "Еталонні соснові насадження".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1140/25, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.03.2025.
12.02.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС Державною екологічною інспекцією Поліського округу подано заяву, у якій позивач-2 зазначає що, повністю підтримує позовні вимоги та просить позов задовольнити в повному обсязі, а також розглядати справу без участі представника Державної екологічної інспекції Поліського округу.
19.02.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС Державним агентством лісових ресурсів України подано відзив на позовну заяву, у якому відповідача-2 заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
20.02.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Кисоричі» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-3 висловлює заперечення проти позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позовних вимог Керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області та Державної екологічної інспекції Поліського округу в повному обсязі.
Цією ж датою через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від Рівненської обласної ради надійшло клопотання про долучення відзиву на позовну заяву до матеріалів справи, до якого відповідачем-1 додано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовної заяви та не погоджується з доводами, висновками та обґрунтуванням вимог, викладеними в позовній заяві.
25.02.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від Керівника Сарненської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив Державного агентства лісових ресурсів України, у якій прокуратура зазначила що, вважає доводи відповідача-2 безпідставними, необґрунтованими, спростовуються доводами, наведеними у позовній заяві та долученими до неї доказами, а тому підлягають відхиленню.
27.02.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС прокуратурою подано заяву про залучення до участі у справі № 910/1140/25 Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 45601597), як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів. В обґрунтування вказаного клопотання, прокуратура зазначила, що до складу мисливських угідь передано об'єкт природо-заповідного фонду загальнодержавного значення - заповідне урочище (лісове) «Еталонні соснові насадження» площею 5 га, що знаходиться у вид. 8 кв. 40 Карпилівського лісництва ДП «Рокитнівське лісове господарство».
Підставою для звернення до суду з вказаною позовною заявою слугувало те, що здійснення мисливського господарства та розташування мисливських угідь в межах територій заповідного урочища (лісового) «Еталонні соснові насадження» суперечить вимогам Законів України «Про природно-заповідний фонд України» та «Про мисливське господарство та полювання».
На підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 № 982 «Про припинення державного підприємства «Рокитнівське лісове господарство» та затвердження складу комісії», ДП «Рокитнівський лісгосп» шляхом реорганізації приєднано до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України.
Згідно з листа філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» № 543/34.6.3-2025 від 20.01.2025, відповідно до наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від « 18.10.2024 № 1846 прийнято рішення про припинення філії «Рокитнівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ВП 45101540) шляхом її закриття. Термін припинення філії «Рокитнівське лісове господарство» ДП «Ліси України» визначено до 31.01.2025. В результаті реорганізації філії «Рокитнівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», усі майнові та немайнові права, інтереси та обов'язки перейшли до правонаступника - філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
За твердженнями прокуратури, враховуючи предмет та підстави позовних вимог, рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», оскільки спір в даній справі стосується мисливських угідь, які розташовані в кв. 40 вид. 8 Карпилівського лісництва філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України.
27.02.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС Рівненська обласна рада подала заяву про залучення Рівненської обласної державної адміністрації та Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації у статусі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів. В обґрунтування даної заяви відповідач-1 зазначив, що оскаржуване рішення Рівненської обласної ради приймалось, зокрема, на підставі відповідного погодження Рівненської обласної державної адміністрації.
Так, зокрема, Рівненська обласна державна адміністрація при погодженні оскаржуваного рішення обласної ради проінформувала, що в межах територій, запропонованих для ведення мисливського господарства, розташований об'єкт природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, який зазначений у згаданому позові, а тому з урахуванням вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України» запропонувала в оскаржуваному рішенні обласної ради окремим пунктом вказати, що на територіях об'єктів природно-заповідного фонду забороняється будь-яка діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про ці об'єкти.
Також як зазначає, відповідач-1, оскільки Сарненської окружної прокуратури у своєму позові, зокрема, посилається на порушення відповідачами відповідного положення про об'єкт природно- заповідного фонду, що був затверджений начальником Державного управління екології та природних ресурсів в Рівненській області.
Наразі, державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), пестицидами та агрохімікатами, організації, охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду області, формування, збереження та використання екологічної мережі реалізовує Департамент екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації, що діє на підставі відповідного Положення, затвердженого головою Рівненської обласної державної адміністрації від 28.08.2024 №446, яким зокрема передбачено, що департамент вносить пропозиції обласній державній адміністрації стосовно погодження надання у користування мисливських угідь, погоджує ліміти використання мисливських тварин, віднесених до державного мисливського фонду, строки полювання, порядок його здійснення та норми добування мисливських тварин, пропускну спроможність мисливських угідь, проекти організації та розвитку мисливських господарств; реалізовує повноваження у сфері заповідної справи, покладені на обласну державну адміністрацію відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
Оскільки, Департамент екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації підготував проект погодження обласної державної адміністрації, а оскаржуване рішення Рівненської обласної ради приймалося, на підставі погодження Рівненської обласної державної адміністрації, яке було підготовлено департаментом екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації, відтак за доводами відповідача-1 рішення у даній справ може вплинути на права та обов'язки останніх.
27.02.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від Керівника Сарненської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Кисоричі», у якій прокуратура зазначила що, вважає доводи відповідача-3 безпідставними, необґрунтованими, спростовуються доводами, наведеними у позовній заяві та долученими до неї доказами.
27.02.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від Керівника Сарненської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив Рівненської обласної ради, у якій прокуратура зазначила що, вважає доводи відповідача-1 безпідставними, необґрунтованими, спростовуються доводами, наведеними у позовній заяві та долученими до неї доказами, а тому підлягають відхиленню.
27.02.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС Рівненською обласною радою подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
02.03.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Кисоричі» надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач-3 зазначив, що відповідь на відзив є повторним викладенням доводів позовної заяви, що жодним чином не спростовує доводів останнього та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 задоволено заяву Рівненської обласної ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
05.03.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС прокуратурою подано заперечення на клопотання відповідача-1 про залучення третіх осіб, в якому вказано, що у поданому клопотанні Рівненською обласною радою не зазначено яким чином рішення суду, ухвалене за результатами розгляду цього позову, може вплинути на права та обов'язки Рівненської обласної державної адміністрації та Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації.
У підготовчому судовому засіданні 05.03.2025 за результатами розгляду заяв прокуратури та відповідача-1 про залучення третіх осіб, судом було проголошено протокольну ухвалу про їх задоволення та залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Рівненську обласну державну адміністрацію, Департамент екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації та відкладено підготовче засідання на 02.04.2025.
12.03.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС прокуратурою подано заяву про долучення до матеріалів справи доказів направлення копії позовної заяви третіх особам.
17.03.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС Департаментом екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації подано клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника департаменту з урахуванням поданих пояснень.
27.03.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» подало пояснення по суті спору, в якому третя особа-1 зазначила, що прокурором не було належним чином досліджено усі обставини по справі, не було проведено аналіз доцільності представництва в суді. Також третя особа зазначила, що твердження прокуратури про неможливість здійснення мисливського господарства у будь-якій його формі на території заповідного урочища є хибним, а тому просила суд відмовити у задоволені позову.
27.03.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС прокуратурою подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої викладено п. 3 прохальної частини позовних вимогу наступній редакції: «Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Кисоричі» звільнити мисливські угіддя, площею 5 га, які розташовані у виділі 8 кварталі 40 Карпилівського лісництва ДП «Рокитнівське лісове господарство» (на даний час - філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»).
02.04.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС третьою особою-3 подано пояснення щодо позовних вимог, у яких просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
02.04.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС третьою особою-2 подано пояснення стосовно позовних вимог, у яких зазначила про необґрунтованість позовних вимог прокуратури.
У підготовчому судовому засіданні 02.04.2025 прийнято заяву прокуратури про зміну предмету позову та відкладено підготовче засідання на 30.04.2025.
02.04.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС прокуратурою подані заперечення на пояснення третіх осіб.
25.04.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від представника Філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 задоволено заяву Філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У підготовчому засіданні 30.04.2025 судом проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 910/1140/25 та призначення справи для розгляду по суті у судовому 21.05.2025.
У судовому засіданні 21.05.205 заслухано пояснення представників учасників судового процесу та оголошено перерву до 12.06.2025.
У судовому засіданні 12.06.2025 судом досліджено матеріали справи та заслухано заключні слова представників учасників судового процесу.
У судовому засіданні 12.06.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Стосовно наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів суд зазначає про таке.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді урегульовано статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Вона визначає, що представництво полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1); прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (частина 3); наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва; прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4).
Частина 3 статті 53 ГПК України передбачає, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а за абзацом другим частини 5 цієї ж статті у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Відповідно до положень частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: у чому полягає порушення інтересів держави; необхідність їх захист; визначені законом підстави для звернення до суду прокурора; зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Отже, правозастосування наведених норм полягає у тому, що прокурор повинен дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.
У даному спорі Керівник Сарненської окружної прокуратури визначив Рокитнівську селищну раду Сарненського району Рівненської області та Державну екологічну інспекцію Поліського округу у якості органів, які мають здійснювати захист інтересів держави, а тому необхідною є оцінка повноважності відповідного представництва.
Необхідність пред'явлення даного позову, на переконання прокурора, зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони землі як національного багатства.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.
Створення об'єктів природно-заповідного фонду є питанням загальносуспільного та загальнодержавного значення, а також одним зі способів вирішення основних глобальних та цивілізаційних викликів, які стоять сьогодні перед усім людством. Приватний інтерес (право на полювання, право на зайняття підприємницькою діяльністю, право на отримання у користування або власність чи розпорядження земельну ділянку), за загальним правилом, повинен поступатися суспільному інтересу та відповідному обов'язку кожного захищати і відтворювати об'єкти природи та живого світу.
Захист навколишнього природного середовища є не лише обов'язком кожного, як це передбачено статтею 66 Конституції України, а й обов'язком публічної влади, яка має вживати передбачених законом заходів для охорони, захисту, збереження і відтворення природних видів рослинного і тваринного світу, об'єктів і земель природно-заповідного фонду. Тобто на державу покладається позитивний обов'язок щодо забезпечення належного функціонування природних екосистем.
Стаття 10 Закону України "Про охорону навколишнього середовища" серед гарантій екологічних прав громадян міститься як участь громадських організацій та громадян у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища, так і невідворотність відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Порушені права громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища можуть бути поновлені, а їх захист відбувається в судовому порядку відповідно до законодавства України (стаття 11 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
У силу статті 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території та здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Пунктом 37 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом, прийняття рішень про оголошення в місцях масового розмноження та вирощування потомства дикими тваринами "сезону тиші" з обмеженням господарської діяльності та добуванням об'єктів тваринного світу.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" основними принципами охорони навколишнього природного середовища, зокрема є: пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності; гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей.
Прокурор вказує, що ТОВ "Мисливсько-рибальський клуб "Кисоричі" здійснює ведення мисливського господарства на мисливських угіддях, які розташовані на території Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області.
Таким чином, позивач-1 є представницьким органом Рокитнівської територіальної громади, який зобов'язаний здійснювати захист інтересів та екологічних прав відповідної територіальної громади.
Окружною прокуратурою повідомлено орган місцевого самоврядування про виявленні порушення листами № 53/2-1380вих-24 від 01.10.2024 та № 53/2-1771 вих-24 від 19.12.2024, а також необхідність вжиття заходів для усунення порушень.
Рокитнівська селищна рада листами № 2122/03-18/24 від 03.10.2024 та № 2815/03-18/24 від 26.12.2024 поінформувала, що Рівненська обласна рада не повідомляла селищну раду про прийняття рішення від 09.09.2022 №561 та укладення договору від 18.10.2022 №68, відповідно до яких ТОВ «Мисливсько- рибальському клубу «Кисоричі» надано у користування строком на 15 років мисливській угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 17183,9477 га, розташовані на держлісфонді. Рокитнівською селищною радою заходи не вживалися та не плануються вживати заходів щодо звернення з позовом про оскарження рішення Рівненської обласної ради № 561 від 09.09.2022 та договору № 68 про умови ведення мисливського господарства від 18.10.2022 в частині мисливських угідь заповідного урочища (лісового) «Еталонні соснові насадження» площею 5 га, що знаходиться у вид. 8 кв. 40 Карпилівського лісництва ДП «Ліси України» філії Рокитнівське лісове господарство», оскільки це не повноваження Рокитнівської селищної ради.
Відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.
Згідно з частиною першою статті 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
За змістом пункту "а" частини першої статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі, про охорону і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, зокрема щодо додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду; додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні.
Згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію Поліського округу, затвердженим наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 32 (далі - Положення), позивач-2 є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується.
Пунктом 2 розділу II Положення передбачено, що остання здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема: під час ведення мисливського господарства та здійснення полювання, про охорону і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, зокрема щодо дотримання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду; наявності лімітів і дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду та дотримання їх обсягів, відтворення природних ресурсів на території природно-заповідного фонду.
Згідно з п. 6 розділу II Положення Інспекція звертається до суду із позовом щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
До функцій Інспекції також належить вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступ позивачем та відповідачем у судах (пункт 10 Положення).
Отже, Державна екологічна інспекція Поліського округу є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Судом встановлено, що на виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Сарненською окружною прокуратурою листом № 53/2-1379вих-24 від 01.10.2024 повідомлено Державну екологічну інспекцію Поліського округу про виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства та з'ясовано питання щодо реалізації наданих законом повноважень у сфері використання об'єкту природно-заповідного фонду, проведених та запланованих перевірок, намірів на відповідне судове реагування.
Державною екологічною інспекцією Поліського округу листом № 5157/11-05 від 04.10.2024 повідомлено, що заходи, у тому числі шляхом звернення до суду із позовом щодо оскарження рішення обласної ради та договору не вживалися.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що при зверненні до суду з вказаним позовом прокурором дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв'язку з невжиттям компетентними органами жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як органам стало відомо про порушення інтересів держави.
У цьому випадку підлягають застосуванню положення статті 55 ГПК України та висновки, що містяться у пунктах 55-56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Так, у пункті 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов'язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин статті 55 ГПК України передбачає такі правила:
- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову прокурора в інтересах держави;
- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.
У пункті 56 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що у перелічених у цій статті випадках йдеться про активні дії компетентного органу, який як учасник процесу та сторона спору (позивач) не підтримує позовних вимог або подає заяву про залишення позову без розгляду чи про відмову від позову. У таких випадках суд не повинен залишати позов прокурора без розгляду, адже такі процесуальні дії свідчать про те, що компетентний орган по суті відмовляється від захисту інтересів держави в судовому процесі.
Зазначене вище у сукупності свідчить про належне підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави у цій справі в особі Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області та Державної екологічної інспекції Поліського округу в порядку, передбаченому статтями 53, 54 ГПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру», а тому доводи учасників судового процесу в частині відсутності підстав для представництва прокурора у цій справі відхиляються.
Так, у позовній заяві, Сарненською окружною прокуратурою зазначено, що за результатами вивчення питання наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері охорони навколишнього природнього середовища окружною прокуратурою встановлені порушення вимог Законів України «Про природно-заповідний фонд України» та «Про мисливське господарство та полювання» при наданні Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Кисоричі» (надалі - ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Кисоричі», відповідач-3) у користування мисливських угідь.
Зокрема, рішенням Рівненської обласної ради (надалі - Обласна рада, відповідач-1) № 561 від 09.09.2022 надано строком на 15 років ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Кисоричі» у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 17183,9477 га, а саме: - на території ДП «Рокитнівське лісове господарство», Борівського лісництва - 7411,6977 га (кв. 11-102), Карпилівського лісництва - 9347,75 га (кв. 1-122) Рокитнівської селищної громади; - ДП «Остківське лісове господарство», Кисорицького лісництва -424,5 га (кв. 4, 5, 8, 9) Кисорицького старостинського округу (надалі - Рішення).
На підставі вказаного Рішення між Державним агентством лісових ресурсів України (надалі - Центральний орган, відповідач-2) та ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Кисоричі» (Користувач) 18.10.2022 укладено договір № 68 про умови ведення мисливського господарства (надалі - Договір).
Відповідно до умов договору до складу мисливських угідь передано об'єкт природо-заповідного фонду загальнодержавного значення - заповідне урочище (лісове) «Еталонні соснові насадження» площею 5 га, що знаходиться у вид. 8 кв. 40 Карпилівського лісництва ДП «Рокитнівське лісове господарство».
У зв'язку з чим, за переконанням органу прокуратури, рішення Обласної ради підлягає визнанню судом незаконним, договір про умови ведення мисливського господарства - недійсним, а мисливські угіддя - поверненню в частині території об'єкту природо- заповідного фонду - заповідного урочища (лісового) «Еталонні соснові насадження».
Так, за доводами прокуратури, рішенням облвиконкому № 343 від 22.11.1983 (зі змінами № 98 від 18.06.1991, рішень облради № 1331 від 25.09.2009 та № 784 від 16.11.2012 «Про впорядкування об'єктів природно-заповідного фонду області») створено об'єкт природо-заповідного фонду - заповідне урочище місцевого значення «Еталонні соснові насадження» (лісове).
Заповідне урочище входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.
Територія заповідного урочища разом з усіма об'єктами, що на ньому знаходяться, є у землекористуванні ДП «Рокитнівський лісгосп» в межах Карпилівського лісництва: квартал 40 виділ 8.
Мета створення лісового заповідного урочища «Еталонні соснові насадження» - збереження ділянки дубового лісу.8
Основним завданням заповідного урочища є: охорона та збереження природного об'єкту; проведення екологічного виховання серед населення; підтримка загального екологічного балансу в регіоні; поширення еколого-освітніх знань тощо.
Відповідно до п. 3.1 Положення про лісове заповідне урочище місцевого значення «Еталонні соснові насадження», затвердженого 24.12.2012 начальником Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області, на території заповідного урочища забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених до природних заповідників, а саме, зокрема: мисливство, туризм; вилов і знищення звірів і птахів, порушення умов їх оселення, гніздування; незаконне добування (збирання) або знищення тварин, з числа видів, занесених до Європейського Червоного списку; інші види робіт, що можуть призвести до порушення природних зав'язків та ходу природних процесів, втрати наукової, господарської, естетичної цінності природного комплексу, що охороняється.
Натомість, як вказує прокуратура, ст. 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» визначено, що мисливське господарство як галузь - сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва.
Відтак, за переконанням прокуратури, здійснення мисливського господарства у будь-якій її формі несумісне з цілями та завданнями створення заповідного урочища (лісового), метою якого є збереження ділянки дубового лісу.
Оскільки, як вказує прокуратура, на території заповідних урочищ забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, здійснення мисливського господарства є неможливим, так як, останнє є порушенням таких природних процесів.
З огляду на що, за твердженнями прокуратури, здійснення мисливського господарства та розташування мисливських угідь в межах територій заповідного урочища (лісового) «Еталонні соснові насадження» є неможливим у світлі системного аналізу Законів України «Про природно-заповідний фонд України», «Про мисливське господарство та полювання».
Так як до складу мисливських угідь, переданих у користування ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Кисоричі», увійшла територія заповідного урочища «Еталонні соснові насадження» (лісового), площею 5 га, яка з урахуванням ст.ст. 3, 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст. 3, 5 Закону України «Про екологічну мережу України» є територією та об'єктом природно-заповідного фонду України та екологічною мережею України, що згідно зі ст.ст. 29, 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» унеможливлює її використання у якості мисливських угідь.
Позивачі у письмових поясненнях зазначили про підтримання позовних вимог у повному обсязі.
Рівненська обласна рада у відзиві на позовну заяву заперечувала проти доводів прокуратури, заначивши, при цьому, що рішення Рівненської обласної ради від 09.09.2022 №561 «Про надання у користування мисливських угідь товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Кисоричі» розглядалось та приймалось в порядку, визначеному Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про мисливське господарство та полювання».
Зокрема, як вказує відповідач-1, своїм Рішенням від 09.09.2022 №561 «Про надання у користування мисливських угідь товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Кисоричі», розробленим Рівненським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та винесеним на розгляд тринадцятої сесії Рівненської обласної ради восьмого скликання головою обласної ради на підставі подання Державного агентства лісових ресурсів України, погодженого з Рівненською обласною державною адміністрацією і землекористувачами та власниками земельних ділянок - державним підприємством «Рокитнівське лісове господарство» та державним підприємством «Остківське лісове господарство», надала товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Кисоричі» в користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства.
При цьому, Рівненська обласна державна адміністрація при погодженні оскаржуваного рішення обласної ради проінформувала, що в межах територій, запропонованих для ведення мисливського господарства, розташований об'єкт природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, який зазначений у згаданому позові, а тому з урахуванням вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України» запропонувала в оскаржуваному рішенні обласної ради окремим пунктом вказати, що на територіях об'єктів природно-заповідного фонду забороняється будь-яка діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про ці об'єкти.
У зв'язку з чим, пунктом 3 оскаржуваного рішення Рівненської обласної ради від 09.09.2022 №561 «Про надання у користування мисливських угідь товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Кисоричі» користувачу мисливських угідь було доручено врахувати, що на територіях об'єктів природно-заповідного фонду, розташованих в межах мисливських угідь, забороняється проведення полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченими положенням про заказники та законодавством.
На спростування доводів прокуратури відповідачем-1 також зазначено, що ведення мисливського господарства в мисливських угіддях можливе без здійснення мисливства як виду спеціального природокористування, що в свою чергу, свідчить про можливість включення до мисливських угідь територій, на яких мисливство заборонено, але дозволяється діяльність з охорони, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин.
При цьому, як зазначає відповідач-1 Положення про лісове заповідне урочище місцевого значення «Еталонні соснові насадження», що затверджене начальником державного управління охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області 24.12.2012 (далі - Положення), не містить заборони щодо ведення на території урочища мисливського господарства.
Зокрема, пунктами 3.2. та 3.3. Положення визначено, що на території заповідного урочища дозволяється господарська діяльність, що не суперечить завданням заповідного урочища і проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища. Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється відповідно до статті 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
Рівненська обласна рада також зазначила, що прокурором не долучено до свого позову жодного доказу, що на об'єкті природно-заповідного фонду, який розташований в межах територій, які надані ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Кисоричі» для ведення мисливського господарства, проводилося полювання та/або інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про ці об'єкти. Як і відсутні будь-які докази щодо здійснення користувачем мисливських угідь діяльності, що суперечить цілям і завданням, передбаченими положенням про згаданий об'єкт природно-заповідного фонду, що за переконанням відповідача-1 вказує на безпідставність вимоги Сарненської окружної прокуратури.
Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву заначив, про необґрунтованість позовних вимог прокурора, з тих підстав, що пунктом 3.1 Положення про урочище забороняється «мисливство» тобто добування мисливських тварин. Однак, пунктом 3.2. Положення про урочище на території заказника дозволяється господарська діяльність, що не суперечить завданням заповідного урочища і проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.
А відтак, за доводами відповідача-2, ведення мисливського господарства на території лісового заповідного урочища місцевого значення «Еталонні соснові насадження», де згідно матеріалів мисливського упорядкування передбачено відтворювальну ділянку, не суперечить його цілям і завданням.
Також відповідач-2 зазначив, що у позовній заяві не наведено підстав та доказів недійсності договору, № 68 від 18.10.2022, який укладено на підставі Рішенням Рівненської обласної ради від 09.03.2022 № 561 між Держлісагентство та ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Косоричі».
Крім іншого, за доводами відповідача-2 вимога прокуратури про визнання незаконним рішення Рівненської обласної ради № 561 від 09.09.2022 "Про надання у користування мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Кисоричі", в частині надання у користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Кисоричі" об'єкту природо-заповідного фонду - заповідного урочища (лісового) "Еталонні соснові насадження", площею 5 га відноситься до категорії публічно-правового спору та юрисдикції адміністративних судів.
Відповідач-3 заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що вимога про визнання незаконним та скасування рішення Рівненської обласної ради № 561 від 09.09.2022 «Про надання у користування мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Кисоричі», в частині надання у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Кисоричі» об'єкту природо-заповідного фонду - заповідного урочища (лісового) «Еталонні соснові насадження», площею 5 га., не є ефективним способом захисту у спірних правовідносинах, вказане є підставою для відмови в позові.
Також відповідач-3 зазначив, що рішення Рівненської обласної ради № 561 від 09.09.2022 «Про надання у користування мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Кисоричі», прийняте за результатами розгляду подання Державного агентства лісових ресурсів України, із врахуванням погодження Рівненської обласної державної адміністрації, погоджень землекористувачів і власників земельних ділянок, звернення та пропозиції користувача мисливських угідь, на підставі частини 2 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 4, 9, 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», статті 15 Закону України «Про тваринний світ» місцеве самоврядування в Україні», статей 4, 9, 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», статті 15 Закону України «Про тваринний світ» передбачено, серед іншого, зокрема: - укласти договір про умови ведення мисливського господарства з Державним агентством лісових ресурсів України; - зобов'язано користувача нанести на планово-картографічні матеріали всі об'єкти природно-заповідного фонду, заповідні території, полювання на яких відповідно до Положення про них заборонено, віднести до відтворюючих ділянок.
Також пунктом 3 Рішення чітко закріплено: «Користувачу мисливських угідь врахувати, що на територіях об'єктів природно-заповідного фонду, розташованих в межах мисливських угідь, забороняється проведення полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказники».
Крім іншого, відповідач-3 вказує на ту обставину, що ДП «Рокитнівський лісгосп» - як постійний земле-лісокористувач, на якого безпосередньо, відповідно до Охоронного зобов'язання, покладено обов'язок щодо охорони та забезпечення дотримання режиму, встановленого для зазначеного об'єкта природно-заповідного фонду, погоджував надання ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Кисоричі» в користування землі державного лісового фонду для ведення мисливського господарства без вилучення у землекористувача.
ДП «Рокитнівський лісгосп» на момент погодження та ДП «Ліси України» як його правонаступник на сьогодні, здійснювали і здійснюють відповідні функції по охороні зазначених об'єктів природно-заповідного фонду, нікому такі функції не передавали і жодних ознак порушення з боку ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Кисоричі» режиму природно-заповідного фонду не фіксували.
Також відповідач-3 звертає увагу на відсутність у позовній заяві будь-яких доказів про вчинення користувачем мисливських угідь будь-яких порушень чи здійснення протиправної діяльності, на відсутність заборони в законах України щодо передачі мисливських угідь в межах територій природно-заповідного фонду в користування, а тому на думку відповідача-3 твердження прокуратури є не більше, ніж голослівними висловлюваннями.
Щодо твердження прокуратури про використання територій природно-заповідного фонду для ведення мисливського господарства свідчить про порушення режиму природно-заповідного фонду, відповідач-3 зазначив, що підтвердженням порушення режиму природно-заповідного фонду, в тому числі на мисливських угіддях, які надані у користування є докази, які засвідчують факти недотримання встановлених норм і правил, передбачених законодавством України. До таких належать акти перевірок, складені органами екологічного контролю, фото та відеофіксація, які чітко демонструють незаконні дії або їх наслідки, протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, складені правоохоронними органами, висновки експертів, рішення суду тощо. Проте, як вказує відповідач-3 прокуратурою не зазначено жодної інформації, не надано жодного такого доказу чи факту, в чому саме, окрім припущень про можливі порушення режиму природно-заповідного фонду, полягає незаконність надання мисливських угідь у користування ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Кисоричі».
Окрім іншого, відповідач-3 також зазначив про безпідставність та не доведеність позовних вимог прокуратури про визнання недійсним договору № 68 про умови ведення мисливського господарства від 18.10.2022.
Треті особи у свою чергу, також заперечили проти задоволення позовних вимог, вказуючи на відсутність підстав для задоволення позову.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Так, за твердженням прокурора, Рішення № 561 та Договір № 68 не відповідають нормам законодавства, оскільки на території заповідного урочища не можна здійснювати ведення мисливського господарства.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, Рішенням № 561 передбачено, надати у користування мисливські угіддя Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Кисоричі» площею 17183,9477 га терміном на 15 років.
Вказаним рішенням, зобов'язано користувача, зокрема:
- укласти договір про умови ведення мисливського господарства з Державним агентством лісових ресурсів України;
- нанести на планово-картографічні матеріали всі об'єкти природно-заповідного фонду, заповідні території, полювання на яких відповідно до Положення про них заборонено, віднести до відтворюючих ділянок.
Пунктом 3 даного Рішення визначено: «Користувачу мисливських угідь врахувати, що на територіях об'єктів природно-заповідного фонду, розташованих в межах мисливських угідь, забороняється проведення полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказники та законодавством».
Суд відзначає, що правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання визначає Закон України "Про мисливське господарство та полювання", який забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.
Повноваження обласних рад у галузі мисливського господарства та полювання та, зокрема, вирішення в установленому порядку питань надання в користування мисливських угідь передбачені статтею 9 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" (в редакції станом на 10.03.2017). Такі повноваження є виключною компетенцією зазначеного органу місцевого самоврядування.
У відповідності до статтею 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок. Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років.
Переважне право на користування мисливськими угіддями мають: власники та постійні користувачі земельних ділянок; користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.
Площа мисливських угідь, що надаються користувачеві, повинна становити не менше 3 тисяч гектарів, але не більше ніж 35 відсотків від загальної площі мисливських угідь Автономної Республіки Крим, області та м. Севастополя.
Як вбачається із матеріалів справи, Рівненською обласною радою надано в користування 17183,9477 га мисливських угідь для ведення мисливського господарства, що відповідає законодавчо визначеному мінімальному розміру мисливських угідь (понад 3 тис. га).
Термін користування угіддями встановлено на 15 років, що також свідчить про дотримання встановлених Законом вимог.
Крім іншого, матеріалами справи підтверджено, що винесенню в сесійну залу проекту рішення передувало дотримання відповідачем-1 процедури, визначеної статтею 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", а саме, Державним агентством лісових ресурсів України до Рівненської обласної ради було направлене Подання від 24.01.2022 № 03-11/452-22 про надання мисливських угідь ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Кисоричі».
Зазначене Подання внесене із врахуванням клопотання Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства від 14.01.2022 № 13-53, погоджень Рівненської обласної державної адміністрації від 24.12.2021 № 13646/0/01-29/21 та погоджень землевласників та землекористувачів.
Судом взято до уваги, що Рівненською обласною державною адміністрацією погоджено матеріали щодо надання ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Кисоричі» мисливських угідь, водночас зазначено, що в межах територій, запропонованих для ведення мисливського господарства розташований об'єкт природно-заповідного фонду, а саме - заповідне урочище (лісове) «Еталонні соснові насадження» (Карпилівське лісництво, кв. 40 вид. 6, площею 5,0 га., ДП «Рокитнівське лісове господарство»), а тому надання мисливських угідь ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Кисоричі» у вказаних площах та у зазначених межах, було погоджене землекористувачем земель лісового фонду, на той час, - ДП «Рокитнівський лісгосп» (лист № 281 від 20.07.2021).
Разом з тим, жодним органом, що згідно з Законом України "Про мисливське господарство та полювання" розглядав та погоджував матеріали, не зазначено про заборону надання таких площ для ведення мисливського господарства.
У оскаржуваному Рішенні № 561 передбачено надання мисливських угідь в користування відповідачу-3, що включає в себе комплекс заходів, пов'язаних з веденням мисливського господарства та полювання, а не виключно полювання.
Крім того, як зазначено вище, у даному Рішенні № 561 встановлено обмеження для ведення мисливського господарства, які спрямовані на забезпечення дотримання режиму природно-заповідного фонду. Ці обмеження включають заборону певних видів діяльності, що можуть негативно вплинути на природне середовище.
Згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.
Суд наголошує, що Закон України "Про мисливське господарство та полювання" не містить заборони передачі мисливських угідь в межах об'єктів природно-заповідного фонду в користування, а окремі норми Закону, навпаки, засвідчують про можливість передачі зазначених територій в користування для мисливських потреб, зокрема:
- заборона полювання на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, де це заборонено відповідно до положень про них, на відтворювальних ділянках (крім відстрілу і відлову хижих та шкідливих тварин) (стаття 20);
- здійснення селекційного та вибіркового діагностичного відстрілу мисливських тварин для ветеринарно-санітарної експертизи в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду - за дозволом обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, за письмовою заявою користувача мисливських угідь (стаття 32);
- здійснення відстрілу та відлову вовків, бродячих собак і котів, сірих ворон в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду - за дозволом обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, за письмовою заявою користувача мисливських угідь (стаття 33);
- надання повноважень посадовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства права вільно відвідувати території та об'єкти природно-заповідного фонду з метою здійснення нагляду за дотриманням вимог законодавства про охорону тваринного світу, ведення мисливського господарства та здійснення полювання (стаття 39).
Крім іншого, слід відзначити, що Закон України "Про мисливське господарство та полювання", так і Закон України "Про природно-заповідний фонд України" розрізняють поняття мисливське господарство, мисливство та полювання, а саме:
- мисливство - вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь (стаття 1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання");
- мисливське господарство як галузь - сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва (стаття 1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання");
- полювання - дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах (стаття 1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання");
- території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів (стаття 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України");
- Закон України "Про природно-заповідний фонд України" забороняє здійснювати полювання на територіях заказників (стаття 26 Закону) та пам'яток природи (стаття 28 Закону).
Відповідно до статті 30 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" на території заповідних урочищ забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів, видалення захаращеності та будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників.
Оголошення заповідних урочищ провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заповідними урочищами, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Отже, законодавцем чітко перелічено перелік заборон на території заповідних урочищ, серед яких мисливство відсутнє. Встановлені вимоги передбачають лише необхідність дотримання режиму охорони та збереження об'єктів, нездійснення діяльності, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах.
З огляду на наведене вище, суд погоджується з доводами відповідача-3, що прокуратурою не подано жодного належного, достовірного, достатнього та вірогідного доказу, який би підтверджував порушення ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Кисоричі» приписів Закону України "Про природно-заповідний фонд України", зокрема, здійснював полювання на території заповідного урочища, тощо.
Аналіз приписів статті 9 та 91 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", постанови Кабінету Міністрів України від 10.08.1992 № 459, якою затверджено Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природніх ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду та Положення про порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, також дає підстави дійти висновку, що законодавство України передбачає можливість ведення мисливського господарства на об'єктах природно-заповідного фонду, якщо така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Верховний Суд у постанові від 14.11.2023 у справі № 140/6122/22 вказав, що надання мисливських угідь у користування можливе за умови дотримання вимог законодавства та встановленого режиму охорони території. Суд підкреслив, що чинне законодавство не містить прямої заборони на таке використання, якщо воно не суперечить природоохоронним цілям території.
Водночас, прокурором не доведено, що ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Кисоричі» використовує передані йому угіддя з порушенням цілей природоохоронних територій.
Крім іншого, як вбачається зі змісту оспорюваного Договору, користувач має право у встановленому порядку за згодою (погодженням) підприємства будувати на мисливських угіддях необхідні, в тому числі біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов'язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам підприємства.
У силу умов Договору користувач зобов'язується, зокрема: використовувати мисливські угіддя відповідно до умов їх надання у користування та за призначенням; додержуватися встановлених правил, норм, лімітів і строків добування мисливських тварин, вести мисливське господарство на закріплених за ним мисливських угіддях з дотриманням вимог Закону України "Про тваринний світ", Закону України "Про мисливське господарство та полювання", інших нормативно-правових актів у галузі охорони та використання тваринного світу, ведення мисливського господарства; на територіях природно-заповідного фонду проводити повний комплекс біотехнічних заходів та охорону мисливської фауни.
У п. 3.1. Договору визначено, що центральний орган (відповідача-2) або Держекоінспекція, має право у разі порушення умов Договору попереджати про необхідність усунення порушень у визначений термін чи заборонити використання державного мисливського фонду в угіддях цього користувача строком до двох років.
Разом з тим, матеріалами справи не містять жодних доказів, які б підтверджували порушення відповідачам-3 умов Договору та здійснення діяльності, яка завдає шкоди території заповідного урочища.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Враховуючи викладене, заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки прокурором не доведено їх обґрунтованість та наявність підстав для визнання незаконним Рішення № 561 та визнання недійсним Договору та повернення мисливських угідь.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволені позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 17.06.2025.
Суддя Л. Г. Пукшин