вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
17 червня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/467/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Мале приватне підприємство «Карпати», м. Ужгород
до відповідача Ужгородська районна державна адміністрація Закарпатської області, м. Ужгород,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Оноківську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці,
про визнання незаконним акту індивідуальної дії,
Секретар судового засідання - Райніш М.І.
22.04.2025 до Господарського суду Закарпатської області звернулось Мале приватне підприємство «Карпати» (далі по тексту - МПП «Карпати») із позовом до Ужгородської районної державної адміністрація Закарпатської області про визнання незаконним розпорядження №217 «Про надання земельних ділянок в оренду», винесеного від 30.04.2003 в м. Ужгород Закарпатської області головою Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області Лапоног С.Ю., у частині пункту 6 щодо припинення з 01.01.2004 дії договору оренди тимчасового користування земельною ділянкою терміном на 25 років від 08.08.1996 за №2, укладеного між МПП «Карпати» та Оноківською сільською радою; у частині пункту 7 щодо оформлення МПП «Карпати» договору оренди земельної ділянки; у частині пункту 8 щодо надання МПП «Карпати» в оренду терміном на 50 років, з 01.01.2004, земельну ділянку площею 36.9 га, яка є у тимчасовому користуванні підприємства, для відновлення зони відпочинку та розведення риби.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 30.04.2025 у справі №907/467/25 вищезазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк у п?ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Оноківську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області та встановлено останній десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду пояснень з приводу предмету спору з врахуванням вимог ст. 168, ч. 3 ст. 251 ГПК України.
Зазначена ухвала суду вручена учасникам справи 01.05.2025, а тому п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву розпочинається з 02.05.2025, а завершується 16.05.2025 (включно). Натомість десятиденний строк для подання пояснень з приводу предмету спору розпочинається 02.05.2025, а завершується 11.05.2025 (включно).
Незважаючи на це відповідач відзиву на позовну заяву не подав, поважності причин неподання відзиву не зазначили. Третя особа, пояснень з приводу предмету спору не подала, поважності причин неподання таких пояснень не зазначала.
07.05.2025 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, якою заявник просить прийняти дану заяву до розгляду, розглянути позовні вимоги (прохальну частину) позову у справі №907/467/25 у наступній редакції:
«1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати незаконним розпорядження №217 «Про надання земельних ділянок в оренду», винесене від 30.04.2003 року в м.Ужгород Закарпатської області головою Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області Лапоног С.Ю., в частині пунктів 6, 7 та 8 щодо: - припинення з 01.01.2004 року дії договору оренди тимчасового користування земельною ділянкою терміном на 25 років від 08 серпня 1996 року № 2, укладеного між Малим приватним підприємством «Карпати» та Оноківською сільською радою; - оформлення Малим приватним підприємством «Карпати» договору оренди земельної ділянки; - надання Малому приватному підприємству «Карпати» в оренду терміном на 50 років, з 01.01.2004 року, земельну ділянку площею 36.9 га, яка є у тимчасовому користуванні підприємства, для відновлення зони відпочинку та розведення риби.
3.Скасувати Розпорядження №217 «Про надання земельних ділянок в оренду», винесене від 30.04.2003 року в м.Ужгород Закарпатської області головою Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області Лапоног С.Ю., в частині пунктів 6, 7 та 8 щодо: - припинення з 01.01.2004 року дії договору оренди тимчасового користування земельною ділянкою терміном на 25 років від 08 серпня 1996 року № 2, укладеного між Малим приватним підприємством «Карпати» та Оноківською сільською радою; - оформлення Малим приватним підприємством «Карпати» договору оренди земельної ділянки; - надання Малому приватному підприємству «Карпати» в оренду терміном на 50 років, з 01.01.2004 року, земельну ділянку площею 36.9 га, яка є у тимчасовому користуванні підприємства, для відновлення зони відпочинку та розведення риби».
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.05.2025 у справі №907/467/25 вирішено здійснити перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, призначено підготовче засідання на 12.06.2025 на 11 год. 00 хв.
12.06.2025 на адресу Господарського суду Закарпатської області надійшла заява Оноківської сільської ради про розгляд справи без участі уповноваженого представника за наявними у справі матеріалами.
У судове засідання від 12.06.2025 з'явився представник позивача, інші учасники справи в судове засідання не з'явились, явку уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце слухання справи.
Представник позивача у судовому засіданні від 12.06.2025 клопотала про закриття підготовчого засідання, оскільки на її думку виконано всі завдання підготовчого провадження, а враховуючи, що інші учасники справи не скористались правом на подання відзиву відсутня необхідність у відкладення справи для проведення подальшого підготовчого засідання, яке призведе до затягування справи та не сприятиме швидкому, справедливому та своєчасному розгляду судом спору.
Заслухавши думку представника позивача, враховуючи пасивну процесуальну поведінку відповідача та третьої особи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для закриття підготовчого засідання та призначення справи по суті на 17.06.2025, оскільки ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України передбачено право суду вирішити спір за наявними матеріалами справи у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
У судове засідання 17.06.2025 представники учасників справи не з?явились, явку уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце слухання справи, а тому суд дійшов до висновку про можливість вирішення спору за наявними матеріалами справи.
Суд вказує про те, що відповідач та третя особа не були обмежені у своїх процесуальних правах надати відзив або пояснення через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, взявши до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване розпорядження №217 від 30.04.2003 винесене Головою Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області Лапоног С.Ю. в односторонньому порядку, за відсутності будь-якого волевиявлення МПП «Карпати», що суперечить положенням земельного законодавства в частині порядку та способу припинення права користування земельною ділянкою. Окрім того позивач стверджує, що наявність оскаржуваного розпорядження фактично заперечує його речове право на оренду земельної ділянки з кадастровим номером 2124884800:10:020:0271, площею 36,9002 га, цільове призначення: код 06.03 для інших оздоровчих цілей, розташовану в с. Оноківці, урочище «Оріхівське озеро» Ужгородського району Закарпатської області, а тому підлягає скасуванню.
Нормативно-правовими підставами позову зазначає п. 7 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 141, 142 Земельного кодексу України, ст.ст. 26, 28 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 3, 6, 7 13, 21, 36, 41, 43, 50 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 21 Цивільного кодексу України, ст. 19 Конституції України, у редакціях, які були чинні на момент винесення оскаржуваного розпорядження.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
У травні 1995 року МПП «Карпати» звернулось до Оноківської сільської ради із заявою про надання в оренду строком на 50 років зони відпочинку «Оріховиця» для відновлення відпочинку, розведення водоплавної птиці та риби.
За результатами розгляду вищезазначеної заяви рішенням Оноківської сільської ради народних депутатів Ужгородського району Закарпатської області від 01.06.1995 МПП «Карпати» надано в довгострокове користування строком на 25 років на умовах оренди земельні угіддя - 36,9 га в зоні відпочинку «Оріхівське озеро», угіддя надавалися для відновлення зони відпочинку і розведення риби.
08.08.1996 між Оноківською сільською радою та МПП «Карпати» укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) відповідно до умов якого Оноківська сільська рада надала МПП «Карпати» в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 36,9 га, розташовану в с.Оноківці, урочище «Оріхівське озеро» Ужгородського району Закарпатської області, на умовах довгострокового користування строком на 25 років, для відновлення зони відпочину і розведення риби. Зазначений договір оренди було зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 08.08.1996 за №2.
Пунктами 6, 7, 8 розпорядження голови Ужгородської районної державної адміністрації №217 від 30.04.2003 припинено з 01.01.2004 року дію договору оренди тимчасового користування земельною ділянкою терміном на 25 років від 08.08.1996 за №2 укладеного між МПП «Карпати» та Оноківською сільською радою (пункт 6), зобов?язано МПП «Карпати» оформити договір оренди земельної ділянки (пункт 7), вирішено надати МПП «Карпати» в оренду терміном на 50 років, з 01.01.2004 земельну ділянку площею 36.9 га, яка є у тимчасовому користуванні підприємства, для відновлення зони відпочинку та розведення риби (пункт 8).
У вказаному розпорядженні зазначено, що таке винесена за наслідками розгляду заяви МПП «Карпати», однак у відповіді Ужгородської районної військової адміністрації №03-24/1403 від 15.10.2024 на адвокатський запит Орбан Н.Л. повідомлено, що такої заяви не виявлено, тобто така відсутня.
Рішенням Оноківської сільської ради №1317 від 14.12.2019 вирішено:
-затвердити МПП «Карпати» технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації комунальної власності, що знаходяться в оренді МПП «Карпати», площею 36,9002 га за адресою: с.Оноківці урочище «Оріхівське озеро» (кадастровий номер: 2124884802:04:004:0006) з метою виправлення відомостей Державного земельного кадастру щодо конфігурації земельної ділянки без зміни площі, цільового призначення та виду використання земельної ділянки, складу угідь;
-продовжити дію договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) №2 від 08.08.1996 площею 36,9002 га (кадастровий номер: 2124884802:04:004:0006) с.Оноківці урочище «Оріхівське озеро», укладений між Оноківською сільською радою та МПП «Карпати», терміном на 49 років;
-МПП «Карпати» укласти з Онківською сільською радою додаткову угоду про продовження терміну дії договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди);
-МПП «Карпати» провести реєстрацію земельної ділянки згідно чинного законодавства.
На підставі вищезазначеного рішення між Оноківською сільською радою та МПП «Карпати» укладено додаткову угоду від 21.01.2020 про внесення змін до договору №2 від 08.08.1996 на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди).
Відповідно до пункту 1 цієї додаткової угоди внесено зміни до пункту 1.2 договору та викладено його у наступній редакції:
«1.2. У відповідності до пункту 2 рішення Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області XXXXIII сесії VII скликання II засідання №1317 від 14.12.2019 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель», земельна ділянка надається на умовах тимчасового користування (в тому числі і на умовах оренди) строком на 49 років» (продовження строку дії основного договору)».
Згідно з п.2 додаткової угоди сторонами доповнено договір пунктом 1.3 в наступній редакції:
«Предметом договору є земельна ділянка загальною площею 36,9002 га за адресою: с.Оноківці, урочище «Оріхівське озеро», кадастровий номер 2124884802:04:004:0006».
Уподальшому рішенням Оноківської сільської ради №230-IV-VIII від 03.03.2021 скасовано пункти рішення №1317 від 14.12.2019 щодо продовження терміну дії договору №2 від 08.08.1996 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) терміном на 49 років, щодо укладення додаткової угоди з МПП «Карпати» та щодо реєстрації МПП «Карпати» земельної ділянки.
Рішенням Оноківської сільської ради №587-VIII-VIII від 05.08.2021 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної форми власності Оноківської сільської ради площею 36,9002 га, кадастровий номер 2124884802:04:004:0006, без зміни її цільового призначення на 3 частини після закінчення строку дії договору оренди, укладеного між Оноківською сільською радою та МПП «Карпати».
Рішенням Оноківської сільської ради №684-IX-VIII від 16.09.2021 вирішено звернутись до МПП «Карпати» з вимогою щодо звільнення земельних ділянок з кадастровими номерами 2124884800:10:020:0239, 2124884800:10:020:0240, 2124884800:10:020:0241, які виникли в результаті поділу земельної ділянки за кадастровим номером 2124884802:04:004:0006.
Рішенням Оноківської сільської ради №1088-XVII-VIII від 24.06.2022 вирішено виставити на земельні торги у формі аукціону право оренди на земельні ділянки 2124884800:10:020:0239, 2124884800:10:020:0240.
Незважаючи на це три зазначені вище рішення Оноківської сільської ради №230-IV-VIII від 03.03.2021, №587-VIII-VIII від 05.08.2021, №684-IX-VIII від 16.09.2021 визнані незаконними та скасовані рішенням Господарського суду Закарпатської області від 05.10.2022 у справі №907/853/21, яке набрало законної сили.
Четверте рішення Оноківської сільської ради №1088-XVII-VIII від 24.06.2022 визнано незаконним та скасовано рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 у справі №260/5174/22, яке набрало законної сили.
На виконання судових рішень у справах №907/853/21 та №260/5174/22 Оноківською сільською радою відновлено право користування МПП «Карпати» на земельну ділянку, яка знаходилась у користуванні на підставі договору №2 від 08.08.1996 на право тимчасового користування земельною ділянкою (в тому числі на умовах оренди), шляхом об'єднання поділених земельних ділянок з кадастровими номерами 2124884800:10:020:0239, 2124884800:10:020:0240, 2124884800:10:020:0241 в одну земельну ділянку з новим кадастровим номером 2124884800:10:020:0271, яка відповідає конфігурації ранішено поділеної земельної ділянки з кадастровим номером 2124884802:04:004:0006, що знаходиться у користуванні МПП «Карпати» за договором №2 від 08.08.1996.
Рішенням Оноківської сільської ради №1193-XXI-VIII від 07.12.2022 вирішено:
-затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок комунальної власності, загальною площею 36,9002 га, що виникли в результаті їх об'єднання за кадастровим номером 2124884800:10:020:0271, код КЦПВЗ - 06.03 для інших оздоровчих цілей, яка розташована в с.Оноківці, урочище «Оріховське озеро», Ужгородського району Закарпатської області;
-вжити необхідних заходів щодо державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2124884800:10:020:0271, у порядку, встановленому чинним законодавством;
-затвердити проект додаткової угоди № 2 про внесення змін до Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) № 2 від 08.08.1996 року між Оноківською сільською радою та МПП «Карпати»;
-укласти додаткову угоду № 2 про внесення змін до Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) № 2 від 08.08.1996 року між Оноківською сільською радою та МПП «Карпати» та зареєстровати її у встановленому чинними законодавством України порядку.
Рішенням Оноківської сільської ради №1386-XXV-VIII від 30.03.2023 вирішено:
-укласти від імені Оноківської сільської ради додаткову угоду № 2 про внесення змін до Договору на право тимчасового користування землею (земельна ділянка з кадастровим номером 2124884800:10:020:0271, код КЦПВЗ - 06.03 для інших оздоровчих цілей, яка розташована в с.Оноківці, урочище «Оріховське озеро», Ужгородського району Закарпатської області) № 2 від 08.08.1996 року між Оноківською сільською радою та МПП «Карпати»;
-доручити заступнику сільського голови з питань діяльності виконавчих органів Михайло Кузьмі підписати від імені Оноківської сільської ради додаткову угоду № 2 до Договору на право тимчасового користування землею (земельна ділянка з кадастровим номером 2124884800:10:020:0271, код КЦПВЗ - 06.03 для інших оздоровчих цілей, яка розташована в с.Оноківці, урочище «Оріховське озеро», Ужгородського району Закарпатської області) № 2 від 08.08.1996 року між Оноківською сільською радою та МПП «Карпати»;
-встановити орендну плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2124884800:10:020:0271 у розмірі 3 (три) відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, плату за користування водними об'єктами встановити відповідно до вимог чинного законодавства;
-землекористувачу МПП «Карпати» після укладення додаткової угоди №2 про внесення змін до Договору на право тимчасового користування землею №2 від 08.08.1996 провести реєстрацію права на земельну ділянку в порядку визначеного чинним законодавством.
Рішенням Оноківської сільської ради №1403-XXV-VIII від 07.04.2023 внесено зміни щодо підписанта від імені Оноківської сільської ради додаткової угоди №2 про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) №2 від 08.08.1996 між Оноківською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області та МПП «Карпати» - доручено начальнику відділу комунальної власності Оноківської сільської ради Ігорю Свереняку підписати від імені Оноківської сільської ради додаткову угоду № 2 про внесення змін до Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) №2 від 08.08.1996 між Оноківською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області та МПП «Карпати».
11.04.2023 між Оноківською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області та МПП «Карпати» було укладено та підписано додаткову угоду №2 про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) №2 від 08.08.1996 та викладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) №2 від 08.08.1996 у новій редакції відповідно до вимог чинного законодавства України.
Отже, МПП «Карпати» використовує земельну ділянку з кадастровим номером 2124884800:10:020:0271, площею 36,9002 га, цільове призначення : код 06.03 для інших оздоровчих цілей, розташовану в с.Оноківці, урочище «Оріхівське озеро» Ужгородського району Закарпатської області, на підставі договору №2 від 08.08.1996 (з урахуванням додаткових угод до нього від 21.01.2020 та від 11.04.2023) на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) термін дії якого договору завершується 14.12.2068.
Речове право користування МПП «Карпати» вищезазначеною земельною ділянкою зареєстроване у відповідному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
ПРАВОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.
У статті 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно зі статтею 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
За змістом статей 4, 5 цього Кодексу завданням земельного законодавства, яке включає цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).
Відповідно до Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції України і законів держави.
Згідно зі статтею 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними та фізичними особами.
У частинах 1, 4 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наділені повноваженнями у сфері регулювання земельних відносин.
Зокрема, пункт 34 частини 1 статті 26 зазначеного Закону встановлює, що до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин.
Отже, прийняття органом місцевого самоврядування акта індивідуальної дії породжує виникнення правовідносин, що пов'язані із реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних правовідносин. Тобто рішення органу місцевого самоврядування є підставою для виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків фізичних та юридичних осіб.
Судом встановлено, що у позивача виникло право користування земельною ділянкою на підставі рішення Оноківської сільської ради народних депутатів Ужгородського району Закарпатської області від 01.06.1995, яке було реалізоване шляхом укладення між МПП «Карпати» та Оноківською сільською радою договору №2 від 08.08.1996 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди).
У Рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002 (набрання чинності Земельного кодексу України прийнятого 25.10.2001), не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, яке за змістом чинного Земельного кодексу України не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за правонаступником такого землекористувача
Зазначену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 26.09.2011 у справі №6-14цс11 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.05.2019 у справі №914/1104/18.
Підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою (пункт «а» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України).
Згідно з частинами 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
За змістом пунктів "а", "б" частини 1 статті 141, частини 1 статті 142 та частин 1, 2 статті 149 Земельного кодексу підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом. Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Судом встановлено, що докази добровільної відмови позивача від права користування спірною земельною ділянкою - відсутні. Зазначена обставина визнається також і відповідачем у відповіді Ужгородської районної військової адміністрації №03-24/1403 від 15.10.2024 на адвокатський запит Орбан Н.Л.
З огляду на це суд вважає, що для прийняття оскаржуваних пунктів спірного розпорядження відповідач повинен був мати обов'язкову згоду позивача та добровільну відмову від права користування земельною ділянкою площею 36,9002 га, цільове призначення: код 06.03 для інших оздоровчих цілей, розташованою в с. Оноківці, урочище «Оріхівське озеро» Ужгородського району Закарпатської області. Натомість такої згоди позивача не було, а оскаржувані пункти спірного розпорядження фактично були прийняті відповідачем в односторонньому порядку, що суперечить вимогам земельного законодавства, звичаям ділового обороту та попереднім договірним відносинам, які виникли між сторонами на підставі договору №2 від 08.08.1996 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди).
Таким чином у даному випадку відбулось примусове припинення прав на земельну ділянку, що за наявних обставин могло мати місце виключно у судовому порядку.
Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно пункту 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення в зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Згідно ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Конституційний Суд України у рішенні №7-рп/2009 від 16.04.2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради офіційно розтлумачив положення частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зі змісту частини 2 статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.
Органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Відповідач щодо частини земельних ділянок не зареєстрував речового права на користування спірними земельними ділянками, які надані в користування і позивачу згідно рішення органу місцевого самоврядування, що оспорюється.
З огляду на викладене, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).
Відповідна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17, від 29.05.2018 у справі № 915/101/15, від 12.06.2018 у справі № 916/2948/15, від 04.09.2018 у справах № 915/1279/17, № 915/1284/17, № 915/1283/17, від 05.11.2019 у справі № 926/746/19.
Разом з тим, за змістом частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В той же час, згідно положень статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність або відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення або захисту в обраний спосіб.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі №910/11511/18.
Так, предметом позову у цій справі є серед іншого визнання незаконним та скасування ненормативного акта - розпорядження голови районної державної адміністрації.
Позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановчих документах.
У разі прийняття органом місцевого самоврядування, як суб'єктом владних повноважень ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.
Відповідна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі №21-405а14.
Оскільки судом встановлено, що вказаний акт не був реалізований, а відтак не вичерпав свою дію шляхом виконання, то відповідно такий акт зачіпає права та охоронювані законом інтереси позивача, позаяк стосується примусового припинення його права на користування земельною ділянкою.
З врахуванням наведеного, суд доходить до висновку, що пункти 6, 7, 8 розпорядження є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки на момент прийняття оскаржуваного розпорядження не було ані фактичних, ані юридичних підстав для припинення позивачу права користування земельною ділянкою площею 36,9002 га, цільове призначення: код 06.03 для інших оздоровчих цілей, розташованою в с. Оноківці, урочище «Оріхівське озеро» Ужгородського району Закарпатської області, а тому оскаржувані пункти спірного розпорядження підлягають визнанню незаконними та скасуванню.
Відтак суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до задоволення судом.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд задоволив позов, то на відповідача покладаються витрати на оплату судового збору.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (стаття 244 ГПК України).
Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги - задоволити повністю.
2.Визнати незаконним розпорядження №217 «Про надання земельних ділянок в оренду», винесене від 30.04.2003 року в м.Ужгород Закарпатської області головою Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області Лапоног С.Ю., в частині пунктів 6, 7 та 8 щодо: - припинення з 01.01.2004 року дії договору оренди тимчасового користування земельною ділянкою терміном на 25 років від 08 серпня 1996 року № 2, укладеного між Малим приватним підприємством «Карпати» та Оноківською сільською радою; - оформлення Малим приватним підприємством «Карпати» договору оренди земельної ділянки; - надання Малому приватному підприємству «Карпати» в оренду терміном на 50 років, з 01.01.2004 року, земельну ділянку площею 36.9 га, яка є у тимчасовому користуванні підприємства, для відновлення зони відпочинку та розведення риби.
3.Скасувати розпорядження №217 «Про надання земельних ділянок в оренду», винесене від 30.04.2003 року в м.Ужгород Закарпатської області головою Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області Лапоног С.Ю., в частині пунктів 6, 7 та 8 щодо: - припинення з 01.01.2004 року дії договору оренди тимчасового користування земельною ділянкою терміном на 25 років від 08 серпня 1996 року № 2, укладеного між Малим приватним підприємством «Карпати» та Оноківською сільською радою; - оформлення Малим приватним підприємством «Карпати» договору оренди земельної ділянки; - надання Малому приватному підприємству «Карпати» в оренду терміном на 50 років, з 01.01.2004 року, земельну ділянку площею 36.9 га, яка є у тимчасовому користуванні підприємства, для відновлення зони відпочинку та розведення риби.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст судового рішення складено 17.06.2025
Суддя Л. В. Андрейчук